Ухвала

від 15.04.2019 по справі 911/1395/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1395/15

За скаргою ОСОБА_1 б/н від 30.07.2018 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 48356182 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2015 у справі № 911/1395/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", 01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 35

до 1. Фізичної особи-підприємця Шевченка Вадима Віталійовича, АДРЕСА_1

2. Закритого акціонерного товариства "Продсервіс", 08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, вул. Гагаріна

про стягнення суми

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С. Матраєва

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явився;

від боржника (відповідач) 1: не з'явився;

від боржника (відповідач) 2: не з'явився;

від органу ДВС: не з'явився.

встановив:

У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, стягувач) звернувся до Господарського суду Київської області зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ДВС) та просив суд визнати протиправною бездіяльність ДВС щодо незняття арешту з майна, яке знаходиться у заставі; зобов'язати державного виконавця винести постанову про зняття розшуку з майна, яке перебуває у заставі, та зняття арешту із цього майна, а також постанову про вилучення відомостей стосовно Шевченка Вадима Віталійовича (далі - Шевченко В.В., боржник) із Єдиного реєстру боржників.

Скаргу мотивовано тим, що ДВС у порушення вимог статей 9, 40 Закону України "Про виконавче провадження" після винесення на підставі заяви ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не було винесено постанови про зняття арешту з майна Шевченка В.В., заставодержателем якого є заявник, і зняття з розшуку цього майна, а також про вилучення відомостей стосовно Шевченка В.В. із Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.03.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2018 у справі №911/1395/15, а справу № 911/1395/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

При цьому судом касаційної інстанції вказано, що під час нового розгляду необхідно встановити з врахуванням правової природи застави та заяви стягувача про повернення виконавчого документа чи порушуються спірною бездіяльністю ДВС права ОСОБА_1 як стягувача та заставодержателя рухомого майна, власником якого є Шевченко В.В., та з якого заявник просить зняти арешт.

Ухвалою суду від 05.04.2019 прийнято скаргу ОСОБА_1 б/н від 30.07.2018 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 48356182 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2015 у справі № 911/1395/15 до провадження судді Шевчук Н.Г. та призначено скаргу до розгляду.

При новому розгляді скарги суд встановив наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі № 911/1395/15 вирішено стягнути з ФОП Шевченка В.В. і ЗАТ "Продсервіс" 162 357,07 доларів США заборгованості за кредитом, 24 655,88 доларів США заборгованості за процентами, 10 202,11 грн заборгованості зі сплати комісії, 2 218,76 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 15 656,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту, 520,69 грн пені за несвоєчасну сплату комісії, 308,75 доларів США 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів, 2 003,95 доларів США - 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту, 55,86 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату комісії, а всього - 207 200,78 доларів США, що станом на день прийняття рішення еквівалентно 4 363 648,43 грн та 107 78,66 грн.

23.07.2015 на виконання рішення Господарським судом Київської області видано два накази.

06.08.2015 ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48356182.

06.08.2015 ДВС на підставі статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

14.08.2015 ДВС на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

10.09.2015 ДВС на підставі статті 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" і статей 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на кошти боржника.

21.06.2016 ДВС, керуючись статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: вантажного автокрану 10-20Т КС 35715 на базі МАЗ 5337, 2006 року випуску, білого кольору, номер шасі транспортного засобу НОМЕР_4, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та легкового седану Mercedes-Benz Е 200 Kompr, 2004 року випуску, бежевого кольору, номер шасі транспортного засобу НОМЕР_5, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2.

24.05.2017 ДВС на підставі статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: вантажний автокран 10-20Т КС 35715 на базі МАЗ 5337, 2006 року випуску, білого кольору, номер шасі транспортного засобу НОМЕР_4, реєстраційний номерний з НОМЕР_1 та легковий седан Mercedes-Benz Е 200 Kompr, 2004 року випуску, бежевого кольору, номер шасі транспортного засобу НОМЕР_5, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2018 здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме: стягувача ПАТ "Банк Національний кредит" замінено його правонаступником - ОСОБА_1

27.07.2018 на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа ДВС згідно зі статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділено в окремі виконавчі провадження.

27.07.2018 на підставі статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" ДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору, а на підставі статті 42 цього Закону - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальному стадією судового провадження.

Згідно вимог частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (частина третя статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з положеннями частини сьомої статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ять статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (частини перша, третя статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ять статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Згідно з частиною другою розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Згідно із витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 02.02.2018 № 54754520 ОСОБА_1 є заставодержателем рухомого майна, з якого він просить зняти арешт.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно зі статтею 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

З вищенаведених нормативних приписів вбачається, що застава за своєю правовою природою є способом забезпечення зобов'язань, в силу якого заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення забезпеченого заставою зобов'язання за рахунок заставленого майна. Окрім цього застава зберігає силу і у випадку уступки заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, додержання яких є обов'язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження, в даному випадку згідно приписів Закону України Про заставу .

Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у разі прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів (зокрема шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що цей закон буде застосовуватися.

Таким чином, положення Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень зобов'язують державного виконавця одночасно із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключити із Єдиного реєстру боржників відомості про боржника, зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

При цьому якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Проте, станом на момент розгляду скарги державним виконавцем не надано будь-яких пояснень чи матеріалів виконавчого провадження, які б спростовували доводи скарги, щодо його бездіяльності в частині виключення із Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника, зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, та скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення.

Окрім цього, державний виконавець повинен був враховувати положення Закону України Про заставу , відповідно до яких заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення забезпеченого заставою зобов'язання за рахунок заставленого майна

Стягнення на заставне майно боржника в рахунок погашення виконавчого збору на користь ДВС, який не є заставодержателем, може бути звернуто лише у випадках, передбачених частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" а саме: якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

В матеріалах справи відсутні докази наявності перелічених обставин, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що бездіяльність ДВС в частині виключення із Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника, зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, та скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення порушує права ОСОБА_1 як заставодержателя рухомого майна, з якого він просить зняти арешт, оскільки останній наділений переважним правом перед іншими кредиторами на задоволення забезпеченого заставою зобов'язання за рахунок заставленого майна.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Зазначені вище обставини щодо невжиття державним виконавцем всіх передбачених заходів свідчать про порушення державним виконавцем принципів своєчасності та повноти проведення виконавчих дій.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №17/116/2011

З урахуванням вищевикладених обставин суд приходить до висновку, що заявник з посиланням на норми чинного законодавства надав суду вичерпний перелік підстав для визнання бездіяльності ДВС, а скарга ОСОБА_1 б/н від 30.07.2018 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне

За подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2018 у справі №911/1395/15 скаржником сплачено 1762 грн судового збору згідно квитанції №ТS200320 від 10.09.2018, а за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №911/1395/15 скаржником сплачено 1921 грн судового збору згідно квитанції №ТS206028 від 16.01.2019.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи задоволення скарги, понесені скаржником судові витрати у формі судового збору сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги на суму 3683 грн, покладаються судом на орган державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 123-124, 234, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України суд -

ухвалив:

1. Скаргу ОСОБА_1 б/н від 30.07.2018 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 48356182 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2015 у справі № 911/1395/15 задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 48356182 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.07.2015 у справі №911/1395/15, в частині виключення із Єдиного реєстру боржників відомостей про Шевченка Вадима Віталійовича, зняття арешту та розшуку з майна боржника, яке перебуває в заставі ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винести постанову про зняття розшуку з майна, яке перебуває в заставі в ОСОБА_1; винести постанову про зняття арешту з майна, яке перебуває в заставі в ОСОБА_1; винести постанову про вилучення відомостей щодо Шевченка Вадима Віталійовича з Єдиного реєстру боржників.

4. Стягнути із Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (02002, м.Київ, вулиця Євгена Сверстюка , будинок 15, ідентифікаційний код 34481907) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 3683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) гривень 00 копійок судового збору. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

5. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали повідомити господарський суд Київської області та ОСОБА_1 про виконання даної ухвали.

6. Копію ухвали надіслати: стягувачу, боржнику та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано 18.04.2019.