Постанова

від 12.12.2018 по справі 917/410/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа № 917/410/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Дучал Н.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавської міської ради, м. Полтава (вх. № 1751 П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 року у справі №917/410/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Бунякіна Г.І.), повний текст якого складено 31.07.2018 року

за позовом Приватного підприємства «Еліт» , м. Полтава

до Полтавської міської ради, м.Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава

про визнання договору поновленим

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 року у справі №917/410/18 позов задоволено; визнано поновленим строком на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 19.04.2012 року, укладений між Приватним підприємством Еліт (орендар) та Полтавською міською радою (орендодавець) та зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 23.04.2012 року за № 324-П шляхом викладення пункту 3.1 договору в редакції додаткової угоди, визначеної Приватним підприємством Еліт , а саме: 3.1. Цей договір укладено на термін з 30 січня 2018 року по 30 січня 2021 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію .

Полтавська міська рада з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 року та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Еліт .

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 року у справі №917/410/18 прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Вважає висновки суду помилковими з огляду на те, що юридичні особи набувають право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, тобто відповідно до положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні за умови наявності відповідного волевиявлення органу місцевого самоврядування.

Листами-повідомленнями №33 від 10.11.2017 року; №24 від 20.10.2017 року; №01 від 16.02.2018 року; №37 від 29.11.2017 року було повідомлено Приватне підприємство Еліт про заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі на умовах запропонованих позивачем, внаслідок чого унеможливлюється застосування до спірних правовідносин приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не застосував приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи.

Додаткова угода 14.11.2014 року до договору оренди землі від 19.04.2012 року була визнана укладеною, однак Приватне підприємство Еліт не звернулось до органу Державної реєстрації речових прав з заявою щодо реєстрації права оренди на підставі визнаної укладеної додаткової угоди, внаслідок чого відповідне право на оренду земельної ділянки у нього не виникло.

Посилання суду першої інстанції на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до якої орендарем земельної ділянки є Приватне підприємство Еліт свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Оскільки відповідно до приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , внесення змін до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно носить виключно заявний характер, державний реєстратор самостійно, без відповідного звернення Приватного підприємства Еліт , не мав повноважень на внесення відповідних змін щодо поновлення права позивача на оренду землі і відповідно інформація, яка надана суду першої інстанції не є актуальною на час розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; позивачу встановлено строк до 13.09.2018 року протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 17.09.2018 року.

12.09.2018 року на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому останній повідомляє, що підтримує апеляційну скаргу (вх.№7106), яке долучено до матеріалів справи.

14.09.2018 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7178), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування поданого відзиву позивач вказує про наступне.

Предметом даного спору є виключно визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі.

Листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі у місячний термін з моменту його закінчення відповідач позивачу так і не направив.

На даний час позивач вправно і сумлінно продовжує сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка наявна в матеріалах справи, орендарем земельної ділянки є Приватне підприємство Еліт .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Пушая В.І., суддею - доповідачем визначено суддю Медуницю О.Є. та сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Медуниці О.Є., судді Білецької А.М., судді Гребенюк Н.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 01.10.2018 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018 року, у зв'язку з припиненням повноважень судді-доповідача ОСОБА_1Є та хворобою судді Білецької А.М., суддею - доповідачем визначено суддю Істоміну О.А. та сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Істоміної О.А., судді Гребенюк Н.В., судді Сіверіна В.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2018 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 23.10.2018 року.

Відповідно до Указів Президента України від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів", а також ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 31 ГПК України, справа була передана до Східного апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 року суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Терещенко О.І. судді Дучал Н.М., судді Слободіна М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 року призначено справу до розгляду на 21.11.2018 року.

18.10.2018 року на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому останній повідомляє, що підтримує апеляційну скаргу (вх.№120), яке долучено до матеріалів справи.

05.11.2018 року на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому останній повідомляє, що підтримує апеляційну скаргу (вх.№647), яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 12.12.2018 року.

06.12.2018 року на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, в якому останній повідомляє, що підтримує апеляційну скаргу (вх.№2029), яке долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 12.12.2018 року представники сторін не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату та місце його проведення, що вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень № 6102226658083, №6102226658091, №6102226658105, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2012 року між Полтавською міською радою та Приватним підприємством Еліт було укладено договір оренди земельної ділянки площею 202 кв.м., кадастровий номер 5310137000:15:006:0362.

Договір зареєстровано у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис від 23.04.2012 року №324-П.

Згідно з п.3.1 договору, він укладений на строк з 30.01.2012 року до 30.01.2015 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.01.2016 року у справі № 917/2180/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2016 року, договір оренди землі від 19 квітня 2012 року, укладений між Полтавською міською радою та Приватним підприємством Еліт , визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах шляхом викладення пункту 3.1 в редакції додаткової угоди від 14.11.2014 року, а саме: Цей договір укладено на термін з 30 січня 2015 року по 30 січня 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію .

Позивач-орендар в термін, обумовлений п. 3.1 договору оренди землі від 19.04.2012 року, 20.10.2017 року звернувся до Полтавської міської ради із заявою (лист-повідомлення № 24 від 20.10.2017 року) про продовження терміну дії договору оренди, до якого додав три примірники проекту додаткової угоди.

20.10.2017 року позивач звернувся до Полтавської міської ради із листом-повідомленням №24 від 20.10.2017 року про продовження терміну дії договора оренди землі від 19.04.2012 року на новий строк на умовах, визначених у додатковій угоді.

Відповідач листом № 04.2-27/1/10347 від 14.11.2017 року року повідомив Приватне підприємство Еліт , що для підготовки відповідного рішення Полтавської міської ради необхідно надати правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна, документацію із землеустрою на земельну ділянку, розроблену на підставі проекту розподілу території, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та клопотання на адресу Полтавської міської ради про продовження права користування земельною ділянкою.

На повторну заяву позивача щодо поновлення договору оренди від 19.04.2012 року (лист-повідомлення № 33 від 10.11.2017 року відповідач листом № 04.2-27/1/11040 від 26.11.2017 року повідомив Приватне підприємство Еліт про те, що відповідь на ідентичний лист-повідомлення позивача було надано Полтавською міською радою листом № 04.2-27/1/10347 від 14.11.2017 року.

29.11.2017 року позивач направив на адресу Полтавської міської ради лист-повідомлення № 37 від 29.11.2017 року, у якому зазначає, що вимоги до процедури поновлення договору, встановлені чинним законодавством України та договором оренди землі від 19.04.2012 року, передбачають направлення орендарем виключно листа-повідомлення орендодавцю про поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди.

Вказаний лист відповідачем залишено без відповіді.

16.02.2018 року Приватним підприємством Еліт направлено на адресу Полтавської міської ради лист-повідомлення № 01 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив Приватне підприємство Еліт про те, що поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися шляхом укладення нового договору оренди земельної ділянки на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Запропонований орендарем проект додаткової угоди, щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки орендодавцем не підписано (лист № 04.2.2-31/1/1601 від 16.03.2018 року.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому останній просив поновити договір оренди земельної ділянки від 19.04.2012 року укладений між Приватним підприємством Еліт та Полтавською міською радою на той самий строк і на тих самих умовах

26.07.2018 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір, форма і строк внесення орендної плати на землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Як вже було зазначено вище, орендар своєчасно, в термін, обумовлений п. 3.1 договору оренди землі від 19 квітня 2012 року (в редакції додаткової угоди від 14.11.2014 р., затвердженої рішенням господарського суду Полтавської області від 12.01.2016 р. у справі №917/2180/15), 20.10.2017 року, повідомив орендодавця про наміри поновити договірні відносини.

Згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" ).

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відреагував на клопотання ПП Еліт про поновлення договору оренди землі № 53/05-13 від 06.04.2012 р. листом № 04.2-27/1/10347 від 14.11.2017 року, у якому вказав на необхідність надати до органу місцевого самоврядування правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, документацію із землеустрою на земельну ділянку, розроблену на підставі проекту розподілу території, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та клопотання на адресу міської ради про продовження права користування земельною ділянкою по вул. Небесної Сотні, 1/23.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що орендар належно виконував свої обов'язки за договором оренди, до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені законом та договором строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, тобто повністю дотримався процедури поновлення договору, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Втім, відповідач безпідставно проігнорував процедуру поновлення договору оренди, своє рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі не мотивував, зокрема, не вказав у зв'язку з недосягненням яких саме істотних умов договору оренди не вбачає за можливе його поновлення.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування.

При цьому, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" , такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав та обов'язків орендодавця, то він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

У частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

А отже: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Колегією суддів, також, врахована правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № №920/739/17.

Посилання апелянта на відсутність належного проведення державної реєстрації додаткової угоди від 14.11.2014 року, в редакції якої договір оренди землі від 19.04.2012 року був поновлений за рішенням господарського суду Полтавської області від 12.01.2016 року у справі № 917/2180/15, не приймається з огляду на наявну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої орендарем земельної ділянки площею 0,0202 га, кадастровий номер 5310137000:15:006:0362, що розташована за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Леніна, 1/23, станом на 08.02.2018 року є Приватне підприємство Еліт .

Таким чином, посилання апелянта на відсутність державної реєстрації права оренди земельної ділянки позивачем є необґрунтованими, оскільки стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає додатком до листа-звернення про поновлення договору оренди землі лише проект додаткової угоди, долучення інших документів до заяви на продовження (поновлення) договору оренди землі стаття 33 цього Закону не передбачає, в тому числі і витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" вказано про те, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" зазначено про те, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Також, у частині 1 статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України , є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Враховуючи викладене вище, колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи при перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради, м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 року у справі №917/410/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.12.2018 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя Н.М. Дучал

Суддя М.М. Слободін