Рішення

від 27.12.2018 по справі 826/18860/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року № 826/18860/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2018 року №1702615147 та №1712615147, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг (далі по тексту - позивач, ТОВ Вагон Трейдінг ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 серпня 2016 року №1702615147 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг (код ЄДРПОУ 39451772) суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 14060100) на 142 916,00 грн., з яких 114 133,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 28 583,00 грн. за штрафними санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 серпня 2016 року №1712615147 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг (код ЄДРПОУ 39451772) штрафної санкції у сумі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки до перевірки не надано документів, що підтверджують фактичне надання послуг, кваліфікацію спеціалістів, обсягу виконаних робіт та їх необхідність в господарській діяльності. При цьому, факт отримання послуг має бути реальний і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На думку податкового органу, господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктив Компані здійснювалась не для настання правових наслідків, а задля забезпечення вигоди для третіх осіб.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року справа прийнята до провадження суддею Власенковою О.О. та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року справа прийнята до провадження суддею Кузьменко А.І. та призначено підготовче засідання.

21 серпня 2018 року у порядку, визначеному частиною 7 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розпочав розгляд справи по суті. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 20 липня 2016 року по 26 липня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/2945/16-к за клопотанням слідчого другого ВКР слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Двигуна Р.В. від 09 березня 2016 року, що винесена в межах матеріалів кримінального провадження №32015100050000084, про призначення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг (код ЄДРПОУ 39451772) відповідно до наказу від 11 липня 2016 року №4185, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, та відповідно до направлення від 19 липня 2016 року №482/26-15-14-07-02 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг (код ЄДРПОУ 39451772) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Вілс ЛТД (код 39336972), Товариством з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД (код 39085207), Товариством з обмеженою відповідальністю БК Содес (код 39238695), Товариством з обмеженою відповідальністю Продінвест ЛТД (код 39082955), Товариством з обмеженою відповідальністю Прод Опт Продукт (код 39567957), Товариством з обмеженою відповідальністю Конструктив Компані (код 39872061), Товариством з обмеженою відповідальністю Кепіталс Груп (код 39621694), Товариством з обмеженою відповідальністю Бігнікс (код 40003280), Товариством з обмеженою відповідальністю Блюбері-Продакшн (код 39213450), Товариством з обмеженою відповідальністю Лерос (код 39844228), Товариством з обмеженою відповідальністю Штовар Україна (код ЄДРПОУ 38745119), Товариством з обмеженою відповідальністю Автозапчастина Ойл (код 37587877) та Товариством з обмеженою відповідальністю Апреліус (код 39689202) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 02 серпня 2016 року №127/26-15-14-07-02-10/39451772.

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Конструктив Компані за перевіряємий період встановлені порушення:

- пункту 44.1 статті 44, статті 134, підпункту 139.1.2 пункту 139.1, пункту 139.2, пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 1 та пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме товариство занизило податок на прибуток в розмірі 102 900,00 грн., в тому числі по періодах: за 2015 рік на суму 102 900,00 грн. (з яким по Товариству з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД - 5 400,00 грн., та Товариством з обмеженою відповідальністю Конструктив Компані - 97 500,00 грн.);

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188,1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1 та пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті якого занижено податок на додану вартість на загальну суму 114 333,00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2015 року на суму 5 500,00 грн., за лютий 2015 року на суму 500 грн., за травень 2015 року на суму 95 грн., за жовтень 2015 року на суму 108 333,00 грн.;

- пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у переліку видів економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД не зареєстровано надання інформаційно-консультативних послуг; у переліку видів економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктів Компані не зареєстровано надання маркетингових, юридичних послуг; відсутність у вказаних контрагентів кваліфікованого персоналу, відсутність основних фондів, відсутність інформації щодо власних та орендованих складських приміщень та транспорту; не придбання контрагентами позивача послуг, які надавались позивачу.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 19 серпня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №1702615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142 916,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 114 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28 583,00 грн.

Також, 19 серпня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №1712615147, яким на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту 200.1 і 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, за період з 23 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг задекларувало податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1 330 734 грн.

При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Конструктив Компані встановлено його завищення на загальну суму 114 333,00 грн.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, фінансово-господарські операції між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД (виконавець) ґрунтувались на договорі від 20 січня 2015 року №1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційну-консультативну допомогу по питанням, пов'язаним з діяльністю підприємства, відповідно до письмової заяви замовника.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано до матеріалів справи акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 січня 2015 року №105, заяву-договір, акт приймання виконання робіт-послуг від 30 січня 2015 року №118.

Господарські операції між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Конструктив Компані (виконавець) оформлені договором від 01 серпня 2015 року №40 та договором від 01 серпня 2015 року №17 про надання з боку виконавця правових, маркетингових, представницький та інших консультаційних послуг, пов'язаних зі здійсненням фінансово-господарської діяльності замовника.

На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем надані копії письмових завдань виконавцю, актів здачі-приймання робіт, звітів.

На обґрунтування ділової доцільності вказаних договорів позивач зазначив, що в результаті наданих послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг укладено ряд угод з Маріупольської філією ДП Адміністрація морських портів України , ДП Одеська залізниця та надано підтверджуючу первинну документацію до вказаних угод.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тарсан ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Конструктив Компані . Вказані висновки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ґрунтуються на аналізі інформації згідно ІС Податковий блок щодо вказаних контрагентів та на матеріалах досудових розслідувань, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Так, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві посилається на те, що в переліку видів економічної діяльності контрагентів не зареєстровано надання інформаційно-консультативних послуг, інформація про наявність основних фондів відсутня.

Ознайомившись із такими доводами контролюючого органу, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року у справі №К/800/36098/13.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В той же час, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Щодо посилань в акті перевірки на матеріали кримінального провадження №32015100050000084 від 28 жовтня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що за змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з частиною 1 статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

При цьому, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконанні рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, суд відхиляє як нормативно необґрунтовані посилання відповідача на невідповідність наданих позивачем актів наданих послуг, що надані позивачем на виконання вимог укладених договорів з контрагентами, що за твердженням контролюючого органу оформлені з порушеннями, не містять детальної розшифровки господарської операції, відсутній обсяг послуг, місце і час їх надання, розрахунок вартості тощо. На думку суду, вказані акти містять всі необхідні для ідентифікації господарських операцій реквізити, а також зазначені суми коштів, які позивач повинен сплатити за надані послуги. Відсутність в актах надання послуг зазначених контролюючим органом посилань жодним чином не може свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки чинним законодавством не закріплено чіткої форми та змісту акта надання послуг, а відтак, сторони договірних відносин вправі складати акти виконаних послуг на власний розсуд, за умови, що такі документи в повній мірі нададуть можливість ідентифікувати господарську операцію (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року № К/800/11657/16).

При цьому, суд звертає увагу, що детальна інформація про зміст робіт (послуг), об'єкт, місце виконання міститься у відповідних заявках і завданнях на виконання укладених договорів.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2016 року №1702615147 та №1712615147 протиправними та такими, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1702615147 від 19 серпня 2016 року та №1712615147 від 19 серпня 2016 року.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 5, код ЄДРПОУ 39451772) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 151 (дві тисячі сто п'ятдесят одна) гривня 39 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко