Рішення

від 31.01.2019 по справі 907/762/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

31.01.2019 р.                              м. Ужгород                               Справа № 907/762/18

За позовом Приватного підприємства “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я

до Публічного акціонерного товариства “Іршавське АТП 12143”, м. Іршава

про стягнення 19 114 грн. 68 коп., в тому числі 18 036 грн. 55 коп. заборгованості за надані послуги, 784 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 294 грн. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – без виклику

Відповідача – без виклику

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я заявлено позов до Публічного акціонерного товариства “Іршавське АТП 12143”, м. Іршава про стягнення 19 114 грн. 68 коп., в тому числі 18 036 грн. 55 коп. заборгованості за надані послуги, 784 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 294 грн. трьох процентів річних.

          Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, посилається на факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання транспортних послуг № 11/4 від 11.04.2018 року в частині повного та своєчасного розрахунку за надані за договором послуги, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 18 036 грн. 55 коп. Крім того, за порушення термінів оплати за надані послуги, просить стягнути з відповідача суму 784 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 294 грн. трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи (ухвала суду про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження від 29.12.2018 року надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань; повідомлення про вручення ухвали суду долучено до матеріалів справи), відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

          Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

11.04.2018 року між Приватним підприємством “Міжгірське АТП 12138” (виконавцем, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством “Іршавське АТП 12143” (замовником, відповідачем у справі) був укладений договір про надання транспортних послуг №11/4 (надалі – Договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику транспортні послуги на перевезення пасажирів по маршруту “Міжгір'я-Іршава-Почаєво-Іршава-Міжгір'я”. Виконавець надає замовнику транспортні засоби у повністю справному технічному стані, заправленими ПМВ, а також несе експлуатаційні витрати, проводить технічне обслуговування і оплату праці водія (розділ 1 Договору).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору сторонами погоджено, що вартість послуг без ПДВ становить 15 030 грн. 46 коп. та ПДВ 3 006 грн. 09 коп., всього 18 036 грн. 55 коп. (додаток № 1 до Договору). Розрахунки замовника з виконавцем за вищевказані транспортні послуги здійснюються на підставі документів про фактичні обсяги виконаної роботи протягом місяця згідно акту виконаних робіт, протягом 5 (п'яти) календарних днів наступного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договору про надання транспортних послуг № 11/4 від 11.04.2018 року, зокрема, згідно рахунку на оплату № 1 від 30.04.2018 року та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 30.04.2018 року, підписаного уповноваженими особами позивача та відповідача, позивач надав відповідачеві транспортні послуги по перевезенню пасажирів по маршруту “Міжгір'я-Іршава-Почаєво-Іршава-Міжгір'я” на загальну суму 18 036 грн. 55 коп.

Проте, вартість наданих транспортних послуг відповідачем не оплачена, з огляду на що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 18 036 грн. 55 коп., несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами відноситься до договірних зобов'язань по наданню послуг.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

В силу вимог ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання, не оплатив повну вартість наданих відповідних послуг, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 18 036 грн. 55 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані транспортні послуги в розмірі 18 036 грн. 55 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 18 036 грн. 55 коп. заборгованості за надані транспортні послуги.

Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати за надані транспортні послуги позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 784 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 294 грн. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, з огляду на що стягненню з відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування в розмірі 775 грн. 56 коп. за період з червня 2018 року по листопад 2018 року (помісячно) та три проценти річних у розмірі 293 грн. 53 коп. за період з 06.06.2018 року по 10.12.2018 року.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 036 грн. 55 коп. заборгованості за надані транспортні послуги, 775 грн. 56 коп. інфляційних нарахувань та 293 грн. 53 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних належить відмовити.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Іршавське АТП 12143”, м. Іршава, вул. Федорова, будинок 33 (код ЄДРПОУ 00426383) на користь Приватного підприємства “Міжгірське АТП 12138”, смт. Міжгір'я, вул. Незалежності, будинок 72 (код ЄДРПОУ 37096505) суму 18 036 (Вісімнадцять тисяч тридцять шість гривень) грн. 55 коп. заборгованості за надані транспортні послуги, 775 (Сімсот сімдесят п'ять гривень) грн. 56 коп. інфляційних нарахувань та 293 (Двісті дев'яносто три гривні) грн. 53 коп. трьох процентів річних, а також суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 11.02.2019 року

Суддя Пригара Л.І.