Рішення

від 26.12.2018 по справі 826/10985/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2018 року № 826/10985/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна

до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправним та скасування рішення

За участю:

від позивача - Лоб І.В.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна (далі - Позивач) подав до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) позов до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Відповідач) та просить суд:

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару № 100270000/2013/100170/2 від 27 лютого 2013 року, що визначений за резервним методом;

Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки на момент митного оформлення декларант не мав можливості надати додаткові документи, митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/400170/2 із застосуванням другорядного-резервного методу. 25 березня 2013 року позивачем було надано митному органу додаткові документи, які ним вимагалися для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Листом від 02 квітня 2013 року відповідачем повідомлено про те. що вказані документи прийнято до уваги, однак вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому підстав для перегляду рішення від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/400170/2 не вбачається. Позивач вважає рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами передніх інстанцій не звернуто уваги на те, що витребовуючи додаткові документи митним органом не було зазначено будь-яких підстав для такого витребування. Передбаченого частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Отже, суди не дослідили наявність підстав витребування додаткових документів.

Поза увагою судів залишилося те. що митним органом не було надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, судам необхідно було дослідити проведену консультацію між митним органом та декларантом, а також надати оцінку неподання декларантом витребуваних документів.

Позва увагою судів також залишилося не з'ясованим питання, чи було позивачу (декларанту) виставлено картку відмови у прийняття митної декларації.

Водночас, матеріали справи не містять рішення Київської міжрегіональної митниці від 27 лютого 2013 року № № 100270000/2013/400170/2про коригування митної вартості товару, яке і є предметом даного позову.

Ухвалою від 10 липня 2017 року справу прийнято до свого провадження суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Келебердою В.І. та призначено судовий розгляд справи на 26 вересня 2017 року.

21 вересня 2017 року через канцелярію суду надійшли від відповідача доповнення до заперечення на адміністративний позов, які долучено до матеріалів справи та які обґрунтовано тим, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства, та жодних порушень ним допущено не було, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

26 вересня 2017 року, зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 05 грудня 2017 року.

05 грудня 2017 року у відповідному судовому засіданні суд прийшов до висновку про доцільність здійснення подальшого розгляду та вирішення справи по суті у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна 25 лютого 2013 року як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, згідно Контракту СHN-MIU 2904/11 від 29 квітня 2011 року здійснювало митне оформлення товару за митною декларацією №100270000/2013/218376, якою задекларовано Товар заклепки трубчасті з недорогоцінних металів , торгівельної марки МТХ , виробник KD METALS (JINGJIAXG) СО.,LTD , країна виробництва Китай.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації митної вартості товару, позивачем були надані документи, що передбачені частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), повний перелік яких наведений у графі 44 митної декларації форми МД-2 від 25 лютого 2013 року №100270000/2013/218376.

Позивачем було визначено митну вартість товару що імпортується за основним методом - ціною договору (вартість операції), що складає суму у розмірі 4 772,52 доларів США або в перерахунку по курсу Національного банку України (7,993) - 40 322,73 гривень з яких було заявлено до сплати митні платежі на суму 4 032,27 гривень та податок на додану вартість на суму 8 871,00 гривень.

Однак, під час митного оформлення Товару, у відповідача виникли сумніви щодо наданих документів та з метою контролю правильності визначення митної вартості Товару, на підставі частини третьої статті 53 МК України було запропоновано надати додаткові документи, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими

експертними організаціями.

У зв'язку з тим, що на момент митного оформлення декларант не мав можливості надати додаткові документи, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року №100270000/2013/400170/2 із застосуванням резервного методу.

Позивачем з урахуванням виробничої необхідності проведено випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання від 28 травня 2012 року № 100270000/2013/218590 та № ДМВ100270000/2013/218590.

Окрім того, супровідним листом від 25 березня 2013 року позивачем було надано митному органу додаткові документи, що вимагались, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Листом від 02 квітня 2013 року № 144/2-11/4376 Київською регіональної митницею повідомлено товариство, що надані додаткові документи прийнято до уваги, однак не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже відповідач не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариством подано повторну скаргу до митного органу вищого рівня з обґрунтуванням обставин щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2.

Листом Міністерства доходів і зборів від 14 травня 2013 року № 2453/6/99-99-24-02-6 повідомлено, що підстави для розгляду скарги по суті відсутні, оскільки не було надано всіх документів, які підтверджують митну вартість товару.

Позивач з прийнятими рішеннями митних органів щодо відмови у прийнятті додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та відмову у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2 не погоджується, та вважає відмову безпідставною, необґрунтованою та формальною без належного правового обґрунтування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року (далі - МК України).

Статтею 7 МК України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ МК України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Частинами першою та другою статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок 631).

За правилами МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені частиною доругою статті 55 МК України, а форму рішення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (далі - Правила 598).

Відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами сьомою та восьмою статті 55 МК України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодксу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Поротягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може наджати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року № 362 (далі - Методичні рекомендації), а саме пункту 2 розділу 2 передбачено, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/не включення складових митної вартості, в тому числі, на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу З Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет- магазинів тощо).

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару заклепки трубчасті з недорогоцінних металів , торгівельної марки МТХ , виробник KD METALS (JINGJIAXG) СО.,LTD , країна виробництва Китай, заявленого до митного оформлення за митною декларацією 25 лютого 2013 року №100270000/2013/218376 у відповідача виникли сумніви щодо заявленої митної вартості (а.с. - 201).

Так, відповідно до пункту 2.4 договору купівлі-продажу (контракту) від 29 квітня 2011 року №CHN- MIU 2904/11 зазначено: в инвойсе указывается цена поставляемой партии товара, подлежащая уплате продавцу; наименование товара; цена за единицу товара; количество каждого наименования; общая стоимость по каждому наименованию в данной поставке; код УКТЗЕД, общая стоимость товара, подлежащего оплате по данной поставке; срок оплаты товара по данной поставке, изготовитель" (а.с. - 220-230).

В наданому інвойсі № KDWX12035&12_052 від 03 грудня 2012 року зазначено: 100 % оплаты от стоимости партии товара указанной в -спецификации/инвойсе на каждую грузовую партию, в течении 20 календарных дней с даты выхода товара из порта отгрузки . Коносамент №CNSHA031256 виписаний 25 грудня 2012 року, а в банківському платіжному документі зафіксована дата перерахування коштів 31 січня 2013 року (а.с. - 214).

Довідка про транспортні витрати надана ТОВ Глобал Оушен Линк .

Однак у СMR від 21 лютого 2013 року 2013 року № 12509 зазначений перевізник ТОВ Гол-Авто (а.с. - 210). Страхові документи не надавались.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що згідно зі статтею 54 МК України митним органом здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) (а.с. - 184-200).

Відповідно до здійсненого контролю наявності в підтверджуючуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, що зумовлено пунктом 4.1. статті 54 МК України, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності а саме:

Довідка про транспортні витрати надана ТОВ Глобал Оушен Линк , а у CMR зазначено,-що перевізником є ТОВ Гол-Авто . Договір з експедитором декларантом не надано;

Декларантом не надано усіх документів, які підтверджують митну вартість (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та страхові документи).

Відсутність хоча б однієї складової митної вартості що є обов'язковою при її обчисленні унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у частині другій статті 58 МК України.

Відповідачем зауважено, що митним органом, відповідно до вимог чинного законодавства, було проведено консультацію з декларантом з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформаиїі яка наявна в декларанта та в митному органі.

Відповідно до статті 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані створенні обробленні та накопиченні в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Під час консультації декларанта відповідно до вимог третьої частини статті 53 МК України, митним органом складено 27 лютого 2013 року акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, та запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. - 204-208).

Відповідачем зауважено, що саме декларант є зацікавленою особою щодо митного оформлення задекларованого товару, а тому він повинен доводити правильність визначення ним митної вартості всіма передбаченими законом способами та брати активну участь у проведенні процедури консультації з метою обрання підстав для застосування методу визначення митної вартості задекларованого ним товару.

Таким чином, підставами для витребування додаткових документів митним органом слугувало те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується позивачем, останній не мав можливості на момент митного оформлення надати додаткові документи, що стало підставою для винесення митним органом рішення про коригування митної вартості товару від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/400170/2 із застосуванням другорядного - резервного методу.

Позивачем з урахуванням виробничої необхідності проведено випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання від 28 травня 2012 року № 100270000/2013/218590 та № ДМВ100270000/2013/218590.

Судом також встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства, митним органом було позивачу виставлено картку відмови у прийняття митної декларації № 100270000/2013/20211 (а.с. - 237-238).

Окрім того, супровідним листом від 25 березня 2013 року позивачем було надано митному органу додаткові документи, що вимагались, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Листом від 02 квітня 2013 року № 144/2-11/4376 Київською регіональної митницею повідомлено товариство, що надані додаткові документи прийнято до уваги, однак не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже відповідач не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2.

Щодо доводів позивача про неврахування поданих ним документів, то судом зазначається, що у якості підтвердження заявленої митної вартості надано копію прайс-листа, який надається разом з сертифікатом торгово-промислової палати Китаю № 133210ВІ/00087. Але напис на цьому сертифікаті засвідчує справжність печатки фірми KD METALS (JINGJIAXG) СО.,LTD на прайс - листі, а не зазначені у ньому ціни. Поданий позивачем прайс - лист не містив інформацію стосовно адреси, телефонів або сайту у мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем зазначеного товару. Також, прайс-лист від виробника наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснювалось, тобто сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців.

Крім того, експертний висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 21 березня 2013 року № Ц - 135 не може бути основою для визначення митної вартості, оскільки експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих при митному оформленні документів (контракт, додаткові угоди, інвойс, специфікація, сертифікат походження, експортна декларація, прайс-лист фірми KD METALS (JINGJIANG) CO., LTD ). При перевірці посилань експерта на інформацію мережі Інтернет (www.instrument.ru та www.kdrivet.com) встановлено, що на даних сайтах не знайдено інформації щодо вартості товару заклепки трубчасті .

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що подані позивачем додаткові документи не могли бути взяті до уваги відповідачем, позаяк не є достатньою підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Таким чином, судом встановлено, що визначення митної вартості товару відповідачем здійснювалося відповідно до статей 49-64 Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року №362, цінової інформації, наявної у митного органу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 статті 58 МК України не міг бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженні документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не міг бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не міг бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не міг бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не міг бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.

Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митною декларацією від 22 березня 2013року №100250000/2013/24622.

Встановлені судом обставини спростовуються посилання позивача на те, що при визначенні митної вартості товарів згідно митної накладної від 25 лютого 2013 року № 100270000/2013/218376 мало бути застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, в той час як відповідачем застосовано резервний метод, що є порушенням чинного законодавства.

Митна вартість імпортованих товарів не прийнята, оскільки використані декларантом відомості не було підтверджено документально.

Окрім того, відповідачем декларанту також повідомлено, що він має право звернутися до митного органу та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України, та має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

Процедура консультації між митним органом та декларантом проведена.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про правомірність прийнятого відповідачем рішення з дотриманням відповідної процедури, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивачем під час судового розгляду не було доведено правомірність та обґрунтованість заявлених ним вимог.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення відповідача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 72-77, 90, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна (03148, місто Київ, вулиця Тимофія Строкача, 1, фактична адреса: 08171, Київська область, Києво-Святошинський район, село Хотів, вулиця Промислова, 3-б, код ЄДРПОУ: 37311013) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (03680, місто Київ, бульвар І. Лепсе, 8-а, код ЄДРПОУ: 00137331) про визнання протиправним та скасування рішення.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда