Постанова

від 23.05.2019 по справі 826/6558/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6558/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Коломійцевої А.О.,

представника позивача Опанащенка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, головуючий суддя Чудак О.М.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги, податкового повідомлення-рішення та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Державної фіскальної служби України, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 на суму 32234,95 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 на суму 230809,94 грн. та інші документи, винесені Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015;

- визнати недійсним та скасувати рішення ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення засад та завдань адміністративного судочинства, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що предметом розгляду є правильність визначення суми чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік, до якої Конотопська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області помилково включила поворотну фінансову допомогу (1300000, 00 грн. отриманих від ТОВ ФК Грантер , як грошові кошти, отримані за надані послуги контрагентів-замовників).

15.05.2019 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому контролюючий орган просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві, зокрема, зазначено, що оскільки перевіркою встановлено факт заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 1097284,37 грн., у зв`язку із заниженням оподатковуваного доходу, відповідно було занижено нарахування єдиного внеску на суму чистого доходу за вказаний період в сумі 38603 грн. за 2013 рік. (в звітності по ЄСВ платником було занижено суму чистого доходу на який нараховується єдиний внесок), а тому Головне управління ДФС у Сумській області вважає, що судом першої інстанції об`єктивно досліджено всі обставини справи, рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 31.03.2015 по 14.04.2015 працівниками Конотопської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з 24.07.2013 по 31.12.2014, ЄСВ з 24.07.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ФОП ОСОБА_2 вимог:

- пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження значення чистого оподатковуваного доходу по податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік на 1097284,37 грн., що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 184647,95 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті заниження суб`єктом господарювання ОСОБА_2 суми ЄСВ за 2013 рік на 32234,95 грн.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015 та подав до Конотопської ОДПІ заперечення на вказаний акт перевірки.

Листом від 21.05.2015 №4091/17-02 Конотопська ОДПІ повідомила позивача, що заперечення на акт перевірки залишаються без розгляду, оскільки ним пропущені строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

11.06.2015 позивачем подано до ГУ ДФС у Сумській області скаргу на рішення Конотопської ОДПІ від 21.05.2015 №4091/17-02, в якій також висловлено прохання скасувати всі документи, які прийняті Конотопською ОДПІ на підставі акту перевірки №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015.

Рішенням ГУ ДФС у Сумській області від 25.06.2015 №8104/0/18-28-10-04-05-24/35/ФОП скарга позивача залишена без розгляду у зв`язку з пропуском строків її подання.

02.07.2015 позивачем подано скаргу до ДФС України, в якій висловлено прохання скасувати всі рішення Конотопської ОДПІ, прийняті на підставі акту перевірки та визнати протиправним рішення Конотопської ОДПІ від 21.05.2015 №4091/17-02.

Зазначена скарга від 02.07.2015 отримана ДФС України 06.07.2015.

Рішенням від 28.07.2015 №7251/С/99-99-10-01-07-15 ДФС України залишила скаргу без розгляду у зв`язку з пропуском строку подання первинної скарги.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДФС України та Конотопської ОДПІ про:

- визнання його скарги від 02.07.2015 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.05.2015 №108 Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, рішення про залишення первинної скарги без розгляду від 25.06.2015 №8104/С/18-28-10-04-05-24/35/ФОП ГУ ДФС у Сумській області задоволеними на користь платника податків з 28.07.2015;

- зобов`язання відповідачів вжити наслідків задоволення скарги позивача від 02.07.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №826/21429/15, яка набрала законної сили 06.09.2016, в задоволенні вказаного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 звертався до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Конотопської ОДПІ в якому просив суд визнати його письмові заперечення на акт №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015 поданими з дотриманням строків та визнати протиправними дії Конотопської ОДПІ та виконуючого обов`язки начальника Конотопської ОДПІ щодо залишення без розгляду заперечення позивача на акт перевірки.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі №818/3430/15, яка набрала законної сили 20.01.2016, в задоволенні вказаного позову ФОП ОСОБА_2 також відмовлено.

На підставі висновків акта перевірки №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015 Конотопською ОДПІ сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, згідно якої вимагається сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 32234,95 грн.

Також, на підставі висновків акта перевірки №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015 Конотопською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_2 за платежем податок на доходи фізичних осіб на 230809,94 грн., в тому числі на 184647,95 грн. за основним платежем та на 46161,99 грн. за штрафними санкціями.

У зв`язку із несплатою ФОП ОСОБА_2 в тому числі грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 230809,94 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2015 №0000271702, Конотопською ОДПІ сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 19.06.2015 №131-25.

Позивач не погодився із вказаною вимогою та вживав заходів для її оскарження в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14 залишено без задоволення скаргу позивача на податкову вимогу Конотопської ОДПІ від 19.06.2015 №131-25 та рішення ГУ ДФС у Сумській області №846/С/18-28-23-21/1/ФОП від 27.01.2016.

Позивач, вважаючи протиправними вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 та інші документи, винесені Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015, а рішення ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14 - недійсним, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що підставами для формування (прийняття) оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 слугували висновки Конотопської ОДПІ, викладені в акті перевірки №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015, про заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на 1097284,37 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на встановлених в ході перевірки фактах:

- заниження ФОП ОСОБА_2 доходу за 2013 рік на 2998920 грн., в тому числі шляхом не включення позивачем до складу доходу коштів в сумі 1300000 грн., які отримані позивачем від ТОВ Стакард ;

- заниження ФОП ОСОБА_2 витрат за 2013 рік на 1898208,63 грн., в тому числі шляхом не включення позивачем до складу витрат коштів в сумі 1300000 грн., які перераховані позивачем на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013.

Встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Агент) та ТОВ Стакард (Бенефіціар) укладено агентський договір №050813/1 від 05.08.2013. Згідно вказаного договору Бенефіціар доручає, а Агент зобов`язується самостійно або із залученням інших агентів або субагентів, здійснювати надання послуг лідогенерації, з програмування. В свою чергу Бенефіціар оплачує Агенту винагороду за надані агентські послуги. Ціною договору є щомісячна плата, яка складає 200 грн., в тому числі ПДВ.

На виконання вказаного агентського договору №050813/1 від 05.08.2013 ФОП ОСОБА_2 складені акти за серпень-грудень 2013 року про надані послуги, згідно яких позивачем виконані роботи на загальну суму 1300000 грн, загальна сума винагороди Агента - 1000 грн.

Також, між ФОП ОСОБА_2 (Позичальник) та ТОВ Стакард (Позикодавець) укладено договір №26/12/13-1 від 26.12.2013 поворотної фінансової допомоги, за умовами якого Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти як поворотну фінансову допомогу в розмірі 1300000 грн для поповнення обігових коштів Позичальника. Відсотки за користування грошовими коштами не нараховуються, будь-яка інша винагорода за цим Договором Позикодавцю не сплачується. Позичальник зобов`язується повернути допомогу в повному обсязі до 26.12.2016 (або достроково) шляхом безготівкового переказу суми позики на розрахунковий рахунок Позикодавця.

На виконання умов договору №26/12/13-1 від 26.12.2013 ТОВ Стакард перерахувало ФОП ОСОБА_2 кошти в загальній сумі 1300000 грн. Відомості про повернення вказаних коштів в матеріалах справи відсутні.

Стаття 177 ПК України визначає особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Згідно підпункту 136.1.19 пункту 136.1 статті 136 ПК України для визначення об`єкта оподаткування не враховуються доходи, зокрема, кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів.

З урахуванням наведених норм, колегія суддів вважає, що кошти в сумі 1300000 грн., які отримані ФОП ОСОБА_2 від ТОВ Стакард згідно умов договору №26/12/13-1 від 26.12.2013 є поворотною фінансовою допомогою, яка не включається до складу доходу позивача.

При цьому, навіть якщо розглядати в системному зв`язку договори №26/12/13-1 від 26.12.2013 та №050813/1 від 05.08.2013 та вважати вказану суму поповненням обігових коштів ФОП ОСОБА_2 для виконання умов агентського договору №050813/1 від 05.08.2013, вказана сума згідно підпункту 136.1.19 пункту 136.1 статті 136 ПК України не включається до складу доходів позивача.

Разом з цим, як було зазначено вище, в ході перевірки виявлено заниження ФОП ОСОБА_2 витрат за 2013 рік на 1898208,63 грн ., в тому числі, шляхом не включення позивачем до складу витрат коштів в сумі 1300000 грн., які перераховані позивачем на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

При цьому, за приписами підпунктів 139.1.2, 139.1.4 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу).

Таким чином, кошти в сумі 1300000 грн., які перераховані ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013 не можуть включатись до складу витрат позивача в 2013 році.

Таким чином, Конотопська ОДПІ під час проведення перевірки дійшла помилкових висновків про заниження ФОП ОСОБА_2 доходу за 2013 рік на 2998920 грн., в тому числі шляхом не включення позивачем до складу доходу коштів в сумі 1300000 грн., які отримані позивачем від ТОВ Стакард та заниження ФОП ОСОБА_2 витрат за 2013 рік на 1898208,63 грн., в тому числі шляхом не включення позивачем до складу витрат коштів в сумі 1300000 грн., які перераховані позивачем на користь ТОВ Стакард згідно агентського договору №050813/1 від 05.08.2013.

Перевіркою встановлено факт заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 1097284,37 грн. , у зв`язку із заниженням оподатковуваного доходу, відповідно було занижено нарахування єдиного внеску на суму чистого доходу за вказаний період в сумі 38603 грн. за 2013 рік. (в звітності по ЄСВ платником було занижено суму чистого доходу на який нараховується єдиний внесок).

Разом з тим, оскільки в даному випадку об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також базою для нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід , тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, суд вважає, що вказані помилки податкового органу не призвели до зміни як об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, так і бази для нарахування ЄСВ, оскільки кошти в сумі 1300000 грн. не були віднесені позивачем ні до доходу, ні до витрат.

При цьому, апелянт не вказує жодних інших підстав, в тому числі і в апеляційній скарзі, для визнання необґрунтованими висновків акту перевірки №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015 та відповідно протиправними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702.

Інших доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, і які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення позивачем жодним чином не спростовано і матеріали справи не містять, та судом таких не встановлено, у зв`язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення колегія суддів не знаходить.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі акту №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015 Конотопською ОДПІ прийнято лише вказані вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702, при цьому позивачем не обґрунтовано наявності інших документів, які винесені Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015.

Враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006 та податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702 та інших документів, винесених Конотопською ОДПІ на підставі акту №59/17-02/3131607338 від 28.04.2015.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, та не заперечується сторонами, що у зв`язку із несплатою ФОП ОСОБА_2 в тому числі грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 230809,94 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2015 №0000271702, Конотопською ОДПІ сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 19.06.2015 №131-25.

Позивач не погодився із вказаною вимогою та вживав заходів для її оскарження в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14 залишено без задоволення скаргу позивача на податкову вимогу Конотопської ОДПІ від 19.06.2015 №131-25 та рішення ГУ ДФС у Сумській області №846/С/18-28-23-21/1/ФОП від 27.01.2016.

В обґрунтування позову в цій частині ФОП ОСОБА_2 зазначає, що ДФС України не враховано, що грошові зобов`язання, нараховані на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702, є неузгодженими.

Так, вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДФС України. Скарга позивача отримана ДФС України 06.07.2015, а рішення за наслідком її розгляду прийняте ДФС України лише 28.07.2015, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 56.8 статті 56 ПК України, що з огляду на абзац третій пункту 56.9 статті 56 ПК України є підставою вважати таку скаргу задоволеною, а вказане податкове повідомлення-рішення - скасованим. Тому, у ДФС України не було підстав для формування податкової вимоги від 19.06.2015 №131-25.

Отже, вказані доводи позивача є необґрунтованими, адже постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №826/21429/15, яка набрала законної сили 06.09.2016, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про визнання скарги позивача від 02.07.2015 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.04.2015 №Ф-006, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.05.2015 №108 Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, рішення про залишення первинної скарги без розгляду від 25.06.2015 №8104/С/18-28-10-04-05-24/35/ФОП ГУ ДФС у Сумській області задоволеною на користь платника податків з 28.07.2015.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №826/21429/15, яка набрала законної сили, не визнано задоволеною скаргу ФОП ОСОБА_2 , в тому числі на податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0000271702.

Тому, необґрунтованими є доводи позивача про неузгодженість податкового зобов`язання, визначеного вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, Конотопська ОДПІ правомірно сформувала податкову вимогу від 19.06.2015 №131-25, а ДФС України правомірно відмовила у задоволенні скарги позивача на вказану вимогу рішенням від 21.03.2016 №2892/С/99-99-2-05-14, що вказує на відсутність підстав для скасування вказаного рішення ДФС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 травня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов