Рішення

від 26.12.2018 по справі 905/1650/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2018 Справа № 905/1650/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок № 41; код ЄДРПОУ - 19357489)

до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (87516, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Московська, будинок №7)

до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-Мар» (87516, Донецька область, місто Маріуполь, бульвар 50 років Жовтня, будинок 21/43)

про звільнення майна з-під арешту,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явились

від відповідача 1 : не з'явились

від відповідача 2 : не з'явились

від третьої особи : не з'явились

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, а саме: н/причіпу рефрижератор-Е, 1996 року випуску, кузов № ХTR97860000003899, реєстраційний номер 24364ЕА, білого кольору, зареєстрованого МРЕВ № 2 м. Маріуполь ДАІ УМВС України в Донецькій області 04.07.2001, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ №306522 від 04.07.2001.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.12.2011 виконавчий документ по справі № 19/99, виданий господарським судом Донецької області, було повернуто на підставі постанови державного виконавця стягувачу у зв'язку з частковим погашенням боргу, стягувачем залишено за собою нереалізоване майно боржника в рахунок погашення боргу.

У подальшому, з метою оформлення права власності на спірне рухоме майно позивач звернувся із запитом до ОСОБА_1 сервісного центру № 1441 № 1441 в Донецькій області, який листом від 06.06.2018 №31/5-3449 повідомив заявника про обтяження вказаного майна арештами Державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2018 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Позивач усунув у встановлений судом строк виявлені недоліки, надав відповідні докази суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.10.2018.

22.10.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній просив розглянути справу на розсуд суду та не заперечував проти зняття з арешту судом зі спірного рухомого майна. Також у вказаному відзиві зазначено про те, що згідно даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у відділу ДВС у період з 2009 по 2011 перебувало зведене виконавче провадження у відношенні боржника - Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-Мар» , до складу якого було включено понад 60 виконавчих проваджень. Так, при пред'явленні на примусове виконання виконавчого документа деякі стягувачі у заяві про відкриття виконавчого провадження вимагали одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на все майно боржника - СП ТОВ Тел-Мар . Так, державним виконавцем на підставі заяви стягувача та згідно вимог Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника, а саме: 24.02.2009 у ВП №11538439, 10.04.2009 у ВП №12268832, 18.09.2009 у ВП №14822197, 05.10.2009 у ВП №15103893, 26.11.2009 у ВП №16083360, 13.05.2010 у ВП №19172357, 13.05.2010 у ВП №19173020, 13.05.2010 у ВП №19173322. Також у ВП №11538439 було винесено постанову від 04.03.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на автотранспорт боржника - СП ТОВ Тел-Мар .

Вказані виконавчі провадження у 2011 році було завершено, а виконавчі документи було повернуто стягувачам без виконання згідно ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Також у вищезазначеному відзиві зазначено про те, що у ВП №22864448 з примусового виконання наказу № 19/94, виданого 23.07.2010 господарським судом Донецької області, було звернуто стягнення на майно боржника, яке перебувало у заставі АТ Брокбізнесбанк . 30.12.2011 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження ). За даними, що містяться у АСВП, на користь стягувача було проведено часткове стягнення боргу на суму 1066920,23 гривень, з яких 967502,00 гривень це вартість нереалізованого майна боржника, яке стягувач залишив за собою в рахунок погашення боргу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2018 відкладено підготовче судове засідання на 15.11.2018.

У судовому засіданні 15.11.2018 судом вирішено продовжити строк підготовчого провадження до 25.12.2018, відкладено підготовче судове засідання на 04.12.2018.

03.12.2018 від представника позивача надійшла заява, в якій останній надав уточнену позовну заяву, яка за своїм змістом фактично є конкретизацією позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а саме якими постановами про арешт майна були накладені арешти на н/причіп рефрижератор-Е, 1996 року випуску, кузов №ХTR97860000003899, реєстраційний номер 24364ЕА, білого кольору, зареєстрованого МРЕВ № 2 м. Маріуполь ДАІ УМВС України в Донецькій області 04.07.2001. Дана заява судом прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2018 відкладено підготовче судове засідання на 17.12.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 26.12.2018.

26.12.2018 від представника позивача надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 сервісний центр № 1441 в Донецькій області, а також зобов'язати останнього надати вичерпну інформацію щодо обтяжень по рухомому майну, а саме: н/причіпу рефрижератор-Е, 1996 року випуску, кузов № ХTR97860000003899, реєстраційний номер 24364ЕА, білого кольору, зареєстрованого МРЕВ № 2 м. Маріуполь ДАІ УМВС України в Донецькій області 04.07.2001.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки станом на 26.12.2018 справа знаходиться на стадії розгляду справи по суті, завданням якої відповідно до ч. 1 ст. 194 Господарського процесуального кодексу України є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився. 26.12.2018 на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Також у даній заяві останній просив відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

19.04.2007 між Акціонерним банком БРОКБІЗНЕСБАНК , правонаступником якого є АТ БРОКБІЗНЕСБАНК , та Спільним Українсько-Літовським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Тел-Мар було укладено кредитний договір №22-П-07/МО1.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Акціонерним банком БРОКБІЗНЕСБАНК , правонаступником якого є АТ БРОКБІЗНЕСБАНК , та Спільним Українсько-Літовським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Тел-Мар було укладено договір застави обладнання № 90.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2010 по справі № 19/94 задоволено позов публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК в особі Донецької філії АТ БРОКБІЗНЕСБАНК до Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Тел-Мар .

Стягнуто зі Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Тел-Мар користь публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК в особі Донецької філії АТ БРОКБІЗНЕСБАНК заборгованість за кредитом згідно кредитного договору № 22-П-07/МО1 від 19.04.2007 в сумі 188 500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010 становить 1 494 032,15 грн., заборгованість по відсотках в сумі 30 428,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010 становить 241 173,64 грн., заборгованість по комісійній винагороді в сумі 300,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 189,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010 становить 17 352,01 грн., 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2010 рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2010 у справі № 19/94 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23.07.2010 на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний наказ по справі № 19/94.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва від 01.02.2012, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, відповідно до ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу , затвердженого Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції 28.12.2011, Публічному акціонерному товариству Брокбізнесбанк належить на праві власності майно, що складається, зокрема, з н/причепу рефрижератора-Е, вартістю 70753,00 (сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 00 копійок, випуску 1996 року, кузов № ХТR97860000003899, реєстраційний номер - 24364ЕА, білого кольору, зареєстрований МРЕВ № 2 м. Маріуполь ДАІ УМВС України в Донецькій області 04.07.2001, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 306522 від 04.07.2001, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач - Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк виявило бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало Спільному Українсько-Літовському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю Тел-Мар .

Також у вказаному свідоцтві зазначено, що право власності на н/причіп рефрижератор-Е підлягає державній реєстрації у відповідному органі державної реєстрації.

Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 693.

В подальшому, 25.05.2018 ПАТ Брокбізнесбанк з метою оформлення права власності на н/причеп рефрижератор-Е, випуску 1996 року, кузов № ХТR97860000003899, реєстраційний номер - 24364ЕА, білого кольору, зареєстрований МРЕВ № 2 м. Маріуполь ДАІ УМВС України в Донецькій області 04.07.2001, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 306522 від 04.07.2001 звернувся із запитом до ОСОБА_1 сервісного центру № 1441 в Донецькій області.

У відповідь на вказаний лист ОСОБА_1 сервісний центр № 1441 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області Міністерства внутрішніх справ України повідомило ПАТ Брокбізнесбанк про те, що відповідно до інформації бази даних НАІС ЄДР МВС станом на 12.06.2018 на напівпричіп рефрижератор, номерний знак 24364ЕА, 1996, номер кузова ХТR97860000003899, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ЯНВ-306522 від 04.07.2001 накладений арешт:

- постановою про арешт майна боржника вих. № 14-0-34-2558/57 від 15.07.2014 ДВС України ДВС України м. Київ (на користь ПУМБ);

- постановою про арешт майна боржника вих. № 13/614, 616, 617 від 13.05.2010 ВДВС Орджонікідзевського р-ну м. Маріуполя;

- постановою про арешт майна боржника вих. № 13/65 від 04.03.2010 ВДВС Орджонікідзевського р-ну м. Маріуполя;

- постановою про арешт майна боржника вих. № 13/1097 від 26.11.2009 ВДВС Орджонікідзевського р-ну м. Маріуполя;

- постановою про арешт майна боржника вих. № 13/954 від 05.10.2009 ВДВС Орджонікідзевського р-ну м. Маріуполя;

- постановою про арешт майна боржника вих. № 13/940 від 18.09.2009 ВДВС Орджонікідзевського р-ну м. Маріуполя;

- постановою про арешт майна боржника вих. № 13/541 від 10.04.2009 ВДВС Орджонікідзевського р-ну м. Маріуполя;

- постановою про арешт майна боржника вих. № 13/445 від 24.02.2009 ВДВС Орджонікідзевського р-ну м. Маріуполя.

Посилаючись на те, що на даний час позивач позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, зокрема зареєструвати за собою транспортний засіб в установленому порядку у зв'язку з винесенням державними виконавцями постанов про накладення арешту на вищезазначене майно, останній звернувся із даним позовом до господарського суду Донецької області для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає вимоги позивача до відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження.

Згідно ст. 14 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлено, що пріоритет обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Наведене кореспондується і з положеннями ст. 18 Закону України Про заставу . Так, згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України Про заставу якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» .

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

У відповідності до ч. 1,3,4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 21.04.1999, який діяв на момент накладення арешту на спірне майно відповідачами) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження (в редакції закону від 21.04.1999, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Статтею 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції закону від 21.04.1999, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (в чинній редакції) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів № 1388, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру затверджується МВС.

Пунктом 8 вищезазначеного порядку встановлено перелік документів, необхідних для

державної реєстрації транспортних засобів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу , видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Відповідно до п. 41 вищевказаного Порядку забороняється перереєстрація на нового власника транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного виконавця.

Перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.11 ГПК України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "ОСОБА_3 проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року) постановив, що хоча стаття 6 Конвенції і гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона все-таки не встановлює жодних правил щодо прийнятності доказів або порядку їх оцінки. Тому встановлення таких правил взагалі є предметом, що регулюється національним законом і національними судами.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "ОСОБА_3 Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Судом з матеріалів справи, а саме із роздруківки постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2011 ВП № 22864448, на користь стягувача встановлено, що відбулося часткове погашення боргу на суму 1066920,23 гривень, з яких 967502,00 гривень це вартість нереалізованого майна боржника, що стягувач залишив за собою в рахунок погашення боргу.

Разом із тим, жодного акту про передачу майна стягувану, в рахунок погашення боргу позивачем, під час розгляду даної справи надано не було. Також позивачем не було надано доказів звернення до державного виконавця із відповідною заявою про зняття арешту зі спірного майна.

Крім того, ухвалою суду від 04.12.2018 позивачу було запропоновано надати суду витяг з реєстру обтяжень щодо н/причіпу рефрижератор-Е, 1996 року випуску, кузов №ХTR97860000003899, реєстраційний номер 24364ЕА, білого кольору, зареєстрованого МРЕВ № 2 м. Маріуполь ДАІ УМВС України в Донецькій області 04.07.2001, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 306522 від 04.07.2001.

20.12.2018 господарським судом Донецької області від позивача було отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 57843202 від 14.12.2018 щодо спірного нерухомого майна, відповідно до якого за вказаними параметрами запиту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 79 ГПК України)

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 236-238, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-Мар» , про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.12.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2019.

Позивач: публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (03057, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок № 41; код ЄДРПОУ - 19357489)

Відповідач 1: Лівобережний відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (87516, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Московська, будинок №7)

Відповідач 2: Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Спільне Українсько-Літовське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-Мар» (87516, Донецька область, місто Маріуполь, бульвар 50 років Жовтня, будинок 21/43)

Суддя С.М. Фурсова