Ухвала

від 22.08.2019 по справі 826/6558/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 серпня 2019 року

м.Київ

справа №826/6558/16

адміністративне провадження №К/9901/18785/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №826/6558/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування вимоги, податкового повідомлення-рішення та рішення,

в с т а н о в и в :

04 липня 2019 року позивачем до Верховного Суду подано касаційну на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №826/6558/16.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: касаційну скаргу було подано з порушенням строку, встановленого статтею 329 КАС України. Виявлені недоліки запропоновано усунути шляхом надання доказів отримання оскаржуваного рішення апеляційного суду (оригіналу конверта або чіткої його копії); встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.

На виконання вимог зазначеної вище ухвали скаржником до суду касаційної інстанції подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що копію рішення суду апеляційної інстанції було отримано у поштовому відділені за вказаною ним адресою його батьками в м. Конотоп Сумської області, які надіслали фотокопію зазначеного рішення особисто скаржнику засобами мобільного зв`язку 07 червня 2019 року. На підтвердження вказаної обставини скаржником додано роздруківки скриншотів з мобільного додатку Viber. Стверджує, що паперовий варіант копії рішення він фактично отримав лише 14 червня 2019 року, а оригінал конверта, в якому йому було направлено рішення суду апеляційної інстанції, було втрачено.

Дослідивши наведені заявником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави суд приходить до висновку, що такі не можуть бути визнані поважними, а докази, надані на їх підтвердження, достовірними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У даному випадку, достовірним доказом, який би підтверджував дату отримання процесуального документа, як вказувалося в ухвалі суду про залишення касаційної скарги без руху, є конверт (його копія) з поштовим штрих-кодом, за допомогою якого можна відслідкувати момент відправлення та отримання листа.

Однак, роздруківки скриншотів з мобільного додатку Viber не є таким доказом, який би дав можливість суду достовірно визначити фактичну дату направлення судом та отримання позивачем копії зазначеного рішення, не встановлюють і не спростовують фактів, що мають значення для справи та не можуть слугувати підтвердженням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Стосовно посилання скаржника на ту обставину, що дата направлення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року міститься в матеріалах справи, Верховний Суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

На підставі наявних у розпорядженні суду матеріалів касаційного провадження, за відсутності матеріалів справи, не видається за можливе встановити дійсність обставин, про існування яких стверджує позивач. У свою чергу, доказування тих чи інших обставин, на які посилається сторона, покладено саме на такого учасника процесу, а не на касаційний суд.

У своєму клопотанні скаржник також зауважує, що в судовому засіданні під час винесення оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року формально був присутній його представник з неналежними повноваженнями, що не підтверджується жодними доказами поданими в клопотанні. Крім того, строк на оскарження цього рішення рахується з дати його отримання, а не проголошення вступної та резолютивної частини. Тому, відсутність в судовому засіданні особисто позивача або його представника не є перешкодою для звернення до суду касаційної інстанції в строк встановлений законом, та не є поважною підставою пропуску такого строку.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки наведені скаржником обставини не мають ознак об`єктивних істотних перешкод для вчасної реалізації процесуальних прав, а при належному добросовісному відношенні скаржник не був позбавлений можливості надати суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Визнати неповажними причини пропуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №826/6558/1.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н.Є. Блажівська