Постанова

від 20.12.2018 по справі 911/1395/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа№ 911/1395/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 10.08.2018

на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління

державної виконавчої служби Головного територіального

управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні

№ 48356182 щодо примусового виконання наказів Господарського

суду Київської області від 23.07.2015

у справі №911/1395/15 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит

до Фізичної особи підприємця Шевченка Вадима Віталійовича

Закритого акціонерного товариства Продсервіс

про стягнення 217 979,44 доларів США

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2018 у справі №911/1395/15 у задоволенні скарги відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, ОСОБА_2, оскаржив її в апеляційному порядку, просив ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2018 у справі №911/1395/15 скасувати. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не зняття арешту з майна, яке знаходиться в заставі. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винести постанову про зняття арешту з майна, яке перебуває у заставі ОСОБА_2 В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 51 ЗУ Про виконавче провадження та не взято до уваги, що право застави у заявника виникло 05.09.2008 та 12.02.2013, тобто до винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, а накладення арешту на майно має наслідком заборону його відчуження, чим порушено право заставодержателя одержати задоволення своїх вимог в зв'язку з невиконанням боржником зобов'язанья за рахунок предмету іпотеки. На переконання апелянта, повертаючи стягувачу виконавчий документ та закриваючи виконавче провадження, державним виконавцем всупереч приписам чинного законодавства не було знято арешту з майна боржника, заставодавцем якого є заявник.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.12.2018 з'явився апелянт та його представник, представники ДВС, позивача та відповідачів 1 та 2 не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслали, про причини неявки суд не повідомили, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не зняття арешту з майна, яке знаходиться в заставі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство Банк Національний Кредит (далі - ПАТ Банк Національний Кредит , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної-особи підприємця Шевченка Вадима Віталійовича (далі - ФОП Шевченко В.В., відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства Продсервіс (далі - ЗАТ Продсервіс , відповідач-2) про стягнення 217 979,44 доларів США за неналежне виконання відповідачами 1 та 2 своїх зобов'язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 94-08 від 05.09.2008 та Додатковими договорами до нього, а також Договором поруки № 57 від 05.09.2008 відповідно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі №911/1395/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Шевченка В.В. та ЗАТ Продсервіс 162 357,07 доларів США заборгованості за кредитом, 24 655,88 доларів США заборгованості за процентами, 10 202,11 грн заборгованості по комісії, 2 218,76 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 15 656,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту, 520,69 грн пені за несвоєчасну сплату комісії, 308,75 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 2 003,95 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 55,86 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісії (всього 207 200,78 доларів США, що станом на день прийняття рішення еквівалентно 4 363 648,43 грн та 107 78,66 грн).

23.07.2015 на виконання рішення Господарським судом Київської області видано два накази.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2018 замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме ПАТ Банк Національний кредит його правонаступником - ОСОБА_2.

31.07.2018 до Господарського суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. В обґрунтування своїх вимог, боржник зазначив, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження №48356182 на частину майна боржника - Шевченка Вадима Віталійовича, яка згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №54754520 знаходиться в заставі ОСОБА_2, накладено арешт, а інша частина майна перебуває в розшуку. За твердженнями скаржника, 27.07.2018 на підставі його заяви, як правонаступника стягувача - ПАТ Банк Національний кредит , державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа, відповідно до якої наказ Господарського суду Київської області по справі №911/1395/15 від 23.07.2015 повернуто стягувачу. Проте в порушення приписів ст. ст. 9, 40 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем не було знято арешт з майна боржника, заставодавцем якого є заявник, а також не винесено постанови про вилучення відомостей щодо Шевченка Вадима Віталійовича з Єдиного реєстру боржників.

З огляду на наведене, скаржник просив суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не зняття арешту майна, яке знаходиться в заставі; зобов'язати державного виконавця винести постанову про зняття розшуку з майна, яке перебуває у заставі та постанову про вилучення відомостей щодо Шевченка Вадима Віталійовича з Єдиного реєстру боржників.

Заперечуючи проти вказаної скарги, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подано відзив, в якому зазначено, що у зв'язку з надходженням заяви стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа, 27.07.2018 державним виконавцем на підставі ст. 37 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а постанови про стягнення виконавчого збору від 27.07.2018 та витрат виконавчого провадження від 27.07.2018 виділено в окремі виконавчі провадження. Оскільки постанови боржником не виконані, кошти до державного бюджету не сплачені, вжитті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення скасуванню не підлягають. Крім цього, за твердженнями державного виконавця, на момент винесення постанов про арешт та розшук майна боржника права стягувача - ОСОБА_2, який змінив сторону виконавчому провадженні лише згідно ухвали суду 22.06.2018, жодним чином не порушувались. Поряд з цим, на думку державного виконавця, ним не ведеться Єдиний реєстр боржників, а дані включаються та виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням відповідних постанов. Положення ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , на які посилається скаржник, не є підставою для припинення арешту та розшуку майна боржника тощо.

За приписами ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга згідно ст. 340 ГПК України подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконавче провадження на підставі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які визначено Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної влади (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правових статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження ).

Як встановлено матеріалами справи, 06.08.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48356182.

06.08.2015 державним виконавцем на підставі ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження винесено іншу постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

14.08.2015 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження відповідно до ст. 33 Закону України Про виконавче провадження .

Постановою державного виконавця від 10.09.2015 згідно ст. 59 Закону України Про банки та банківську діяльність та ст. ст. 11, 52 Закону України Про виконавче провадження накладено арешт на кошти боржника.

21.06.2016 державним виконавцем, керуючись ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про розшук майна боржника, а саме вантажний автокран 10-20Т КС 35715 на базі МАЗ 5337, 2006 року випуску, білого кольору, номер шасі транспорного засобу НОМЕР_2, реєстраційний номерний з НОМЕР_3 та легковий седан Mercedes-Benz Е 200 Kompr, 2004 року випуску, бежевого кольору, номер шасі транспортного засобу НОМЕР_4, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

24.05.2017 на підставі ст. ст. 40 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме вантажний автокран 10-20Т КС 35715 на базі МАЗ 5337, 2006 року випуску, білого кольору, номер шасі транспорного засобу НОМЕР_2, реєстраційний номерний з НОМЕР_3 та легковий седан Mercedes-Benz Е 200 Kompr, 2004 року випуску, бежевого кольору, номер шасі транспортного засобу НОМЕР_4, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Як вище згадувалось, ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2018 замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме ПАТ Банк Національний кредит його правонаступником - ОСОБА_2, відтак 26.07.2018 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

27.07.2018 на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа державним виконавцем згідно ст. 37 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім цього, 27.07.2018 на підставі ст. ст. 3, 27, 40 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, а на підставі ст. 42 згаданого Закону - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, копії яких направлено рекомендованою кореспонденцією боржнику.

За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії в зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

За змістом ч. 3 ст. 40 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки постанови про стягнення виконавчого збору від 27.07.2018 в розмірі 437 442,70 грн та витрат виконавчого провадження від 27.07.2018 в розмірі 500, 00 грн боржником не виконані, кошти до державного бюджету України не сплачені, у державного виконавця відсутні підстави для скасування вжитих ним заходів щодо виконання рішення, відтак доводи скаржника про зворотне, як безпідставні та необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції.

З приводу посилань апелянта на приписи ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя, слід зазначити, що звернення стягнення відбувалось ще 06.08.2015 та 21.06.2016 згідно відповідних постанов про арешт та розшук майна боржника, тобто до моменту заміни сторони виконавчого провадження згідно ухвали Господарського суду Київської області №911/1395/15 від 22.06.2018, отже жодним чином не порушуються права стягувача - ОСОБА_2

Дана норма також не являється підставою для припинення арешту та розшуку майна боржника.

За приписами ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення| позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 згаданої статті).

Відповідно до ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

З огляду на наведене, у державного виконавця відсутні законні підстави для припинення арешту та зняття з розшуку вищезазначених транспортних засобів боржника, відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

За вищенаведених приписів чинного законодавства, місцевий господарський суд правомірно відмовив ОСОБА_2 в задоволенні скарги на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 48356182 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2015.

Посиланні скаржника на порушення судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, а саме ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269-270, 271, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2018 у справі № 911/1395/15 - без змін.

Матеріали справи № 911/1395/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.12.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко