ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 904/6495/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
відповідач-1 - ОСОБА_5, адвокат Проскурін Д.О. (довіреність №01/2016 від 04.01.2016),
відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ"
Товарна біржа "Базис"
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.08.2018
у складі колегії суддів: Білецька Л.М. (головуючий), Березкіна О.В., Парусніков Ю.Б.
до ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2014, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації
в межах справи № 904/6495/13
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології"
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 8.09.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №07/09/2018-1 від 07.09.2018 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі №904/6495/13 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6495/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018.
3. Ухвалою від 16.10.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №904/6495/13 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2018, призначив розгляд касаційної скарги на 27.11.2018.
4. Від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології" Венської Оксани Олександрівни надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ".
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та прийняте ним рішення
5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології" (далі - ТОВ ""Українські хімічні технології" ) відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
5.1. Постановою суду 10.09.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці до 10.01.2014, призначено ліквідатором банкрута - голову ліквідаційної комісії Маглиш Ладу Сергіївну.
5.2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 визнано Товарну біржу "Базис" учасником провадження у справі № 904/6495/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології".
5.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 призначено нового ліквідатора - арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну.
5.4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 визнано недійсними результати аукціону проведеного Товарною біржою "Базис" з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології", який відбувся 22.10.2014, а саме нерухомого майна (будівлі і споруди) за адресою: АДРЕСА_1.
5.5. ТОВ "Українські хімічні технології" в особі ліквідатора Венської Оксани Олександрівни (далі - позивач) 22.05.2017 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_5 (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2014, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації.
6. Ухвалою від 17.04.2018 Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив частково заяву ліквідатора Венської Оксани Олександрівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2014, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації. Витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ" нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, загальною площею 1810,9кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 504996512010, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології" право власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 504996512010, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в решті позовних вимог відмовив.
6.1. Місцевим судом під час розгляду справи встановлено таке:
- 01.03.2014 між Товарною біржею "Базис" та ліквідатором Маглиш Ладою Сергіївною укладено договір доручення на організацію продажу майна банкрута з аукціону, предметом якого є забезпечений іпотекою майновий комплекс банкрута (будівлі і споруди) за адресою: АДРЕСА_1;
- торги кілька разів не відбулися у зв'язку із відсутністю заяв про участь в аукціоні;
- 22.10.2014 Товарною біржею "Базис" проведено другий повторний аукціон з реалізації майна банкрута, переможцем аукціону визначено ОСОБА_5 та видано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, яке зареєстровано в реєстрі за № 994;
- 26.12.2014 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на майновий комплекс, до складу якого входять будівлі та споруди, розташовані за вищезазначеною адресою;
- ОСОБА_5 вніс спірне майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ" та 07.04.2015 право власності на спірний майновий комплекс зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ";
- Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 по справі № 904/6495/13 визнано недійсним результати аукціону проведеного Товарною біржею "Базис" з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології", який відбувся 22.10.2014, а саме нерухомого майна (будівлі і споруди) за адресою: АДРЕСА_1,
6.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави для права витребувати майно в добросовісного набувача, тому спірне майно може бути витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагрет" без визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.10.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські хімічні технології" в особі ліквідатора Маглиш Лади Сергіївни та ОСОБА_5. Також місцевий суд дійшов висновку, що питання про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не належить до компетенції господарського суду, тому позивач з ним повинен звернутись до адміністративного суду.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування його рішення
7. Постановою від 23.08.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Лагрет" задовольнив частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 у справі №904/6495/13 скасував частково. Змінив резолютивну частину ухвали, виклавши її таким чином: "Заяву ліквідатора Венської О.О. про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22.10.2014, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації задовольнити частково. Витребувати у ТОВ "Лагрет" (51653, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район смт. Новомиколаївка, вул. Залізнична, 7, ЄДРПОУ 39690820) нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, загальною площею 1810,9кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 504996512010, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В решті вимог - відхилити".
7.1. Дніпропетровський апеляційний господарський суд погодився в цілому з повнотою дослідження доказів та належним встановленням обставин справи місцевим судом, зазначив про правильне застосування місцевим судом статті 388 ЦК України про можливість віндикації майна за наслідком визнаного недійсним у процедурі банкрутства аукціону.
7.2. Дослідивши предмет спору згідно поданої позовної заяви 22.05.2017 та доповнень до неї 07.06.2017 апеляційний суд встановив, що боржником в особі ліквідатора не заявлялась позовна вимога про визнання за боржником права власності на спірне майно, а тому задоволення такої вимоги судом першої інстанції здійснено з виходом за межі позовних вимог та без належного обґрунтування, внаслідок чого апеляційний суд виключив з резолютивної частини ухвали місцевого суду 17.04.2018 висновки про визнання за ТОВ "Українські хімічні технології" права власності на спірне нерухоме майно.
7.3. Апеляційний суд спростував доводи скаржника про неістотність порушень, які стали підставою визнання недійсними публічних торгів, зазначив про їх суттєвість з посиланням на обставини справи, встановлені судами згідно ухвали господарського суду в даній справі 25.02.2016 , якою визнано недійсними результати аукціону, проведеного ТБ "Базис" з продажу майна банкрута ТОВ "Українські хімічні технології", який відбувся 22.04.2014, та з огляду на зазначене погодився з висновками місцевого суду про визнання недійсним договору 22.10.2014, оформленого сторонами за наслідком визнаного недійсним аукціону 22.10.2014. При цьому суд прийняв до уваги, що згідно частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, а наявність спеціальних підстав для визнання недійсними аукціону згідно розділу ІУ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлена ухвалою суду 25.02.2016 в цій справі.
7.4. Апеляційним судом зазначено про необґрунтованість доводів скаржника про понесення ним значних витрат на утримання спірного майна та необхідність відшкодування йому таких витрат одночасно із задоволенням вимог про віндикацію цього майна, оскільки такі вимоги з боку відповідача не заявлялися як зустрічні та не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
7.5. Також апеляційний суд дійшов висновку про здійснення апеляційного перегляду в межах доводів апеляційної скарги та відсутність правових підстав згідно статті 269 ГПК України для перегляду ухвали суду в частині відмови в позові про скасування державної реєстрації права власності за набувачем майна з аукціону, так як ухвала місцевого суду 17.04.2018 в частині цих вимог в апеляційному порядку не оскаржувалася.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (ТОВ "Лагер")
8. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до предмета спору положення статей 182, 334 Цивільного кодексу України, статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно яких він набув права власності на спірне майно з моменту державної реєстрації правочинів в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому суди невірно застосували статтю 388 ЦК України про його віндикацію за заявою особи, право власності якої припинилося.
9. Скаржник аргументував, що згідно частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вкладу до статутного капіталу. З огляду на внесення спірного майна до статутного капіталу ТОВ "Лагер" його засновником, скаржник вважає що він у передбаченому законом порядку набув право власності на спірне майно, а судами не встановлено незаконності чи відсутності правових підстав набуття його у власність.
10. Скаржник наполягав, що судами неправильно застосовано пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України оскільки майно не вибуло з володіння власника чи особи (ліквідатора) якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, посилаючись на висновок Верховного Суду України у Постанові №3-13гс10 від 06.12.2010, що на думку скаржника, є порушенням статей 11, 263 ГПК України. Скаржник вважає, що майно може бути витребувано лише титульним власником цього майна, який на момент подання позову є таким і не володіє цим майном та за умов що майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати і вибуло з володіння власника (особи, якій він передав майно у володіння), не з їхньої волі (було загублене, викрадене чи вибуло з їх володіння не з їхньої волі іншим шляхом). Скаржник наполягав, що спірне майно вибуло з володіння власника ТОВ "Українські хімічні технології" за волею ліквідатора, який уповноважений законом на розпорядження майном та його продаж в ліквідаційній процедурі боржника, що виключає висновки про його вибуття "поза волею власника".
11. Скаржник з посиланням на практику Верховного суду України у справах №6-152цс14, №6-164цс14, №6-2407цс15, №6-58цс13, №6-2723цс16, №6-3104цс16 та пунктів 19, 22, 23, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" зазначав про неправильне застосування судами статей 387, 388, 1212 ЦК України.
Доводи інших учасників справи (ліквідатора боржника Венської О.О.)
12. У відзиві ліквідатор боржника Венська О.О. зазначає про те, що судами встановлено незаконність набуття спірного майна ТОВ "Лагрет", як внеску до статутного капіталу від фізичної особи ОСОБА_5, оскільки така особа не набула права власності на майно у законному порядку, оскільки правочин (аукціон) з набуття майна визнано в судовому порядку недійсним і наслідком такого судового рішення може бути тільки реституція майна, а не визнання прав власності за ОСОБА_5 на спірне майно, незалежно від того, що майно було зареєстровано у державному реєстрі прав.
13. Ліквідатор зазначила, що в такій ситуації добросовісний набувач (ТОВ "Лагрет") не позбавлений можливості відновити своє право на підставі статті 661 ЦК України шляхом стягнення збитків з ОСОБА_5
14. Ліквідатор зазначила про правильність висновків апеляційного суду щодо визнання необґрунтованими доводів скаржника з в частині необхідності відшкодування йому витрат за утримання спірного майна згідно частини 3 статті 390 ЦК України, як таких, що не заявлялися в суді першої інстанції.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
15. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Частини 1, 2 статті 41 - ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Частини 1, 4 - 6 статті 49 - продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.
Частини 3 статті 55 - результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
Частини 3, 4, 5 статті 71 - Протягом п'яти днів з дати підписання цього протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. У разі придбання переможцем кількох лотів договір укладається окремо на кожний лот.
Переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка.
Строк оплати може бути продовжено за згодою організатора аукціону, але не довше ніж на десять календарних днів, за умови сплати переможцем торгів не менш як 50 відсотків ціни продажу майна.
Стаття 75 - Акт про передання права власності на нерухоме майно
1. Передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства.
2. В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються: ім'я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону.
3. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.
4. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.
16. Цивільний кодекс України
Частина 1 статті 216 - Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Стаття 328 - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 330 - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Частина 1 статті 388 - Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
17. Господарський процесуальний кодекс України
Частини 1-3 статті 11 - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 4 статті 74 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частина 1 статті 209 - суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.
Стаття 263 - Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, - за наявності; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Стаття 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
18. З урахуванням компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування апеляційним судом положень статей положення статей 182, 334, 338 Цивільного кодексу України, статей 11, 263 ГПК України. Перегляд справи в суді касаційної інстанції здійснюється в межах доводів касаційної скарги.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
19. Розділ ІV "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство" Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем передбачено процедуру продажу майна банкрута, яка є універсальною для всіх суб'єктів банкрутства та має ряд імперативних норм, які не можуть змінюватися за домовленістю учасників провадження у справі про банкрутство (комітету кредиторів, організатора торгів, ліквідатора). Зазначене не виключає також ряду диспозитивних норм, які надають можливість врегулювати окремі правовідносини на власний розсуд.
За змістом статей 55, 64-66, 71, 75 Закону про банкрутство можна дійти таких правових висновків: процедура продажу майна у ліквідаційній процедурі є спеціальною, яка зобов'язує учасників продажу до вчинення певних дій та оформлення певних документів (протоколу про проведення аукціону, договору купівлі-продажу, акта приймання-передачі), а визнання недійсними в судовому порядку публічних торгів (аукціону) з продажу майна у процедурі банкрутства має наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, як документального оформлення результатів такого продажу у процедурі банкрутства згідно статті 77 Закону.
20. Юридичний аналіз статей 216, 328 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності.
Отже, правочин який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку.
21. Системний аналіз приписів статті 330 та частини 1 статті 388 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, то добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу спірне майно не може бути витребуване у нього. Законодавцем передбачено три підстави, які дозволяють витребування майна згідно частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником (частина 2 статті 38 Закону про банкрутство). Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов'язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство (частина 3 статті 98 Закону про банкрутство). Отже, встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає в цілому правильними та прийнятими з дотриманням положень статей 216, 328, 330, 388 ЦК України висновки апеляційного суду про доведення ліквідатором боржника Венською О.О. фактичних обставин того, що майно боржника вибуло з володіння власника (органу управління ТОВ "Українські хімічні технології") поза межами його волевиявлення, а в силу закону, при цьому визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор Маглиш Л.С.) діяв з порушенням тих повноважень, які йому було надано законодавцем при реалізації спірного майна з аукціону громадянину ОСОБА_12 22.10.2014.
А доводи скаржника в цій частині про порушення зазначених норм цивільного права про віндикацію майна необґрунтованими та такими що здійснені з неправильним тлумаченням цих норм з врахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство.
22. Доводи скаржника про набуття ним у законному порядку, згідно частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України, права власності на спірне майно, як таке, що було внесено до його статутного капіталу та не встановлення судами незаконності чи відсутності правових підстав набуття його у власність, спростовуються висновками судів за наслідком встановлення фактичних обставин набуття майна від особи, яка не набула права власності на спірне майно (ОСОБА_12) за наслідком проведеного недійсного аукціону власником. Отже, зазначені доводи суперечать оцінці фактичних обставин справи, встановлених судами та є намаганням переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно статті 300 ГПК України та є необґрунтованими.
23. Посилання скаржника на неправильне застосування судами статей 387, 388, 1212 ЦК України згідно чисельної практики Верховного Суду України Верховного суду України у справах №6-152цс14, №6-164цс14, №6-2407цс15, №6-58цс13, №6-2723цс16, №6-3104цс16 та пунктів 19, 22, 23, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" у цивільних справах, колегія суддів касаційного суду вважає такими, які не спростовують правильності висновків судів про можливість віндикації майна, яке було незаконно продано з публічних торгів у процедурах банкрутства, з огляду на особливості припинення повноважень власника майна у процедурі банкрутства в силу закону та особливостей переходу прав органу управління до ліквідатора боржника та визначення йому законодавцем обсягу повноважень з певними обмеженнями у процедурах банкрутства.
24. Виходячи з аналізу положень частини 3 статті 55 Закону про банкрутство, наслідком визнання недійсним результатів аукціону є визнання недійсним й укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Отже, встановивши обставини визнання недійсними результатів аукціону 22. 10.2014 згідно судового ухвали господарського суду в даній справі від 25.02.2016 суди дійшли помилкового висновку про відмову у визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 22.10.2014, оскільки такий договір не є самостійним правочином, укладеним боржником, а є наслідком правочину з продажу майна боржника у процедурі банкрутства та нерозривно пов"язаний з правочином, який визнаний недійсним за судовим рішенням.
З огляду на таке, колегія суддів вважає правильним не погодитися з рішеннями місцевого та апеляційного судів про відмову у визнанні недійсним договору купівлі-продажу майна 22.10.2014, укладеного між боржником та ОСОБА_12 за наслідком аукціону, проведеного 22.10.2014, який уже визнано недійсним в судовому порядку і обставини недійсності аукціону 22.10.2014, встановлені ухвалою суду 25.02.2016 мають в даному випадку преюдиційне значення згідно частини 4 статті 75 ГПК України.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
25. З огляду на таке, та керуючись статтею 311 ГПК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним змінити резолютивну частину постанови апеляційного суду 23.08.2018 у справі №904/6495/13 та викласти змінену нею частину ухвали місцевого суду від 17.04.2018 у такій редакції: "Апеляційну скаргу ТОВ "Лагрет" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 у справі №904/6495/13 змінити, виклавши абзаци 1-3 резолютивної частини в такій редакції: " Заяву ліквідатора ТОВ "Українські хімічні технології" Венської О.О. про визнання недійсним договору купівлі продажу цілісного майнового комплексу боржника від 22.10.2014, витребування майна та скасування державної реєстрації задовольнити частково. Прийняти у цій частині нове рішення. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу загальною площею 1 810, 9 кв.м, реєстраційний номер 504996512010, розташований за адресою АДРЕСА_1 від 22.10.2014, укладений між ТОВ "Українські хімічні технології" та ОСОБА_5. Витребувати у ТОВ "Лагрет" (51653, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район смт. Новомиколаївка, вул. Залізнична, 7, ЄДРПОУ 39690820) нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, загальною площею 1 810, 9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 504996512010, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1."
26. Висновки місцевого суду згідно абзацу 4 ухвали від 17.04.2018 касаційним судом не переглядаються, як такі, що не були предметом апеляційного оскарження та перегляду в апеляційному порядку.
В. Судові витрати
27. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГРЕТ" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі №904/6495/13 у частині скасування та зміни резолютивної частини ухвали від 17.04.2018 змінити та викласти її у такій редакції:
"Апеляційну скаргу ТОВ "Лагрет" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 у справі №904/6495/13 змінити частково, з прийняттям у частині абзаців 1-3 резолютивної частини ухвали 17.04.2018 нового рішення, яке викласти у такій редакції:
"Заяву ліквідатора ТОВ "Українські хімічні технології" Венської О.О. про визнання недійсним договору купівлі продажу цілісного майнового комплексу боржника від 22.10.2014, витребування майна та скасування державної реєстрації задовольнити частково.
Прийняти у цій частині нове рішення. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу загальною площею 1810,9кв.м, реєстраційний номер 504996512010, розташований за адресою АДРЕСА_1 від 22.10.2014, укладений між ТОВ " Українські хімічні технології" та ОСОБА_5.
Витребувати у ТОВ "Лагрет" (51653, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район смт. Новомиколаївка, вул. Залізнична, 7, ЄДРПОУ 39690820) нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, загальною площею 1810,9кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 504996512010, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1."
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2018 |
Оприлюднено | 04.01.2019 |
Номер документу | 79010062 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Владимиренко Ігор Вячеславович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Калиниченко Людмила Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Калиниченко Людмила Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Калиниченко Людмила Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Калиниченко Людмила Михайлівна
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Катеринчук Л.Й.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні