Постанова

від 19.06.2019 по справі 910/10815/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/10815/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Майданевич Г.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "РЕСУРС БУД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 (повний текст складено та підписано 28.03.2019)

у справі №910/10815/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного підприємства "РЕСУРС БУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ "БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ"

про стягнення 3 288 830, 55 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "РЕСУРС БУД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ "БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (далі - відповідач) про стягнення 3 288 830, 55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов`язань за договором поставки № 180001 від 02.01.2018, в частині оплати поставленого товару, з яких 1 948 499, 99 грн основного боргу за поставлений товар, 726 051, 82 грн - пені, 549 325, 73 грн - штрафу, 64 953 грн - 3% річних за неналежне виконання зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/10815/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ "БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (02140, м. Київ, ВУЛИЦЯ М. ГРИШКА, будинок 9, офіс 2, код ЄДРПОУ 39038398) на користь Приватного підприємства "РЕСУРС БУД" Приватного підприємства "РЕСУРС БУД" (03083, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГІВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 34; код ЄДРПОУ 36506383) 1 422 654 (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн 29 коп. основного боргу, 142 265 (сто сорок дві тисячі двісті шістдесят п`ять) грн 43 коп. штрафу 10 % та 23473 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят три) грн 80 коп. витрат на оплату судового збору. В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення 525 845, 70 грн основного боргу, 726051, 82 грн пені, 64953, 00 грн - 3 % річних, 407060, 30 грн - штрафу та 30000, 00 грн витрат на правову допомогу, - відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва у справі від 09.10.2018 в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 360 106 (триста шістдесят тисяч сто шість) грн 47 коп., що знаходяться на рахунках, належних Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ "БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" (02140, м. Київ, вул. М. Гришка, будинок 9, офіс 2, код ЄДРПОУ 39038398) на рахунках: в КФ ПАТ "Полтава-Банк", в АБ "Полтава-Банк", в АТ "Райфайзен Банк Аваль", в АТ "Райфайзен Банк Аваль",та інших рахунках, які відкриті та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ "БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ" в банківських та фінансових установах і будуть виявлені під час виконавчого провадження.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 422 654, 29 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. При цьому, судом не прийнято до розгляду Копії видаткової накладної № РБК - 000681 від 23.03.2018 на суму 163 303, 20 грн, акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК-000681 від 23.03.2018 на суму 5 594, 40 грн, видаткової накладної № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 333 042, 90 грн, акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 23 905, 20 грн (на зальну суму 525 845, 70 грн), оскільки останні були надані позивачем з порушенням процесуального строку. Крім того, судом частково задоволено вимоги про стягнення з відповідача штрафу за прострочення строків оплати виходячи із суми заборгованості в розмірі 1 422 654, 29 грн. В решті позивних вимог суд відмовив, з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних документів щодо здійснених відповідачем часткових оплат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається те, що позивачем до позовної заяви долучено всі видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт, якими підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 1948499,99 грн., проте з невідомих причин частина документів відсутня в матеріалах справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом безпідставно відмовлено у стягненні штрафу в розмірі 549325,73 грн, а також пені та 3% річних, в зв`язку з відсутністю первинних документів, оскільки відповідні первинні документи були подані разом із позовною заявою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Приватного підприємства "РЕСУРС БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/10815/18, розгляд справи призначено на 19.06.2019

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

02.01.2018 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки № 180001 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця продукцію, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату.

Предметом продажу є така продукція: будівельні матеріали в асортименті (п. 1.2. Договору).

Загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), що оформлюються сторонами під час дії договору (п. 1.4. Договору).

За умовами п. 2.1.2, 2.4.1. Договору постачальник має право вимагати здійснення покупцем повної оплати вартості поданої продукції, а покупець зобов`язаний оплатити продукцію згідно з умовами договору.

В п. 3.1., 3.3. Договору сторони погодили, що оплата продукції здійснюється на підставі договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 3 банківських днів після складення видаткових накладних та актів здачі - прийняття робіт (надання - послуг).

По факту відвантаження продукції постачальник складає видаткову накладну, при доставці продукції постачальник складає акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) та товарно - транспортну накладну (п. 4.2., 4.3. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору за прострочення оплати поставленої продукції в рамках договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку прострочення платежу більше, ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченої продукції.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 8.1. Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що останній, на виконання умов Договору поставив відповідачу товар та надав послуг на загальну суму 20715199, 38 грн, проте, відповідач частково розрахувався за отриманий товар та послуги на суму 18 766 699, 39 грн, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1948499,61 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Статтею 909 ЦК України внормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ст. 916 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В договорі сторони погодили, що оплата продукції здійснюється протягом 3 банківських днів після складення видаткових накладних та актів здачі - прийняття робіт (надання - послуг).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, видаткових накладних та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) в період з 10.01.2018 по 03.04.2018 на загальну суму 18 810 878, 34 грн та надав у зазначений період послуг на загальну суму 1 378 475, 34 грн., що разом становить 20 189 353, 68 грн.

Щодо посилань апелянта на те, що основна заборгованість відповідача становить1948499,61 грн., колегія суддів зазначає наступне

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, копії видаткової накладної № РБК - 000681 від 23.03.2018 на суму 163 303, 20 грн, акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК-000681 від 23.03.2018 на суму 5 594, 40 грн, видаткової накладної № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 333 042, 90 грн, акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 23 905, 20 грн (на зальну суму 525 845, 70 грн), які містяться в переліку додатків до позовної заяви, відсутні в матеріалах справи.

Так, позовна заява була надіслана засобами поштового зв`язку. В переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, позивачем було зазначено 447 документів (порядкових номерів), без зазначення кількості аркушів кожного документа окремо та загалом, також не було дотримано порядку розташування документів зазначеного в переліку. У вказаному переліку позивач зокрема зазначав видаткову накладну № РБК - 000681 від 23.03.2018 на суму 163 303, 20 грн, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК-000681 від 23.03.2018 на суму 5 594, 40 грн, видаткову накладну № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 333 042, 90 грн, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 23 905, 20 грн та банківські виписки від 02.02.2018, 06.02.2018, 07.02.2018, 08.02.2018, 09.02.2018, 15.02.2018, 16.02.2018, 19.02.2018, 21.02.2018, 22.02.2018, 27.02.2018, 06.03.2018, 13.03.2018, 15.03.2018, 16.03.2018, 20.03.2018, 23.03.2018, 28.03.2018, 29.03.2018, 30.03.2018.

В описі поштового відправлення позовної заяви до cуду позивач також зазначив 447 документів, і зазначив, що предмет відправлення містить 546 аркушів.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини зазначення таких доказів в переліку доданих до позовної заяви документів та описі вкладення до поштового відправлення, за умови їх фактичного ненадання, не впливають на факт їх не подання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пояснень позивача поданих до суду 05.03.2019 /т. 4 а.с. 1-2/ останній підвередив, відсутність в матеріалах справи видаткових накладних та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, суд першої інстанції повідомив сторонам про наявність розбіжностей між арифметичними розрахунками позивача зазначеними в позовній заяві та фактичними матеріалами справи ще 18.12.2018.

Проте, з матеріалами справи представник позивача ознайомився лише 01.03.2019, про що свідчить відповідна відмітка представника позивача на клопотанні /т.3. а.с. 244/.

Так, в подальшому позивачем подано до матеріалів справи копії видаткової накладної № РБК - 000681 від 23.03.2018 на суму 163 303, 20 грн, акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК-000681 від 23.03.2018 на суму 5 594, 40 грн, видаткової накладної № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 333 042, 90 грн, акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № РБК - 000693 від 23.03.2018 на суму 23 905, 20 грн.

Однак, зазначені докази були подані позивачем суду після спливу строків для подання доказів встановлених законом та судом (з пропущенням процесуального строку). При цьому, позивач не просив про продовження процесуального строку для подання доказів та не зазначав поважних причин його пропуску.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в клопотанні позивача про приєднання доказів до матеріалів справи та не прийнято їх до розгляду.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар в період з 10.01.2018 по 03.04.2018 на загальну суму 18 810 878, 34 грн та надав у зазначений період послуг на загальну суму 1 378 475, 34 грн. Всього по договору поставлено товар та надано послуг на загальну суму 20 189 353, 68 грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до увагу часткову оплату відповідачем товару, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду що позовні вимоги, в частині стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 1422 654, 29 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6).

В п. 5.2. договору сторони погодили, сплату покупцем на користь постачальника пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

В п. 5.3. договору сторони погодили сплату покупцем штрафу у розмірі 10 % від вартості неоплаченої продукції, у випадку прострочення платежу більше, ніж на 30 календарних днів.

Як вбачається з позовної заяви та в пояснень позивача щодо здійснених ним розрахунків останній зазначає дати та суми здійснених відповідачем часткових оплат з посиланням на банківські виписки від 02.02.2018, 06.02.2018, 07.02.2018, 08.02.2018, 09.02.2018, 15.02.2018, 16.02.2018, 19.02.2018, 21.02.2018, 22.02.2018, 27.02.2018, 06.03.2018, 13.03.2018, 15.03.2018, 16.03.2018, 20.03.2018, 23.03.2018, 28.03.2018, 29.03.2018, 30.03.2018. При цьому, як зазначалось вище зазначених банківських виписок позивачем до матеріалів справи не надано, як і не надано інших первинних документів на підтвердження здійснених відповідачем часткових оплат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Рішеннями ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (п. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996р. (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує . Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, в судовому засіданні 22.01.2019, в зв`язку з наявністю арифметичних розбіжностей в розрахунках позивача та суду, а також великий обсяг первинних документів, що підтверджують факт поставки, судом у відповідності до норм ст. 13 ГПК України було обговорено зі сторонами питання можливості призначення судової бухгалтерської експертизи, роз`яснено наслідки вчинення чи не вчинення сторонами процесуальних дій.

Однак, представник позивача категорично заперечував проти призначення експертизи.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази ґрунтовності та правильності визначених позивачем періодів прострочення відповідача, з урахуванням здійснених останнім часткових оплат за договором, та здійсненого позивачем розрахунку.

Крім того, колегія суддів, з огляду на приписи ст.269 ГПК України, не приймає до розгляду докази, додані позивачем до апеляційної скарги, оскільки апелянтом не доведено та належним чином не обґрунтовано неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи неможливість здійснити оцінку відповідних доказів, з врахуванням первинних документів щодо здійснених відповідачем часткових оплат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні штрафних санкцій та 3% річних.

В той же час, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача штрафу передбаченого в п. 5.3. договору, в розмірі 142 265, 43 грн, виходячи з того, що на момент вирішення спору у відповідача наявна заборгованість за договором в розмірі 1 422 654, 29 грн, (1 422 654, 29 * 10 % = 142 265, 43).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звернутися до господарського суду з окремим позовом до відповідача щодо стягнення з останнього заборгованості, а також відповідних штрафних санкцій, на підставі видаткових накладних та актів здачі, прийняття робіт, які не прийняті судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведених у даній постанові обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/10815/18.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/10815/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Матеріали справи №910/10815/18 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено та підписано 12.07.2019р.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська