Постанова

від 18.12.2018 по справі 911/221/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. Справа№ 911/221/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційними скаргами

1) Комунального підприємства Калитянський

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрос

на рішення Господарського суду Київської області

від 10.07.2018 (повний текст рішення складено 20.07.2018)

у справі № 911/221/18 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрос

до Комунального підприємства Калитянський

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти Броварської районної державної адміністрації

про стягнення 140 703, 06 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрос (далі - ТОВ Агрос , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Калитянський (далі - КП Калитянський , відповідач) про стягнення 140 703,06 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 1 від 09.01.2016 щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії, відтак просило стягнути з відповідача 140 703, 06 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ освіти Броварської районної державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2018 у справі № 911/221/18 позов задоволено. Стягнуто з КП Калитянський на користь ТОВ Агрос 140 703, 06 грн заборгованості за поставлену теплову енергію та 2 110, 55 грн судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, КП Калитянський оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати повністю, в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, та неправильної оцінки доказів. Помилковими, на думку апелянта, є висновки суду про те, що предметом спору є заборгованість з оплати за спожиту під час опалювального сезону 2015-2016 року теплову енергію, поставка якої здійснювалась на замовлення відповідача до його точки обліку з подальшою передачею до комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованих в освітньому закладі Київської області, а саме: Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Адже спір у справі виник не із спожитої Калитянською ЗОШ І-ІІІ ступенів теплової енергії від спалювання природного газу, а з постачання теплової енергії внаслідок спалювання твердого палива, точку (прилад) обліку якої взагалі не було встановлено у відповідача. Станом на час опалювального сезону 2015-2016 Калитянська ЗОШ І-ІІІ ступенів перебувала на балансі Відділу освіти Броварської районної державної адміністрації Київської області, а згідно п. 1.1 спірного договору позивач зобов'язувався виробити та передати відповідачу теплову енергію для потреб безпосередньо відповідача. На переконання апелянта, суд першої інстанції без дослідження умов укладеного між Відділом освіти Броварської районної державної адміністрації Київської області та КП Калитянський договору дійшов хибного висновку, що Відділ освіти Броварської райдержадміністрації Київської області розрахувався з КП Калитянський , натомість таке не відбулось, в зв'язку з чим апелянт звертав увагу суду на невірну оцінку рішення Калитянської селищної ради сьомої сесії VII скликання від 02.03.2016 тощо.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Агрос також оскаржило його в апеляційному порядку, просило змінити рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2018 у справі № 911/221/18 шляхом виключення:

- із абзацу першого мотивувальної частини рішення слова поставка якої здійснювалась на замовлення відповідача до його точки обліку, з подальшою передачею останньої до комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованих в освітньому закладі Київської області, а саме: Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів ;

- із абзацу другого мотивувальної частини рішення слова Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів .

В частині абзацу першого мотивувальної частини рішення, апелянт вказував, що предметом договору є купівля-продаж теплової енергії відповідно предметом позову - стягнення грошових коштів за неї, про газ нічого не було зазначено. Позивач не уявляв можливості власноруч закачати теплову енергію - гарячу воду в газорозподільну систему. З приводу поставки теплової енергії, яка здійснювалась на замовлення відповідача, до його точки обліку, апелянт зазначав, що вказана точка обліку (лічильник), з якого знімались відповідні показники належить позивачу, а не відповідачу. Такий лічильник знаходиться в приміщенні котельні, що виробляє теплову енергію та яка належить позивачу. Крім цього, апелянт наполягав на помилковості тверджень суду про обґрунтування позивача з посиланням на зняття показників лічильника споживання теплової енергії в Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів, адже позивачем такі обґрунтування не наводились. Натомість позивач вказував, що показання знімались саме з його лічильника, який розташований в його котельні. За твердженнями апелянта, з судового рішення не зрозуміло, де знімались показання лічильника та з якого саме лічильника, адже рішенням встановлені взаємовиключні обставини - згадано про лічильник відповідача, комерційні вузли обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованого в Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів, а також лічильники споживання теплової енергії в Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Апелянту не зрозуміло, звідки взялось твердження про належність лічильників комусь іншому ніж позивачеві, а також про зняття показників лічильників в Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача, позивач подав відзив, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги. Зокрема, зазначав, що позивач як теплогенеруюча організація не має можливості впливу на відповідача та не несе жодної відповідальності за дії останнього після передачі йому теплоносія. Крім цього, позивач вважав, що використання теплової енергії не для власних потреб, на чому наполягав відповідач, не є підставою для її не оплати, взаємовідносини відповідача з споживачами не є компетенцією позивача, відносяться лише до господарської діяльності відповідача та стосуються виключно його та відповідних споживачів. За твердженнями позивача, перехід права власності на майно споживача не є аргументом для несплати позивачу коштів за отриману теплову енергію тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 18.12.2018 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення й підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини відповідних абзаців/слів. При цьому, заперечив доводи апеляційної скарги відповідача, просив не брати їх до уваги й скаргу залишити без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення й підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати повністю, в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору, одночасно заперечили доводи позивача в межах його апеляційних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 09.01.2016 між ТОВ Агрос (позивачем, виконавцем за договором) та КП Калитянський (відповдідачем, замовником за договором) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язався виробити та передати замовнику теплову енергію для задоволення потреб комунального підприємства.

Відповідно до положень Договору теплова енергія передається замовнику на передбачених ним умовах та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору. Орієнтовний обсяг поставок теплової енергії може бути збільшений за домовленістю сторін.

Положеннями п. 5.2 Договору сторони погодили межу балансової належності сторін цього Договору: балансова належність виконавця до комерційного засобу обліку; балансова межа замовника від комерційного засобу обліку до кінцевого споживача.

Розрахунки за теплову енергію, що виробляється та споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до узгодженої ціни. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.1, 6.2 Договору).

За змістом п. 6.3 Договору плата за надані послуги справляється на підставі рахунків, які направляються споживачеві виконавцем, відповідно до показань засобів обліку теплової енергії згідно з пунктами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та з урахуванням втрат теплової енергії в зовнішніх теплових мережах.

Відповідно до п. 6.4 Договору щомісячно, до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем, споживач оплачує вартість теплової теплопостачання виконавцю.

Загальна вартість Договору (п. 6.7) становить 282 735, 00 грн.

Цей Договір згідно п. 11.1 набирає чинності від дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до закінчення опалювального сезону.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору сторони погодили орієнтовний обсяг теплопостачання з урахуванням втрат, який мав бути переданий відповідачу у березні та квітні 2016 року.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 140 703, 06 грн, що підтверджується Актами надання послуг № 1 від 29.04.2016 в кількості 95,6 Гкал на суму 116 632, 38 грн та № 2 від 30.04.2016 в кількості 19,73 Гкал на суму 24 070, 68 грн, які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с 19-20).

На підтвердження своїх вимог позивачем також надано Акти про зняття показників лічильників споживання теплової енергії в Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів від 01.04.2016 в кількості 95,6 Гкал та від 06.04.2016 в кількості 19,73 Гкал (а. с. 21-22), які підписано уповноваженими представниками КП Калитянський та Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, а також скріплено їх печатками.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не був кінцевим споживачем теплової енергії, переданої йому на підставі Договору, так як потім за домовленістю постачав останню до закладу освіти для потреб Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, про що свідчать Акти про зняття показників лічильників споживання теплової енергії в Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів від 01.04.2016 та від 04.04.2016, адже зазначена в них кількість теплової енергії співпадає з кількістю переданої позивачем згідно Актів надання послуг № 1 від 29.04.2016 та № 2 від 30.04.2016.

Наданими до справи документами підтверджено, що до липня 2016 року Калитянська ЗОШ І-ІІІ ступенів знаходилася на балансі Відділу освіти Броварської райдержадміністрації, згідно листа якого (вих. № 01-23/681 від 25.07.2016) адресованого директору КП Калитянський , видно, що з метою отримання послуг з теплопостачання в опалювальний період для потреб Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, з КП Калитянський було укладено договір, по якому за 2016 рік Відділом освіти було проведено оплати в межах кошторисних призначень у сумі 800 000,00 грн. За даними Відділу освіти, станом на 01.07.2016 заборгованість за теплопостачання перед КП Калитянський відсутня.

Натомість, КП Калитянський не розрахувалося з позивачем за теплову енергію, придбану в опалюваний період згідно вищезгаданого Договору, хоча з підписаних між відповідачем та уповноваженими представниками освітнього закладу Актів про зняття показників лічильника споживання теплової енергії в Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів від 01.04.2016 та від 06.04.2016 вбачається, що останні не заперечували її споживання у обсягах, які вказані у Актах наданих послуг № 1 від 29.04.2016 та № 2 від 30.04.2016.

За матеріалами справи, на оплату послуг з постачання теплової енергії за Договором позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 1 від 29.04.2016 на суму 116 632, 38 грн та № 2 від 30.04.2016 на суму 24 070, 68 грн, ціна за теплопостачання в яких відповідала тарифу на виробництво теплової енергії для опалювання Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, затвердженому рішенням Калитянської селищної ради сьомої сесії VII скликання від 02.03.2016, яким також було дано дозвіл на укладення договору між КП Калитянський та ТОВ Агрос щодо купівлі-продажу теплової енергії. Доказів скасування даного рішення матеріали справи не містять, відповідно доводи відповідача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 6.4 Договору щомісячно, до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем, споживач оплачує вартість теплової теплопостачання виконавцю.

Оскільки теплова енергія за Договором повністю та належним чином поставлена позивачем й прийнята відповідачем, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи документів, зокрема, підписаними між ними Актами надання послуг, строк виконання зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунку на момент звернення позивача до суду настав, тому відповідач зобов'язаний оплатити поставлену позивачем теплову енергію, незважаючи на те, чи поставлялась вона для його власних потреб чи для подальшої її передачі Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Відповідно доводи відповідача (апелянта) в цій частині не заслуговують на увагу як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання відповідача (апелянта) на помилковість висновків суду про те, що предметом спору є заборгованість з оплати за спожиту під час опалювального сезону 2015-2016 року теплову енергію, поставка якої здійснювалась на замовлення відповідача до його точки обліку, з подальшою передачею до комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованих в освітньому закладі Київської області, а саме: Калитянській ЗОШ І-ІІІ ступенів, не відповідають дійсності, адже спір у справі виник не зі спожитої Калитянською ЗОШ І-ІІІ ступенів теплової енергії від спалювання природного газу, а з постачання теплової енергії внаслідок спалювання твердого палива, точку (прилад) обліку якої взагалі не було встановлено у відповідача. Проте місце розміщення точки обліку та її приналежність не є предметом доказування в даній справи та жодним чином не позбавляє відповідача обов'язку оплатити поставлену позивачем теплову енергію, яка ним прийнята без будь-яких зауважень.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 140 703, 06 грн заборгованості, які позивачем доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, а тому є такими, що підлягають задоволенню. Тому апеляційна скарга відповідача з викладених в ній підстав не підлягає задоволенню.

Помилкове зазначення судом першої інстанції про вузли обліку газу, газоспоживання та їх приналежність відповідачу, жодним чином не вплинуло на правильність висновків місцевого суду щодо обґрунтованості та законності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію, відтак в задоволенні апеляційної скарги позивача щодо зміни оскаржуваного рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини відповідних абзаців/слів слід відмовити.

Крім цього, варто зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 271, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Комунального підприємства Калитянський та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрос залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2018 у справі № 911/221/18 - без змін.

Матеріали справи № 911/221/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.12.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко