Постанова

від 20.12.2018 по справі 13/156-10

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа№ 13/156-10

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Колосовського Анатолія Івановича

на ухвалу Господарського суду Сумської області

від 17.10.2018

за скаргою Фізичної особи - підприємця Колосовського Анатолія Івановича

про визнання бездіяльності неправомірною і зобов'язання вчинити дії

у справі № 13/156-10 (суддя Спиридонова Н.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Колосовського Анатолія Івановича

до Державного підприємства Новосуханівський спиртовий завод

про стягнення 472 635, 20 грн

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.10.2018 у справі № 13/156-10 відмовлено у задоволенні скарги про визнання бездіяльності неправомірною і зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Фізична особа-підприємець Колосовський Анатолій Іванович оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу про визнання бездіяльності неправомірною і зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена за неправильного застосування вимог матеріального та порушенням норм процесуального права, за відсутності позивача, який належним чином не повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, оскільки ухвалу про призначення скарги до розгляду на 17.10.2018 отримав лише 19.10.2018. Апелянт акцентував увагу, що за наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.п. 2-4, 9 ЗУ Про виконавче провадження до закінчення шестимісячного строку, але не пізніше, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів. Проте державний виконавець Бистрова Н.Б. на звернення позивача не надала стягувачу жодної інформації щодо подання начальником Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування ФОП Колосовському А.І. коштів. Відтак, державний виконавець Бистрова Н.Б. та начальник Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області своєю бездіяльністю порушили вимоги чинного законодавства, а саме ухилялись від виконання приписів Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , основними умовами застосування якого є відкрите виконавче провадження та невиконання судового рішення протягом шести місяців (ст. 4 цього Закону). За твердженнями апелянта, такі ж висновки, що наведено в скарзі, викладено в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 462/2418/15-ц, які відповідно до ч.ч. 5, 6 Закону України Про судоустрій та статус суддів є обов'язковими для всі суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.12.2018, яке відбувалось в режимі відеоконференції, в Ленінський районний суд міста Полтави з'явився представник позивача, представник відповідача в приміщення Північного апеляційного господарського суду не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу про визнання бездіяльності неправомірною і зобов'язання вчинити дії.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, Фізична особа-підприємець Колосовський Анатолій Іванович (далі - ФОП Колосовський Анатолій Іванович, позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Державного підприємства Новосуханівський спиртовий завод про стягнення заборгованість на загальну суму 472 635, 20 грн, в тому числі 374 726, 80 грн основного боргу, 77 118, 77 грн інфляційних збитків, 20 789, 63 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.12.2010 у справі № 13/156-10 позов задоволено. Стягнуто з ДП Новосуханівський спиртовий завод на користь ФОП Колосовського Анатолія Івановича 374 726,80 грн боргу, 77 118,77 грн інфляційних збитків, 20 789,63 грн 3 % річних, 4 726,35 грн витрат по держмиту, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.12.2010 на примусове виконання судового рішення у справі № 13/156-10 видано відповідний судовий наказ.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 поновлено строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду Сумської області, виданого 17.12.2010 на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2010 у справі № 13/156-10.

05.10.2018 до Господарського суду Сумської області надійшла скарга ФОП Колосовського Анатолія Івановича про визнання бездіяльності неправомірною і зобов'язання вчинити дії у справі № 13/156-10, в якій заявник просив суд:

1) визнати бездіяльність державного виконавця Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Бистрової Наталії Борисівни та начальника Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області в частині незастосування Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень неправомірною, в частині неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування ФОП Колосовському Анатолію Івановичу коштів;

2) зобов'язати начальника Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області вжити заходів для виконання рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2010 у справі № 13/156-10 з урахуванням Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а саме: подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування ФОП Колосовському Анатолію Івановичу коштів.

Заперечуючи проти цієї скарги, державний виконавець подав відзив, в якому стверджував, що зведене виконавче провадження ВП 42136421 про стягнення з ДП Новосуханівський спиртзавод досі перебуває на виконанні і питання щодо його закінчення на даний час не актуальне, відповідно підстави для застосування приписів Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень відсутні.

За приписами ст. 115 ГПК України (в редакцій чинній на момент прийняття рішення у справі № 13/156-10 від 02.12.2010 та видачі наказу на його виконання) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у встановленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції до 15.12.2017)).

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження № 1404-XVIII від 02.06.2016, відповідно до ч. 1 ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, в тому числі державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

За матеріалами справи, на виконанні в Сумському РВ ДВС ГТУЮ у Сумській області перебуває зведене виконавче провадження ВП №42136421, до складу якого входить 79 виконавчих проваджень про стягнення з ДП Новосуханівський спиртзавод боргу на користь держави, фізичних осіб та юридичних осіб боргу в загальному розмірі 1 534 122,15 грн.

Виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 13/156-10 від 17.12.2010 про стягнення з ДП Новосуханівський спиртзавод на користь Колосовського А.І. - боргу в розмірі 477 597,55 грн також перебуває на виконанні та входить до складу вказаного вище зведеного виконавчого провадження.

15.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП № 55163011, яку направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома за вихідним № 21754 від 15.11.2017.

15.11.2017 на підставі ст. 30 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про приєднання цього виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Разом з цим, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження 13.06.2014 винесено постанову про арешт всього майна боржника та постанову про арешт коштів боржника від 13.06.2014 та від 12.04.2018, якими накладено арешт на всі розрахункові рахунки в ПАТ Промінвестбвнк , ПАТ Креді Агріколь Банк , ПАТ КБ Хрещатик , ПАТ Банк Таврика , ПАТ АБ Укргазбанк , Київське ГРУ ПАТ КБ Приват Банк , м. Київ, ПАТ Банк Форум , Миколаївська філія АКБ Правекс Банк , ПАТ Державний Ощадбанк України в особі Філії СОУ Державний Ощадбанк України , ПАТ КБ Надра , ПАТ Укрсоцбанк .

Згідно відповідей банківських установ, згадані акумульовані кошти для виконання постанов на рахунках відсутні.

За даними довідки Територіального сервісного центр 5946 РСЦ МВС в Сумській області за ДП Новосуханівський спиртзавод зареєстроване рухоме майно.

Як встановлено матеріалами справи, 23.06.2015 державним виконавцем здійснено опис та арешт належного боржнику рухомого майна, а саме, 10 одиниць транспортних засобів, а саме: ЗИЛ 138А, 6026 СУН в неробочому стані, ЗИЛ ММЗ-4502, самохвал, 4764СУН, в неробочому стані, ЗИЛ 442160, сідловий тягач, Е01318ВС, в неробочому стані, КАМАЗ 35410, 1990, 01318СВ, в неробочому стані, кранова установка КС-2561К, 1992, ВМ0345АА, в неробочому стані, ВА321061, 1998, ВМ0345АА, в неробочому стані, УАЗ 31512, 1990, ВМ5162АА, в неробочому стані, лінія розливу, дизельний електрогенератор в неробочому стані, автонавантажувач, про що складено відповідний акт. Проведення експертної оцінки ускладнилось необхідністю додаткової ідентифікації транспортних засобів та витребуванням техдокументації.

Відповідно до ст. 57 Закону України Про виконавче провадження та п. 17 Розділ VIII Інструкції з організацій примусового виконання рішень, 18.08.2016 до відділу надійшов звіт про незалежну оцінку майна, згідно якого вартість описаного майна складає 209 500,00 грн.

11.11.2016 описане майно передано на реалізацію СФ ДП Сетам , яке на підставі розділу II Порядку реалізації арештованого майна було реалізовано останнім. Кошти від реалізації арештованого майна перераховано в період з 04.01.2017 по 01.03.2017 на рахунок стягувачів за виконавчими документами про стягнення заробітної плати в порядку ст. 44 Закону України Про виконавче провадження .

Постановою державного виконавця від 12.12.2017 описано та арештовано рухоме майно ДП Новосуханівський спиртзавод в кількості 7 одиниць транспортних засобів, а саме: СА33507, 1988, 3730 СУН, синій, № двигуна 115706; ГАЗ 3110, 2002, фіолетовий, легковий, седан-В, 03293СВ; Екскаватор колісний, 1989, 03449СА; Трактор колвсний, Т-150К, 2000 (1997), 03447СА; Причіп 2-ПТС-4, 1991, 00345СА; Причіп ППЦ Ш4-ВВМ-12,1991, жовтий, 01424СВ, напівпричіп-цистерна харчова; Ємність на колесах (жижорозкидач), 1,5куб. м.

24.01.2018 згідно ст. 57 Закону України Про виконавче провадження та п. 17 Розділ VIII Інструкції з організацій примусового виконання рішень, до відділу надійшов звіт про незалежну оцінку майна й вартість описаного майна складає 407 750,00 грн.

29.01.2018 описане майно передано на реалізацію СФ ДП Сетам , яке відповідно до розділу II Порядку реалізації арештованого майна реалізовано останнім. Кошти від реалізації арештованого майна 27.03.2018-13.04.20189 перераховано на рахунок стягувачів за виконавчими документами про стягнення заробітної плати у відповідності до ст. 45, ст. 46 Закону України Про виконавче провадження .

Після проведення електронних торгів ДП Сетам 2 одиниці транспорту, які не були реалізовані, а саме: трактор колісний Т-150К та причіп ППЦ Ш4-ВВМ-12 запропоновано стягувачам для залишення їх за собою в рахунок погашення боргу за ціною третіх електронних торгів. Даний лист, зокрема, надісланий й на адресу Колосовського А.І за вих. 11967 від 27.04.2018. Однак, жодних пропозицій до відділу щодо залишення за собою нереалізованого майна стягувачі не надсилали.

Станом на 11.10.2018 на виконанні у відділі перебуває 4 виконавчі провадження про стягнення заборгованості із заробітної плати в загальному розмірі 41 593,31 грн.

08.08.2018 постановою державного виконавця описано 7 одиниць техніки ДП Новосуханівський спиртовий завод .

Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 28.09.2018 ринкова вартість майна становить:

- Станок столярний (1шт.)- 5 040, 00 грн;

- Станок свердлильний СНВШ-1 (2шт.)-2хЗ 090= 6 180, 00грн;

- Станок шліфувальний (1шт.)- 3 290, 00 грн;

- Станок токарний, Кролевецький з-д., (2 шт.)-2х37260= 74 520,00 грн;

- Станок токарний, Єреванський з-д, (Ішт.)- 37 260, 00 грн, всього загальна вартість описаного майна складає 126 290,00 грн без ПДВ.

09.10.2018 описане та арештоване майно передано на реалізацію до ДП Сетам .

Положеннями Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, крім відчуження шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, які підлягають виконанню Державною виконавчою службою щодо виплати заробітної плати та інших витрат, що належать працівнику в зв'язку з трудовими правовідносинами.

Як вище згадувалось, звертаючись до суду з даною скаргою, позивач просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невиконанні відділом примусового виконання рішень вимог Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень в частині передачі виконавчого документа до органу Держказначейства для його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; а також зобов'язати державного виконавця подати до вказаного органу документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , на яку посилається стягувач, здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Разом з тим, на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (зі змінами, внесеними Законами № 583-VII від 19.09.2013, № 1404-VIII від 02.06.2016) протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено матеріалами справи, виконавче провадження № 55163011 перебуває на стадії виконання, триває реалізація майна боржника, виконавчі дії з примусового виконання спірного наказу вчиняються в межах зведеного виконавчого провадження.

За приписами п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

- стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

- законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.п. 2-4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (зазначені підстави не наведені також скаржником у скарзі), що виключає обов'язок керівника відповідного органу державної виконавчої служби вчинити дії згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень . Відтак доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Посилання позивача (апелянта) на те, що невиконання судового рішення понад шість місяців з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною підставою для звернення до Казначейства з відповідними документами, незалежно від встановлення державним виконавцем підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, а тому наказ № 13/156-10 від 17.12.2010 підлягає виконанню за рахунок коштів Державної казначейської служби України за бюджетною програмою, правомірно відхилені судом першої інстанції, адже погашення заборгованості боржника за рахунок бюджетної програми за наявності майна та відкритих рахунків боржника не відповідає приписам Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень . Жодних посилань на бездіяльність державного виконавця щодо розшуку майна, на яке може бути звернуто стягнення, або рахунків боржника позивачем не наведено, як не надано і відповідних доказів.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу безпідставності та необґрунтованості скарги позивача на протиправні дії державного виконавця Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Бистрової Наталії Борисівни та начальника Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, які полягають у незастосування Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та неподанні до центрального органу виконавчої влади, яка реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування фізичній особі-підприємцю Колосовському Анатолію Івановичу коштів відповідно до наказу № 13/156-10 від 17.12.2010, в зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення згаданої скарги.

Крім цього,як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2017 ухвалою суду поновлено строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Сумської області, виданого 17.12.2010 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2010 у справі № 13/156-10, тому після поновлення строку пред'явлення наказу до виконання сам скаржник - ФОП Колосовський Анатолій Іванович міг і повинен був звернутися до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів з відповідним наказом. Тим більше строк пред'явлення наказу до виконання не закінчився, і на сьогодні ФОП Колосовський Анатолій Іванович має право відповідно до ч.1 п.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження подати письмову заяву до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про повернення виконавчого документа і в подальшому звернутися самостійно до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів щодо виконання наказу від 17.12.2010.

Доводи апелянта з приводу неправильного застосування вимог матеріального та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269-270, 271, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Колосовського Анатолія Івановича залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Господарського суду Сумської області від 17.10.2018 № 13/156-10 - без змін.

Матеріали справи № 13/156-10 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.12.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко