Постанова

від 28.12.2018 по справі 910/6690/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2018 р. Справа№ 910/6690/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Скрипки І.М.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Москаленко Г.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковалюх В.М.;

від відповідача: Бельський Р.А. - директор; Літвінов Є.В.;

від третьої особи: не прибули;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018

у справі № 910/6690/17 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Техномагнат

про розірвання договору № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014 та стягнення 305 354,29 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське (далі - ТОВ АТП Батуринське ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг (далі - ТОВ ЛД-Лізинг ) про розірвання Договору фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014 (далі - Договір лізингу) та стягнення 305 354,29 грн., з яких: 204 081,16 грн. - сума попередньої оплати (авансового платежу) та 101 273,13 грн. процентів нарахованих на суму попередньої оплати.

Позов обґрунтований тим, що за Договором лізингу відповідач зобов'язався набути у власність предмет лізингу та надати його позивачу за плату на умовах цього договору. Строк передачі предмету лізингу був встановлений протягом 20 банківських днів з дати отримання всієї суми авансового платежу. Позивач платіжними дорученнями № 163 від 15.07.2014 та № 198 від 21.08.2014 перерахував авансовий платіж повністю у сумі 204 081,16 грн., проте відповідач предмет лізингу досі не поставив, а тому є підстави для розірвання договору, повернення сплаченого авансового платежу та стягнення процентів нарахованих за користування коштами.

Рух справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014, укладений між ТОВ ЛД-Лізинг та ТОВ АТП Батуринське . Стягнуто з ТОВ ЛД-Лізинг на користь ТОВ АТП Батуринське 204 081,16 грн. попередньої оплати (авансового платежу), 101 273,13 грн. процентів за користування грошовими коштами, 4 580,32 грн. витрат по сплаті судового збору, 7 000,00 грн. витрати на правову допомогу адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 року у справі № 910/6690/17 змінено. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/6690/17 викладено у новій редакції. Позов задоволено частково. Розірвано договір фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014, укладений між ТОВ ЛД-Лізинг та ТОВ АТП Батуринське .

Стягнуто з ТОВ ЛД-Лізинг на користь ТОВ АТП Батуринське - 204 081,16 грн. попередньої оплати (авансового платежу), 5 336,72 грн. процентів за користування грошовими коштами, 4 741,27 витрат по сплаті судового збору, 4 800,73 грн. витрат на правову допомогу адвоката. В задоволенні позовних вимог про стягнення 95 936,41 грн. процентів за користування грошовими коштами - відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/6690/17 - скасовано. Справу № 910/6690/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді спору, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 року у справі № 910/6690/17 позовні вимоги ТОВ АТП Батуринське задоволені частково.

Розірвано договір фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014, укладений між ТОВ ЛД-Лізинг та ТОВ АТП Батуринське .

Стягнуто з ТОВ ЛД-Лізинг на користь ТОВ АТП Батуринське 204 081,16 грн. - попередньої оплати (авансового платежу), 3 061,32 грн. - судового збору, 4 678,40 грн. - витрат на правову допомогу адвоката.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір фінансового лізингу № ФЛ/2014/07-02 від 10.07.2014 підлягає розірванню в односторонньому порядку, оскільки відповідачем було порушено його істотні умови. У зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не здійснив передачу предмету лізингу позивачу, через невиконання вимоги позивача про повернення попередньої оплати (авансового платежу), з відповідача підлягають стягненню кошти в сумі 204 081,16 грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 101 273,13 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами судом відмовлено, оскільки вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу у даному випадку був здійснений позивачем, а отже, з огляду на ст. 808 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник) має нести відповідальність перед лізингоодержувачем (позивачем) за порушення зобов'язання з доставки предмету лізингу та передачі його лізингодавцю (відповідачу).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/6690/17 скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи міститься замовлення на придбання лізингового майна у ТОВ Техномагнат , тобто вибір продавця предмету лізингу був здійснений саме лізингоодержувачем. Відповідач не мав будь-яких відносин з ТОВ Техномагнат . З метою належного виконання взятих на себе зобов'язань перед лізингоодержувачем в частині повернення позивачу авансового платежу, апелянт звернувся з позовом до ТОВ Техномагнат про стягнення авансу за договором купівлі-продажу. Відповідальним у даному випадку є ТОВ Техномагнат .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій та статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу ТОВ ЛД-Лізинг у справі № 910/6690/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6690/17 та призначено до розгляду на 04.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Техномагнат та відкладено розгляд справи на 26.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 відкладено розгляд справи на 28.12.2018.

У судові засідання представник третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача та представник відповідача у судовому засіданні 28.12.2018 надали додаткові пояснення по суті справи.

Позиції учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг підтримує вимоги та доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити.

ТОВ АТП Батуринське заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.07.2017 між ТОВ ЛД-Лізинг (далі - лізингодавець) та ТОВ АТП Батуринське (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 (далі - Договір лізингу).

За умовами Договору лізингу лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах цього договору та Правил фінансового лізингу (додаток № 1 до даного договору лізингу). Найменування предмету лізингу, його ціна та технічні характеристики вказані в специфікації (додаток № 2 до договору лізингу). Сторони визначають статус цього договору як договір фінансового лізингу відповідно до норм Податкового кодексу України.

Пунктом 6 Договору лізингу визначено предмет лізингу: Напівпричіп самоскид ВОDЕХ.

Відповідно до п. 5.2 Договору лізингу строк передачі предмету лізингу: 20 (двадцять) банківських днів з дати отримання всієї суми авансового платежу, що наведений в п. 9 та додатку № 3 до цього договору, і надання всіх необхідних документів з встановленого лізингодавцем переліку.

Згідно п. 8.1 Договору лізингу, загальна сума договору складає 571 863,92 грн., у тому числі ПДВ - 76 106,67 грн.

Пунктом 9 Договору лізингу визначено, що авансовий платіж (перша частина) в розмірі 78 641,67 грн. має бути сплаченим до 15.07.2014. Авансовий платіж (друга частина) в розмірі 114 160,00 грн. - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання повідомлення про перебування предмету лізингу на митній території України.

Також, сторонами погоджено Правила фінансового лізингу, які є додатком № 1 до Договору лізингу, за умовами яких лізингодавець зобов'язується передати предмет лізингу у комплектації, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, у належному технічному стані, який дозволяє його використання за цільовим призначенням, у користування лізингоодержувачу протягом строку, що наведений в п. 5.2 договору. У разі затримки платежу, строк поставки предмета лізингу може бути відповідно подовжено.

Згідно з п. 3.6 Правил фінансового лізингу, документом, який підтверджує передавання предмета лізингу від лізингодавця у користування лізингоодержувачу є акт приймання-передавання предмету лізингу в користування (додаток № 4), який підписується представниками лізингодавця, лізингоодержувача та продавця/постачальника в трьох екземплярах, по одному для кожної сторони і продавця/постачальника. У разі необхідності підписується додатковий екземпляр акту для передання до сервісного центру, який обслуговуватиме предмет лізингу.

У відповідності до п. 9.4.1 Правил фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язаний передати лізингоодержувачу на умовах лізингу предмет лізингу у номенклатурі та кількості, визначених в додатку № 2 до договору (специфікація).

Як передбачено п. 10.1 Правил, дія договору припиняється після закінчення строку його дії та після виконання лізингоодержувачем усіх своїх зобов'язань за договором, або достроково - згідно з умовами п. 9.1.2 цих правил.

На виконання умов Договору лізингу відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000325 від 11.07.2014 на суму 78 641,67 грн.

Платіжним дорученням № 163 від 15.07.2014 позивач перерахував на рахунок відповідача першу частину авансового платежу в сумі 78 641,67 грн.

21.08.2014 між ТОВ ЛД-Лізинг (далі - лізингодавець) та ТОВ АТП Батуринське (далі - лізингоодержувач) укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014 (далі - Додаткова угода № 1).

За умовами Додаткової угоди № 1 сторони внесли зміни до Договору лізингу, а саме п. 6.1 виклали в новій редакції: Напівпричіп Montenegro SCHF-3S/3G .

Пункт 8 Договору лізингу викладено в наступній редакції: Загальна сума договору 618 440,68 грн., у т.ч. ПДВ 80 606,67 грн. В тому числі ціна предмету лізингу 483 640,00 грн., в т.ч. ПДВ - 80 606,67 грн. Сума лізингових відсотків - 134 800,68 грн., без ПДВ .

Пункт 9.2 Договору лізингу викладено в такій редакції: Авансовий платіж (друга частина) - 125 439,49 грн., в тому числі ПДВ - 20 826,67 грн. - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку від лізингодавця .

Додатком № 2 до Додаткової угоди № 1 до Договору лізингу сторони погодили Специфікацію на майно, що передається у лізинг.

Додатком № 3 до Додаткової угоди № 1 до Договору лізингу сторони погодили графік внесення платежів.

З урахуванням внесених змін Додатковою угодою № 1, відповідачем було виставлено позивачу наступний рахунок-фактуру № СФ-0000377 від 21.08.2014 на суму 125 439,49 грн.

21.08.2014 позивач платіжним дорученням № 198 перерахував на рахунок відповідача другу частину авансового платежу в сумі 125 439,49 грн.

Як зазначає позивач, ним здійснено оплату авансового платежу повністю 21.08.2014, а отже відповідач, з урахуванням п. 5.2 Договору лізингу мав здійснити передачу предмету лізингу позивачу до 19.09.2014.

У зв'язку з невиконанням обов'язку з передачі предмета лізингу, позивач неодноразово звертався до відповідача листами № 46 від 10.10.2014, № 48 від 17.12.2014, № 144 від 23.12.2014 та № 52 від 15.07.2015 в яких повідомляв, що ТОВ Техномагнат (постачальник предмету лізингу) не поставляє товар та не діє ніякої інформації про предмет лізингу, у зв'язку з чим просив відповідача повернути сплачений аванс за предмет лізингу.

Листом № 80 від 30.12.2015 відповідач надав відповідь на вищезазначені листи позивача, зазначивши, що ТОВ Техномагнат добровільно не сплатило ТОВ ЛД-Лізинг кошти, у зв'язку з чим, на підставі рішення суду, державною виконавчою службою було накладено арешт на відкриті в банківських установах рахунки боржника. Оскільки кошти на рахунках відсутні, тому на сьогоднішній день ніяких коштів на користь відповідача не було стягнуто. У зв'язку з чим, відповідач повідомив позивача, що як тільки ТОВ ЛД-Лізинг отримає кошти з рахунків постачальника предмета лізингу ТОВ Техномагнат , поверне їх ТОВ АТП Батуринське згідно умов Договору лізингу.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином не виконує зобов'язання за Договором лізингу, після сплати ТОВ АТП Батуринське авансового платежу предмет лізингу йому не було передано, попередню оплату (авансовий платіж) не повернуто.

З огляду на вказане, ТОВ АТП Батуринське звернулося з даним позовом до та просить суд розірвати Договір фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014 та стягнути з відповідача суму попередньої оплати (авансового платежу) у розмірі 204 081,16 грн., а також 101 273,13 грн. процентів за користування коштами, нарахованими на суму попередньої оплати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України Про фінансовий лізинг .

Статтею 6 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Як встановлено вище, відповідачем були виставлені рахунки-фактури № СФ-0000325 від 11.07.2014 на суму 78 641,67 грн. та № СФ-0000377 від 21.08.2014 на суму 125 439,49 грн., загалом на суму 204 081,16 грн.

Умовами п. 5.2 Договору лізингу передбачений строк передачі предмету лізингу - 20 (двадцять) банківських днів з дати отримання всієї суми авансового платежу.

Відповідно до п. 3.1 Правил фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується передати предмет лізингу у комплектації, відповідно до специфікації у користування лізингоодержувачу протягом строку, що наведений в п. 5.2 договору.

Враховуючи що позивачем здійснено оплату авансового платежу повністю 21.08.2014, відповідач з урахуванням п. 5.2 Договору лізингу зобов'язаний був здійснити передачу предмету лізингу позивачу до 19.09.2014.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У свою чергу, відповідачем не було передано предмет лізингу позивачу ані у встановлений п. 5.2 Договору лізингу строк, ані станом не момент розгляду справи.

Позивач у позовній заяві виклав вимогу до відповідача про розірвання Договору лізингу.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) встановлено, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з відповідною вимогою без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг є прямою нормою, застосування якої є підставою для розірвання Договору лізингу.

Судом першої інстанції також було досліджено порушення відповідачем істотних умов Договору лізингу.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

При укладенні Договору лізингу позивач, як лізингоодержувач, розраховував на отримання у володіння та користування предмету лізингу, а саме: Напівпричіп Montenegro SCHF-3S/3G , проте відповідач предмет лізингу позивачеві не передав.

З огляду на положення ст. 651 Цивільного кодексу України, суті правовідносин між сторонами, істотне порушення лізингодавцем такої умови Договору лізингу, як непередання в обумовлені строки напівпричепу, що є предметом цього договору та мотивом його укладення, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного Договору лізингу в судовому порядку.

Таким чином, вимоги позивача щодо дострокового розірвання Договору лізингу в односторонньому порядку є обґрунтованими, оскільки відповідачем було порушено істотні умови Договору лізингу.

З урахуванням вказаного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог ТОВ АТП Батуринське в частині розірвання Договору лізингу.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з ТОВ ЛД-Лізинг попередньої оплати у сумі 204 081,16 грн., судова колегія відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

На підставі даної норми, у зв'язку з розірванням Договору лізингу, вимога позивача про стягнення передплати є обґрунтованою.

При цьому, як передбачено ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, зокрема, про повернення суми попередньої оплати, які залишені відповідачем без задоволення.

У своїх відповідях відповідач зазначав, що кошти перераховані продавцю і ним не повернуті. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2015 у справі № 909/76/15, стягнуто з ТОВ Техномагнат на користь ТОВ ЛД-Лізинг суму авансу в розмірі 193 456,00 грн., наразі рішення суду перебуває на примусовому виконанні у державній виконавчій службі. Відповідач зазначив, що як тільки він отримає кошти з рахунків постачальника предмета лізингу - ТОВ Техномагнат , відразу поверне їх ТОВ АТП Батуринське .

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вказані обставини є господарським ризиком самого відповідача. Оскільки, у випадку неповернення постачальником коштів та неможливості передати предмета лізингу у майбутньому, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку повернути передплату позивача.

Таким чином, стосовно суми попередньої оплати, посилання відповідача на недодержання обов'язків контрагентом не є підставою для відмови в поверненні позивачу, сплаченої ним передплати.

З огляду на зазначене, відповідачем не надано до суду доказів на спростування своєї вини у невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений.

Враховуючи вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 204 081,16 грн. попередньої оплати (авансового платежу).

Стосовно вимоги про стягнення 101 273,13 грн. процентів нарахованих на суму попередньої оплати за період з 20.09.2014 по 30.03.2017, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умови Договору свідчать, що він має ознаки непрямого лізингу, оскільки в ньому (Договорі) визначено марку причепа - предмета договору, набуття причепа лізингодавцем у конкретного, вказаного в Договорі, продавця спеціально для передачі предмета лізингу лізингоодержувачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

У матеріалах справи міститься замовлення на придбання лізингового майна, підписане керівником позивача і завірене печаткою підприємства, в якому наведено прохання ТОВ АТП Батуринське про придбання для передачі в лізинг майна саме у ТОВ Техномагнат , тобто вибір продавця був здійснений саме лізингоодержувачем (т. 1, а.с. 75).

Суд першої інстанції, враховуючи вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 29.03.2018 у даній справі, норми ст. 808 Цивільного кодексу України, дійшов висновку обґрунтованого висновку, що вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу у даному випадку був здійснений позивачем, що вбачається із замовлення на придбання лізингового майна (додаток № 4 до Внутрішніх правил надання послуг з фінансового лізингу), а отже саме продавець (постачальник) має нести відповідальність перед лізингоодержувачем (позивачем) за порушення зобов'язання з доставки предмету лізингу та передачі його лізингодавцю (відповідачу).

З огляду на наведені висновки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 101 273,13 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що статтю 536 Цивільного кодексу України слід застосовувати, якщо, по-перше, це передбачено договором або законом, по-друге, таким договором або законом встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. За відсутності встановленого розміру процентів, така міра відповідальності не може бути застосована.

Щодо вимоги про покладення на відповідача витрат пов'язаних із правовою допомогою, слід відмітити наступне.

06.03.2017 між ТОВ АТП Батуринське (замовник) та Адвокатом Ковалюх В.М. (виконавець) був укладений договір про правову допомогу.

За умовами вказаного договору виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарській справі за позовом ТОВ АТП Батуринське до ТОВ ЛД Лізинг про розірвання договору фінансового лізину та відшкодування збитків. Послуги надаються шляхом усного та письмового консультування з юридичних питань, складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо, особистої участі та представництва замовника в господарських судах України.

Відповідно до п. 4.1 Договору про правову допомогу за послуги замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 14 000,00 грн. 7 000,00 грн. замовник виплачує виконавцю протягом двох днів після постановлення позитивного рішення у справі.

Позивачем здійснено оплату послуг виконавця, що підтверджується платіжним дорученням № 984 від 07.03.2017 на суму 7 000,00 грн.

На підтвердження того, що Ковалюх В.М. є адвокатом, надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 171 від 24.12.1997.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вказане, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача 4 678,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Дослідивши умови Договору фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2017, враховуючи несвоєчасність виконання лізингодавцем обов'язку з передачі лізингоотримувачу предмету лізингу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність належного виконання позивачем умов Договору лізингу, обґрунтованість вимог про розірвання Договору лізингу та стягнення передплати з відповідача. Щодо вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими - позивачем не доведено підстав для покладення на відповідача такої міри відповідальності.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське є частково обґрунтованими та такими, що частково підлягають задоволенню.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/6690/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/6690/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/6690/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/6690/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Пономаренко