Постанова

від 28.11.2018 по справі 504/3401/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4407/18

Номер справи місцевого суду: 504/3401/17

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ , Товариства з обмеженою відповідальністю АСПІС-БІЛД , за участі третіх осіб Публічне акціонерне товариство ПІРЕУС БАНКМКБ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Верповської О.В. про витребування майна,-

встановив:

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ , Товариства з обмеженою відповідальністю АСПІС-БІЛД , треті особи які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство ПІРЕУС БАНК МКБ , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Верповська Олена Володимирівна, про витребування майна.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 24.01.2008 року між ним та ВАТ Міжнародний комерційний банк правонаступником якого є ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ був укладений Договір іпотеки, відповідно до якого Позивач передав в іпотеку земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Окрім того, цього ж дня між сторонами було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодежателя, відповідно до якого сторони визначили можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Позивач надав Кредитору згоду на перехід права власності на предмет іпотеки за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність.Пізніше ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ , який в подальшому звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності та пізніше відчужив його на користь ТОВ АСПІС-БІЛД . Враховуючи відсутність належним чином, нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24.01.2008 року та договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.01.2008 року, ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ є особою, яка не набула будь-якого права на спірну земельну ділянку, в тому числі і права відчуження та розпорядження майном, як наслідок незаконно розпорядилась нею.

Позивач просить застосувати до правочину відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ АЛЬКОР ІНВЕСТ , в частині відступлення прав та обов'язків Первісного кредитора до Нового кредитора укладеного в простій письмовій формі та за Договором іпотеки, посвідченим 24.01.2008 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Заботкіною Т.Ю., за реєстровим № 84 наслідки нікчемного правочину та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю АСПІС-БІЛД на користь Позивача земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.12.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ , Товариства з обмеженою відповідальністю АСПІС-БІЛД , треті особи які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство ПІРЕУС БАНК МКБ , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Верповська Олена Володимирівна, про витребування майна в повному обсязі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючи при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що договір відступлення права вимоги не є правочином щодо відчуження майна.

28.11.2018 року на електронну адресу апеляційного суду Одеської області від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 не може бути присутньою у судовому засіданні, що відбудеться 28.11.2018 року о 09:30 год, через особисті непередбачені обставини.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія приходить до висновку, що підстави, які вказані у заяві про відкладення розгляду справи, визнані судом апеляційної інстанції неповажними, оскільки жодного належного і допустимого доказу особистих непередбачених обставин не надано, а тому судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

14.01.2008 року між ВАТ Міжнародний комерційний банк , (правонаступником якого є ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ ), та ОСОБА_9 був укладений Кредитний договір № ОК/08- 02.

24.01.2008 року між ВАТ Міжнародний комерційний банк (правонаступником якого є ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ ) та Позивачем ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, посвідчений 24.01.2008 року Заботкіною Т.Ю. приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 84. Згідно з вказаним Договором іпотеки Позивач передав в іпотеку земельну ділянку, площею 1,0466 га, (під будівлями та господарськими спорудами - 0 га, сільськогосподарських угідь - 1,0466 га, (в тому числі по угіддям: рілля - 1,0466га)) за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1

24.01.2008 року між ВАТ Міжнародний комерційний банк (правонаступником якого є ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ ) та Позивачем ОСОБА_2 був укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із п. п. 5, 6 вказаного договору, цим договором, в разі набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є його ринкова вартість на день відчуження. підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність. Цей договір згідно ст.ст. 36, 37 ЗУ Про іпотеку є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору, який є правовстановлюючим документом.

Наведене не заперечувалось сторонами та підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Пізніше, 26.07.2016 року, між ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ було укладено Договір відступлення права вимоги № 26/07/2016-ВКД, відповідно до якого ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ набуло право вимоги щодо низки договорів, в тому числі щодо право вимоги за Кредитним договором (реєстраційний номер № ОК/08-02), укладеним від 14.01.2008 між ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та ОСОБА_9.

26.07.2016 року між ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, укладеним 24.01.2008 між ВАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та ОСОБА_2, посвідченим 24.01.2008 приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Заботкіною Т.Ю. за реєстровим № 84, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2962.

Таким чином, ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ набуло статусу кредитора та іпотекодержателя за вказаними договорами, а також право задовольнити свої вимоги, які випливають з умов Кредитного договору за рахунок предмету іпотеки відповідно до Договору іпотеки.

ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ скористалось своїм правом та звернуло стягнення на предмет Договору іпотеки від 24.01.2008 року - земельну ділянку з кадастровим№ НОМЕР_1 в порядку визначеному Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.01.2008 року та Закону України Про іпотеку , а саме шляхом набуття права власності на вказану земельну ділянку.

Пізніше 04.08.2016 року ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ відчужило на користь ТОВ АСПІС-БІЛД спірну земельну ділянку.

Саме ТОВ АСПІС-БІЛД наразі є власником спірної земельної ділянки.

Згідно із ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із абз. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно із абз. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, укладений між ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та Позивачем Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.01.2008 року, відповідно до умов якого сторони визначили можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержатилем права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку , є правовою підставою для реєстрації іпотекодержатилем права власності на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником (іпотекодавцем) умов кредитного договору, договору іпотеки.

Щодо відступлення права вимоги за Договором про задоволення вимог іпотекодержателя суд першої інстанції вірно вважав за потрібне звернути увагу на наступне: згідно із ч.3 ст. 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із Законом України Про іпотеку іпотека має похідний від основного зобов'язання характер. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки і є частиною іпотечних правовідносин. Відступлення права вимоги за договором іпотеки згідно із ст. 24 Закону України Про іпотеку має наслідком набуття новим іпотекодержатилем прав за договором іпотеки, договором про задоволення вимог іпотекодержателя та усіма додатками, додатковими угодами, угодами про внесення змін до договору іпотеки.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно не прийняв доводи Позивача про відсутність у ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ прав за Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.01.2008 року.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до Договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, укладеним 24.01.2008 року між ВАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та ОСОБА_2, посвідченим 24.01.2008 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Заботкіною Т.Ю. за реєстровим № 84, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2962 наслідки нікчемного правочину. Вказаний договір відповідає вимогам законодавства визначених ст. 203 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Позивач не заперечує невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором іпотеки, а також те, що надав кредитору (іпотекодержателю) право на перехід права власності на предмет іпотеки за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя.

Згідно із ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ АСПІС-БІЛД є добросовісним набувачем, який набув майно у власність за відплатним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Позивач надав іпотекодержателю згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку . Відповідне застереження міститься в Договорі про задоволення вимог іпотекодрежателя від 24.01.2008 року.

Більше того, як вбачається із змісту рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2012 року у справі №2-2148/11 на користь ПАТ ПІРЕУС БАНК МБ із Позивача, ОСОБА_9, ОСОБА_10 солідарно стягнено заборгованість у розмірі 3 815 619,63 (три мільйони вісімсот п'ятнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 63 копійки) та у рахунок погашення заборгованості суд звернув стягнення на земельну ділянку, площею 1,0466 га, розташовану на масиві АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 Зі змісту рішення вбачається, що Позивач не заперечував проти задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі наявних в матеріалах справи документів судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач був повідомлений про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки:

11.05.2016 року ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ направив ОСОБА_9 вимогу про усунення порушення, вих. № 108/28 рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням. Відповідно до інформації вказаної на зворотному повідомлені, лист отримано 13.05.2016 року ОСОБА_9 особисто. Дана інформація підтверджується також роздруківкою з офіційного сайту Українського державного підприємства Укрпошта .

11.05.2016 року ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ направив ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення, вих. № 109/28 рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням. Відповідно до інформації вказаної на зворотному повідомлені, лист отримано 14.05.2016 року ОСОБА_2 особисто. Дана інформація підтверджується також роздруківкою з офіційного сайту Українського державного підприємства Укрпошта .

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що майно вибуло з володіння власника (Позивача) не з його волі.

Суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що відступні будь-які судові рішення чи судові спори щодо оскарження Договору іпотеки, Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.01.2008, Договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним між ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ та ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ , Договору купівлі продажу земельної ділянки, укладеного між ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ та ТОВ АСПІС-БІЛД .

Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги твердження представника ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ про наявність між ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ та Позивачем договірних відносин.

ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ , на підставі укладених з ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ договорів, набув статусу кредитора та іпотекодержателя за кредитним договором № ОК/08-02 та Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Заботкіною Т.Ю. за реєстровим № 84.

Зміна власника спірної земельної ділянки відбулась внаслідок реалізації ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ як іпотекодержателем, права на звернення стягнення на предмет іпотеки (земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1), передбаченого Договором іпотеки та Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.01.2008 року, та відповідно до ст.ст. 36, 37 Закону України Про іпотеку . Такі правовідносини виникли на підставі договірних правовідносин між ТОВ ФК АЛЬКОР ІНВЕСТ та Позивачем.

Згідно із п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Наявність між сторонами договірних правовідносин виключає право Позивача витребовувати майно з володіння іншої особи, яка набула його за відплатним договором.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу Позивача, що ст. 37 Закону України Про іпотеку визначає окремий порядок оскарження звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

В матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінального провадження від 07.06.2017року, відповідно до якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160000000614 від 03.10.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - закрити у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що у провадженні Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12016160000000614 від 03.10.2016 року, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману, що вчинене в особливо великих розмірах.

Міністерством юстиції України встановлено, що під час вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства при посвідченні договорів відчуження земельних ділянок приватним нотаріусом Верповською О.В. не встановлено порушень чинного законодавства.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційногопозову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Одночасне пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючогоневласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК є помилковим.

Отже, одночасне застосування реституції та віндікації як способів захисту є неможливим, оскільки за вказаних умов у разі задоволення позову це призведе до порушення прав іпотекодержателя за Договором іпотеки та унеможливить реалізацію ним своїх зобов'язань. Окрім того, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину виключає право витребувавати майно у набувача, і навпаки.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Доводи апеляційної скарги є доводами позовної заяви, на які суд першої інстанції звернув свою увагу та обґрунтовано відмовив в їх задоволенні, про що зазначено вище. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується в повній мірі.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Жодного належного та допустимого доказу на спростування вказаних вище висновків суду першої інстанції скаржник не надала.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький