Постанова

від 13.12.2018 по справі 910/8153/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. Справа№ 910/8153/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Дідиченко М.А.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання Цибульський Р.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.12.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛАНТ СЕРВІС"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 25.09.2018 (повний текст складено та підписано 01.10.2018)

у справі №910/8153/18 (судя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛАНТ СЕРВІС"

до 1) Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛОРІС"

про визнання права та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (відповідач-1), ТОВ ВІЛОРІС (відповідач-2), в якому просило суд визнати право ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС вимагати від ТОВ ВІЛОРІС сплати боргу за кредитним договором від 18.03.2016 №4В16004Д в розмірі 859 132 624, 82 грн., який ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за ТОВ ВІЛОРІС ; визнати відсутнім у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК права вимагати від ТОВ ВІЛОРІС сплати суми боргу за кредитним договором від 18.03.2016 року №4В16004Д в розмірі 859 132 624, 82 грн., який ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС сплатило ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за ТОВ ВІЛОРІС .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ним на підставі договору поруки №4В16004Д/П від 16.11.2016 виконано обов'язок боржника (відповідач-2) перед кредитором (відповідач-1) за кредитним договором №4В16004Д від 18.03.2016 шляхом здійснення погашення заборгованості у сумі 859 132 624, 82 грн. згідно із платіжним дорученням №19 від 16.11.2016.

При цьому, позивач посилався на п. 8 договору поруки, укладеного між ним (поручитель) та відповідачем-1 (кредитор), згідно якого до позивача як поручителя, що виконав обов'язок боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави, укладеними в цілях виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконання зобов'язання.

Позивач зазначав, що згідно п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання зобов'язання належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Однак, як стверджував позивач, відповідачем-1 не виконано свого обов'язку, передбаченого п. 10 договору поруки, наслідком чого стало звернення позивача до Господарського суму міста Києва з позовом у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 закрито провадження у справі №910/8153/18 за позовом ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , ТОВ ВІЛОРІС про визнання права та визнання відсутнім права.

При постановленні вказаної ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача, заявлені у даній справі, не можуть бути самостійним предметом спору, такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав та підлягають розгляду лише під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за договорами кредиту та поруки.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 та направити матеріали справи №910/8153/18 до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на ті ж самі обставини та підстави, що і в позовній заяві. Позивач вважає, що судом першої інстанції при постановленні вказаної ухвали не дотримано вимог ст. 124 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4, ст. 5 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі №910/8153/18 апеляційну скаргу ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 залишено без руху. Надано скаржнику час для усунення недоліків, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду в розмірі 1 762, 00 грн.

16.11.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до якої надано суду докази сплати судового збору в розмірі 1 762, 00 грн. (платіжне доручення №434 від 24.10.2018).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18; розгляд апеляційної скарги ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 призначено на 13.12.2018.

Відповідачі-1, 2 своїм правом не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 13.12.2018 з'явилися представники позивача, відповідча-1.

В судовому засіданні 13.12.2018 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 скасувати та направити матеріали справи №910/8153/18 до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 13.12.2018 проти апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача-2 в судове засідання 13.12.2018 не з'явився. Про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-2 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності ТОВ ВІЛОРІС та його повноважного представника за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

В судовому засіданні 13.12.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2016 між ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС (поручитель) та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (кредитор) був укладений договір поруки №4В13645И/П від 16.11.2016 (договір поруки, а.с. 14), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ ВІЛОРІС (боржник) зобов'язань за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №4В16004Д від 18.03.2016, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 4 договору поруки).

Позивач стверджує, що належним чином виконав вимоги договору поруки перед кредитором за боржника, а саме щодо сплати заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 553 , 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У відповідності до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (договорам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Враховуючи наведене, з урахуванням вказаних норм чинного законодавства України та умов договору поруки, позивач вважає, що є підстави для визнання права поручителя вимагати від боржника сплати суми боргу за кредитним договором і визнання відсутнім у кредитора права вимагати від боржника сплати суми боргу за кредитним договором.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України Про судоустрій України є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Разом із цим, за загальним правилом, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі №910/8153/18 за позовом ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , ТОВ ВІЛОРІС про визнання права та визнання відсутнім права.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18.

Доводи позивача про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не дотримано вимог ст. 124 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4, ст. 5 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 Північним апеляційним господарським судом, а тому відхиляються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника (ТОВ АЙЛАНТ СЕРВІС ).

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛАНТ СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/8153/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8153/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.А. Дідиченко

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови складено 26.12.2018