Рішення

від 26.12.2018 по справі 910/8876/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2018Справа № 910/8876/18 За позовом Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України

до Приватного підприємства "Глорія Дей"

про стягнення 186409,59 грн, розірвання договору та виселення

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін

від позивача - Астрюхін К.А.

від відповідача - Головко І.В, Шуляк Н.О.

В судовому засіданні 26.12.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Інститут вугільних енерготехнологій Національної академії наук України до Приватного підприємства "Глорія Дей" про стягнення 186409,59 грн, розірвання договору та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежно виконуються умови договору оренди від 14.03.2017 № 5-2017 щодо оплати вартості оренди та договору № 5-2017 к від 15.03.2017 щодо відшкодування витрат балансоутримувача та надання комунальних послуг. Позивач просить стягнути з відповідача 160021,86 грн заборгованість за договором оренди, 26387,73 грн заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача та комунальних послуг. В зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань зі сплати орендної плати, позивач просить розірвати договір оренди та виселити орендаря.

Ухвалою суду від 12.07.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.07.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 12.07.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.

21.11.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі з детальним розрахунком заборгованості та штрафних санкцій та з долученням доказів.

В судовому засіданні 18.10.2018 оголошено перерву до 26.11.2018.

27.11.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 26.11.2018 оголошено перерву до 06.12.2018.

В судовому засіданні 06.12.2018 оголошено перерву до 17.12.2018.

В судовому засіданні 17.12.2018 відповідач подав письмові пояснення по суті справи, в яких зазначив, що позивачем не доведено надання послуг оренди відповідачу, крім того, позивач не надав доказів направлення відповідачу рахунків на оплату послуг, а тому він не міг оплати орендну плату, оскільки вона підлягає індексації, а отже її розмір є змінним. Відсутні підстави для стягнення санкцій, оскільки, прострочення настало з вини позивача. Крім того, позивач чинив перешкоди у користуванні орендованим майном, і відповідач має право вимагати зменшення розміру орендної плати, в зв'язку з вищезазначеним.

В судовому засіданні 17.12.2018 оголошено перерву до 26.12.2018.

Через канцелярію суду 19.12.2018 від позивача надійшли додаткові пояснення

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2018 підтримав обставини, викладені у заявах по суті справи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві в спростування позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.03.2017 між Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (орендодавець) та Приватним підприємством "Глорія-дей" (орендар) укладено договір оренди № 5-2017 майна, що належить до майнового комплексу НАН України за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно (далі - майно): нежитлові приміщення загальною площею 96,3 кв.м. (км. № 1 - № 8 першого поверху адміністративно-службового корпусу), вартість якого визначена згідно з висновком про незалежну оцінку станом на 31.10.2016 і становить 1207602,00 грн без ПДВ, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 19, перебувають на балансі Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (п. 1.1 договору)

Майно передається в оренду з метою використання для розміщення виробництва одягу (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1, 3.3. договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2017 - 11082,65 грн. (без ПДВ), ПДВ - 2216,53 грн., разом 13299,18 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендарю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщеннями щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 8.4 договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього договору у разі: погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору; у випадку несплати орендарем платежів за цим договором більше ніж 3 місяці; у випадку відмови орендаря переглянути розмір орендної плати на підставі п. 3.6 цього договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 10 місяців, що діє з 14 березня 2017 року до 01.01.2020 року. Договір оренди може бути розірвано достроково: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом 3 місяців. (п.10.1, 10.6. договору).

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Позивачем було належним чином виконано умови Договору та відповідно до акта приймання-передачі від 14.03.2017 позивач передав відповідачу у користування майно, визначене договором оренди № 5-2017 від 14.03.2017.

До матеріалів справи долучено рахунки-фактури, в яких позивачем визначено розмір орендної плати за період з березня 2017 року по червень 2018 на загальну суму 225333,58 грн (аркуші справи 168-183 т. 1).

До матеріалів справи позивач долучив акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором оренди № 5-2017 від 14.03.2017, підписані та скріплені печатками контрагентів: № 115 від 31.03.2017 на суму 7293,10 грн; № 163 від 30.04.2017 на суму 13539,77 грн; № 207 від 31.05.2017 на суму 13661,62 грн; № 250 від 30.06.2017 на суму 13839,23 грн; № 301 від 31.07.2017 на суму 14060,65 грн; № 340 від 31.08.2017 на суму 14088,78 грн; № 383 від 30.09.2017 на суму 14074,69 грн; № 396 від 31.10.2017 на суму 14356,18 грн; № 472 від 30.11.2017 на суму 14528,45 грн; № 515 від 31.12.2017 на суму 14659,20 грн; № 34 від 31.01.2018 на суму 14805,80 грн; № 784 від 28.02.2018 на суму 15027,89 грн; № 116 від 31.03.2018 на суму 15163,14 грн; № 199 від 31.05.2018 на суму 15452,57 грн; № 159 від 30.04.2018 на суму 15329,94 грн; № 240 від 30.06.2018 на суму 15452,57 грн. Тобто за період з березня 2017 по червень 2018 року сторонами підтверджено надання послуг з оренди приміщення на загальну суму 225333,58 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки, які підтверджують оплату відповідачем орендної плати на суму 918170,48 грн.

Згідно наданих первинних документів сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з червня 2017 року по червень 2018 року складає 133516,10 грн.

Первинні документи були долучені судом до матеріалів справи після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, проте доданий до первинних документів розрахунок суми боргу та санкцій за його порушення не був прийнятий судом, оскільки, мав бути поданий разом з позовною заявою, як то передбачено ст. 162 ГПК України. Позивачем не обґрунтовано причин пропуску строку подання розрахунку та підстав для його поновлення (продовження). В зв'язку з цим судом при розгляді справи враховуються первинні документи, подані позивачем та розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, долучений до позовної заяви.

При зверненні з позовом позивачем було долучено до позовних матеріалів розрахунок суми основного боргу та розрахунок санкцій за порушення грошових зобов'язань, і саме він перевірявся судом на обґрунтованість. Суд відзначає, що відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому приймає рішення на підставі поданого разом з позовом розрахунку суми заборгованості.

З розрахунку суми основного боргу, долученого до позовної заяви вбачається, що заборгованість з орендної плати складає 128032,91 грн за період з червня 2017 року по червень 2018 року. Проте позивач зазначає, що до вказаної суми заборгованості ним додано решту орендної плати за червень 2018 року у розмірі 5150,86 грн, про що зазначено на аркуші справи 28 в томі 1. Отже згідно розрахунку позивача, що долучений до позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати складає 133183,77 грн.

Згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі за червень 2018 року № 240 від 30.06.2018 сума орендної плати складає 15452,57 грн і була включена у суму боргу, розраховану позивачем - 128032,91 грн. Інших актів приймання-передачі за червень 2018, зокрема, на суму 5150,86 грн суду не надано. Оскільки, позивач просить стягнути суму боргу за період з червня 2017 року по червень 2018 року і в суму 128032,91 грн уже включено заборгованість за червень 2018 року у розмірі 15452,57 грн (підтверджена первинними документами), відсутні підстави для збільшення суми боргу на 5150,86 грн (частина заборгованості за червень 2018 року згідно тверджень позивача), оскільки вказана сума не підтверджена первинними документами.

Отже судом перевірено розрахунок позивача поданий разом з позовною заявою, з якого вбачається, що позивач при визначенні суми основного боргу помилково повторно включив плату за червень 2018 року у розмірі 5150,86 грн, в зв'язку з чим сума основного боргу становить 128032,91 грн., а не 133183,77 грн, як розраховано позивачем.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від про сплату заборгованості у розмірі 148804,10 грн за № 235/01-211 від 05.07.2017 (докази направлення відсутні) та з претензією № 1 про сплату заборгованості у розмірі 183377,81 грн за № 235/01-75 від 21.03.2018 (отримана 21.03.2018). У претензіях позивач просив сплати суму боргу з орендної плати та боргу з компенсації витрат балансоутримувача та земельного податку за договором оренди № 5-2017 від 14.03.2017.

До матеріалів справи долучено гарантійний лист Головко І.В. (директора ПП "Глорія-Дей", в якому він зобов'язувався погасити заборгованість з орендної плати у розмірі 104000,00 грн до 25.09.2017. Також долучено лист відповідача, в якому він просив погодити графік погашення заборгованості у сумі 88206,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість з орендної плати не була погашена у повному обсязі.

В зв'язку з цим, з огляду на розрахунок, долучений позивачем до позовної заяви, суд вбачає, що сума боргу з орендної плати за період з червня 2017 по червень 2018 року становить 128032,91 грн і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача з приводу того, що розмір орендної плати індексується, а тому щомісячно змінюється, а позивач не виставляв йому рахунків для сплати орендної плати, суд відзначає, що умовами договору не передбачено обов'язок орендодавця виставляти орендарю рахунки на оплату орендної плати, крім того, підставою для виникнення обов'язку з оплати є в будь-якому випадку не рахунок, а обставина щодо користування орендованим приміщенням. Крім того, відповідачем підписувались акти здачі-приймання робіт, у яких розмір орендної плати за кожен місяць був визначений, тобто відповідач був обізнаних з сумами своїх грошових зобов'язань зі сплати орендної плати. Суд відзначає, що на деяких рахунках міститься відмітка про отримання їх відповідачем.

Крім того, посилання відповідача, що йому чинились перешкоди у користуванні орендованим майном жодними доказами не підтверджені. А щодо його твердження про необхідність зменшення розміру орендної плати, в зв'язку з неможливістю користування орендованим приміщенням, суд зазначає, що у разі неможливості користування приміщенням чи чиненні перешкод орендар зобов'язаний був звернутись до орендодавця з пропозицією зменшити орендну плату, однак, доказів того, що він скористався вказаним правом і ініціював перед орендодавцем розгляд питання про зменшення розміру орендної плати суду не надано. Право на зменшення розміру орендної плати надано орендарю договору, однак, воно може бути реалізовано лише за ініціативою орендаря, орендодавець в даному випадку є пасивною стороною, яка може лише погодити зменшення, а не ініціювати його.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищезазначене, заперечення відповідача не спростовують його обов'язку сплачувати орендну плату за користування орендованим майном.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 1596,73 грн, пені у розмірі 12084,84 грн, втрат від інфляції у розмірі 4194,22 грн та штраф у розмірі 8962,30 грн.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 27.06.2017 по 27.06.2018 та вважає його арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 1596,73 грн та втрат від інфляції у розмірі 4194,22 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7 договору.)

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 27.06.2017 по 27.06.2018 по заборгованості з орендної плати за кожен місяць окремо та вважає його арифметично вірним. а суму пені у розмірі 12084,84 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% (сім відсотків) від суми заборгованості.

Судом встановлено, що заборгованість з орендної плати за період січня 2018 по червень 2018 року не сплачувалась відповідачем, тобто борг у розмірі 128032,91 грн існував протягом більше 3 місяців, суд вбачає обґрунтованим нарахування штрафу у розмірі 8962,30 грн.

Також на виконання договору оренди 15.03.2017 між Інститутом вугільних енерготехнологій НАН України (орендодавець) та Приватним підприємством "Глорія-дей" укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 5-2017к, відповідно до якого балансоутримувач - Інститутом вугільних енерготехнологій НАН України, забезпечує обслуговування та експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 19, загальною площею 847,2 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1. договору балансотримувач (Інститут вугільних енерготехнологій Національної академії наук України) зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітниками, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови оплати встановлюються в розрахунку (додаток № 1) до цього договору. Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами згідно розрахунку (додаток № 1) до цього договору.

Підпунктом 2.2.3., 2.2.7 п. 2.2. договору № 5-2017к встановлено, що орендар зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем отримувати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок на землю. При несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми наданих послуг за кожен день прострочення. Оплачувати балнасоутримувачу в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди від 14.03.2017 № 5-2017.

Пунктом 3.2.2, 3.2.3 договору у разі незабезпечення виконання вимог п. 2.1.1 і не прийняття необхідних заходів щодо підприємств, що обслуговують будівлю, припинити внесення платежів за обслуговування та ремонт будівлі до усунення виявлених недоліків; у випадку перерв у наданні комунальних послуг з вини балансоутримувача понад нормативні строки зменшувати плату за комунальні послуги згідно з порядком, встановленим чинним законодавством. У разі перебоїв у наданні комунальних послуг з вини балансоутримувача (подача води, тепла, електроенергії) строком більш як на 2 доби, що підтверджуються відповідними документами (актом, записом в журналі заяв тощо) зменшити місячну плату за таким видом послуг на 2%

Згідно з п. 5.1. договір № 5-2017к укладено на строк дії договору оренди від 14 березня 2017 року № 5-2017, але його термін не може бути більшим, ніж термін дії договору оренди від 14.03.2017 № 5-2017.

Згідно додатку № 1 до договору № 5-2017к від 15.03.2017 орендована плаща приміщень становить 96,3 кв.м, вартість комунальних послуг визначається згідно фактичних витрат ІВЕ по середньозваженій вартості, компенсація електроенергії - згідно лічильника як субабонента Київенерго, компенсація водопостачання та водовідведення згідно лічильника ІВЕ; земельний податок - 3404,35 грн.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 6-2017к від 15.03.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур за період з березня 2017 року по червень 2018 року на оплату земельного податку га загальну суму 54469,60 грн та компенсації комунальних послуг на загальну суму 8443,48 грн (аркуші справи 184-199 т. 1)

Позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № 5-2017к від 15.03.2017 за період з березня 2017 року по травень 2018 року (аркуші справи 153-167 т. 1), якими сторони підтвердили розмір відшкодування вартості земельного податку (51065,25 грн) та компенсації активної та реактивної електроенергії, інших комунальних послуг (8459,59 грн) на загальну суму 59524,84 грн. Акти підписані та скріплені печатками контрагентів.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат на утримання будівлі, зокрема сплати отриманих інститутом комунальних послуг до матеріалів справи долучено платіжні доручення за період з березня 2017 року по червень 2018 року (аркуші справи 200-267 т. 1). Вказані платіжні доручення підтверджують оплату земельного податку, оплату вартості води та водовідведення, дератизації, вивезення ТПВ, оплату теплової енергії. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акти прийняття-передавання товарної продукції за період з березня 2017 року по червень 2018 року (постачання електроенергії) та платіжні доручення в підтвердження оплати електричної енергії (аркуш справи 35-74 т. 2).

Крім того, позивачем надано банківську виписку за період з березня 2017 року по листопад 2018 року, яка підтверджує зокрема оплату позивачем комунальних послуг та часткову оплату відповідачем земельного податку та відшкодування вартості комунальних послуг. З банківської виписки вбачається, що відповідач сплатив суму земельного податку у розмірі 30639,15 грн, в зв'язку з чим сума заборгованості відповідача з земельного податку становить 23830,45 грн. Відповідач відшкодував балансоутримувача вартість наданих комунальних послуг у розмірі 8061,81 грн, в зв'язку з чим сума заборгованості за комунальними послугами становить 397,78 грн.

Матеріалами справи підтвердження надання позивачем відповідачу комунальних послуг, які були оплачені частково, в зв'язку з чим сума боргу становить 397,78 грн і підлягає стягненню з відповідача. Заборгованість земельного податку складає 23830,45 грн і також підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач посилався на систематичне відключення світла в орендованому ним приміщенні, проте доказів такого відключення згідно чинного законодавства чи обумовлених договором суду не надав (п. 3.2.2, 3.2.3 договору). Суд зазначає, що відповідач має право на зменшення суми відшкодування вартості комунальних послуг, у разі їх не надання, однак вказана обставина має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідач зазначав, що в зв'язку з не допуском його до орендованого приміщення, йому було завдано збитків. З цього приводу суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до суду про стягнення збитків до особи винної в заподіянні збитків.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 157,12 грн, пені у розмірі 1721,32 грн, втрат від інфляції у розмірі 281,06 грн.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 27.11.2017 по 27.06.2018 та вважає його арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 157,12 грн та втрат від інфляції у розмірі 281,06 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми наданих послуг за кожен день прострочення. (п. 2.2.3 договору.)

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 27.06.2017 по 27.06.2018 по заборгованості з комунальних платежів та податку на землю за кожен місяць окремо та вважає його арифметично вірним. а суму пені у розмірі 1721,32 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди та виселення.

Згідно повідомлення про розірвання договору № 235/01-86 від 27.03.2018, позивач зазначив про несплату відповідачем орендної плати протягом трьох місяців, повідомив про розірвання договору № 5-2017 від 14.03.2017 з моменту одержання повідомлення та просив повернути у триденний термін орендоване майно. Повідомлення було направлено Головку І.В. 29.03.2018, однак не було вручено.

Згідно повідомлення про розірвання договору № 235/01-131 від 10.05.2018, позивач зазначив про несплату відповідачем орендної плати протягом трьох місяців, повідомив про розірвання договору № 5-2017 від 14.03.2017 з моменту одержання повідомлення та просив повернути у триденний термін орендоване майно. Повідомлення було направлено ПП "Глорія-Дей" 10.05.2018. Докази отримання відсутні. 10.05.2018 позивачем складено акт про відмову отримання повідомлення про розірвання договору.

За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, що регулюють розірвання договору.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із частинами 2 та 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Поряд з цим, ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 8.4, 10.6 договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього договору у разі: погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору; у випадку несплати орендарем платежів за цим договором більше ніж 3 місяці; у випадку відмови орендаря переглянути розмір орендної плати на підставі п. 3.6 цього договору. Договір оренди може бути розірвано достроково: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом 3 місяців.

Так, Договором передбачено, що на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Таким чином, враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору (тривала несплата орендної плати), дія якого не завершена, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що договір підлягає розірванню, а тому позовні вимоги в цій частині вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, умовами Договору, зокрема, пунктом 10.7 встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом 3 робочих днів. У разі, якщо орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до частини першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В повідомленні про розірвання договору № 235/01-131 від 10.05.2018, просив повернути у триденний термін орендоване майно. Повідомлення було направлено ПП "Глорія-Дей" 10.05.2018.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, орендоване приміщення не повернув.

Отже наявність обов'язку відповідача звільнити об'єкт оренди документально підтверджено.

У зв'язку із розірванням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, враховуючи, що належних доказів на підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з об'єкту оренди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та містить докази в підтвердження обґрунтувань позовних вимог, та підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він сплачував орендну плату у визначеному договором розмірі, порядку та строки. Проте відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив у встановлені судом строки в спростування обставин, зазначених позивачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належним чином, а тому суд задовольняє позов частково.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 5-2017 від 14.03.2017 укладений між Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України та Приватним підприємством "Глорія-Дей".

Виселити Приватне підприємство "Глорія-Дей" з кімнат № 1- № 8 першого поверху адміністративно-службового корпусу № 2, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, будинок 19.

Стягнути з Приватного підприємства "Глорія-Дей" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 18Б, ідентифікаційний код 36069533) на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070, м. Київ, вулиця Андріївська, буд. 19, ідентифікаційний код 21609277) заборгованість за договором оренди майна № 5-2017 від 14.03.2017, що складається з суми заборгованості з орендної плати у розмірі 128032 (сто двадцять вісім тисяч тридцять дві) грн 91 коп; 3% річних у розмірі 1596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн 73 коп.; пені у розмірі 12084 (дванадцять тисяч вісімдесят чотири) грн 84 коп.; втрат від інфляції у розмірі 4194 (чотири тисячі сто дев'яносто чотири) грн 22 коп.; штрафу у розмірі 8962 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 30 коп.; заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 5-2017к від 15.03.2017, яка складається з земельного податку у розмірі 23830 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять) грн 45 коп.; відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 397 (триста дев'яносто сім) грн 78 коп.; пені у розмірі 1721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн 32 коп.; 3% річних у розмірі 157 (сто п'ятдесят сім) грн 12 коп.; втрат від інфляції у розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн 06 коп.; судовий збір у розмірі 6242 (шість тисяч двісті сорок дві) грн 88 коп.

В частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Глорія-Дей" на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України суми основного боргу за договором оренди від 14.03.2017 № 5-2017 у розмірі 5150,86 грн відмовити.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.01.2019

Суддя І.В.Усатенко