Рішення

від 07.12.2018 по справі 807/197/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/197/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представник позивача - Терпак О.В.;

представника відповідача - Русин А.О.;

розглянувши у судовому засіданні справу за уточненим позовом Фермерського господарства "Ранет" до Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання неправомірними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Ранет" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними виконавчих дій з відкриття виконавчого провадження за №53342445 та скасування постанов у виконавчому провадженні №53342445, а саме: Постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2017 , Постанови про арешт майна боржника від 06.02.2017 , Постанови про арешт коштів боржника від 17.02.2017 .

Позивач 07.06.2018 надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив позовні вимоги розглядати з урахуванням вимог: визнати неправомірними дії з відкриття виконавчого провадження №53342445 згідно постанови головного державного виконавця Русина А.О. від 06.02.2017 та стягнути з відповідача на користь позивача суму стягнутого виконавчого збору у розмірі 86581,49 грн. (а.с. 1-4, Т.2).

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що виконавче провадження було відкрите відповідачем за заявою стягувача в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак стосується безспірного стягнення коштів на користь іншої юридичної особи - ПАТ КБ Хрещатик , а тому вказані розбіжності на думку позивач повинні були слугувати підставою для повернення виконавчого документа без виконання. Позивач зазначав, що жодна із оскаржуваних постанов не була доведена до відома позивача у визначені законодавством строки, зокрема Постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2017 була отримана позивачем тільки 03.03.2017, тобто майже через місяць після її винесення, у зв'язку з чим позивач наголошував, що не був повідомлений про початок примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Позивач наголошував, що виконавчий документ є незаконним та видано нотаріусом всупереч ст.ст. 87, 88, 89 Закону України Про нотаріат . Також, найменування стягувача і банківські реквізити, зазначені у виконавчому документі, а саме: виконавчому написі нотаріуса не є ідентичними назві та банківським реквізитам стягувача, в інтересах якого відкрито виконавчого провадження, а оскаржувані постанови не завірені печаткою органу ДВС і не містять інформацію про сплату стягувачем авансового внеску у розмірі 2 % - 17316,29 грн. Разом з тим, позивач зазначав, що сума виконавчого провадження (тобто сума боргу до стягнення) не є співмірною сумі, зазначеній у виконавчому документі, щодо якого відповідачем відкрито виконавче провадження. Враховуючи вище викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, наголосивши на тому, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на це просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкого Вадима Володимировича №2777 від 16.12.2016 - запропоновано стягнути з позивача на користь ПАТ Комерційний Банк Хрещптик заборгованість у розмірі 30 658 доларів США 74 центів та 71 389 гривень 31 копійку, та зазначено, що вказана сума сплачується позивачем по кредитному договору №03-ЮО-15КЛ від 31.07.2015 (а.с. 16).

Згідно кредитного договору №03-ЮО-15КЛ від 31.07.2015 ПАТ Комерційний Банк Хрещптик відкрив Позичальнику - позивачеві відкличну відновлювану кредитну лінію з лімітом у сумі 34 920,00 доларів США, строком до 12 місяців терміном повернення 17 червня 2016 року згідно з графіком, зазначеним у п. 4.5 (а.с. 18-23). Також, між ПАТ Комерційний Банк Хрещптик та позивачем були укладені договори застави майнових прав на кошти на вкладному рахунку від 31.07.2015 за №02-ФЩ-15 (а.с. 24-25) та за №03-ФО-15 (а.с. 26-27).

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик надіслала до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області заяву від 23.12.2016 №3/12175 про прийняття до виконання виконавчого напису вчиненого 16.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким Вадимом Володимировичем №2777 (а.с. 57-58).

Одночасно у заяві про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик , просила накласти арешт на все майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, а також надала оригінал платіжного доручення про сплату авансового внеску в сумі 16 000,00 грн. (а.с. 58).

Згідно Постанови головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Русин Анатолієм Олдриховичем, розглянувши заяву уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик про примусове виконання виконавчого напису №2777 виданого 16.12.2016 приватним нотаріусом Легким Вадимом Володимировичем про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ Хрещатик заборгованості у розмірі 30658,74 доларів США та 71389,31 грн. - було відкрито виконавче провадження №53342445 з виконання виконавчого напису №2777 від 16.12.2016 (а.с. 33).

Також, згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження №53342445 від 06.02.2017 було зобов'язано боржника - ФГ Ранет подати декларацію про доходи та майно і стягнено з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 86581,49 грн.

Згідно Постанови від 06.02.2017 ВП №53342445 головним державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Русин Анатолієм Олдриховичем при примусовому виконанні виконавчого напису №2777 від 16.12.2016 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ Хрещатик заборгованості у розмірі 30658,74 доларів США та 71389,31 грн. встановлено, що для забезпечення реального виконання рішення - необхідно застосувати арешт майна боржника, а саме: накласти арешт на все майно, що належить боржнику (а.с. 36).

Листом від 17.02.2017 №53342445-41658, який було надіслано позивачеві, ПАТ КБ Хрещатик , ПАТ Креді Агріколь Банк , ПАТ Кредобанк , ПАТ Універсал Банк , АБ Укргазбанк - Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області просив надати інформацію про залишки коштів, про арешт коштів, про зупинення видаткових операцій на рахунках боржника - ФГ Ранет (а.с. 38).

Згідно Постанови головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Русин Анатолієм Олдриховичем від 17.02.2017 ВП №53342445, з метою забезпечення реального виконання рішення, було накладено арешт на кошти та інші цінності позивача, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 952396,36 грн. (а.с. 40).

Постановою головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Русин Анатолієм Олдриховичем від 14.03.2017 ВП №53342445 - стягнено з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 144,20 грн. (а.с. 111).

У відповідності до Постанови головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Русин Анатолієм Олдриховичем від 15.03.2017 ВП №53342445, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме: заборгованість, виконавчий збір та витрати стягнуто у повному обсязі та перераховано за призначенням, а тому керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження - було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2777 від 16.12.2016 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ Хрещатик заборгованості у розмірі 30658,74 доларів США та 71389,31 грн. (а.с. 55-56).

Також, згідно Постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.03.2017 ВП №53342445 було припинено чинність арешту майна боржника - позивача та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (Постанови про арешт майна боржника ВП №53342445 від 06.02.2017, постанови про арешт коштів боржника ВП №53342445 від 17.02.2017) (а.с. 55-56).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

Так, згідно Постанови від 06.02.2017 року було відкрито виконавче провадження №53342445 з примусового виконання виконавчого напису №2777 від 16.12.2016.

Щодо посилання в позовній заяві представника позивача на неправомірність виконавчого напису №2777 від 16.12.2016, то суд констатує, що питання щодо правомірності/неправомірності виконавчого напису №2777 від 16.12.2016, згідно заявлених позивачем позовних вимог, не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем було оскаржено виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за №2777 від 16.12.2016 до Дарницького районного суду міста Києва. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року було скасовано, а провадження у справі за позовом Фермерського господарства Ранет до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкого Вадима Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик про скасування виконавчого напису нотаріуса - закрито.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно ч . 4, ч. 5 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до п. 17 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

Таким чином, на підставі заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик від 23.12.2016 №3/12175 було відкрито виконавче провадження згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Представник позивача наголошував на тому, що відповідачем було неправомірно відкрито виконавче провадження, у зв'язку з тим, що в силу вимог п. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік сума авансового внеску станом на 06.02.2017 повинна була становити 17316,30 грн., а не 16000,00 грн.

Зокрема, твердження представника позивача про те, що стягувач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик повинен був сплати авансові внески в сумі 17316,30 грн. базується на тому, що оскільки виконавче провадження було відкрито 06.02.2017 року, а тому розмір авансових внесків необхідно було сплачувати з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на 2017 рік згідно Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік . Однак, суд констатує наступне.

Разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2016 №3/12175 стягувач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик надав до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області оригінал платіжного доручення про сплату авансового внеску в сумі 16 000 грн.

Так, згідно Платіжного доручення №22 196098 від 22.12.2016 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик було сплачено авансовий внесок за подання заяви про примусове виконання виконавчого напису від 16.12.2016 №2777 в сумі 16 000,00 грн. (а.с. 175).

Згідно листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик зазначено, що сплату авансового внеску в сумі 16000,00 грн. було здійснено із загальної суми заборгованості в розмірі 865 814,87 грн.

Вказана грошова сума у розмірі 16000,00 грн. надійшла 22.12.2016 на рахунок відповідача з обліку авансових внесків при примусовому виконанні виконавчого документа №2777, виданого 16.12.2016 (а.с. 109)

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, станом на день сплати стягувачем авансових внесків, а саме: 22.12.2016 та на день звернення до відповідача із заявою від 23.12.2016 про відкриття виконавчого провадження був чинний Закон України Про державний бюджет України на 2016 рік , згідно ст. 8 якого установлено мінімальну заробітну плату (у місячному розмірі) з 1 грудня в сумі 1600 гривень.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини

Отже, враховуючи принцип неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів у часті, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, суд приходить висновку, що оскільки на день сплати авансових внесків та на день звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження був чинний Закон України Про державний бюджет України на 2016 рік , а тому необхідна до сплати стягувачем сума авансових внесків визначалася з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої станом на 1 грудня 2016 року в сумі 1600 грн.

А тому , стягувачем - Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик було правомірно сплачено суму авансових внесків в розмірі 16000,00 грн. з урахуванням Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік .

Згідно ч. 1 ст. 137 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Статтею 43 Закону України Про виконавче провадження визначено додаткове авансування витрат виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 43 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

Таким чином, статтею 137 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено виключний перелік підстав повернення виконавчого документу стягувачу.

Так, в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 137 Закону України Про виконавче провадження підставою для повернення виконавчого документа може слугувати не здійснення стягувачем додаткового авансування витрат виконавчого провадження, передбаченого статтею 43 цього Закону.Разом з тим, у ст. 137 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутня така підстава для повернення виконавчого документу, як сплата у недостатньому розмірі авансового внеску при подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення.

Статтею 13 Закону України Про виконавче провадження встановлені строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.

Заступником начальника Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальником управління державної виконавчої служби Губченко С.М., з власної ініціативи було здійснено перевірку виконавчого провадження №53342445 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2777 виданого 16.12.2016, результати якої викладені в Постанові про перевірку виконавчого провадження за №03-10/16 від 07.03.2017 (а.с.117-118).

Зокрема, в ході проведеної перевірки виконавчого провадження №53342445 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2777 виданого 16.12.2016 було встановлено, що оскільки заява про відкриття виконавчого провадження надійшла 03.02.2017, а Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 06.02.2017, відтак головним державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Русин Анатолієм Олдриховичем всупереч вимогам ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження несвоєчасно.

Також, згідно Постанови про перевірку виконавчого провадження №03-10/16 від 07.03.2017 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2777 виданого 16.12.2016 зазначено, державним виконавцем у порушення вимог ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , накладено арешт на кошти боржника, а саме: арешт на майно кошти накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявленн, крім випадків передбачених ч. 7 ст. 36 цього Закону (а.с. 118).

Таким чином, за наслідками перевірки проведеної заступником начальника Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальником управління державної виконавчої служби Губченко С.М. виконавчого провадження №53342445 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2777 від 16.12.2016 визнано дії головного державного виконавця такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 13, ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Так, судом встановлено, що заява про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2016 №3/12175 надійшла до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у п'ятницю 03.02.2017, а тому Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена у перший робочий день, а саме: 06.02.2017.

Враховуючи вище викладене суд приходить висновку, що відповідачем під час винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2017 не було порушено строків визначених ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Однак, згідно вимог абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Таким чином, допущені відповідачем порушення щодо строків накладення арешту на кошти боржника, відповідно до вимог абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження - не є підставою для скасування оскаржуваних Постанов.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2017 була та Постанова про арешт майна боржника від 06.02.2017, згідно супровідних листів від 06.02.2017 №53342445-4 (а.с. 150, 155) - були надіслані позивачеві 08.02.2017, що підтверджується відстеженням посилок Укрпошти (а.с. 153) та Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 154).

Згідно Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, Постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2017 була отримана позивачем 27.02.2017 (а.с. 152).

Постанова про арешт коштів боржника від 17.02.2017 була надіслана позивачеві, 17.02.2017 згідно супровідного листа від 17.02.2017 №53342445-4 1658 (а.с. 125), що підтверджується Списком поштових відправлень №17 (а.с. 124).

Враховуючи вище викладене суд приходить висновку, що у зв'язку з надісланням позивачеві Постанови про відкриття виконавчого провадження він в силу вимог ст. 28 Закону України Про виконавче провадження вважається повідомленим про початок примусового виконання виконавчого напису №2777 від 16.12.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 139, ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст. 255, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Фермерського господарства "Ранет" (Ужгородський район, с. Тарновці, вул. Концівська, 16-А, код ЄДРПОУ 33222590) до Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 350454640) про визнання неправомірними дій, скасування постанов та стянення виконавчого збору - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 17.12.2018 року.