Постанова

від 20.12.2018 по справі 454/1326/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/1326/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/811/1483/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар - Брикайло М.В.,

з участю - представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4 та представника позивачка ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , яке є правонаступником Державного територіально-галузевого обє'днання Львівська залізниця на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного територіально-галузевого об'єднання Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Відділу держземагенства у Сокальському районі Львівської області, з участю третіх осіб: Острівської сільської ради Сокальського району, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання права власності, визнання недійсними (скасування) розпорядження і державного акту на право власності на землю, зобов'язання до вчинення дій та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , яке є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання Українська залізниця до Острівської сільської ради, ОСОБА_4, з участю третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на землю, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд з первісним позовом в якому, з врахуванням змін та доповнень, просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1655 га в АДРЕСА_1; визнати недійсним (скасувати) розпорядження голови Сокальської РДА № 286 від 21 червня 2010 р в частині передачі в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території Сокальського району; визнати недійсним (скасувати) державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_2 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1, виданий ДТГО Львівська залізниця ; зобов'язати Відділ держземагентства у Сокальському районі Львівської області скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1, шляхом закриття Поземельної книги та провести виділ земельної ділянки площею 0, 1655 га за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4, шляхом внесення інформації про таку ділянку, на підставі вже розробленої ДРПРІ Львівдніпроводгосп технічної документації про видачу державного акту про право власності на землю НОМЕР_3, відповідно до рішення Острівської сільської ради від 09.12.2004 року; зобов'язати Державне територіально - галузеве об'єднання Львівська залізниця розробити необхідну земельно-технічну документацію необхідну для виділу (відокремлення) земель залізниці від земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,1655 га в АДРЕСА_1 та подати таку документацію у встановленому законом порядку до Відділу Держземагентства у Сокальському районі, Львівській області з метою внесення інформації у Державний земельний кадастр.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на дану ділянку посвідчене Державним актом про право власності на землю НОМЕР_3, в Книзі записів реєстрації Державних актів зареєстроване 22.04.2005 року № 010546102976. На підставі земельно-технічної документації, щодо встановлення меж зазначеної ділянки, останній присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4. Стверджує, що посадовими особами Центру ДЗК інформація про спірну ділянку не була внесена до автоматизованої системи держгеокадастру і як наслідок, оскарженим розпорядженням голови Сокальська РДА від 21.06.2010 року № 286 спірна ділянка була передана в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця". Про оскаржуване розпорядження вперше стало відомо в 2015 році. Зазначає, що під час приватизації позивачем спірної ділянки, була розроблена та затверджена вся необхідна технічна документація по видачі Державного акту на право приватної власності на землю. Наголошує, що зазначеною документацією встановлено, що спірна ділянка знаходиться за межами смуги відведення залізниці і є землями сільської ради. Вважає, що Сокальська РДА не мала жодного права розпоряджатися вже приватизованою земельною ділянкою або будь якою іншою ділянкою комунальної власності. Також зазначає, що реєстрація спірної земельної ділянки відбулася з помилкою, допущеною у документах, на підставі яких внесені такі відомості до автоматизованої системи ДЗК, на замовлення Львівської залізниці. Зазначає, що для виправлення помилки, стосовно включення спірної ділянки до складу земель залізниці, необхідно скасувати державну реєстрації відповідної земельної ділянки, шляхом закриття Поземельної книги та провести виділ спірної ділянки, шляхом внесення інформації про останню в автоматичну систему ДЗК, на підставі вже розробленої ДРПРІ Львівдніпроводгосп технічної документації по видачі Державного акту про право власності на землю НОМЕР_3, відповідно до рішення Островської сільської ради від 09.12.2004 року № 163. Крім того, на ДТГО "Львівська залізниця" слід покласти обов'язок розробити необхідну земельно-технічну документацію необхідну для виділу (відокремлення) земель залізниці від спірної земельної ділянки.

Відповідач ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця в зустрічному позові просить визнати незаконним рішення Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області № 163 від 09.12.2004 року; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданий 22.04.2005 року ОСОБА_4 Свої вимоги обґрунтовує тим, що право залізниці на спірну ділянку виникло за довго до того, як Острівська сільська рада передала таку ділянку позивачу за первісним позовом. Покликається, зокрема, на План границь полоси відведення лінії Рава Руська -Ковель Львівської з.д. Забузького району Львівської області , складений за результатами зйомки земель смуги відведення вказаної лінії у 1956 році. Покликається, зокрема на правову позицію Верховного Суду України при розгляді аналогічних спорів в постановах від 24.06.2015 року, справа № 909/247/14; від 24.06.2015 року, справа № 909/1119/14; від 06.07.2015 року, справа № 909/1145/13. Зазначає, що залізниця від права користування спірною ділянкою не відмовлялась, вважає, що Острівська сільська рада своїм рішенням № 163 від 09.12.2004 року порушила права залізниці.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,1655 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Сокальської РДА № 286 від 21.06.2010 року в частині передачі в постійне користування ДТГО Львівська залізниця земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території Сокальського району.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_2 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1, виданий ДТГО Львівська залізниця .

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 17, 9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1, шляхом закриття Поземельної книги та провести виділ земельної ділянки площею 0, 1655 га за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4, шляхом внесення інформації про таку ділянку, на підставі вже розробленої ДРПРІ Львівдніпроводгосп технічної документації про видачу Державного акту про право власності на землю НОМЕР_3, відповідно до рішення Островської сільської ради від 09.12.2004 року № 163.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Українська залізниця розробити земельно-технічну документацію для виділу (відокремлення) земель залізниці від земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,1655га в АДРЕСА_1, та подати таку документацію у встановленому законом порядку до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області з метою внесення інформації у Державний земельний кадастр.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ Українська залізниця - відмовити.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що суд задовольнив первісний позов ОСОБА_4 до Залізниці покликаючись на твердження позивача за первісним позовом, який зазначив, що реєстрація спірної земельної ділянки відбулася з помилкою, допущеною у документах, на підставі яких внесені такі відомості до автоматизованої системи ДЗК, на замовлення Львівської залізниці. В цей же час, долучений до матеріалів справи План границь полоси відведення лінії Рава Руска-Ковель Львівської з.д. Забузького району Львівскої області , складений за результатами зйомки земель смуги відведення у 1956 році суд оцінив як такий, що не дає можливості визначити місце розташування спірної земельної ділянки. При цьому, судом було встановлено із заперечень Залізниці на первісний позов, що право залізниці на земельні ділянки смуги відведення в адміністративних межах Острівської сільської ради, посвідчене Державними актами, що видані на підставі розпорядження Сокальської РДА №286 від 21.06.2010 року, і таке право залізниці на земельні ділянки в с. Острів Сокальського району, посвідчене наведеними Державними актами виникло задовго до отримання таких актів на право постійного користування, та значно раніше прийнятого Острівською сільською радою рішення №163 від 09.12.2004 р. про передачу позивачу з первісним позовом земельної ділянки для обслуговування житлового будинку. Вказує, що оскільки спірна земельна ділянка була зайнята об'єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положення Про землі, надані транспорту , про що свідчить План границь полоси відведення лінії Рава Руська - Ковель Львівської з.д. Забузького району Львівської області , складений за результатами зйомки земель смуги відведення вказаної лінії в 1956р., що є містобудівною документацією, відтак, усі землі, що знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів, рахуються закріпленими за ними та за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку. При цьому, землі транспорту відносилися до земель спеціального призначення щодо яких був встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок. За таких обставин, наявність чи відсутність у залізниці документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. На думку апелянта, судом необгрунтовано не застосовано до спірних правовідносин норму ч. 3 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якої права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що позивачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів вилучення земельної ділянки із смуги відведення залізниці. Окрім того, судом помилково не застосовано до даних відносин положень Земельного кодексу України, які регламентують порядок надання земельних ділянок, які перебувають у користуванні третіх осіб, про заборону передачі земельних ділянок із земель державної власності. Звертає увагу й на те, що Залізниця від права користування спірною земельною ділянкою не відмовлялась, сільська рада вилучення не здійснювала. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди на користування тією частиною земельної ділянки Залізниці, на якій розміщені зазначені вище споруди. Крім цього, позивач ОСОБА_4 покликається на акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 12.10.2004 року. При цьому, зазначає, що станом на 12.10.2004 року на Львівській залізниці діяв спеціальний порядок погодження меж земельних ділянок, а також вилучення із постійного користування. Наголощує, що звернення залізниці з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про самовільне зайняття земельної ділянки державної власності та усуненні перешкод у користуванні нею, яка була зайнята відповідачами без законних підстав. Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, позовні вимоги апелянта задовольнити.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення оскаржуваного розпорядження Сокальської районної державної адміністрації від 21.06.2010 року № 286, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була сформованою у встановленому законом порядку та перебувала у приватній власності позивача ОСОБА_4. Подальше віднесення даної ділянки до земель залізниці на праві постійного користування стало наслідком не внесення інформація про земельну ділянку ОСОБА_4 до автоматизованої системи ДЗК, всупереч вимог чинного законодавства, а також внаслідок помилки допущеної розробниками технічної документації, замовником якої було ДТГО Львівська залізниця . Відповідно прийшов до висновку, що приймаючи оскаржуване розпорядження № 286 від 21.06.2010 року Сокальською РДА порушено порядок передачі земельних ділянок, а саме, таку передано без її попереднього вилучення з приватної власності ОСОБА_4 та включено до складу земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1, з подальшою передачею в постійне користування ДТГО Львівська залізниця . Оскільки на підставі розпорядження № 286 від 21.06.2010 року видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1, то такий Державний акт про право власності на землю слід визнати недійсним. А оскільки ПАТ Українська залізниця не визнає та оспорює право ОСОБА_4 на цю земельну ділянку, то для захисту майнових прав позивача за первісним позовом необхідне визнати його право на зазначену ділянку.

Відмовляючи в задоволені зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ Українська залізниця не було надано належних доказів того, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 перебувала в користуванні залізниці до її приватизації позивачем в 2004 році та, що акт погодження меж був підписаний належним чином, встановлена законом процедура погодження меж спірної ділянки в 2004 році була законною, за відсутності доказів протилежного. Та одночасно дійшов висновку за необхідне застосувати строки позовної давності до вимог викладених в зустрічному позові.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 розпорядженням органу приватизації № 8814 від 13.03.2002 року, за дозволом залізниці, було передано у приватну власність ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Згідно акту №2 прийому-передачі основних засобів від 24.04.2002 року, ОСОБА_11 передано у приватну власність житловий будинок з усіма господарськими прибудовами, сарай туалет, направлення Рава-Руська - Червоноград км 116+630 см Острів. Однак, як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, докази про таке в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

В той же час, з копії реєстраційного посвідчення ДКП Червоногадське міське бюро технічної інвентаризації вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_4, який належить йому на праві особистої власності на підставі договору договору-купівлі, посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу 05.06.2002 року, за реєстровим № 411. Сам договір купівлі-продажу судом першої інстанції також не досліджувався.

Рішенням Острівської сільської Ради № 163 від 09.12.2004 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,1655 га в АДРЕСА_1.

Згідно копії Державного акту про право власності на землю НОМЕР_3, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_4.

Відповідно до технічної документації по видачі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4, з кадастровим номером НОМЕР_4, така розроблена в 2004 році Державним регіональний проектно-розвідувальний інститутом Львівдніпроводгосп .

Актом встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 12.10.2004 року, встановлено, що межі земельної ділянки переданої ОСОБА_4 в натурі проходять по існуючій огорожі, і належить до земель загального користування, землі сільської ради. Даний акт складений начальником відділу інституту Львівдніпроводгосп ОСОБА_13 в присутності ОСОБА_4, а також в присутності представника Львівської залізниці - заступника начальника залізниці по колії ОСОБА_14

У Висновоку № 336 від 18.08.2004 року Сокальського районного відділу земельних ресурсів Львівської області "Про права третіх осіб па використання земельної ділянки", зокрема, зазначено, що: прав третіх осіб на її використання - немає.

Згідно п. 3.1. висновку Державної землевпорядної експертиз № 2474 від 04.03.2005 року технічна документація відповідає вимогам нормативних документів і оцінюється позитивно.

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 21.06.2010 року № 286, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території, зокрема Острівської сільської ради Сокальського району.

Згідно Експлікації по угіддях, які надані в постійне користування, на території Острівської сільської ради (таблиця 1), ДТГО Львівська залізниця (в межах 47,9427 га) було передано п'ять ділянок. В тому числі, передано ділянку № 2 площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

На підставі зазначеного розпорядження ДТГО Львівська залізниця отримала Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_2 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Відповідно до листа Острівської сільської ради від 27.05.2015 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах села Острів Сокальського району.

У листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.03.2016 року № 273/0553/6-16 зазначено, що право власності ОСОБА_4 посвідчено Державним актом про право власності на землю НОМЕР_3, зареєстроване в Книзі записів реєстрації державних актів актів № 010546102976 від 22.04.2005 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4. Інформація про земельну ділянку не була внесена до автоматизованої системи ДЗК відповідно до вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель. Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 21.06.2010 року № 286 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для забезпечення функціонування залізничного транспорту та передано в постійне користування ДГТО Львівська залізниця . Розробником технічної документації (Залізниці) ділянку гр. ОСОБА_4 було включено в загальну площу земельної ділянки ДТГО Львівська залізниця . Зазначено, що виправлення технічних помилок допущених у відомостях ДЗК внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Відповідно до частини першої, пункту б) частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час прийняття рішення Острівською сільською радою № 163 від 09.12.2004 року, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Згідно зі статтею 68 Земельного кодексу України, частиною першою статті 23 Закону України Про транспорт в редакції, чинній на час прийняття рішення Острівською сільською радою № 163 від 09.12.2004 року, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. До складу земель залізничного транспорту входять землі, що прилягають до залізничного полотна, є смугою відведення залізниць і надаються їм у користування відповідно до чинного законодавства.

Отже спірна земельна ділянка площею 17,9607 га, яка є в межах Острівської сільської ради Сокальського району, входить до складу земель залізничного транспорту, що підтверджено Планом смуги відведення лінії Рава Руська -Ковель Львівської з.д. Забузького району Львівської області , складеного за результатами зйомки земель смуги відведення вказаної лінії у 1957 році, який відповідно до статті 17 Закону України Про основи містобудування є містобудівною документацією, що є основою, зокрема для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Статтями 1, 4 Положення Про землі, надані транспорту , затвердженого 07 лютого 1933 року Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і Ради народних комісарів СРСР № 50, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в тому числі - і залізничному), визнавалися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури.

Вказане Положення діяло до набрання чинності Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24 Про затвердження Положення про землі, надані транспорту .

Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року, чинним на час набуття у 1957 році Залізницею права на земельні ділянки, передбачалося, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.

Разом з тим вимог щодо виготовлення та отримання державного акта законодавством не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 Загальних основ землекористування та землеустрою , затверджених Постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року (в редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року (далі - Постанова № 562) право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення права власності або землекористування гарантувалося.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 562 громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

Пунктом 6 постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ Про земельну реформу (із змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею.

Вказаний пункт постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), а отже відсутня вимога закону щодо обов'язкового виготовлення Залізницею державного акта на право користування земельною ділянкою.

Отже, факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 17,9607 га, яка є в межах Острівської сільської ради Сокальського району, для обслуговування залізничного полотна підтверджується письмовими доказами, які є в матеріалах справи,

Однак, те що під об'єктами транспорту в межах Острівської сільської ради Сокальського району знаходиться земельна ділянка площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1 га, не свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_4, яка згідно Державного акту про право власності на землю НОМЕР_3 належить ОСОБА_4, накладається або перетинається із такими землями (смугою відведення) Публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

З копії Державного акту про право власності на землю НОМЕР_3, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_4, а саме з опису меж, ця земельна ділянка лише зі сторони межі позначеної літерами А - Б межує із землями залізниці Рава - Руська Червоноград.

В матеріалах справи відсутні відомості - належні докази про те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4, є частиною смуги відведення Залізниці, оскільки не встановлено: чи належить вона до земель транспорту, та чи саме ця частина знаходиться у смузі відведення залізниці; не встановлено розміру накладення або перетину земельної ділянки ОСОБА_4 із землями, які перебувають у користуванні ПАТ Львівська залізниця ; та чи наявний такий перетин в цілому, або у будь-якій частині.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_2 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Відповідно, не підлягають до задоволення і позовні вимоги за первісним позовом щодо: визнаня недійсним та скасування розпорядження голови Сокальської РДА № 286 від 21.06.2010 року в частині передачі в постійне користування ДТГО Львівська залізниця земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території Сокальського району; зобов'язання Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером НОМЕР_1, шляхом закриття Поземельної книги та провести виділ земельної ділянки площею 0, 1655 га за адресою: АДРЕСА_2, належної ОСОБА_4, шляхом внесення інформації про таку ділянку, на підставі вже розробленої ДРПРІ Львівдніпроводгосп технічної документації про видачу Державного акту про право власності на землю НОМЕР_3, відповідно до рішення Островської сільської ради від 09.12.2004 року № 163: та зобов'язання Публічного акціонерного товариства Українська залізниця розробити земельно-технічну документацію для виділу (відокремлення) земель залізниці від земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,1655га в АДРЕСА_1, та подати таку документацію у встановленому законом порядку до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області з метою внесення інформації у Державний земельний кадастр.

Безпідствним є і визнання судом перщої інстанції за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,1655 га, що знаходиться в АДРЕСА_3, для обслуговування житлового будинку, оскільки право власності на цю земельну ділянку у ОСОБА_4 вже є та посвідчується виданим йому Державним актом про право власності на землю НОМЕР_3 з кадастровим номером НОМЕР_4.

Відповідно не підлягає до задоволення і зустрічний позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця щодо визнання незаконним рішення Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області № 163 від 09.12.2004 року та недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданий 22.04.2005 року ОСОБА_4, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4, є частиною смуги відведення Залізниці, та цим порушуються її права.

Пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , положення якої та практика Європейського Суду з прав людини, згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини є джерелом права, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), який наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Колегія суддів, керуючись частиною третьою статті 367 ЦПК України, не досліджує поданий ПАТ Львівська залізниця під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, як доказ, акт обстеження земельної ділянки з додатками, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції, а відповідач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню;порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця задовольнити частково, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовити за їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця - задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Державного територіально-галузевого об'єднання Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Відділу держземагенства у Сокальському районі Львівської області, з участю третіх осіб: Острівської сільської ради Сокальського району, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання права власності, визнання недійсними (скасування) розпорядження і державного акту на право власності на землю, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , яке є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання Українська залізниця , до Острівської сільської ради, ОСОБА_4, з участю третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на землю - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.