Рішення

від 28.12.2018 по справі 816/1755/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2018 року № 816/1755/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Інтурист-Полтава" про визнання бездіяльності неправомірною,

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Держпродсоживслужби в Полтавській області (далі - позивач та/або ГУ Держпродсоживслужби в Полтавській області) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Інтурист - Полтава (далі - відповідач та/або ТзДВ Інтурист - Полтава ) про визнання неправомірною бездіяльність Товариства з додатковою відповідальністю Інтурист - Полтава з не допуску Головного управління Держпродсоживслужби в Полтавській області 20 вересня 2017 року до епідеміологічного розслідування спрямованого на виявлення причин та умов, що призвели до виникнення харчового отруєння мешканців м. Києва, в ресторані готелю Полтава за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського, б. 1

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2017 року прийнято адміністративну справу №816/1755/17 до розгляду суддею Бояринцевою М.А. та ухвалено про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ТзДВ Інтурист - Полтава вчинило неправомірну бездіяльність з не допуску Головного управління Держпродсоживслужби в Полтавській області 20.09.2017 року до епідеміологічного розслідування спрямованого на виявлення причин та умов, що призвели до виникнення харчового отруєння мешканців м. Києва, в ресторані готелю Полтава за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського, б. 1.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, де серед іншого зазначив, що позивачем було порушено порядок проведення і перевірки, і взагалі ТзДВ Інтурист - Полтава фактично не було відомо про перевірку та осіб, які її намагалися провести.

Позивачем подано письмовий відзив на відзив ТзДВ Інтурист - Полтава .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Листом відокремлений підрозділ Оболонський міжрайонний відділ (філія) лабораторних досліджень Державної установи Київський міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України від 18.09.2017 року №3012-02 повідомило виконуючого обов'язки Державної установи Полтавський лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України про випадок групового захворювання у трьох громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Надалі, 20.09.2017 року Полтавським міськрайонним відокремленим підрозділом лабораторних досліджень Державної установи Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України видано розпорядження №33 Про проведення епідеміологічного розслідування , згідно якого зобов'язано ОСОБА_4 лікаря - епідеміолога та ОСОБА_5 санітарного фельдшера відділення організації санітарно - гігієнічних досліджень забезпечити проведення епідеміологічного групового розслідування випадків гострих гастроентероколітів у 4 жителів м. Києва (згідно листа №3012-02 від 18.09.2017 року ДУ Київський міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України ), які вживали їжу 16.09.2017 року о 6 годинні ранку у ресторані готелю Полтава вул. Грушевського, 1.

В подальшому, Головним управлінням Держпродсоживслужби в Полтавській області від 20.09.2017 року №381 Про участь у санітарно-епідеміологічному розслідування наказано комісії в складі: начальника Полтавського міського управління Головного управління Держпродсоживслужби в Полтавській області Пальчика В.І., начальника відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Полтавського міського управляння Головного управління Держпродсоживслужби в Полтавській області Безпалої З.В., головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Полтавського міського управління Головного управління Держпродсоживслужби в Полтавській області Кондратенко Г.І. в період з 20.09.2017 року по 21.09.2017 року прийняти участь у проведені санітарно - епідеміологічного розслідування спільно з Полтавським міськрайонним відокремленим підрозділом лабораторних досліджень Державної установи Полтавський лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України , спрямованого на виявлення причин та умов, що призвели до виникнення харчового отруєння мешканців м. Києва: гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ресторані готелю Полтава вул. Грушевського, 1.

За наслідком санітарно-епідеміологічного розслідування Полтавським міськрайонним відокремленим підрозділом лабораторних досліджень Державної установи Полтавський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України складно акт про недопущення санітарно - епідеміологічного розслідування від 20.09.2017 року.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Абзацом 1, абз. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 року №442 постановлено утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і приєднавши до Служби, що утворюється Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно - епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (далі - Постанова №442).

Пунктом 5 вищевказаної постанови встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї регулює Закон України від 23.12.1997 року №771/97-ВР Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів (далі - Закон №771/97-ВР).

Згідно приписів пункту 18 частини 1 статті 1 Закону №771/97-ВР державний контроль - діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки відповідності законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, а оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону №771/97-ВР).

Пунктом 80 частини 1 статті 1 Закону №771/97-ВР встановлено, що санітарний або фітосанітарний захід - будь-який захід, що проводиться з метою: захисту життя або здоров'я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів; захисту життя або здоров'я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах; захисту життя або здоров'я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів; уникнення або обмеження іншої шкоди, що заподіюється внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів.

Санітарні або фітосанітарні заходи, зокрема, включають усі нормативно-правові акти, які стосуються питань забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров'я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, інспекції та ухвалення; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.

Законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього (ч. 1 ст. 2 Закону №771/97-ВР).

В розрізі приписів частини 1 статті 3 Закону №771/97-ВР дія цього Закону поширюється на: санітарні заходи, об'єкти санітарних заходів; вимоги до окремих показників якості харчових продуктів, у тому числі вимоги щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, включаючи рекламу харчових продуктів; операторів ринку та потужності; систему державного контролю.

Державне регулювання у сфері безпечності харчових продуктів здійснюється з метою захисту життя, здоров'я та інтересів споживачів (ч. 1 ст. 4 Закону №771/97-ВР).

В свою чергу, держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом здійснення державного контролю (ч. 2 ст. 4 Закону №771/97-ВР).

Частиною 1 статті 9 Закону №771/97-ВР визначено, що під час здійснення державного контролю державні інспектори мають право:

1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час роботи таких потужностей;

2) здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу харчових продуктів;

3) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;

4) інспектувати і відбирати зразки об'єктів санітарних заходів;

5) перевіряти документи щодо виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів і отримувати їх копії;

6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків об'єктів санітарних заходів для цілей державного контролю;

7) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів;

8) збирати докази, необхідні для обґрунтування порушення санітарних вимог, у тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують або документально фіксують порушення;

9) видавати розпорядження, накази про тимчасову заборону обігу об'єктів санітарних заходів, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів, якщо існує безпосередня загроза життю людей. Виробництво може бути зупинено не більш як на 10 календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення згідно з цим Законом;

10) наносити позначку придатності на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки з непереробленими харчовими продуктами тваринного походження;

11) заповнювати відповідну частину міжнародного сертифіката для вивезення (пересилання) вантажів харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів з території України.

Згідно частини 1 статті 10 Закону №771/97-ВР під час здійснення державного контролю державний інспектор:1) дотримується вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону; 2) забезпечує конфіденційність інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законом; 3) пред'являє документи, що засвідчують особу державного інспектора та повноваження на здійснення державного контролю, включаючи перелік об'єктів державного контролю, та надає і оформляє документи, що стосуються здійснення державного контролю.

В той же час, згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 5 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (ч. 3 ст. 43 КАС України).

В контексті приписів частини 4 статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб, проте і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Більш того, пункт 5 частини 4 статті 46 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі №21-2375а16.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що Законом №771/97-ВР не передбачено право (повноваження) органу Держпродсоживслужби на звернення до адміністративного суду з позовом до юридичної особи про визнання неправомірною бездіяльності останньої щодо не допуску до епідеміологічного розслідування.

Крім того, зазначеного права не передбачено і Законом України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення та Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , на які позивач покликається у позовній заяві.

Водночас, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що не знайшло свого обґрунтування твердження позивача, що право на звернення до суду із даним позовом визначено підпунктом 12 пункту 4, підпунктами 11, 12 пункту 6 Положення про Головне управління Держспоживслужби в Полтавській області, оскільки вказаними пунктами Положення не передбачено право на звернення до суду із відповідними позовними вимогами, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, а визначено лише право виживати у межах повноважень, передбачених законом заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких правопорушеннях осіб до відповідальності згідно із законом.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що положеннями чинного процесуального законодавства встановлено, що фізичні та юридичні особи можуть бути відповідачами в чітко визначених саме законами України випадках, тоді як повноваження позивача на звернення до адміністративного суду з позовом до юридичної особи про визнання неправомірною бездіяльність останньої щодо не допуску до епідеміологічного розслідування відсутні як в Конституції України, так і в законах України, що регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність у ГУ Держпродсоживслужби в Полтавській області права на звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та відповідно є підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпродсоживслужби в Полтавській області (36020, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, б. 7, код ЄДРПОУ 40358617) до Товариства з додатковою відповідальністю Інтурист - Полтава (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, б. 28/1, код ЄДРПОУ 02573585) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева