Постанова

від 22.04.2019 по справі 905/1650/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа № 905/1650/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Не з'явився Не з'явився Не з'явився Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2018 року (повний текст підписано 04.01.19) у справі№ 905/1650/18 (суддя Фурсова С.М.) за позовом до відповідачів третя особа про Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м.Київ 1.Лівобережного відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області м.Маріуполь, Донецька область 2.Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ Спільне Українсько-Литовське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-Мар» м.Маріуполь, Донецька область звільнення майна з - під арешту. В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» м.Київ (далі - Позивач) з позовом до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області м.Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач 1) та Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ (далі - Відповідач 2) за участю третьої особи Спільного Українсько-Литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-Мар» м.Маріуполь, Донецька область (далі - Третя особа) про зняття арештів з рухомого майна, а саме: н/причіпу рефрижератор-Е, 1996 року випуску, кузов № ХTR97860000003899, реєстраційний номер 24364ЕА, білого кольору, зареєстрованого МРЕВ № 2 м. Маріуполь ДАІ УМВС України в Донецькій області 04.07.2001, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ №306522 від 04.07.2001 (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному з'ясуванні обставин справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що звернення до державного виконавця з заявою про зняття арешту не є обов'язковим, оскільки Позивач, як власник спірного майна, має право на звернення до суду за його захистом, не звертаючись при цьому до державного виконавця. Відсутність обтяжень щодо спірного рухомого майна у відповідному реєстрі обтяжень не спростовує наявності арешту, накладеного державним виконавцем, який порушує право Позивача як заставодержателя. Судом не надано оцінки відповіді Територіального сервісного центру, яка містить інформацію про наявність арешту спірного рухомого майна.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін, які не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними в постанові, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється наявність наступних обставин справи:

-укладення 19.04.2007 між Позивачем та Третьою особою кредитного Договору №22-П-07/МО1, в забезпечення виконання зобов'язань за яким було укладено Договір застави обладнання № 90 від 19.04.2007р.;

- стягнення за рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2010 по справі № 19/94 з Третьої особи на користь Позивача заборгованість за кредитом згідно кредитного Договору № 22-П-07/МО1 від 19.04.2007 в сумі 188 500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010 становить 1 494 032,15 грн., заборгованість по відсотках в сумі 30 428,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010 становить 241 173,64 грн., заборгованість по комісійній винагороді в сумі 300,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 189,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010 становить 17 352,01 грн., 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на виконання якого 23.07.2010 було видано відповідний наказ;

- пред'явлення вказаного наказу до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби;

- накладення арешту та оголошення заборони на відчуження автотранспорту боржника - СП ТОВ «Тел-Мар» в межах виконавчого провадження, що підтверджується постановою від 04.03.2010 про арешт майна боржника;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на відсутність можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, зокрема зареєструвати за собою транспортний засіб в установленому порядку через накладення на нього арешту.

У відзиві на позовну заяву, Відповідач 1 не заперечував проти зняття арешту судом зі спірного рухомого майна та просив прийняти рішення на розсуд суду.

Відповідач 2 у заяві (а.с. 17 т.2 ) заперечував проти задоволення позовних вимог, проте підстав такого заперечення не наводив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності через відсутність доказів передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу Позивача, відсутність обтяжень спірного майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заставою та через відсутність звернень Позивача до державного виконавця з заявами про зняття арешту зі спірного майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Звертаючись з даною апеляційною скаргою, Позивач зазначає про порушення його прав як власника спірного майна, а також як заставодержателя цього майна.

Оцінюючи правомірність ухваленого у даній справі рішення, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами, покладається законом на сторони.

Відповідно до частин 1, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів, що стосуються предмета спору та з власної ініціативи, не збирає, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно із статтею 73, частиною 1 статті 74, статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 2 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частин 2, 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що надані Позивачем до позовної заяви документи засвідчені вибірково, але саме ті докази, якими Позивач підтверджує своє право власності - зокрема, свідоцтво про право власності на спірне майно (а.с. 11) - являють собою незасвідчену ніяким чином ксерокопію.

Разом з тим, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, перевірки їх доказами, ухвалою судової колегії Східного апеляційного господарського суду від 08.04.19р., що оголошено в судовому засіданні в присутності представника Позивача, зобов'язано останнього завірити належним чином копії документів, що додані ним до позовної заяви або надати їх оригінали.

Проте, у судове засідання 22.04.2019р. представник Позивача не з'явився, вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.04.19р. не виконав, належним чином засвідчені копії документів або їх оригіналів, не надав.

Також, наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, свідчить про отримання 16.04.19. Позивачем ухвали суду від 08.04.2019р. в паперовому варіанті.

Таке неналежне оформлення Позивачем документів, які додані до позову у якості доказів, та ненадання в судове засідання їх засвідчених копій, фактично позбавляє суд правової можливості у встановлений законом процесуальний спосіб перевірити обставини справи, оскільки надані Позивачем докази є недопустимими.

Однак, незважаючи на це, суд першої інстанції без посилання на належні та допустимі докази встановив обставини, які стосуються суті спору, зробивши при цьому висновки, які не підтверджені матеріалами справи.

Зазначене дає підстави колегії суддів вважати, що суд першої інстанції, встановлюючи наявність таких обставин, не дослідив належним чином зібрані письмові докази, наявні у провадженні, оскільки надані Позивачем незасвідчені копії таких документів не можуть бути носієм доказової інформації.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції позовні вимоги не підлягають задоволенню саме через ненадання Позивачем допустимих доказів набуття ним права власності на спірне рухоме майно, що унеможливлює задоволення позову про зняття арешту з такого майна.

Разом з тим, зазначені обставини в даному випадку не можуть бути підставою для скасування ухваленого у даній справі судового рішення в оскаржуваній частині, оскільки ці порушення процесуального законодавства не призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м.Київ не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2018р. підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених в цій постанові.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м.Київ -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2018р. у справі № 905/1650/18- залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 26.04.2019

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай