Постанова

від 24.06.2019 по справі 525/1017/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1017/17 Номер провадження 22-ц/814/1810/19Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.,

за участю секретаря Зеленської О.І.

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року, ухваленого у складі головуючого судді Хоролець В.В., зі складанням повного тексту рішення 22 квітня 2019 року

у справі за уточненим позовом ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення до списку громадян-членів КСП імені Карла Маркса села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, визнання права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі,- В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив у вересні 2018 року та остаточно просив внести його до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса, Додаток №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ без номера, виготовленого Широкодолинською сільською радою Великобагачанського району 06 лютого 1996 року та визнати за ним право на земельну частку (пай) та виділити в натурі в розмірі 3,89 в умовних кадастрових гектарах із земель Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району, які залишилися нерозпайованими, із багаторічних засаджень (садок), відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ без номера, виготовленого Широкодолинською сільською радою Великобагачанського району 06.02.1996 року (т.2 а.с.78).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 08 січня 2000 року був прийнятий в члени колективного сільськогосподарського підприємства ім. Карла Маркса . 22 лютого 2000 року КСП ім. Карла Маркса було реорганізоване в ТОВ Дніпро , яке у 2010 році було визнано банкрутом і його діяльність була припинена. Дане товариство замовило Технічну документацію по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпаювання земель бувшого колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса та виділення земель запасу і резервного фонду на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка була складена на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, виданого Великобагачанською районною радою КСП ім. Карла Маркса про надання в колективну власність земель загальною площею 2965,7 га. До державного акту доданий список громадян-членів КСП ім. Карла Маркса, які мали право на земельну частку (пай), яка складала 708 осіб. Як член сільськогосподарського товариства позивач мав право на земельний пай, але його не було включено до списків, які є додатком до державного акту на землю і на його ім`я сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся. Вважає, що оскільки він працював на підприємстві та був його членом, то має право на земельну частку (пай).

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення до списку громадян-членів КСП імені Карла Маркса села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, визнання права на земельну частку (пай) та виділення її в натурі відмовлено в зв`язку пропуском строку звернення до суду .

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції невірно застосував положення ЦК УРСР 1963 року. Крім того, вважає, що суд прийшов до помилкового висновку щодо пропуску строку на звернення з даним позовом, оскільки про порушення свого права позивач дізнався в 2016-2017 році, через звернення до органу місцевого самоврядування про виділення йому в натурі частки паю.

Відзив до суду апеляційної інстанції не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає в с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області (т. 1 а.с.6, 7).

Відповідно до архівного витягу з протоколу №1 звітних зборів колгоспників колгоспу імені Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області від 15 лютого 1990 року вбачається, що ОСОБА_1 , було прийнято в члени колгоспу імені Карла Маркса і вирішено рахувати колгоспником з 09 лютого 1990 року (т.1 а.с.106).

З копії трудової книжки колгоспника на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що у розділі Членство в колгоспі є запис № 2 від 20.11.1994 року про те, що останній зарахований в члени КСП ім. Карла Маркса Великобагачанського району на підставі протоколу №7 від 20.11.1994 року. Вказаний запис посвідчений головою КСП Г. Козловим . (т.1 а.с.а.с.149-150).

В матеріалах справи відсутні дані про те, що після 20 листопада 1994 року і до 06 лютого 1996 року (дата видачі Державного акту на право колективної власності на землю) ОСОБА_1 був відрахований з членів КСП ім. Карла Маркса Великобагачанського району Полтавської області.

Колективне сільськогосподарське підприємство імені Карла Маркса с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю 06.02.1996 року, загальною площею землеволодіння 2965,7 га. (т.1 а.с.а.с.74-75,89-90) та виготовлену технічну документацію по паюванню земель. (т.1 а.с.а.с.76-88).

З архівного витягу з розпорядження голови Великобагаанської райдержадміністрації від 05.11.1996 року №311 Про затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) і її розміру в умовних кадастрових гектарах вбачається, що по КСП імені Карла Маркса затверджено грошову оцінку с/г угідь, переданих у колективну власність 13916,258 тис.грн., вартість земельної частки (паю) 19655 грн., розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 3,99. Вказаним розпорядженням надано згоду на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) (т.1 а.с.191).

Крім того встановлено, що згідно з протоколом №1 загальних звітних зборів членів КСП імені Карла Маркса від 08.01.2000 року ОСОБА_1 , був прийнятий в члени даного колективного сільськогосподарського підприємства (а.с.8).

В ході загальних зборів членів КСП імені Карла Маркса с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, оформлених протоколом №3 від 22.02.2000 року, було обговорено та вирішено ряд питань діяльності даного КСП. Згідно даного протоколу, голова КСП імені Карла Маркса ОСОБА_1 виступив: з другого питання про затвердження додаткового списку претендентів на земельний пай (з цього приводу було зборами ухвалено відповідне рішення); з сьомого питання про реорганізацію КСП імені Карла Маркса у ТОВ (з цього приводу було прийнято рішення про перереєстрацію даного КСП у ТОВ Дніпро , де ОСОБА_1 виступив одним із засновників та про те, що ТОВ Дніпро є правонаступником КСП імені Карла Маркса). (т.1 а.с.а.с.52-64).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , хоча і не був включений до списку членів-громадян, що є додатком до державного акту, проте на момент його видачі - 06.02.1996 року буучи членом КСП імені Карла Маркса, мав право на земельну частку (пай). Водночас, починаючи з 2000 року, ОСОБА_1 , був членом та головою КСП імені Карла Маркса, правонаступником якого стало ТОВ Дніпро (де він був директором), постійно проживаючи в с . Широка Долина Великобачгачанського району, Полтавської області, достовірно був обізнаний з процесом отримання та оформлення права на земельну частку (пай) членами відповідного колективного сільськогосподарського підприємства; а відтак, йому було відомо про не включення свого прізвища до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), натомість, будь-яких дій по відновленню свого права він впродовж майже 20 років не вчиняв. Тому, суд вважав, що саме з 1996 року у позивача виникло право ставити питання щодо обґрунтованості не видачі йому сертифікату на земельну частку пай, як члену КСП, однак в межах строку позовної давності (ЦК УРСР 1963 року, в редакції, яка діяла на момент їх виникнення) до суду не звертався, поважних причин пропуску встановленого строку не вказав.

Вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає вірними, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ)передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного кодексу у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання, відповідно до пункту 7 Указу, має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

До спірних правовідносин мають застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР .

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцеві і перехідні положення ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК Української РСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Установивши, що на момент отримання Колективним сільськогосподарським підприємством імені Карла Маркса 06 лютого 1996 року Державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом цього Колективного сільськогосподарського підприємства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про наявність у нього права на земельну частку (пай). В сою чергу, ОСОБА_1 , звернувшись з даним позовом лише у 2017 року, пропустив строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався, ще з 1996 року. Крім того, з 2000 року, ОСОБА_1 , будучи членом та головою КСП імені Карла Маркса, правонаступником якого стало ТОВ Дніпро (де він був директором), та постійно проживаючи в с. Широка Долина Великобачгачанського району, Полтавської області , достовірно був обізнаний з процесом отримання та оформлення права на земельну частку (пай) членами відповідного колективного сільськогосподарського підприємства.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про те, що перебіг позовної давності повинен розпочатися з моменту отримання ним архівної довідки про його членство в КСП ім. Карла Маркса, а саме з 24 листопада 2016 року, є неспроможними.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме положення Цивільного кодексуУкраїнської РСР в редакції 1963 року. Так, спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, а тому суд вірно застосував для їх врегулювання положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, відповідно до статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 , пропустив строк для звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено поважності пропуску строку позовної давності.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2019 року.

Головуючий суддя : О.О. Панченко

Судді: /підписи/ О.А. Лобов

В.М. Триголов

Згідно з оригіналом: