Рішення

від 27.12.2018 по справі 826/6558/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/6558/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги, податкового повідомлення-рішення й рішення,

встановив:

25.04.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (Конотопська ОДПІ), Державної фіскальної служби України (ДФС України) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 на суму 32234,95 грн, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 на суму 230809,94 грн та інші документи, винесені Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015;

- визнати недійсним та скасувати рішення ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2016 у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду.

Правова позиція позивача з урахуванням пояснень на заперечення відповідачів зводиться до того, що документи, винесені Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015, є протиправними через необґрунтованість висновків самого акту щодо заниження ним доходів на суму 1300000 грн, які відповідач безпідставно вважає коштами, що отримані від контрагентів за надані послуги.

Позивач зауважує, що кошти є поворотною фінансовою допомогою, сума якої не включається до складу доходу.

Також позивач зазначає, що рішенням ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14 залишено без задоволення його скаргу на податкову вимогу Конотопської ОДПІ від 19.06.2015 №131-25 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №846/С/18-28-23-21/1/ФОП від 27.01.2016.

При цьому, на думку позивача, ДФС України не враховано, що грошові зобов'язання, про сплату яких сформовано податкову вимогу від 19.06.2015 №131-25 є неузгодженими, адже такі зобов'язання нараховані на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДФС України, яка не прийняла відповідного рішення у строк, передбачений пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в редакцій станом на час виникнення спірних правовідносин (ПК України). Рішення ДФС України №7251/С/99-99-10-01-07-15 прийняте лише 28.07.2015, в той час як скарга позивач отримана 06.07.2015. Тому, з огляду на абзац третій пункту 56.9 статті 56 ПК України, скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 вважається задоволеною, а вказане податкове повідомлення-рішення - скасованим. Тому, у відповідача не було підстав для формування податкової вимоги від 19.06.2015 №131-25.

Конотопська ОДПІ подала заперечення проти адміністративного позову в якому зазначила, що в ході податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження позивачем значення чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на загальну суму 1097284,37 грн. В результаті цього занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на 184647,95 грн, які правомірно донараховані із застосуванням штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702, а також занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за 2013 рік на 32234,95 грн, які вважаються недоїмкою, про сплату якої правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006.

ДФС України подала заперечення на адміністративний позов в якому спростувала доводи позивача щодо порушення ДФС України строку розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 з посиланням на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №826/21429/15 та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі №818/3430/15.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України, за правилами загального позовного провадження.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники сторін письмово викладені позиції підтримали, подавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Отже, зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні й потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі частини третьої статті 194 КАС України, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Зокрема, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

В період з 31.03.2015 по 14.04.2015 працівниками Конотопської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з 24.07.2013 по 31.12.2014, ЄСВ з 24.07.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження значення чистого оподатковуваного доходу по податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік на 1097284,37 грн, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 184647,95 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті заниження суб'єктом господарювання ОСОБА_1 суми ЄСВ за 2013 рік на 32234,95 грн.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015 та подав до Конотопської ОДПІ заперечення на вказаний акт перевірки.

Листом від 21.05.2015 №4091/17-02 Конотопська ОДПІ повідомила позивача, що заперечення на акт перевірки залишаються без розгляду, оскільки ним пропущені строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

11.06.2015 позивачем подано до ГУ ДФС у Сумській області скаргу на рішення Конотопської ОДПІ від 21.05.2015 №4091/17-02, в якій також висловлено прохання скасувати всі документи, які прийняті Конотопською ОДПІ на підставі акту перевірки №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015.

Рішенням ГУ ДФС у Сумській області від 25.06.2015 №8104/0/18-28-10-04-05-24/35/ФОП скарга позивача залишена без розгляду у зв'язку з пропуском строків її подання.

02.07.2015 позивачем подано скаргу до ДФС України, в якій висловлено прохання скасувати всі рішення Конотопської ОДПІ, прийняті на підставі акту перевірки та визнати протиправним рішення Конотопської ОДПІ від 21.05.2015 №4091/17-02.

Зазначена скарга від 02.07.2015 отримана ДФС України 06.07.2015.

Рішенням від 28.07.2015 №7251/С/99-99-10-01-07-15 ДФС України залишила скаргу без розгляду у зв'язку з пропуском строку подання первинної скарги.

Позивач, не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДФС України та Конотопської ОДПІ про:

- визнання його скарги від 02.07.2015 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.05.2015 №108 Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, рішення про залишення первинної скарги без розгляду від 25.06.2015 №8104/С/18-28-10-04-05-24/35/ФОП ГУ ДФС у Сумській області задоволеними на користь платника податків з 28.07.2015;

- зобов'язання відповідачів вжити наслідків задоволення скарги позивача від 02.07.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №826/21429/15, яка набрала законної сили 06.09.2016, в задоволенні вказаного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 звертався до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Конотопської ОДПІ в якому просив суд визнати його письмові заперечення на акт №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015 поданими з дотриманням строків та визнати протиправними дії Конотопської ОДПІ та виконуючого обов'язки начальника Конотопської ОДПІ щодо залишення без розгляду заперечення позивача на акт перевірки.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі №818/3430/15, яка набрала законної сили 20.01.2016, в задоволенні вказаного позову ФОП ОСОБА_1 також відмовлено.

На підставі висновків акта перевірки №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015 Конотопською ОДПІ сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, згідно якої вимагається сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 32234,95 грн.

Також на підставі висновків акта перевірки №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015 Конотопською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб на 230809,94 грн, в тому числі на 184647,95 грн за основним платежем та на 46161,99 грн за штрафними санкціями.

У зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 в тому числі грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 230809,94 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2015 №0000271702, Конотопською ОДПІ сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 19.06.2015 №131-25.

Позивач не погодився із вказаною вимогою та вживав заходів для її оскарження в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14 залишено без задоволення скаргу позивача на податкову вимогу Конотопської ОДПІ від 19.06.2015 №131-25 та рішення ГУ ДФС у Сумській області №846/С/18-28-23-21/1/ФОП від 27.01.2016.

Позивач, вважаючи протиправними вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 та інші документи, винесені Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015, а рішення ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14 - недійсним, звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що підставами для формування (прийняття) оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 слугували висновки Конотопської ОДПІ, викладені в акті перевірки №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015, про заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на 1097284,37 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на встановлених в ході перевірки фактах:

- заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2013 рік на 2998920 грн, в тому числі шляхом не включення позивачем до складу доходу коштів в сумі 1300000 грн, які отримані позивачем від ТОВ Стакард ;

- заниження ФОП ОСОБА_1 витрат за 2013 рік на 1898208,63 грн, в тому числі шляхом не включення позивачем до складу витрат коштів в сумі 1300000 грн, які перераховані позивачем на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є необґрунтованими висновки Конотопської ОДПІ щодо заниження позивачем доходів на суму 1300000 грн, які відповідач безпідставно вважає коштами, які отримані від ТОВ Стакард за надані послуги. Позивач зауважує, що вказані кошти є поворотною фінансовою допомогою, сума якої не включається до складу доходу.

Встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Агент) та ТОВ Стакард (Бенефіціар) укладено агентський договір №050813/1 від 05.08.2013. Згідно вказаного договору Бенефіціар доручає, а Агент зобов'язується самостійно або із залученням інших агентів або субагентів, здійснювати надання послуг лідогенерації, з програмування. В свою чергу Бенефіціар оплачує Агенту винагороду за надані агентські послуги. Ціною договору є щомісячна плата, яка складає 200 грн, в тому числі ПДВ.

На виконання вказаного агентського договору №050813/1 від 05.08.2013 ФОП ОСОБА_1 складені акти за серпень-грудень 2013 року про надані послуги, згідно яких позивачем виконані роботи на загальну суму 1300000 грн, загальна сума винагороди Агента - 1000 грн.

Також, між ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ Стакард (Позикодавець) укладено договір №26/12/13-1 від 26.12.2013 поворотної фінансової допомоги, за умовами якого Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти як поворотну фінансову допомогу в розмірі 1300000 грн для поповнення обігових коштів Позичальника. Відсотки за користування грошовими коштами не нараховуються, будь-яка інша винагорода за цим Договором Позикодавцю не сплачується. Позичальник зобов'язується повернути допомогу в повному обсязі до 26.12.2016 (або достроково) шляхом безготівкового переказу суми позики на розрахунковий рахунок Позикодавця.

На виконання умов договору №26/12/13-1 від 26.12.2013 ТОВ Стакард перерахувало ФОП ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 1300000 грн. Відомості про повернення вказаних коштів в матеріалах справи відсутні.

Стаття 177 ПК України визначає особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Згідно підпункту 136.1.19 пункту 136.1 статті 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, зокрема, кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів.

З урахуванням наведених норм, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що кошти в сумі 1300000 грн, які отримані ФОП ОСОБА_1 від ТОВ Стакард згідно умов договору №26/12/13-1 від 26.12.2013 є поворотною фінансовою допомогою, яка не включається до складу доходу позивача.

Суд також зважає, що навіть якщо розглядати в системному зв'язку договори №26/12/13-1 від 26.12.2013 та №050813/1 від 05.08.2013 та вважати вказану суму поповненням обігових коштів ФОП ОСОБА_1 для виконання умов агентського договору №050813/1 від 05.08.2013, вказана сума згідно підпункту 136.1.19 пункту 136.1 статті 136 ПК України не включається до складу доходів позивача.

Разом з цим, суд зважає й на те, що як зазначено вище в ході перевірки виявлено заниження ФОП ОСОБА_1 витрат за 2013 рік на 1898208,63 грн, в тому числі шляхом не включення позивачем до складу витрат коштів в сумі 1300000 грн, які перераховані позивачем на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

При цьому, за приписами підпунктів 139.1.2, 139.1.4 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу).

Таким чином, кошти в сумі 1300000 грн, які перераховані ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013 не можуть включатись до складу витрат позивача в 2013 році.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Конотопська ОДПІ під час проведення перевірки дійшла помилкових висновків про:

- заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2013 рік на 2998920 грн, в тому числі шляхом не включення позивачем до складу доходу коштів в сумі 1300000 грн, які отримані позивачем від ТОВ Стакард ;

- заниження ФОП ОСОБА_1 витрат за 2013 рік на 1898208,63 грн, в тому числі шляхом не включення позивачем до складу витрат коштів в сумі 1300000 грн, які перераховані позивачем на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013.

Оскільки, в даному випадку об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також базою для нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, суд вважає, що вказані помилки податкового органу не призвели до зміни як об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, так і бази для нарахування ЄСВ.

Суд зауважує, що позивачем не наведено, а судом не встановлено інших підстав для визнання необґрунтованими висновків акту перевірки №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015 та відповідно протиправними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702.

Також суд зважає, що на підставі акту №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015 Конотопською ОДПІ прийнято лише вказані вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702, при цьому позивачем не обґрунтовано наявності інших документів, які винесені Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015.

Враховуючи наведені обставини суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 та інших документів, винесених Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/НОМЕР_1 від 28.04.2015.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14, суд виходить з наступного.

Встановлено, що у зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 в тому числі грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 230809,94 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2015 №0000271702, Конотопською ОДПІ сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 19.06.2015 №131-25.

Позивач не погодився із вказаною вимогою та вживав заходів для її оскарження в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14 залишено без задоволення скаргу позивача на податкову вимогу Конотопської ОДПІ від 19.06.2015 №131-25 та рішення ГУ ДФС у Сумській області №846/С/18-28-23-21/1/ФОП від 27.01.2016.

В обґрунтування позову в цій частині ФОП ОСОБА_1 зазначає, що ДФС України не враховано, що грошові зобов'язання, нараховані на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702, є неузгодженими.

Так, вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДФС України. Скарга позивача отримана ДФС України 06.07.2015, а рішення за наслідком її розгляду прийняте ДФС України лише 28.07.2015, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 56.8 статті 56 ПК України, що з огляду на абзац третій пункту 56.9 статті 56 ПК України є підставою вважати таку скаргу задоволеною, а вказане податкове повідомлення-рішення - скасованим. Тому, у ДФС України не було підстав для формування податкової вимоги від 19.06.2015 №131-25.

Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, адже постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №826/21429/15, яка набрала законної сили 06.09.2016, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання скарги позивача від 02.07.2015 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.05.2015 №108 Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, рішення про залишення первинної скарги без розгляду від 25.06.2015 №8104/С/18-28-10-04-05-24/35/ФОП ГУ ДФС у Сумській області задоволеною на користь платника податків з 28.07.2015.

Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №826/21429/15, яка набрала законної сили, не визнано задоволеною скаргу ФОП ОСОБА_1, в тому числі на податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702.

Тому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про неузгодженість податкового зобов'язання, визначеного вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, Конотопська ОДПІ правомірно сформувала податкову вимогу від 19.06.2015 №131-25, а ДФС України правомірно відмовила у задоволенні скарги позивача на вказану вимогу рішенням від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14, що вказує на відсутність підстав для скасування вказаного рішення ДФС України.

Згідно статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідачів відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкового повідомлення-рішення та інших документів, визнання недійсним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Відповідач - Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (місцезнаходження юридичної особи: 41615, Сумська область, місто Конотоп, проспект Миру, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39501786).

Відповідач - Державна фіскальна служба України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39292197).

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко