Постанова

від 17.12.2018 по справі 13/529

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 13/529

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від ВДВС: не з'явились;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Тараско Т.Є.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018

у справі № 13/529 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-арго" №37 від 03.03.2018 і №66 від 21.05.2018

на дії та бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни, з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 13/529

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 63 966,95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог скарги

06.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-арго" звернулося до Господарського суду міста Києва із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС) Лозової Анастасії Ігорівни, з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010.

Скарга мотивована незаконним стягненням грошових коштів у якості виконавчого збору та витрат виконавчого провадження без виконання судового рішення та примусового стягнення сум на користь стягувача.

23.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-арго" звернулось з скаргою від 21.05.2018 №66 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 13/529.

Скарга мотивована неперерахуванням коштів на виконання наказу №13/529, неналежним реагуванням на звернення стягувача та не оформленням матеріалів виконавчого провадження № 17759287.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 13/529 задоволено частково скаргу ТОВ "Нафтопостач-арго" №37 від 03.03.2018 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни, з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 13/529.

Визнано неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни, при неперерахуванні стягнутих сум на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-Агро" у виконавчому провадженні №17759287 неправомірною.

Зобов'язано Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозову Анастасію Ігорівну перерахувати стягнуті з боржника кошти у виконавчому провадженні №17759287 на рахунки стягувача.

В іншій частині скарги ТОВ "Нафтопостач-арго" №37 від 03.03.2018 відмовлено.

Задоволено частково скаргу ТОВ "Нафтопостач-арго" №66 від 21.05.2018 на бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни, з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 13/529.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни при ненадані відповіді на заяву про витребування матеріалів та хід ВП №17759287 від 04.05.2018.

Визнано неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової Анастасії Ігорівни, при неперерахуванні стягнутих сум на користь ТОВ "Нафтопостач-Агро" у виконавчому провадженні №17759287 неправомірною.

В іншій частині скарги ТОВ "Нафтопостач-арго" №66 від 21.05.2018 відмовлено.

Частково задовольняючи скарги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що витрати виконавчого провадження не стягуються з коштів призначених стягувачу відповідно до виконавчого документу суду, а додатково стягуються з боржника за наслідками примусового виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, виданого у виконавчому провадженні державного виконавця. Стягувачем доведено, а боржником не спростовано неналежне виконання обов'язків державним виконавцем в частині незаконного зарахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та бездіяльності щодо розгляду заяв стягувача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаною ухвалою, Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі ТОВ Нафтопостач-агро у задоволенні скарг № 37 від 03.03.2018 та № 66 від 21.05.2018 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 13/529.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що наказ Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 13/529 є виконаним у повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018, справу № 13/529 було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Комунального підприємства "Київпастранс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 13/529.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 справу № 13/529 призначено до розгляду на 26.09.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 відкладено розгляд справи на 31.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 13/529 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 13/529 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 справу № 13/529 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. та призначено справу до розгляду на 17.12.2018.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 13/529 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 17.12.2018, справу № 13/529 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 р. прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 13/529 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Дідиченко М. А., судді - Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю. до свого провадження.

Явка представників сторін

Представники стягувача та ВДВС у судове засідання 17.12.2018 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 17.12.2018 р. представник боржника апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Октан (нова назва Нафтопостач-Агро ; далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства Київпастранс (далі - Підприємство) про стягнення грошових коштів у сумі 63 966,95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 позов задоволено повністю.

08.02.2010 на виконання рішення від 26.01.2010 було видано наказ.

03.03.2010 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №13/529 від 08.02.2010.

Скаржник вказує, що протягом часу виконання судового рішення державним виконавцем стягнуто лише виконавчий збір 6902,81 грн. .(платіжне доручення №413 від 26.05.2017) та витрати виконавчого провадження 342,26 грн.(платіжне доручення №412 від 26.05.2017).

Відповідно до розпорядження №17759287 від 26.05.2017 державного виконавця грошові кошти в сумі 7245,07 грн, які надійшли 24.05.2017 на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу №13/529, виданого 08.02.2010 перераховано як виконавчий збір 6902,81 грн. та витрати виконавчого провадження 342,26 грн.

Листом від 30.01.2018 № 994/2.1-28 в.о. заступника начальника Відділу було зазначено, що оскільки боржником не доведено в рахунок яких саме наказів Господарського суду міста Києва проведено погашення заборгованості, відсутні підстави для закінчення виконавчих проваджень № 17759287, 18200431, 22240441, 18345209, 28891097 про стягнення заборгованості з Підприємства на користь Товариства в порядку пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 зі справи № 13/529 залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 було відмовлено у задоволенні скарги комунального підприємства Київпастранс на дії в.о. заступника начальника управління - начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Магди С.Г. при відмові у закритті виконавчого провадження ВП № 17759287.

Стягувач, подаючи скарги на дії державного виконавця, зазначає про незаконність стягнення грошових коштів у якості виконавчого збору та витрат виконавчого провадження без виконання судового рішення та примусового стягнення сум на користь стягувача, неналежним реагуванням на звернення стягувача та неоформленням матеріалів виконавчого провадження № 17759287.

Частково задовольняючи скарги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що витрати виконавчого провадження не стягуються з коштів призначених стягувачу відповідно до виконавчого документу суду, а додатково стягуються з боржника за наслідками примусового виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, виданого у виконавчому провадженні державного виконавця. Стягувачем доведено, а боржником не спростовано неналежне виконання обов'язків державним виконавцем в частині незаконного зарахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та бездіяльності щодо розгляду заяв стягувача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 19 Закону України Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з:1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача;3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відтак, з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи вказане, витрати виконавчого провадження не стягуються з коштів призначених стягувачу відповідно до виконавчого документу суду, а додатково стягуються з боржника за наслідками примусового виконавчого провадження на підставі виконавчого документу, виданого у виконавчому провадженні державного виконавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження стягнення чи повернення на рахунок ТОВ Нафтопостач-арго коштів у сумі 69 028,06 грн. на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 у справі № 13/529.

Посилання апелянта на повну оплату заборгованості згідно наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 у справі № 13/529 є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як було встановлено колегією суддів, 08.07.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 45.16-15 про розстрочення боргу.

Відповідно до п. 1. договору позивач надав відповідачу розстрочку сплати заборгованостей за десятьма наказами Господарського суду міста Києва і відкритими за ними виконавчими провадженнями, в тому числі по стягненню боргу в розмірі 69 028,06 грн. з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року у справі № 13/529.

Пунктом 1.1. договору визначено, що боржник визнає повністю борг перед стягувачем по кожному із цих наказів господарського суду міста Києва, а саме №38/42 від 26.02.2010 року, №56/205 від 11.10.2010 року, №1/44 від 06.03.2012 року, №10/264 від 29.08.2011 року,№13/529 від 08.02.2010 року, №1/43 від 06.03.2012 року, №42/138 від 03.06.2010 року, №30/17 від 15.03.2010 року, №30/16 від 15.03.2010 року, №30/18 від 15.03.2010 року, всього на загальну суму 3 624 444, 67 грн. та бере на себе зобов`язання погасити борг на умовах визначених цим договором, а стягував надає розстрочення у погашенні боргу.

За умовами п. 1.2 договору відповідач зобов'язався погасити наявний перед позивачем борг за десятьма виконавчими провадженнями, в тому числі по наказу № 13/529 від 08.02.2010 року, до грудня 2017 року включно на загальну суму 3 624 444, 67 грн.

Згідно з п. 1.4. договору підписанням цього договору стягувач погоджується на визначені сторонами умови погашення боргу, розмір якого на день підписання становить 3 624 444, 67 грн.

Скаржник зазначає, що на виконання наказів господарського суду міста Києва у справах №38/42, №42/138, №30/17, №30/16 КП Київпастранс у період з 18.04.2011 року по 26.07.2012 року сплатило на користь ТОВ Фірма Октан 1 635 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, як зазначає скаржник, ним було сплачено борг в розмірі 1 999 444, 67 грн. на користь стягувача відповідно платіжних доручень №ДКП00092/1 від 18.07.2016 року, №ДКП00494/1 від 15.08.2016 року, №ДКП00903/1 від 19.09.2016 року, №ДКП01177/1 від 24.10.2016 року, №ДКП01418/1 від 14.11.2016 року, №ДКП01429/1 від 15.11.2016 року, №ДКП01496/1 від 18.11.2016 року, №ДКП01899/1 від 19.12.2016 року, №ДКП00013/1 від 04.01.2017 року, №ДКП00277/1 від 06.02.2017 року, №ДКП00609/1 від 17.03.2017 року, №ДКП00623/1 від 20.03.2017 року, №ДКП00740/1 від 03.04.2017 року, №ДКП00887/1 від 19.04.2017 року. Відповідач в призначеннях платежу вказував "погашення боргу зг. договору про розстрочення № 45.16-15 від 08.07.16."

В той же час, питання погашення боржником заборгованості згідно наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 у справі № 13/529 вже розглядалось судом першої інстанції.

Так, 08.02.2018 від боржника до суду першої інстанції була подана скарга на дії в.о. заступника начальника управління - начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 13/529.

Скаржник просив суд: визнати дії в.о. заступника начальника управління - начальника Відділу Магди С.Г. при відмові у закінченні виконавчого провадження ВП № 17759287 неправомірними; зобов'язати Відділ винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 17759287 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Скарга була мотивована повним добровільним виконанням зобов'язань за виконавчими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 у справі № 13/529, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, у задоволенні скарги комунального підприємства Київпастранс на дії в.о. заступника начальника управління - начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Магди С.Г. при відмові у закритті виконавчого провадження ВП № 17759287 відмовлено.

Відмовляючи в задоволені скарги, суди зазначили, що при укладанні вказаного правочину відповідач в повному обсязі визнав борг перед позивачем в розмірі 3 624 444,67 грн., в тому числі і за наказом від 08.02.2010 № 13/529 в розмірі 69 028,06 грн..

Так, за умовами пункту 1.2 Договору відповідач зобов'язався погасити наявний перед позивачем борг за десятьма виконавчими провадженнями, в тому числі за наказом від 08.02.2010 № 13/529, до грудня 2017 року включно на загальну суму 3 624 444,67 грн.

В подальшому, сплачуючи грошові кошти за Договором, відповідач в призначеннях платежу вказував погашення боргу зг договору про розстрочення № 45.16-15 від 08.07.16. , а тому судом неможливо встановити, що боржником було погашено борг саме за наказом Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 № 13/529, а не за іншими дев'ятьма наказами, вказаними у Договорі.

Також, господарськими судами під час розгляду скарги боржника було встановлено, що сплата боргу у розмірі 1 635 000, 00 грн. на виконання наказів господарського суду міста Києва у справах №38/42, №42/138, №30/17, №30/16 до укладання договору не може бути прийнята до уваги, оскільки така сплата відбулась в рахунок виконання інших наказів та по зовсім інших справах.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Переоцінка обставин і незгода апелянта з висновками ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 зі справи № 13/529, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, тобто є чинною та не скасована, порушує принцип юридичної визначеності.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на підтвердження доводів про повне чи часткове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 у справі № 13/529 та наказу Господарського суду міста Києва, виданого 08.02.2010 № 13/529, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а тому дії органу виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження не відповідає вимогам ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", та є незаконними.

Стосовно інших вимог скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 18.12.2017 стягувач звернувся з заявою до Відділу про перерахування стягнутих грошових коштів.

В подальшому, 22.02.2018 стягувач звернувся з заявою до Відділу про примусове та негайне списання боргу за наказом №13/529.

04.05.2018 стягувач звернувася до Відділу з заявою про надання інформації про розгляд заяви від 22.02.2018, про надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення, про надання копії процесуальних документів у виконавчому провадженні, про проведення негайного списання коштів.

Як зазначає стягував, 11.05.2018 він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, що не були належно оформлені.

Згідно до статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому він зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Положення частини першої статті 19 Закону України Про виконавче провадження встановлюють, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Як вірно вказано судом першої інстанції, Закон України Про виконавче провадження не встановлено строків розгляду заяв і звернень, а тому їх перебіг можна розраховувати за аналогією закону - Закону України Про звернення громадян .

Відповідно до ст. 20 Закону України Про звернення громадян звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Враховуючи, що Відділ зарахував виконавчий збір до бюджету, то розумно виходити з того, що розгляд звернень з цього приводу не потребує додаткового вивчення та має бути здійснений невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Належних і допустимих доказів дотримання вимог вказаних норм Відділом суду надано не було.

Таким чином, стягувачем доведено, а боржником не спростовано неналежне виконання обов'язків державним виконавцем в частині незаконного зарахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та бездіяльності щодо розгляду заяв стягувача.

Крім того, які слушно зауважено судом першої інстанції, що сторони виконавчого провадження через ухилення стягувача в проведенні звірки не можуть дійти згоди про дійсний розмір виконаних добровільно і примусово платежів на виконання наказів.

Водночас договір №45.16-15 від 08.07.16 не оспорений, не визнаний недійсним щодо суми дійсної заборгованості на дату його укладення 08.07.2016 в розмірі 3 624 444,67 грн.

Крім того, сторони виконавчого провадження не звертались до суду, який видавав виконавчі документи про відстрочення, розстрочення чи зміну порядку виконання судових рішень або про укладення і затвердження мирової угоди.

Водночас боржник не позбавлений можливості надати докази державному виконавцю у кожному виконавчому провадженні про цільову добровільну сплату на виконання наказів господарського суду, що були виконані до укладення вказаного договору, а у тій частині , що була оплачена за договором направити заяви стягувачу про уточнення призначення платежів та угоду про внесення змін до договору в частині дійсної заборгованості станом на день укладення договору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Стягувачем доведено, а боржником не спростовано неналежне виконання обов'язків державним виконавцем в частині незаконного зарахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та бездіяльності щодо розгляду заяв стягувача.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала господарського суду міста Києва від 26.06.2018 року у справі № 13/529 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 року у справі № 13/529 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 року у справі № 13/529 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 13/529 повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 22.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко