Постанова

від 17.09.2019 по справі 826/1300/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа №826/1300/17

адміністративне провадження №К/9901/14711/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Гусака М.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2018 (суддя - Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 (судді -Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лазара" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акта перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лазара" (далі - ТОВ "Трейд Лазара", Товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило: визнати протиправними дії щодо призначення та проведення перевірки Товариства; визнати протиправним та скасувати акт від 21.12.2016 №226/26-15-14-07-02-10/38998232 про результати документальної позапланової перевірки Товариства; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2016 №0142615147, №0152615147 та №0162615147 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" (ПДВ) на 56`443,00 грн, суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 157`905,00 грн та про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ за вересень 2015 року на 37`406,00 грн.

Позивач вважає порушеним порядок та підстави призначення та проведення податкової перевірки Товариства та зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням норм податкового законодавства та на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 28.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.01.2016 №0142615147, №0152615147, №0162615147; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог вмотивований тим, що Товариство правомірно відобразило в податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ господарські операції з придбання товару (взуття чоловіче та жіноче) у ТОВ "Ека Строй Плюс". Цей висновок суду ґрунтується на встановлених у справі обставинах щодо придбання позивачем у вказаного постачальника товару, які, в свою чергу, встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: наданих позивачем належно оформлених первинних документів на підтвердження показників податкового обліку, які повно відображають зміст, кількісні та вартісні показники господарських операцій, включених до податкового обліку за наслідками взаємовідносин із ТОВ "Ека Строй Плюс". При цьому суди зазначили, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Ека Строй Плюс" не позбавляє правового значення видані цим товариством податкові накладні на адресу позивача. Посилання контролюючого органу на заперечення директора та головного бухгалтера ТОВ "Ека Строй Плюс" щодо причетності до господарської діяльності вказаної юридичної особи, що були надані в межах досудового розслідування, порушеного по факту фіктивного підприємництва, не визнані судом виключною обставиною, що свідчить про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ека Строй Плюс". З врахуванням правової позиції Верховного Суду, що була викладена у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, суди зазначили, що сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування позивачем витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, у якій, посилаючись на порушення суми першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що надані позивачем на підтвердженні показників податкового обліку первинні документи зі сторони ТОВ "Ека Строй Плюс" підписані ОСОБА_2, яка заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства. Подальша реалізація позивачем придбаного товару у ТОВ "Ека Строй Плюс" здійснена на день раніше, ніж товар був придбаний. Порушені умови договору в частині строків проведення розрахунків за отриманий товар. Ці обставини, за оцінкою відповідача, свідчать про нереальність операцій з постачання товару від ТОВ "Ека Строй Плюс" на користь позивача.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК) та на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к (кримінальне провадження №12015000000000630) ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Трейд Лазара" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з рядом контрагентів, в тому числі, з ТОВ "Ека Строй Плюс", за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 21.12.2016 № 226/26-15-14-07-02-10/38998232. Згідно з висновками цього акту Товариство порушило норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК, внаслідок чого занизило податок на прибуток за 2015 рік на 157`905,00 грн, ПДВ за вересень 2015 року на 56`443,00 грн та завищило від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 декларації) на 37`406,00 грн.

Висновок ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що виразилося у завищенні витрат за 2015 рік на 412`800,00 грн та податкового кредиту за вересень 2015 року на 82`560,00 грн, обґрунтований посиланням на те, що операції між ТОВ "Трейд Лазара" та ТОВ "Ека Строй Плюс" за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без фактичного здійснення операцій.

При цьому контролюючий орган посилається на отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію (інформаційні бази даних ДФС), згідно з якою: ТОВ "Ека Строй Плюс" у період з 01.01.2014 по 29.07.2016 не декларувало витрати з придбання товарів/послуг, а за вересень 2015 року не подало податкову звітність; встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг) у податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Ека Строй Плюс". Крім того, громадянка ОСОБА_2 , яка у період з 12.12.2014 по 23.07.2015 відповідно до реєстраційних документів була засновником та директором ТОВ "Ека Строй Плюс", свою причетність до господарської діяльності вказаного товариства заперечує. Джерелом цієї інформації ГУ ДФС у м. Києві вказує ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к про призначення та проведення податкової перевірки у кримінальному провадженні №12015000000000630, порушеного 08.12.2015 за фактом створення фіктивного підприємництва (частина 2 статті 205 Кримінального кодексу України), та протокол допиту ОСОБА_2 , складений оперативним уповноваженим ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенантом податкової міліції Іващенко А.С.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2016 №0142615147, №0152615147 та №0162615147, з приводу правомірності яких виник спір.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ека Строй Плюс" був укладений договір від 17.09.2015 №17/9, за умовами якого продавець (ТОВ "Ека Строй Плюс") зобов`язується передати у власність покупцю (позивач), а покупець зобов`язується прийняти товар (взуття чоловіче та жіноче) у кількості та по цінам, вказаним у накладних. За результатами поставки товару ТОВ "Ека Строй Плюс" на адресу позивача виписано податкову від 17.09.2015 №44 на загальну суму 495`360,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 82`560,00 грн, яку позивач включив до складу податкового кредиту у податковій декларації за вересні 2015 року, а витрати в сумі 412`800,00 грн включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у 2015 році регулювався нормами статей 134, 198 ПК (у редакції, чинній на відповідний період).

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом (а) пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 N996-XIV (у редакції, чинній станом на 2015 рік) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Також не є безумовним свідченням необґрунтованості податкової вигоди відсутність у контрагента матеріально технічних та трудових ресурсів, оскільки це не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку товару.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши з дотриманням норм статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази, надані позивачем на спростування доводів контролюючого органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ "Ека Строй Плюс", а саме: договір між позивачем (покупець) та ТОВ "Ека Строй Плюс" (продавець) від 17.09.2015 №17/9; видаткову накладну від 17.09.2015 №ЕЮ000000256 на суму 495`360,00 грн , податкову накладну від 17.09.2015 №44 на вартість поставки 495`360,00 грн, у тому числі , ПДВ - 82`560,00 грн , рахунок-фактуру від 17.09.2015 №ЕЮ000000262 на 495`360,00 грн; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, лист ДП "Укрметртестстандарт" на підтвердження відповідності та сертифікації поставленого товару (взуття чоловіче та жіноче) , - з врахуванням статусу ТОВ "Ека Строй Плюс" платника ПДВ станом на 17.09.2015 встановили факт поставки товарів від цього постачальника на адресу позивача та з огляду на відсутність доказів з боку відповідача щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентом податкового законодавства чи-то сприяння йому в цьому дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

При цьому суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_2 як на доказ у адміністративній справі, що відповідає правильному застосуванню норм статті 72, частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Одне тільки досудове розслідування, порушене по факту фіктивного підприємництва не свідчить про безтоварність господарських операцій за участі суб`єкта підприємницької діяльності, якого стосується це розслідування. Преюдиційне значення для адміністративного суду мають обставини, встановлені вироком суду в кримінальному провадженні або в ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.

Обставини щодо непричетності ОСОБА_2 до діяльності ТОВ "Ека Строй Плюс", на які посилається відповідач, обґрунтовано не були взяті судами першої та апеляційної інстанцій до уваги, оскільки ОСОБА_2 була керівником ТОВ "Ека Строй Плюс" з 12.12.2014 по 23.07.2015, тоді як господарські операції мали місце у вересні 2015 року, а контролюючий орган у акті перевірки не ставить під сумнів відповідність первинних документів, що були складені ТОВ "Ека Строй Плюс" у вересні 2015 року, вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.Я.Олендер

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду