Рішення

від 11.04.2019 по справі 525/1017/17

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1017/17

Провадження №2/525/4/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Гавриш О.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 районна державна адміністрація Полтавської області та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення до Списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_5 села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, визнання права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі , -

в с т а н о в и в:

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він 08.01.2000 року був прийнятий в члени колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області, розташованого на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. 22.02.2000 року рішенням загальних зборів КСП імені ОСОБА_5 проведена реорганізація КСП в ТОВ Дніпро , в якому він продовжив працювати. 03.03.2000 року видано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ Дніпро , яке у 2010 році було визнано банкрутом і його діяльність була припинена. Дане товариство замовило Технічну документацію по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпаювання земель бувшого колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_5 та виділення земель запасу і резервного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка була складена на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, виданого ОСОБА_4 районною радою КСП ім. Карла Маркса про надання в колективну власність земель загальною площею 2965,7 га. До державного акту доданий список громадян-членів КСП ім. Карла Маркса, які мали право на земельну частку (пай), яка складала 708 осіб.

Позивач ОСОБА_1 посилається на положення Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 та вказує, що КСП ім. Карла Маркса с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області Державний акт на право колективної власності на землю отримало в 1999 році, у списку громадян-членів даного КСП його прізвища не вказано, хоча він являвся членом КСП з 08.01.2000 року, також, його прізвище відсутнє і в додаткових списках осіб, які мають право на земельну частку (пай), який складався в лютому-березні 2000 року. Зазначає, що він продовжував працювати після реорганізації КСП ім. Карла Маркса в ТОВ Дніпро , заяви про припинення членства в КСП не подавав, відповідно, вважає себе таким, що має право на земельну частку (пай) як член колишнього КСП імені ОСОБА_5. Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що у 2016 році він звернувся до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області з відповідною заявою, однак йому було відмовлено у виділенні земельної частки (паю), після чого він продовжував з цього приводу звертатися у 2017 році до ОСОБА_4 райдержадміністрації Полтавської області, яка також відмовила йому у виділенні земельної частки (паю). Вважає, що перебіг строку позовної давності за даним позовом розпочався у нього з 24.11.2016 року, з дня отримання архівної довідки про його членство у вищевказаному КСП. Посилаючись на вищевикладені обставини та доводи, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, яка ним була подана до суду 05.10.2017 року просив суд внести зміни в Додаток №1 до державного акту на право колективної власності на землю, виданого в 1996 році в частині включення в список громадян-членів КСП ім. Карла Маркса, правонаступником якого було ТОВ Дніпро с. Широка Долина Великобагачанського району його, ОСОБА_1, для отримання земельної частки (паю) та визнати за ним право власності на земельну частку (пай) в розмірі 3,89 га вартістю 158421,17 грн., що встановлений для члена КСП ім. Карла Маркса, розташованого на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с.а.с.2-5).

Ухвалою судді Великобагачанського районного суду Полтавської області Лисенко Н.В. від 06.10.2017 року було відкрито цивільне провадження за вищевказаним позовом ОСОБА_1 (т.1 а.с.22).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23.10.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Головне управління Держгеокадастру у Полтавської області; також, даною ухвалою суду було витребувано відповідну інформацію з Відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі та з архівного відділу ОСОБА_4 районної державної адміністрації (т.1 а.с.43).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.11.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_4 районну державну адміністрацію Полтавської області; також, даною ухвалою суду було витребувано відповідну інформацію з Відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі (т.1 а.с.93).

До суду надійшли і знаходяться в матеріалах даної цивільної справи: письмові заперечення відповідача ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (т.1 а.с.а.с.34-35), відзив відповідача ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, де також заявлено відповідачем про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.а.с.136-140), відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 (т.1 а.с.а.с.147-148), відзив ОСОБА_3 сільської ради (т.1 а.с.174), відповідь на відзив ОСОБА_1 (т.1 а.с.а.с.185-186), наявне клопотання позивача від 18.04.2018 року про заміну відповідача ОСОБА_3 сільської ради на відповідача ОСОБА_4 райдержадміністрацію (яке не вирішувалося попередніми складами судів) (т.1 а.с.223).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11.05.2018 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Лисенко Н.В. і дана справа була передана у провадження судді Великобагачанського районного суду Ячала Ю.І. (т.1 а.с.а.с.249-251).

14.09.2018 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву уточнення позовних вимог (т.2 а.с.78), яка ухвалою Великобагачанського районного суду від 01.10.2018 року (суддя Ячало Ю.І.) прийнята до розгляду в межах даної цивільної справи (т.2 а.с.93).

Зі змісту уточнених позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що він просить внести його до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_5, Додаток №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ без номера, виготовленого ОСОБА_3 сільською радою Великобагачанського району 06.02.1996 року та визнати за ним право на земельну частку (пай) та виділити в натурі в розмірі 3,89 в умовних кадастрових гектарах із земель ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району, які залишилися нерозпайованими, із багаторічних засаджень (садок), відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ без номера, виготовленого ОСОБА_3 сільською радою Великобагачанського району 06.02.1996 року (т.2 а.с.78).

Також, ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.10.2018 року витребувано відповідну інформацію з ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та з Відділу у Великобагачанському районі ГУ ДГК у Полтавській області (т.2 а.с.а.с.94-96).

Після закінчення п'ятирічних повноважень головуючого судді Ячала дана справа в порядку ст.33 ЦПК України передана на розгляд судді Великобагачанського районного суду Полтавської області Хоролець В.В., оскільки будь-яких інших суддів, які б мали право здійснювати судочинство у Великобагачанському районному суді, не має.

Ухвалою судді Великобагачанського районного суду Хоролець В.В. від 26.11.2018 року вищевказана цивільна справа прийнята до свого провадження і вирішено її судовий розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, відповідно, підготовче засідання у справі призначено на 15.01.2019 року, здійснено виклики учасників справи (т.2 а.с.143).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.01.2019 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №525/1017/17 за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення ОСОБА_1 до Списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_5 села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області на момент розпаювання та визнання права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі було відмовлено (т.2 а.с.а.с.162-164).

14.01.2019 року позивачем у справі ОСОБА_1 подано клопотання про заміну первісного відповідача ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області на відповідача ОСОБА_4 районну державну адміністрацію Полтавської області (т.2 а.с.а.с.166-167).

15.01.2019 року у справі проведено підготовче засідання і ухвалою суду призначено дану цивільну справу до судового розгляду; також, цією ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання сторони позивача про заміну первісного відповідача у справі (т.2 а.с.а.с.170-171).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 підтримали обгрунтування заявленого позову та уточнені позовні вимоги, в своїх поясненнях посилалися на обставини, які викладені в заявах по суті справи і просили уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у справі ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, 04.04.2019 року вона до суду подала письмове клопотання про підтримання поданого відзиву на позов і просила провести розгляд справи за її відсутності (т.2 а.с.205).

Представник третьої особи у справі ОСОБА_4 районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з'явився, від даної третьої особи у справі надійшов лист про проведення розгляду даної справи у відсутність представника ОСОБА_4 райдержадміністрації (т.2 а.с.206).

Третя особа у справі ГУ ДГК у Полтавській області належним чином сповіщене про день і час розгляду справи, неявка третьої особи не є перешкодою для проведення судового розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення та доводи представника позивача адвоката ОСОБА_2, допитавши свідка сторони позивача ОСОБА_7, детально дослідивши письмові докази по справі, що надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, та всі докази в їх сукупності і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 районна державна адміністрація Полтавської області та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення ОСОБА_1 до Списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_5 села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, додаток №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ (без номера), виготовленого ОСОБА_3 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області 06.02.1996 року, визнання за ним права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

В цьому контексті необхідно зазначити, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Також, Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 09.12.2010 року, яке набуло статусу остаточного 09.03.2011 року ще раз вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії , №48778/99, пункт 25). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_8 проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач у справі-громадянин України ОСОБА_1 народився 07.04.1964 року та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.а.с.6-7).

З архівного витягу з протоколу №2 засідання правління колгоспу імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області від 09.02.1990 року вбачається, що було розглянуто заяву ОСОБА_1 про прийняття в члени колгоспу та рекомендовано загальним зборам прийняти його в члени колгоспу і на посаду головного агронома. Відповідно до архівного витягу з протоколу №1 звітних зборів колгоспників колгоспу імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області від 15.02.1990 року вбачається, що ОСОБА_1 було прийнято в члени даного колгоспу і вирішено рахувати колгоспником з 09.02.1990 року (т.1 а.с.106).

Як вбачається з архівного витягу з протоколу №2 зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області від 23.12.1993 року, було вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади заступника голови КСП і з членів КСП (а.с.106 зворот); також, з архівного витягу з протоколу №4 засідання правління КСП імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області від 03.06.1994 року вбачається, що було вирішено розрахувати ОСОБА_1 і видати йому трудову книжку (т.1 а.с.106 зворот).

З копії трудової книжки колгоспника на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні) вбачається, що у розділі Членство в колгоспі мається запис під номером 2 від 20.11.1994 року про те, що ОСОБА_1 зарахований в члени КСП ім. Карла Маркса Великобагачанського району; підстава - протокол №7 від 20.11.1994 року; вказаний запис посвідчений головою КСП ОСОБА_7 (т.1 а.с.а.с.149-150).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, який судом попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України підтвердив, що ОСОБА_1 у листопаді 1994 року подавав заяву про зарахування в члени КСП ім. Карла Маркса, яка була задоволена, про що було у трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 зроблено відповідний запис; вказав, що підпис про це належить йому особисто, оскільки на той час він, ОСОБА_7 був головою КСП імені ОСОБА_5; зазначив, що він не може пояснити, чому в архіві відсутній протокол №7 за 20.11.1994 року, адже дане с/г підприємство у 1994 році працювало.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що після 20.11.1994 року і до 06.02.1996 року (дата видачі Державного акту на право колективної власності на землю) ОСОБА_1 був відрахований з членів КСП ім. Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області. При цьому, свідок ОСОБА_7 підтвердив під час допиту, що таке рішення відносно ОСОБА_1 (про його відрахування з членів даного КСП) як загальними зборами, так і правлінням після 20.11.1994 року не приймалося.

Колективне сільськогосподарське підприємство імені ОСОБА_5 с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю 06.02.1996 року, що підтверджується написами на даному акті та даними виписки з Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (т.1 а.с.а.с.74-75,89-90); вказана загальна площа землеволодіння 2965,7 га.

У 1996 році Інститутом землеустрою була виготовлена технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області (т.1 а.с.а.с.76-88).

З архівного витягу з розпорядження голови ОСОБА_4 райдержадміністрації від 05.11.1996 року №311 Про затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) і її розміру в умовних кадастрових гектарах вбачається, що по КСП імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області затверджено грошову оцінку с/г угідь, переданих у колективну власність 13916,258 тис.грн., вартість земельної частки (паю) 19655 грн., розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 3,99; також, цим розпорядженням надано згоду на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) (т.1 а.с.191).

Судом неодноразово направлялися запити про отримання для огляду списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_5, який є додатком до вищевказаного Державного акту на право колективної власності на землю 06.02.1996 року, а також уточнених списків таких громадян, однак такі списки суду надані не були (т.1 а.с.а.с.71,236-237). Враховуючи вищевикладене, а також доводи позивача про те, що він не був включений у список громадян-членів КСП імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області, що був додатком №1 до вищевказаного Державного акту на право колективної власності на землю 06.02.1996 року, а також те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) в КСП ім. Карла Маркса на ім'я ОСОБА_1 не виготовлявся, слід вважати, що позивач у справі ОСОБА_1 не був включений у вищевказаний список громадян-членів КСП імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області.

Пунктом 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу є рівними.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська рада чи райдержадміністрація приймає одне з рішень (розпоряджень) або про коригування проекту землеустрою організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); або про надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , роз'яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з'ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

Відповідно до ст.5 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.1992 року №2196-XII (втратив чинність 01.01.2002 р.), чинної на дату виникнення спірних правовідносин дати паювання КСП імені ОСОБА_5 земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Землі у колективну власність передаються безоплатно.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Як встановлено судом з сукупності досліджених матеріалів справи у їх взаємозв'язку, позивач у справі ОСОБА_1 на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП імені ОСОБА_5 06.02.1996 року був його членом (переконливих доказів про зворотнє в матеріалах справи не має), отже, він має право на земельну частку (пай), при цьому, він не був включений до списку членів-громадян, що є додатком до даного державного акту.

Суд не може погодитися з доводами позовної заяви ОСОБА_1 про те, що КСП імені ОСОБА_5 с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю у 1999 році, оскільки з досліджених матеріалів справи об'єктивно вбачається, що даний акт було видано саме 06.02.1996 року.

Разом з тим, від представника відповідача у справі ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району адвоката ОСОБА_6 надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 Про це зазначається у п.2 поданих у справі письмових заперечень на поданий позов (т.1 а.с.а.с.34-35).

З обгрунтування доводів позовної заяви ОСОБА_1, поряд з іншим, вбачається, що він 08 січня 2000 року був прийнятий в члени колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області, розташованого на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. 22.02.2000 року рішенням загальних зборів КСП імені ОСОБА_5 проведена реорганізація КСП в ТОВ Дніпро , в якому він продовжив працювати. 03.03.2000 року видано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ Дніпро , яке у 2010 році було визнано банкрутом і його діяльність була припинена. Дане товариство замовило Технічну документацію по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпаювання земель бувшого колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_5 та виділення земель запасу і резервного фонду на території ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка була складена на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, виданого ОСОБА_4 районною радою КСП ім. Карла Маркса про надання в колективну власність земель загальною площею 2965,7 га. До державного акту був доданий список громадян-членів КСП ім. Карла Маркса, які мали право на земельну частку (пай), яка складала 708 осіб (т.1 а.с.а.с.2-5).

З архівного витягу з протоколу №1 загальних звітних зборів членів КСП імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області від 08.01.2000 року вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий в члени даного колективного сільськогосподарського підприємства (а.с.8).

З протоколу №3 загальних зборів членів КСП імені ОСОБА_5 с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області від 22.02.2000 року вбачається, що в ході цих зборів було обговорено та вирішено ряд питань діяльності даного КСП, по яких виступив його голова ОСОБА_1 Так, голова КСП імені ОСОБА_5 ОСОБА_1 виступив: з другого питання про затвердження додаткового списку претендентів на земельний пай (з цього приводу було зборами ухвалено відповідне рішення); з сьомого питання про реорганізацію КСП імені ОСОБА_9 і ТОВ (з цього приводу було прийнято рішення про перереєстрацію даного КСП і ТОВ Дніпро , де ОСОБА_1 виступив одним із засновників та про те, що ТОВ Дніпро є правонаступником КСП імені ОСОБА_5); з восьмого питання про затвердження переліку майна, яке спрямовується на покриття боргів підприємства (з цього приводу прийняте відповідне рішення) та з дев'ятого питання про передачу об'єктів соціальної сфери (з цього приводу також було прийняте відповідне рішення) (т.1 а.с.а.с.19-25).

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2016-2017 років ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_4 районної ради Полтавської області та ОСОБА_4 райдержадміністрації Полтавської області з приводу виділення земельної частки (паю) (т.1 а.с.а.с.9,10,11,12).

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним цивільним позовом 05.10.2017 року.

Згідно ст.71 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Стаття 75 ЦК УРСР визначала обов'язковість застосування позовної давності незалежно від заяви сторони.

У відповідності до положень ст.76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Сплив строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст.80 ЦК УРСР).

Аналогічні позиції викладені і в положеннях нового Цивільного Кодексу України, 2004 року.

Зокрема, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, і як наслідок доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частинами 3-5 ст.267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В даному випадку такою подією є не включення позивача як члена КСП до списку громадян, які мають право на отримання земельної частки (паю) в 1996 році.

Проте, що він не був включений до вказаного списку, позивачу ОСОБА_1 було достовірно відомо ще в 1996 році. При цьому, з сукупності досліджених матеріалів справи об'єктивно вбачається, що право позивача на земельну частку (пай) було порушено у 1996 році. При цьому, починаючи з 2000 року, ОСОБА_1, який був членом та головою КСП імені ОСОБА_5, правонаступником якого стало ТОВ Дніпро (де він був директором), постійно проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1, об'єктивно був обізнаний з процесом отримання та оформлення права на земельну частку (пай) членами відповідного колективного сільськогосподарського підприємства; відповідно, йому було достеменно відомо про не включення свого прізвища до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), натомість, будь-яких дій по відновленню свого права він впродовж майже 20 років не вчиняв.

Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитися з доводами позивач у справі (які викладені в позовній заяві) про те, що перебіг позовної давності повинен розпочатися з моменту отримання ним архівної довідки про його членство в КСП ім. Карла Маркса, а саме з 24.11.2016 року, тобто, ці доводи позивача є безпідставними.

Згідно роз'яснень, що викладені в абзаці третьому пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім

випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, про застосування якого заявлено стороною (відповідачем) у спорі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.22,23 ЗК України (в редакції 1990 р.), ст.5 ЗК України (в редакції 1992 р.), ст.152 ЗК України, Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року №720/95, ст.ст.75,76,80 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст.15,16,256,257,267 ЦК України (в редакції 2003 р.), ст.ст.4,5,11,12,13,76-80,81,83,247,259,263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 районна державна адміністрація Полтавської області та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення ОСОБА_1 до Списку громадян-членів КСП імені ОСОБА_5 села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, додаток №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ (без номера), виготовленого ОСОБА_3 сільською радою Великобагачанського району Полтавської області 06.02.1996 року, визнання за ним права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі - відмовити в зв'язку пропуском строку звернення до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; представник позивача адвокат ОСОБА_2, адреса місцезнаходження м. Лубни Полтавської області, проспект Володимирський, 1/5; відповідач ОСОБА_3 сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місцезнаходження с. Широка Долина, вулиця Миру, 8 Великобагачанського району Полтавської області; представник відповідача адвокат ОСОБА_6, місцезнаходження м. Лубни Полтавської області, 3-й провулок Короленка, 47; третя особа ОСОБА_4 районна державна адміністрація Полтавської області, місцезнаходження сел. Велика Багачка Полтавської області, вулиця Шевченка, 73; третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, місцезнаходження м. Полтава, вулиця Уютна, 23.

Повний текст рішення складений 22 квітня 2019 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя В.В. Хоролець