Постанова

від 27.12.2018 по справі 910/10815/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р. Справа№ 910/10815/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2018

у справі №910/10815/18 (суддя Бондаренко Г. П.)

за позовом Приватного підприємства РЕСУРС БУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

про стягнення 3 288 830,55 грн.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/10815/18 заяву Приватного підприємства РЕСУРС БУД про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти в сумі 1 948 499,99 грн, що знаходяться в Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ на рахунках, які відкриті та належать даному Товариству в банківських та фінансових установах і будуть виявлені під час виконавчого провадження до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10815/18 законної сили, в задоволенні інших вимог Приватного підприємства РЕСУРС БУД про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви Приватного підприємства РЕСУРС БУД про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/10815/18, Приватному підприємству РЕСУРС БУД встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, проте через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від повноважного представника Приватного підприємства РЕСУРС БУД надійшли пояснення, в яких останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання повноважного представника через хворобу, розгляд скарги призначено на 27.12.2018.

В судовому засіданні 27.12.2018 представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

27.12.2018 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

За приписами ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим постановлена у справі № 910/10815/18 ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 має бути залишена без змін, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство РЕСУРС БУД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ про стягнення 3 288 830, 55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 180001 від 02.01.2018 в частині оплати поставленого товару, з яких 1 948 499,99 грн основного боргу за поставлений товар, 726051,82 грн - пені, 549325,73 грн - штрафу, 64953 грн - 3% річних за неналежне виконання зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/10815/18 у порядку загального позовного провадження.

14.09.2018 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ у межах суми у розмірі 3 288 830,55 грн.

Зазначену заяву Господарським судом міста Києва було задоволено частково та як вже зазначалося ухвалою від 09.10.2018 вжито заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти в сумі 1 948 499,99 грн.

В обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд заначив, що ним взято до уваги мотиви, викладені позивачем, пов'язаність предмету спору з заходами забезпечення позову, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення, не зазначення заявником пропозицій щодо зустрічного забезпечення щодо відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/10815/18 прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апелянт вважає, що зазначена ухвала підлягає скасуванню.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно вжив заходи забезпечення позову, оскільки заявником не було доведено обставин утруднення виконання або невиконання рішення суду, надав неправильну оцінку доводам заявника, і не містить посилань на будь-які докази, на підтвердження викладених заявником обставин. Накладення арешту на грошові кошти відповідача, на думку останнього, ставить під загрозу здійсненням ним господарської діяльності і може негативно вплинути на фінансове становище та створити інші негативні наслідки.

Проте, колегія суддів знаходить вірною позицію суду першої інстанції про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/10815/18, з огляду на наступне.

У поданій до місцевого господарського суду заяві, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначав наступні обставини:

- позивачу стало відомо про те, що відповідач укладає з багатьма юридичними особами договори поставки, отримує товар у кредит для здійснення перепродажу товару, однак не здійснює оплати, тим самим накопичуючи борги;

- відповідно до інформації з веб-сайту Судової влади України за липень-вересень 2018 року до Господарського суду міста Києва були подані чотири позови про стягнення з відповідача грошових коштів, відповідач тривалий час не погашає борг перед позивачем за поставлений товар, сума заборгованості є значною, на надіслані претензії відповідач не реагує, крім того, відповідач не знаходиться за юридичною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

- позивачу стало відомо про те, що засновниками відповідача зареєстровано нове товариство з тим же складом засновників - ТОВ Торговий дім Керрот , куди, на переконання позивача, відповідач переводить активи ТОВ Керрот Будівельні матеріали , а тому з вищевикладеними фактичними обставинами позивач пов'язує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову та загрозу неможливості виконання рішення, у разі задоволення позовних вимог.

- позивач не пропонує вживати заходів зустрічного забезпечення, оскільки вважає, що заходи забезпечення позову, про які він клопоче, не здатні нанести збитки відповідачеві, оскільки останній отримав від позивача у справі товарний кредит.

У зв'язку з цим, позивач просив суд накласти арешт на кошти на рахунках відповідача у межах ціни позову у розмірі 3 288 830, 55 грн.

Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, серед іншого, позов забезпечується: накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; встановленням обв'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції взяв до уваги доводи позивача про те, що дії відповідача після подання позову до суду, а саме неявка в перше судове засідання, незнаходження за офіційною юридичною адресою, наявність заборгованості перед іншими контрагентами, дії по реєстрації нового товариства з тим самим складом засновників у сукупності дають підстави вважати, що відповідач може потенційно ухилятися від виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, що буде перешкоджати реалізації принципу судочинства - обов`язкового та реального виконання рішення суду для відновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача у справі, а отже вважає, що необхідним є вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, в межах суми основного боргу, яка визначена як сума заборгованості за поставлений позивачем товар.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що так само обґрунтованою є відмова позивачеві в іншій частині заяви щодо накладення арешту на грошові кошти в сумі більшій, аніж основна сума заборгованості, а саме в частині вимог про стягнення пені, штрафу та 3% річних. В межах зазначених вимог накладення арешту суперечило б принципу співмірності застосування заходів до забезпечення позову інтересам відповідача, оскільки вказані вимоги є такими, що потребують перевірки навіть їх правильного арифметичного розрахунку, а також з огляду на те, що позивачем не пропонується зустрічного забезпечення.

Додатково варто зазначити, що посилання відповідача (апелянта) в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки з наданих позивачем суду апеляційної інстанції пояснень та долучених до них документів, вбачається реальне існування обставин, з якими відповідно до ст.136 ГПК України пов'язується можливість вжиття заходів забезпечення позову у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заявника не спростовують висновків, викладених судом в оскаржуваній ухвалі від 09.10.2018 у справі №910/10815/18, а тому підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ , у суду апеляційної інстанції відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРОТ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/10815/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/10815/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10815/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 27.12.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська