Рішення

від 28.12.2018 по справі 826/1300/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2018 року № 826/1300/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Лазара до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Лазара (далі - позивач, ТОВ Трейд Лазара ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо призначення та проведення перевірки ТОВ Трейд Лазара ;

визнати протиправним та скасувати акт ГУ ДФС у м. Києві № 226/26-15-14-07-02-10/38998232 від 21.12.2016;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.01.2016:

№0142615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 56 443 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 45 154 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 289 грн.;

№0152615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 157 905,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 157 905,00 грн.;

№0162615147, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 37 406,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України та зазначає, що відповідачем за відсутності правових підстав проведено перевірку ТОВ Трейд Лазара та вказує на протиправність, прийнятих на підставі цієї перевірки, податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ Ека Строй Плюс .

Ухвалою суду від 15.02.2017 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача заперечував по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та зазначив, що ТОВ Трейд Лазара правомірно збільшено суму податкового зобов'язання, оскільки показники податкового обліку з ПДВ, сформовані на підставі спірних господарських операцій, є недостовірними.

Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами спрощеного позовного провадження згідно нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 01.12.2016 № 7737, направлення від 02.12.2016 №913/26-15-14-07-02, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі №760/6919/16-к щодо призначення позапланової перевірки за клопотанням слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Гриценко С.П. в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 КК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Трейд Лазара (код 38998232) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Акротус-Систем (код ЄДРПОУ 39474962), ТОВ "Арнад Плюс" (код ЄДРПОУ 39759943), ТОВ "Ренесанс Славія Інвестмент" (код ЄДРПОУ 32852075), ТОВ "Драйв Денс Київ" (код ЄДРПОУ 35997875), ТОВ "Торгово-Інвестиційна компанія Енергія" (код ЄДРПОУ 36424719), ТОВ "Біо Плюс" (код ЄДРПОУ 36586825), ТОВ "Світ Фуд" (код ЄДРПОУ 38864306), ТОВ "Металлсервіс Україна" (код ЄДРПОУ 38946535), ТОВ "Фондор Груп" (код ЄДРПОУ 39161539), TOB "СТ Мідл" (код ЄДРПОУ 39165685), ТОВ "Гран Бутік" (код ЄДРПОУ 39721811), ТОВ "Арабікус" (код ЄДРПОУ 39795071), ТОВ "Барбадос ЛТД" (код ЄДРПОУ 39861332), ТОВ "Бром форс" (код ЄДРПОУ 39879596), ТОВ "Інтер техноледжі" (код ЄДРПОУ 39931839), ТОВ "Елітстар Компані" (код ЄДРПОУ 39931996), ТОВ "Марино Торг" (код ЄДРПОУ 39882792), ТОВ "Домініка трейд" (код ЄДРПОУ 39883204), ТОВ "Бурж ком" (код ЄДРПОУ 39936470), ТОВ "Бурбон трейд" (код ЄДРПОУ 39941606), ТОВ "Вендер Проджект" (код ЄДРПОУ 39401391), ТОВ "Коралсіті" (код ЄДРПОУ 39472352), TOB "ВТК Сіріус" (код ЄДРПОУ 39707891), ТОВ "Молгрант" (код ЄДРПОУ 39832034), ТОВ "Мідленд Інвест" (код ЄДРПОУ 39852129), ТОВ "Гард Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873662), ТОВ "Білд Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873730), ТОВ "Бест Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39873877), ТОВ "Консалтком" (код ЄДРПОУ 39932853), ТОВ "Ленсі груп" (код ЄДРПОУ 39932921), ТОВ "Макао Союз" (код ЄДРПОУ 39938750), ТОВ "Ареал Софт Груп" (код ЄДРПОУ 39954814), ТОВ "Компанія "Інвест гарант" (код ЄДРПОУ 40136254), ТОВ "Кортес-Плюс" (код ЄДРПОУ 39710362), ТОВ "Форест-таун 2015" (код ЄДРПОУ 39882090), ТОВ "Олмофо" (код ЄДРПОУ 39930086), ТОВ "Профбудкомплекс" (код ЄДРПОУ 40028021), ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" (код ЄДРПОУ 36850050), ТОВ "Енкод констракшн" (код ЄДРПОУ 39237361), TOB "ТК Спектр" (код ЄДРПОУ 39730370), ТОВ "Фреш продакшн" (код ЄДРПОУ 38799709), ТОВ "Маджестік Лайн" (код ЄДРПОУ 38952491), ТОВ "Анадора" (код ЄДРПОУ 39937233), ТОВ "Сафарс" (код ЄДРПОУ 39937516), ТОВ "Всеукраїнська тютюнова компанія" (ТОВ "Альтерсвіфт") (код ЄДРПОУ 39832055), ТОВ "Врожай 2015" (код ЄДРПОУ 39983410), ТОВ "Стандарт промбуд" (код ЄДРПОУ 40047395), ТОВ "РЗХ Лімітед" (код ЄДРПОУ 39526198), ТОВ "Малаві" (код ЄДРПОУ 39861589), ТОВ "Наполі Груп" (код ЄДРПОУ 39865997), ТОВ "Багіра Фінанс" (код ЄДРПОУ 38750731), TOB "ІК Дельта" (код ЄДРПОУ 39623466), ТОВ "Голд Трейд" (код ЄДРПОУ 39279857), ТОВ "Шериф комфорт" (код ЄДРПОУ 39735866), ТОВ "Супінам плюс" (код ЄДРПОУ 39861463), ТОВ "Промомаркетгруп" (код ЄДРПОУ 39276264), ТОВ "БК Нові горізонти" (код ЄДРПОУ 39387168), ТОВ "Нова перспектива-2015" (код ЄДРПОУ 3981164), ТОВ "Інтер буд" (код ЄДРПОУ 39452095), ТОВ "Будівельні технології "Кразбуд" (код ЄДРПОУ 39323036), ТОВ "Інтербілд Комьюніті" (код ЄДРПОУ 39932429), ТОВ Ека Строй Плюс (код ЄДРПОУ 38637567), ТОВ "Підлога Бетон" (код ЄДРПОУ 37909981), ТОВ "Біз-лайн" (код ЄДРПОУ 39621563), ТОВ "Метрокепітал Груп" (код ЄДРПОУ 37354392), ТОВ "Сільник" (код ЄДРПОУ 37692894), ТОВ "Фоса-Інтернейшнл" (код ЄДРПОУ 38380067), ТОВ "Панорама-Скай" (код ЄДРПОУ 39343141), ТОВ "Омелюх груп" (код ЄДРПОУ 39343995), ТОВ "Профбуд-2015" (код ЄДРПОУ 39669448), ТОВ "Гранді плюс" (код ЄДРПОУ 39962762), ПП "Будпостач-Закарпаття" (код ЄДРПОУ 37858019), ТОВ "Салес ЛТД" (код ЄДРПОУ 39420964), ТОВ "Аргенто Україна" (код ЄДРПОУ 39621144), ТОВ "Алтіма Трейд" (код ЄДРПОУ 39870310), ТОВ "Континент ДК" (код ЄДРПОУ 38387020), ТОВ "Нубіром" (код ЄДРПОУ 39267705), ТОВ "Астор Агротрейд" (код ЄДРПОУ 39590404), ТОВ "Ковач-Проммонтаж" (код ЄДРПОУ 34688267) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 21.12.2016 № 226/26-15-14-07-02-10/38998232, в якому зафіксовані виявлені за результатами проведення перевірки порушення ТОВ Трейд Лазара :

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 157 905 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік у загальній сумі 157 905 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 154 грн. та занижено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) на суму 37 406 грн., у тому числі за вересень 2015 року занижено податок на додану вартість на суму 45 154 грн. та занижено від'ємне значення на суму 37 406 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017:

№0142615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 56 443 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 45 154 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 289 грн.;

№0152615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 157 905,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 157 905,00 грн.;

№0162615147, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 37 406,00 грн.

Вважаючи, що дії відповідача з проведення перевірки вчинені з порушенням вимог податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що порушують права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється в разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як видно з матеріалів справи ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції Трофімова Б.В., погоджене із заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Сьомічем А.А., про дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства - задоволено.

Надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України, зокрема, ТОВ Трейд Лазара (код 38998232) при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567).

У зв'язку із надходженням зазначеного судового рішення, начальником ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ від 01.12.2016 № 7737 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Трейд Лазара (код 38998232) , яким наказано провести позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Трейд Лазара (код 38998232) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських правовідносин із вказаними у наказі суб'єктами господарювання.

За таких обставин суд зазначає про призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Трейд Лазара за наявності правових підстав для її проведення.

Разом з тим, згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В акті перевірки зазначено, що копію наказу від 01.12.2016 №7737 вручено та направлення від 02.12.2016 №913/26-15-14-07-02 пред'явлено для ознайомлення представнику за довіреністю ТОВ Трейд Лазара Єреську С.А. Перевірку проведено з відома директора ТОВ Трейд Лазара .

Суд приймає до уваги зазначені в акті перевірки обставини щодо повідомлення позивача про проведення перевірки.

У контексті зазначеного, встановлені обставини в ході розгляду справи, які не спростовані позивачем, свідчать про факт допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки у відповідності до положень пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України.

Між тим, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем за місцем проведення перевірки не складався акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вказана правова позиція підтримана Верховним судом, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17, від 07 листопада 2018 року у справі №П/811/824/17.

За таких обставин, посилання позивача на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, судом відхиляються як необґрунтовані.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на поширення на нього дії мораторію на проведення перевірок у 2016 році, який введено в дію відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , згідно якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки наведеною нормою чітко передбачено, що перевірки суб'єктів господарювання можуть здійснюватись згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, результати проведеної перевірки оформлено актом від 21.12.2016 № 226/26-15-14-07-02-10/38998232.

Вiдповiдно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій. Саме прийняті контролюючим органом рішення (податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) і є підставою для виникнення у позивача прав чи обов'язків. У свою чергу акт перевірки, як власне і висновки викладені в ньому не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову Підприємця щодо протиправності акта перевірки.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №815/4940/16.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту ГУ ДФС у м. Києві № 226/26-15-14-07-02-10/38998232 від 21.12.2016.

Разом з тим, вирішуючи питання чи дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567), суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом 1 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз.2 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567).

Між ТОВ Трейд Лазара (Покупець) та ТОВ Ека Строй Плюс (Продавець) укладено договір №17/9 від 17.09.2015, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар у кількості та по цінам вказаним у накладних.

Згідно пункту 3.1 Договору оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку на рахунок Продавця.

На виконання умов Договору ТОВ Ека Строй Плюс виписано видаткову накладну від 17.09.2015 №ЕЮ000000256 на загальну суму 495 360,00 грн., у тому числі ПДВ - 82 560,00 грн., податкову накладну від 17.09.2015 №44 на загальну суму 495 360,00 грн., у тому числі ПДВ - 82 560,00 грн. та рахунок-фактуру від 17.09.2015 №ЕЮ000000262 на загальну суму на загальну суму 495 360,00 грн., у тому числі ПДВ - 82 560,00 грн.

Сума податку на додану вартість по вказаній податковій накладній включена ТОВ Трейд Лазара до складу податкового кредиту у вересні 2015 року у сумі 82 560 грн. та відображена у Додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2015 року.

В підтвердження відповідності та сертифікації поставленого товару (взуття чоловіче та жіноче) позивачем надано копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, лист ДП Укрметртестстандарт .

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, ТОВ Ека Строй Плюс був зареєстрований як юридична особа та був платниками податку на додану вартість.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації особи платником податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

В ході аналізу податкової інформації відповідач посилається на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к, постановленої в рамках кримінального провадження № 12015000000000630 від 08.12.2015, відкритого за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до вказаної ухвали встановлено, що в межах кримінального провадження опитано ряд фізичних осіб, які незаконного використовували реквізити суб'єктів господарювання, в тому числі ТОВ Ека Строй Плюс , з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків на значну суму.

Також в ході досудового розслідування, на що посилається відповідач, було допитано директора та головного бухгалтера ТОВ Ека Строй Плюс ОСОБА_1, яка повідомила, що ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала, ніяких первинних документів не підписувала.

При цьому, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат чи податкового кредиту.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Посилання відповідача на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к щодо призначення позапланової перевірки, як і на факт вилучення печаток деяких контрагентів позивача, протоколи допиту, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ані ухвала, ані протокол не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Посилаючись на інформацію отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагента ТОВ Ека Строй Плюс , що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу щодо неналежності первинних документів підприємства у зв'язку з їх підписанням особою, яка значилася як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування ТОВ Трейд Лазара податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги недоведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ Трейд Лазара та ТОВ Ека Строй Плюс , та доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.01.2016 №0142615147, №0152615147, №0162615147 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів у вказаного контрагента.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б ТОВ Трейд Лазара права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Лазара (ідентифікаційний код 38998232, адреса: 04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38, н/п 140) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.01.2016 №0142615147, №0152615147, №0162615147.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Лазара (ідентифікаційний код 38998232, адреса: 04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38, н/п 140) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3776,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур