Ухвала

від 02.01.2019 по справі 525/1017/17

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1017/17

Провадження №2/525/4/2019

У Х В А Л А

02 січня 2019 року сел. ОСОБА_1

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, що надійшла до суду в межах цивільної справи за уточненим позовом ОСОБА_2 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору Великобагачанська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення ОСОБА_2 до Списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_3 села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області на момент розпаювання та визнання права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі , -

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Великобагачанського районного суду Полтавської області Ячала (після задоволення відводу судді Лисенко Н.В.) знаходилась цивільна справа за уточненим позовом ОСОБА_2 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору Великобагачанська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення ОСОБА_2 до Списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_3 села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області на момент розпаювання та визнання права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі.

Після закінчення п'ятирічних повноважень головуючого судді Ячала дана справа в порядку ст.33 ЦПК України передана на розгляд судді Великобагачанського районного суду Полтавської області Хоролець В.В., оскільки будь-яких інших суддів, які б мали право здійснювати судочинство у Великобагачанському районному суді, не має.

Ухвалою судді Хоролець В.В. від 26.11.2018 року вищевказана цивільна справа прийнята до провадження і вирішено її судовий розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, відповідно, підготовче засідання у справі призначено на 15.01.2019 року, здійснено виклики учасників справи.

21.12.2018 року до суду надійшла заява позивача у справі ОСОБА_2 про забезпечення позову, з якої вбачається, що з урахуванням заявлених ним позовних вимог та тривалим розглядом справи вірогідність відчуження земельної ділянки, на яку він претендує, зростає, в матеріалах справи є документи, які мають значення для обгрунтування заяви про забезпечення позову-це викопіювання із земель Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району із зазначенням земельної ділянки в розмірі 9,2 умовних кадастрових гектари (садок), яке було залучене до матеріалів справи як додаток до його клопотання про витребування доказів від 22.08.2018 року. При цьому, на запит адвоката ГУ ДГК у Полтавській області надало відповідь від 03.08.2018 року, в якій, зокрема, зазначено, що відповідно до інформації, наданої відділом у Великобагачанському районі ГУДГК у Полтавській області запитувана земельна ділянка площею 9,2 га за рішенням зборів пайовиків була передана до земель комунальної власності Широкодолинської сільської ради без зміни цільового призначення; при цьому, також міститься посилання на ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Також, як вказує ОСОБА_2, ГУ ДГК у Полтавській області надало довідку від 18.10.2018 року з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території Широкодолинської сільської ради, де підтверджено наявність земель запасу та землі, не надані у власність. 01.01.2019 року вступає в силу Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року, згідно якого землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані; як вказує позивач, даний закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного закону переходять до комунальної власності; земельна ділянка (садок) площею 9,2 га, яка згідно державного акту №1 на право колективної власності на землю ПЛ без номера, виготовленого Широкодолинською сільською радою від 06.02.1996 року відноситься до земель, призначених для виділення земельних часток (паїв) для колишніх членів КСП імені ОСОБА_3, на яку він, ОСОБА_2, претендує, не розпайована на даний час, цільове призначення не змінено. Як вбачається з доводів даної заяви, є підстави вважати, що земельну частку (пай) можливо виділити йому з даних земель, однак, як вказує ОСОБА_2, на його думку є також підстави вважати, що дана земельна ділянка буде відчужена згідно даного закону, перейде до комунальної власності, і при невжитті заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду на його користь.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити його позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку в розмірі 3,89 в умовних кадастрових гектарах (садок), зазначений у викопіюванні із земель Широкодолинської сільської ради з зазначенням земельної ділянки в розмірі 9,2 в умовних кадастрових гектарах (садок) та заборонити Широкодолинській сільській раді Великобагачанського району Полтавської області вчиняти певні дії, а саме заборонити проводити державну реєстрацію права комунальної власності даної земельної ділянки і змінювати її цільове призначення.

Вищевказана заява отримана суддею 22.12.2018 року (вся кореспонденція за 21.12.2018 року отримана суддею 22.12.2018 року у зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті при розгляді клопотання органу досудового розслідування як слідчим суддею), в період часу з 24.12.2018 року по 29.12.2018 року включно суддя перебував на лікарняному, першим робочим днем є 02.01.2019 року, тому цього дня розглядається вищевказана заява позивача у справі.

Суд, розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України (з урахуванням також і положень ч.2 ст.247 ЦПК України) заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, вивчивши також зміст позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, а також дослідивши матеріали в межах розгляду заяви про забезпечення позову приходить до висновку, що в даний час заява позивача ОСОБА_2 в цивільній справі №525/1017/17 про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову.

При вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову суд враховує юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідально до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Про це вказується і в постановах Верховного Суду від 31.05.2017 року, від 27.09.2017 року, від 18.04.2018 року, від 23.05.2018 року та від 26.09.2018 року.

За загальним правилом, одними із видів забезпечення позову, який визначений в пункті 2 ч.1 ст.150 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії. При цьому, відповідно до ч.2 цієї статті, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Зі змісту уточнених позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що він просить внести його до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_3, Додаток №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ без номера, виготовленого Широкодолинською сільською радою Великобагачанського району 06.02.1996 року та визнати за ним право на земельну частку (пай) та виділити в натурі в розмірі 3,89 в умовних кадастрових гектарах із земель Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району, які залишилися нерозпайованими, із багаторічних засаджень (садок), відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ без номера, виготовленого Широкодолинською сільською радою Великобагачанського району 06.02.1996 року (т.2 а.с.78).

Виключно в межах розгляду заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що в матеріалах справи наявне викопіювання із земель Широкодонської сільської ради, яке завірене представником позивача адвокатом ОСОБА_4 22.08.2018 року (т.2 а.с.51). Також, до матеріалів справи приєднано лист Головного управління ДГК у Полтавській області від 03.08.2018 року №29-16-0.6-4675/2-18 на ім'я адвоката ОСОБА_4, зі змісту якого, поряд іншими даними, вбачається, що відповідно до інформації, наданої відділом у Великобагачанському районі ГУДГК у Полтавській області запитувана земельна ділянка площею 9,2 га за рішенням зборів пайовиків була передана до земель комунальної власності Широкодолинської сільської ради без зміни цільового призначення; при цьому, також міститься посилання на ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та вказується, що інформація про земельні ділянки, які призначені для виділення земельних часток (паїв) колишнім членам КСП імені ОСОБА_3 у ГУ ДГК у Полтавській області відсутня (т.2 а.с.52). В матеріалах справи наявна довідка від 18.10.2018 року з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території Широкодолинської сільської ради (за даними форми 6-зем), з якої вбачається наявність земель, не наданих у власність чи постійне користування (т.2 а.с.116).

З огляду на необхідність врахування безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову, а також суті інституту забезпечення позову, суд враховує, що доводи заяви представника позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, в буквальному розумінні та по своїй суті зводяться до того, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку в розмірі 3,89 в умовних кадастрових гектарах (садок), зазначений у викопіюванні із земель Широкодолинської сільської ради з зазначенням земельної ділянки в розмірі 9,2 в умовних кадастрових гектарах (садок) та заборонити Широкодолинській сільській раді Великобагачанського району Полтавської області вчиняти певні дії, а саме, заборонити проводити державну реєстрацію права комунальної власності даної земельної ділянки і змінювати її цільове призначення. При цьому, у заяві міститься посилання на те, що з 01.01.2019 року вступає в силу Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року, згідно якого землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, і, як вважає позивач у справі, є також підстави вважати, що дана земельна ділянка буде відчужена згідно даного закону і перейде до комунальної власності, що в подальшому може зробити неможливим виконання рішення суду на його користь.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року внесено ряд змін до деяких Законів України та Земельного кодексу України. При цьому, аналіз вищевказаного Закону вказує на те, що цим Законом були внесені зміни і в Перехідні положення ЗК України, які стосуються спершу формування відповідних земельних ділянок за рахунок земель, які в силу даного Закону переходять до комунальної власності, відповідно, посилання у заяві про забезпечення позову про те, що вже з 01.01.2019 року земельна ділянка, на яку претендує позивач, буде відчужена (як у ствердній формі вказується у заяві), не випливає з положень вищевказаного Закону. Крім цього, вищевказаним законом внесені зміни і в Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) щодо особливостей розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), де зазначається про вимоги до проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах внесених змін у даний закон.

Враховуючи вищевикладені обставини також вбачається, що позивачем суду не надано будь-яких доказів про те, що відповідний орган місцевого самоврядування (в даному випадку Широкодолинська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області) має намір вчиняти вищевказані дії (про які зазначається в обґрунтуванні заяви про забезпечення позову) з приводу певної земельної ділянки, про яку позивач вказує у своїй уточнюючій позовній заяві. Відповідно, вбачається, що обгрунтування заяви про забезпечення позову є такими, що на даний час не підтверджені доказами виключно в межах обґрунтувань заяви про забезпечення позову та самого розгляду заяви про забезпечення позову, і не встановлюють на даний час обставин, якими законодавець визначає можливість саме вжиття заходів забезпечення позову як відповідного інституту, який передбачений цивільним процесуальним кодексом (ч.2 ст.149 ЦПК України). При цьому, заявлені уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 повинні бути предметом розгляду справи по суті, а з огляду на зміст прохальної частини заяви про забезпечення позову, враховуючи вищевикладені висновки суду, задоволення заяви може призвести до втручання суду у повноваження відповідного органу місцевого самоврядування та може бути розцінено як перейняттям на себе його повноважень, що є неприпустимим.

Відповідно до ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр (зі змінами), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Також, кадастрова карта (план) - це є графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз досліджених матеріалів справи виключно в частині розгляду заяви позивача у справі про забезпечення позову, з урахуванням вищенаведених Рекомендацій, вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості та дані про прийняті рішення саме суб'єктом владних повноважень в частині розпорядження земельною ділянкою, про яку зазначається у заяві позивача про уточнення позовних вимог, що розташована за території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що може в подальшому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, враховуючи ще й те, що звернення до суду з вищевказаним позовом (в даний час позивачем подані уточнюючі позовні вимоги, які є предметом судового розгляду по суті), є процесуальним правом позивача у справі, яке він реалізовує у спосіб, передбачений ЦПК України, подавши до суду відповідну позовну заяву.

При цьому слід вказати про те, що згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Отже, у разі постановлення судового рішення на користь позивача і набрання цим рішенням законної сили за наслідками розгляду справи по суті, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування буде зобов'язаний виконати відповідне судове рішення, відповідно, забезпечення чи не забезпечення позову по справі не змінює законодавчо встановленої вимоги про обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З урахуванням викладеного, а також доводів заяви про забезпечення позову щодо унеможливлення прийняття рішення відносно певної земельної ділянки, суд вважає, що у разі прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішень або вчинення дій (реалізації певних дискреційних повноважень), які стосуються позивача у справі з приводу спірної земельної ділянки (про яку він вказує у заяві про уточнення позовних вимог), яка знаходиться на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_2 не позбавлений можливості у відповідному процесуальному порядку звернутися до відповідного адміністративного суду, що випливає з Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2000 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням ВАС щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пп. а-г ст.12 ЗК України, положень КАС України (які діють в редакції з 15.12.2017 року), а також з правової позиції Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі №813/3482/14.

Натомість, враховуючи вищевикладені обставини, відсутність даних про прийняті рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки чи її частини, вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі з підстав, які вказані і обґрунтовані в заяві про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору цієї цивільної справи, може призвести в даний час до втручання суду цивільної юрисдикції в дискреційні повноваження певного суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), що входить до компетенції відповідного адміністративного суду, а не суду цивільної юрисдикції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149,153,247,260,353 ЦПК України, роз'ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі №525/1017/17 за уточненим позовом ОСОБА_2 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору Великобагачанська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення ОСОБА_2 до Списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_3 села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області на момент розпаювання та визнання права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі - відмовити.

Копію даної ухвали направити позивачу ОСОБА_2.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Великобагачанського

районного суду ОСОБА_6