Ухвала

від 28.12.2018 по справі 907/762/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а тел. 61-72-21

УХвала

"28" грудня 2018 р.                               м. Ужгород                     Справа № 907/762/18

Суддя господарського суду Пригара Л.І.,

розглянувши заяву Приватного підприємства “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я б/н від 21.12.2018 року (вх. № 02.3.1-09/16426/18 від 22.12.2018 року) про забезпечення позову у справі № 907/762/18 за позовом Приватного підприємства “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я до Публічного акціонерного товариства “Іршавське АТП 12143”, м. Іршава про стягнення 19 114 грн. 68 коп., в тому числі 18 036 грн. 55 коп. заборгованості за надані послуги, 784 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 294 грн. трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2018 року на адресу господарського суду Закарпатської області разом із позовною заявою, надійшла заява Приватного підприємства “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу – ПАТ “Іршавське АТП 12143”, м. Іршава та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що стосуються рухомого та нерухомого майна ПАТ “Іршавське АТП 12143”, м. Іршава до прийняття рішення господарським судом Закарпатської області.

Оцінюючи заяву Приватного підприємства “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я б/н від 21.12.2018 року (вх. № 02.3.1-09/16426/18 від 22.12.2018 року) про забезпечення позову у справі № 907/762/18, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу – ПАТ “Іршавське АТП 12143” та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що стосуються рухомого та нерухомого майна ПАТ “Іршавське АТП 12143”, позивач покликається на те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 року у справі № 807/489/18 з відповідача стягнуто податковий борг у розмірі 149 821 грн., у зв'язку з чим існує ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду. Вказує на те, що несумлінні дії відповідача, який за час розгляду справи, зловживаючи своїми правами, може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його, будуть мати наслідком невиконання прийнятого судом рішення.

Наведене, на думку позивача, свідчить про наміри відповідача уникнути повернення коштів позивачеві, що в свою в свою чергу, може утруднити, унеможливити виконання судового рішення у справі або ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся, та є безумовною підставою для забезпечення позову у даній справі.

У якості доказів на підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин, позивач долучив рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 року у справі № 807/489/18, яке набрало законної сили 05.09.2018 року.

До заяви позивачем також долучено докази її надіслання іншим учасникам справи, тобто відповідачу, та докази сплати судового збору.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстав дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилаються у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Проте, в даному випадку, позивачем до заяви про забезпечення позову, не надано жодних доказів, у підтвердження того, що відповідачем вчиняються будь-які намагання щодо відчуження або знецінення його майна, у тому числі і нерухомого, на яке може бути звернуто стягнення, які б свідчили про можливе ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або позбавлення заявника (позивача) можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить останній.

Наявність судового рішення про стягнення податкового боргу від 03.08.2018 року не може свідчити про відсутність у відповідача коштів станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі згідно поданої Приватним підприємством “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я заяви про забезпечення позову у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 79, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного підприємства “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я б/н від 21.12.2018 року (вх. № 02.3.1-09/16426/18 від 22.12.2018 року) про забезпечення позову у справі № 907/762/18 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам спору.

3. Дана ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Пригара Л.І.