Постанова

від 09.04.2019 по справі 826/10985/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10985/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року

у справі 826/10985/13-а (розглянуту у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна"

до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.02.2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна в липні 2013 року звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці №100270000/2013/400170/2 про коригування митної вартості товару від 27.02.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки на момент митного оформлення декларант не мав можливості надати додаткові документи, митним органом було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/400170/2 із застосуванням другорядного-резервного методу. 25 березня 2013 року позивачем було надано митному органу додаткові документи, які ним вимагалися для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Листом від 02 квітня 2013 року відповідачем повідомлено про те. що вказані документи прийнято до уваги, однак вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому підстав для перегляду рішення від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/400170/2 не вбачається. Позивач вважає рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08 червня 2017 року вказав на неповноту у встановленні фактичних обставин справи та зазначив про необхідність дослідження обставин витребовування митним органом додаткових документів, зокрема, щодо наявність підстав витребування додаткових документів, встановлення підстав для прийняття митним органом висновків щодо недостатності документів, поданих позивачем для митного оформлення товару. Також, вказано на необхідність дослідити проведену консультацію між митним органом та декларантом, а також надати оцінку неподання декларантом витребовуваних документів. Вказано, що поза увагою судів залишилося питання, чи було позивачу (декларанту) виставлено картку відмови у прийнятті митної декларації.Крім того, вказано, що матеріали справи не містять рішення Київської міжрегіональної митниці №100270000/2013/400170/2 про коригування митної вартості товару від 27.02.2013р., яке і є предметом даного позову.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 26 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення- відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та неповного з'ясування обставин справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідачем відзив (заперечення) на апеляційну скаргу не надано.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна , як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, згідно Контракту СHN-MIU 2904/11 від 29.04.2011 р. 25.02.2013 р. та митної декларації №100270000/2013/218376 подано до митного оформлення товар заклепки трубчасті з недорогоцінних металів , торгівельної марки МТХ , виробник KD METALS (JINGJIAXG) СО.,LTD , країна виробництва Китай.

Митну вартість товару задекларовано згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) на загальну суму 4 775,52 доларів США, на підтвердження чого надано документи, перелік яких наведений у графі 44 митної декларації від 25.02.2013 року №100270000/2013/218376.

Однак, під час митного оформлення Товару, у відповідача виникли сумніви щодо наданих документів та з метою контролю правильності визначення митної вартості Товару, на підставі частини третьої статті 53 МК України запропоновано надати додаткові документи, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими

експертними організаціями.

У зв'язку з тим, що на момент митного оформлення декларант не мав можливості надати додаткові документи, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року №100270000/2013/400170/2 із застосуванням резервного методу.

Позивачем з урахуванням виробничої необхідності проведено випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання від 28 травня 2012 року № 100270000/2013/218590 та № ДМВ100270000/2013/218590.

Окрім того, супровідним листом від 25 березня 2013 року позивачем було надано митному органу додаткові документи, що вимагались, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Листом від 02 квітня 2013 року № 144/2-11/4376 Київською регіональної митницею повідомлено товариство, що надані додаткові документи прийнято до уваги, однак не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже відповідач не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариством подано повторну скаргу до митного органу вищого рівня з обґрунтуванням обставин щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2.

Листом Міністерства доходів і зборів від 14 травня 2013 року № 2453/6/99-99-24-02-6 повідомлено, що підстави для розгляду скарги по суті відсутні, оскільки не було надано всіх документів, які підтверджують митну вартість товару.

Позивач з прийнятими рішеннями митних органів щодо відмови у прийнятті додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та відмову у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2 не погоджується, та вважає відмову безпідставною, необґрунтованою та формальною без належного правового обґрунтування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, виходив з того, що позивачем, при декларуванні товару не надано належних доказів, що уможливлюють визначити вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ МК України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Частинами першою та другою статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок 631).

За правилами МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені частиною доругою статті 55 МК України, а форму рішення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (далі - Правила 598).

Відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами сьомою та восьмою статті 55 МК України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодксу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року № 362 (далі - Методичні рекомендації), а саме пункту 2 розділу 2 передбачено, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/не включення складових митної вартості, в тому числі, на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу З Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет- магазинів тощо).

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару заклепки трубчасті з недорогоцінних металів , торгівельної марки МТХ , виробник KD METALS (JINGJIAXG) СО.,LTD , країна виробництва Китай, заявленого до митного оформлення за митною декларацією 25 лютого 2013 року №100270000/2013/218376 у відповідача виникли сумніви щодо заявленої митної вартості, що полягали у наступному:

- пунктом 2.4 договору купівлі-продажу (контракту) від 29 квітня 2011 року №CHN- MIU 2904/11 встановлено, що: в инвойсе указывается цена поставляемой партии товара, подлежащая уплате продавцу; наименование товара; цена за единицу товара; количество каждого наименования; общая стоимость по каждому наименованию в данной поставке; код УКТЗЕД, общая стоимость товара, подлежащего оплате по данной поставке; срок оплаты товара по данной поставке, изготовитель" (а.с. - 220-230).

При цьому, в наданому інвойсі № KDWX12035&12_052 від 03 грудня 2012 року зазначено: 100 % оплаты от стоимости партии товара указанной в -спецификации/инвойсе на каждую грузовую партию, в течении 20 календарных дней с даты выхода товара из порта отгрузки . Коносамент №CNSHA031256 виписаний 25 грудня 2012 року, а в банківському платіжному документі зафіксована дата перерахування коштів 31 січня 2013 року (а.с. - 214);

- довідка про транспортні витрати надана ТОВ Глобал Оушен Линк .

Однак у СMR від 21 лютого 2013 року 2013 року № 12509 зазначений перевізник ТОВ Гол-Авто (а.с. - 210). . Договір з експедитором декларантом не надано

- страхові документи не надавались.

Крім того, декларантом не надано усіх документів, які підтверджують митну вартість (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та страхові документи).

Відсутність хоча б однієї складової митної вартості що є обов'язковою при її обчисленні унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у частині другій статті 58 МК України.

Відповідно до статті 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані створенні обробленні та накопиченні в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до матеріалів справи, митним органом, консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації яка наявна в декларанта та в митному органі проведено.

Під час консультації декларанта, на виконання вимог частини третьої статті 53 МК України, відповідачем складено 27 лютого 2013 року акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, та запропоновано декларанту надати (за наявності), протягом 10 календарних днів, такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. - 204-208).

З огляду на викладене, підставами для витребування додаткових документів митним органом слугувало те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Витребовувані митним органом додаткові документи суб'єктом декларування, у встановлені строки не надано.

За аналізом наявних документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/400170/2 із застосуванням другорядного - резервного методу.

Позивачем з урахуванням виробничої необхідності проведено випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання від 28 травня 2012 року № 100270000/2013/218590 та № ДМВ100270000/2013/218590.

Колегією суддів також встановлено, що митним органом виставлено картку відмови у прийняття митної декларації № 100270000/2013/20211 (а.с. - 237-238).

В подальшому, 25 березня 2013 року позивачем скеровано до митного органу додаткові документи, що вимагались, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Листом від 02 квітня 2013 року № 144/2-11/4376 Київською регіональної митницею повідомлено товариство, що надані додаткові документи прийнято до уваги, однак не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже відповідач не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 27 лютого 2013 року № 100270000/2013/100170/2.

Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного суду від 15.05.2018 року у справі № 809/1263/17 та від 07.11.2018 року у справі № 826/18258/13-а.

Щодо доводів позивача викладених у апеляційні скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Апелянтом зауважено, що при вирішенні спору по суті судом першої інстанції не враховано, що в підтвердження здійснення оплати за поставлений товар надавалось платіжне доручення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Поряд із цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що умовами контракту визначено, що повна оплата вартості товару здійснюється протягом 20 календарних днів, з дати виходу товару з порту відвантаження.

Доказом відвантаження товару з порту є зокрема, наданий позивачем до митного оформлення Коносамент №CNSHA031256 виписаний 25 грудня 2012 року.

При цьому, із змісту наданого платіжного документу вбачається, що вартість товару сплачена лише 31 січня 2013 року - з пропуском строку встановленого умовами кконтракту (а.с. - 214).

Посилання апелянта на відсутність у митного органу повноважень на здійснення контролю за виконанням сторонами контракту зобов'язань, на переконання суду є недоречним, оскільки нормами Митного кодексу України, обов'язок надання достовірної інформації при здійсненні митного оформлення покладено саме на позивача.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо надання до митного контролю достовірних та несуперечливих відомостей з приводу понесених транспортних витрат.

Як встановлено судом вище, при здійсненні митного оформлення постановленого позивачем товару до митного органу надано довідку про транспортні витрати, що надана товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Линк , поряд із цим, у СMR від 21 лютого 2013 року 2013 року № 12509 зазначено перевізником ТОВ Гол-Авто (а.с. - 210).

Позивачем, до позову надано копію договору № 256/11 від 01. 06. 2011року укладеного з ТОВ Глобал Оушен Линк щодо надання транспортно-експедиторських послуг, поряд із цим, такий до митного органу не надався, а надана в підтвердження транспортних витрат довідка не відображає реального перевізника.

Також, колегія суддів погоджується із висновки суду першої інстанції, що у якості підтвердження заявленої митної вартості надано копію прайс-листа, який надається разом з сертифікатом торгово-промислової палати Китаю № 133210ВІ/00087. Але напис на цьому сертифікаті засвідчує справжність печатки фірми KD METALS (JINGJIAXG) СО.,LTD на прайс - листі, а не зазначені у ньому ціни. Поданий позивачем прайс - лист не містив інформацію стосовно адреси, телефонів або сайту у мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем зазначеного товару. Також, прайс-лист від виробника наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснювалось, тобто сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців.

Крім того, безпідставними є доводи апелянта щодо належного підтвердження митної вартості товару експертним висновком Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 21 березня 2013 року № Ц - 135.

Зазначений експертний висновок, на переконання колегії суддів, не може бути основою для визначення митної вартості, оскільки експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих при митному оформленні документів (контракт, додаткові угоди, інвойс, специфікація, сертифікат походження, експортна декларація, прайс-лист фірми KD METALS (JINGJIANG) CO., LTD ). При перевірці посилань експерта на інформацію мережі Інтернет (www.instrument.ru та www.kdrivet.com) встановлено, що на даних сайтах не знайдено інформації щодо вартості товару заклепки трубчасті .

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що подані позивачем додаткові документи не могли бути взяті до уваги відповідачем, позаяк не є достатньою підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо визначення відповідачем методу визначення митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 статті 58 МК України не міг бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженні документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не міг бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не міг бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не міг бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не міг бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.

Митна вартість імпортованих товарів не прийнята, оскільки використані декларантом відомості не було підтверджено документально.

Встановлені судом першої інстанції обставини у повній мірі спростовують посилання позивача на те, що при визначенні митної вартості товарів згідно митної накладної від 25 лютого 2013 року № 100270000/2013/218376 мало бути застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, в той час як відповідачем застосовано резервний метод, що є порушенням чинного законодавства.

А відтак, визначена митна вартість товару правомірно ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митною декларацією від 22 березня 2013року №100250000/2013/24622.

Таким чином, судом встановлено, що визначення митної вартості товару відповідачем здійснювалося відповідно до статей 49-64 Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року №362, цінової інформації, наявної у митного органу.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не обґрунтованості позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції у повній мірі досліджено питання поставлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року.

Зокрема, встановлено правомірність дій митного органу при витребовуванні додаткових документів, існування розбіжностей у документах поданих позивачем для митного оформлення та ненадання позивачем витребовуваних документів. Крім того, судом першої інстанції досліджено обставини про проведення консультацію між митним органом та декларантом.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький