Постанова

від 27.12.2018 по справі 903/162/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року Справа № 903/162/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Богачук Я.О.,

від відповідача: Гуйван О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2018р. (повний текст складено та підписано 31.08.2018 р.) у справі № 903/162/18 (колегія суддів: Костюк С.В., Дем'як В.М., Якушева І.О.)

за позовом Приватного підприємства "Фасад"

до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк"

про стягнення 373 413,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фасад" звернулось з позовом до ПрАТ "Універмаг "Луцьк" про стягнення 397386,57 грн., з яких: 374240,08 грн. заборгованості, 5613,60 грн. інфляційних витрат, 1568,73 грн. 3% річних, 15964,16 грн. пені.

В обгрунтування вимог зазначає, що 12.05.2016 р. між позивачем (субпідрядник) і відповідачем (замовник) було укладено додаткову угоду до договору №01-SL-Л генерального підряду від 30.07.2015 р. Згідно п. 1.1 даної Угоди позивач зобов'язався виконати роботи по улаштуванню фасадних конструкцій, вікон, алюмінієвих, метало-пластикових та скляних дверей, а також скляних перегородок на об'єкті Нове будівництво фізкультурно-оздоровчого центру на проспекті Грушевського, 7-А, в м. Луцьку. Відповідно до п.2.1 додаткової угоди вартість робіт визначена в сумі 2 953 685,90 грн.; в розділі 3 додатку №1 до угоди передбачено виготовлення та монтаж білих ПВХ дверей, площею 114, 56 кв.м., загальною вартістю 308 375 грн.

25.05.2016 р. відповідач сплатив аванс в сумі 2755685,90 грн. для закупівлі будівельних матеріалів (п.2.2), з яких позивачем використано 2753016, 84 грн., в тому числі ПВХ двері, які доставлялись на будмайданчик відповідача, однак не були прийняті; 28.12.2016 р. сторони склали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та акт №1 прийняття виконаних будівельних робіт на загальну суму 2713730,63 грн., з якої вартість робіт 236672,33 грн. неоплачена.

26.09.2016 р. укладено додаткову угоду №1 до додаткової угоди №13 від 12.05.2016р. на суму 137 567,75грн.; 28.12.2016р. сторонами складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та акт №1 прийняття виконаних робіт на суму 137567,75 грн., яка відповідачем не оплачена. Всього заборгованість по двох актах виконаних робіт склала 374240,08 грн. (236 672,33+137567,75грн.), на яку по п.5.4 угоди нараховано пеню в сумі 15964,16 грн. та на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні та відсотки річних, відповідно в сумі 5613,60 грн. та 1568,73 грн.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, викладеної у відповіді на відзив (а.с. 173-179 т. 1), в зв'язку зі сплатою відповідачем коштів в сумі 54944,42 грн., позивач просить стягнути з відповідача 319295,66 грн. основного боргу, 13248,28 грн. інфляційних втрат, 3475,82 процентів річних та пеню в сумі 37393,25 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28 серпня 2018 року у справі № 903/162/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на користь Приватного підприємства "Фасад" 336019,76 грн., з них 319295,66 грн. заборгованості, 13248,28 грн. інфляційних, 3475,82 грн. - 3% річних, а також 5040,30 грн. витрат по судовому збору та 20000 грн. витрат по правовій допомозі. Відмовлено в частині стягнення пені на суму 37393,25 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами. В частині стягнення пені в сумі 37393,25 грн. відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне акціонерного товариство "Універмаг "Луцьк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог.

В обгрунтування скарги зазначає, що відповідно до ст. 837 ЦК України та актів №№ 1, 2 приймання виконаних будівельних робіт від 19.12.2016 р. підтверджується факт виконання робіт позивачем на загальну суму 2 851 299,00 грн. При цьому, відповідачем сплачено аванс в сумі 2 755 685,90 грн. Таким чином, у відповідача станом на 19.12.2016 р. виникла заборгованість в сумі 95612,48 грн. (2851298,38 - 2755685,90 = 95612,48 грн.). За таких обставин вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості з оплати виконаних робіт в сумі 319295,66 грн. Звертає увагу, що заборгованість в сумі 95612,48 грн. погашена наступним чином: - 54944,42 грн. відповідач сплатив позивачу 11.04.2018 р., у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог на вказану суму; - 40668,06 грн. відповідно до ст. 601 ЦК України зарахована в рахунок заборгованості ПП "Фасад" перед ПрАТ "Універмаг "Луцьк" за заподіяні збитки внаслідок неналежного виконання гарантій виконаних робіт, про що направлена відповідна заява про зарахування однорідних зустрічних вимог від 11.04.2018 р. Разом з цим вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував факт погашення зустрічних однорідних вимог та не надав цьому належну правову оцінку. Також заперечує проти доводів позивача в частині наявності заборгованості в сумі 308375,00 грн. за поставлені ПВХ двері, оскільки останні не були доставлені, змонтовані та передані ПрАТ "Універмаг "Луцьк". Подані позивачем в цій частині докази жодним чином не підтверджують виконання останнім своїх зобов'язань та зазначені обставини не відображені в актах приймання виконаних робіт.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує та вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим. Відзначає, що позовні вимоги належним чином обгрнутовані та підтверджені відповідними доказами. Натомість відповідач безпідставно вказує на можливість зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 40668,06 грн., оскільки заявлена відповідачем є недоведеною та останній не скористався правом подати зустрічний позов. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

За умовами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2018 р. між відповідачем (Замовник), позивачем (Субпідрядник) та Генеральним підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Моноліт" було укладено додаткову угоду №13 до договору №01-SL-Л генерального підряду від 30.07.2015 р. (а.с. 11 т. 1)

Згідно п.1.1 предметом додаткової угоди є улаштуванню фасадних конструкцій, вікон, алюмінієвих, металопластикових та скляних дверей, а також скляних перегородок на об'єкті "Нове будівництво фізкультурно-оздоровчого центру на проспекті Грушевського, 7-А, в м. Луцьку".

Загальна вартість робіт сторонами визначена в сумі 2 953 685,90 грн. Договірна ціна (Додаток 1) є твердою та включає вартість закупівлі та доставки обладнання та матеріалів на об'єкт будівництва та роботи, які прямо не вказані в Договірній ціні, але виконання яких є необхідним для експлуатації об'єкту в частині функціонування систем, вказаних в п. 1.1 цієї Додаткової угоди. Ризики, пов'язані з подорожчанням ресурсів, робіт, обладнання та матеріалів, протягом виконання робіт, несе субпідрядник. (п. 2.1).

За умовами п. 2.2 Замовник здійснює авансування для забезпечення придбання Субпідрядником необхідного обладнання із матеріалів, згідно графіка фінансування та виконання робіт: додаток №2 до цієї угоди.

Додатком №1 до додаткової угоди сторони узгодили договірну ціну будматеріалів та робіт в сумі 2 953 685,90 грн. (а.с.16 т.1).

Додатком № 2 до додаткової угоди сторони узгодили графік виконання та фінансування робіт, згідно якого розмір авансу складає 2 755 685,90 грн.

25.05.2016 р. Замовником було перераховано Субпідряднику кошти в сумі 2755685,90 грн., авансовий платіж за роботи по улаштуванню фасадних конструкцій, вікон, скляних дверей згідно додаткової угоди №13 від 12.05.2015 р. (а.с.44 т.1).

Відповідно до п. 2.4 кінцевий розрахунок із Субпідрядником Замовник здійснює після виконання робіт за цією Додатковою угодою, що підтверджується підписаними всіма сторонами Акту (актів) приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та наданням Субпідрядником та Генеральним підрядником Замовнику Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3.

Вказана додаткова угода за своєю правовою природою відноситься до договорів будівельного підряду.

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену прокутно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівльного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За умовами ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріали справи свідчать, що за результатами виконання вищевказаної додаткової угоди № 13 сторонами складено та підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 р. (форма КБ-3), відповідно до яких договірні зобов'язання виконано на суму 2 713 730,63 грн.

Колегією суддів відмічається, що матеріали справи не містять будь-яких доказів погодження між сторонами угоди (в процесі її виконання) зменшення або збільшення будь-яких передбачених робіт, витрат на будівельні матеріали тощо (виконання розділу 4 угоди).

З огляду на вказане та враховуючи обопільне узгодження виконаних зобов'язань в сумі 2713730,63 грн. суд дійшов висновку, що з врахуванням виплаченого відповідачем (апелянтом) авансу в розмірі 2755685,90 грн. та об'ємом виконаних робіт, існує різниця в сумі 41955,27 грн. (переплата) на користь відповідача (замовника).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що сплачена відповідачем сума авансу не може зараховуватись в рахунок виконаних робіт, оскільки є оплатою вартості будівельних матеріалів. В даному випадку слід зазначити, що вартість будівельних матеріалів, які закуповувались ПП "Фасад" для виконання робіт, є складовою вартості робіт і оплачується виключно в складі виконаних та переданих за актами приймання-передачі робіт. Відтак, аванс є грошовою сумою, яка перераховується наперед в рахунок майбутніх розрахунків за роботи (включаючи вартість матеріалів, використаних для виконання таких робіт). Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № 910/10931/17.

Твердження позивача про наявність заборгованості з остаточних розрахунків в сумі 239341,39 грн., на підставі акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (без врахування матеріалів), судова колегія вважає безпідставним та необгрунтованим, оскільки доданий позивачем акт № 1 (а.с. 70-76) складено ним в односторонньому порядку та не містить ні дати його складання, ні підписів замовника та генпідпрядника.

При цьому суду не надано доказів відмови замовника та генпідрядника від підписання даного акту (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Наявність боргу в сумі 239341,39 грн. (за виконані роботи) не прослідковується також і в підписаних сторонами Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (форма КБ-2в) та Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 р. (форма КБ-3).

Разом з цим судовою колегією відмічається, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження витрат позивача на закупівлю необхідних будівельних матеріалів на суму 2 753 016,84 грн. зі сплаченої відповідачем суми авансу. Відтак, визначення позивачем зазначеної суми та відповідно твердження про використання суми авансу виключно на придбання матеріалів жодними доказами не підтверджується.

З підписаного сторонами Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (форма КБ-2в) вбачається, що вартість матеріалів, виробів та конструкцій склала 2 083 399,23 грн. (Розділ "Разом прямі витрати" а.с. 67 т. 1).

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на той факт, що останнім виконані зобов'язання в частині виготовлення білих ПВХ дверей площею 114,56 кв.м. загальною вартістю 308375,00 грн. (розділ 3 додатку 1), однак відповідач відмовився від їх прийняття та монтажу.

З додатків № 1 до угоди № 13 (розділ № 3 "ПВХ двері") вбачається, що на об'єкті мало бути встановлено 65 ПВХ дверей різного розміру та конфігурації. (а.с. 33-36 т. 1).

Додані позивачем видаткові накладні: № 130606 від 13.06.2016 р., № 140604 від 14.06.2016 р., № 220604 від 22.06.2016 р. свідчать про придбання ПП "Фасад" у ТОВ "Термопласт Плюс" металопластикових конструкцій в загальній кількості 90 шт. на суму 530 000,00 грн.

Оскільки вказані видаткові накладні жодним чином не ідентифікують конфігурацію "металопластикових конструкцій", не відповідають ні кількості, ні вартості обумовленим в додатках ПВХ дверей, останні не можуть бути розцінені судом, як належні докази в підтвердження викладених обставин.

Додані позивачем нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в яких повідомляється про відмову представника замовника ОСОБА_5 від отримання ПВХ дверей на об'єкті будівництва, судом не розцінюються в якості беззаперечних доказів в підтвердження даного факту, оскільки зазначені свідки є працівниками ПП "Фасад" (відтак існує ймовірна упередженість в показах, зацікавленість тощо) та за відсутності будь-якої офіційної переписки з даного приводу між субпідрядником та замовником (юридичними особами), відсутності складання уповноваженими особами сторін підтверджуючих актів тощо, вказані заяви не приймаються судом до уваги.

Таким чином колегія суддів вважає безпідставним та необгрунтованим розрахунок позовних вимог за Додатковою угодою № 13 від 12.05.2016 р. в сумі 236672,33 грн., а саме: 2755685,90 грн. (авансова оплата) - 2753016,84 грн. (вартість матеріалів) - 239341,39 грн. (вартість робіт) = 236672,33 грн. Висновок суду першої інстанції про обгрунтованість заявленої суми заборгованості є помилковим та таким, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відносно позовних вимог в частині заборгованості за додатковою угодою № 1 від 26.09.2016 р. до додаткової угоди № 13 судом приймається до уваги наступне.

26.09.2016 р. між ПАТ "Універмаг "Луцьк" (Замовником), ТОВ "Волинь-Моноліт" (Генпідрядник) та ПП "Фасад" (Субпідрядник) укладено додаткову угоду №1 до додаткової угоди №13 від 12.05.2016р. на суму 137567,75 грн.

Відповідно до предмету даної угоди замовник доручив, а генпідрядник та субпідрядник приймають на себе зобов'язання виконати роботи по улаштуванню композитних панелей, посилення прогону покрівлі при монтажі ФС-4, улаштуванню віконних зливів тощо (п. 1.1).

Згідно п. 2.2 розрахунок із субпідряником замовник здійснює після виконання робіт, що підтверджується підписаними всіма сторонами акту (актів) приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та наданням довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3.

Інші умови даної додаткової угоди регулюються умовами додаткової угоди № 13 (п. 4.1).

Додатком №1 до угоди узгоджено договірну ціну та кошторис на будівельні роботи (а.с. 77-86, т.1).

Факт виконання додаткової угоди №1 від 26.09.2016р. на суму 137567,75 грн. підтверджено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (форма КБ-2в) на зазначену суму, які датовано 19.12.2016р. (а.с. 87-101 т.1).

Обставини виконання додаткової угоди № 1 до додаткової угоди № 13 на суму 137567,75 грн. визнаються сторонами та стверджуються належними доказами.

Таким чином, загальний обсяг виконаних та прийнятих замовником робіт ПП "Фасад" по об'єкту "Нове будівництво фізкультурно-оздоровчого центру на проспекті Грушевського, 7-А, в м. Луцьку" за додатковою угодою № 13 та додатковою угодою № 1 становить 2851298,38 грн. (2713730,63 + 137567,75 = 2851298,38).

З огляду на вказане та приймаючи до уваги сплачену відповідачем суму авансу, станом на грудень 2016 року, а також на момент подання позову, заборгованість відповідача за виконані роботи становила 95612,48 грн. (2851298,38 - 2755685,90 = 95612,48).

Матеріали справи свідчать, що в процесі розгляду позову судом першої інстанції, відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 54944,42 грн. (платіжне доручення № 1331636950 від 10.04.2018 р.), внаслідок чого позивачем уточнено позовні вимоги шляхом зменшення розміру основного боргу на вказану суму.

Тобто, приймаючи до уваги встановлений розмір заборгованості відповідача до подання позову в сумі 95612,48 грн. та здійснення оплати в процесі розгляду спору в сумі 54944,42 грн., колегія суддів дійшла висновку, що розмір основного боргу відповідача на момент прийняття рішення судом першої інстанції становив 40668,06 грн. Відповідно висновок суду першої інстанції про задоволення вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 319295,66 грн. є помилковим.

Апелянт зазначає, що його обов'язок сплатити заборгованість в сумі 40668,06 грн. припинений відповідно до ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок заборгованості ПП "Фасад" перед ПрАТ "Універмаг "Луцьк" за заподіяні збитки внаслідок неналежного виконання гарантій виконаних робіт, про що направлена відповідна заява про зарахування однорідних зустрічних вимог від 11.04.2018 р.

В даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування ст. 601 ЦК України з врахуванням наступного.

Згідно пункту 5.9 додаткової угоди № 13 від 12.05.2016 р. у випадку, якщо внаслідок недоліків у роботах Субпідрядника, як виявлених, так і прихованих або інших причин, не виявлених Сторонами під час приймання робіт або протягом гарантійного строку, замовник понесе збитки, Субпідрядник та Генеральний підрядник зобов'язані відшкодувати замовникові такі збитки у повному обсязі, якщо не доведуть, що такі недоліки виникли не з їх вини та без їх відома спільно або окремо. Для уникнення сумнівів та з метою тлумачення умов цього пункту під "збитками" Сторони розуміють, як (1) втрати Замовника, яких він зазнав у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна чи втратою майнових прав, (2) витрати Замовника, які він зробив або мусить зробити для відновлення порушеного права, так і (3) штрафні санкції або іншу відповідальність, яку Замовник понесе перед третіми особами внаслідок допущених Субпідрядником недоліків у роботах, (4) упущену вигоду, яку замовник реально міг би одержати за договорами оренди з контрагентами Замовника, з якими укладені попередні договори оренди майна, що будується. Підписанням цієї Угоди Субпідрядник підтверджує свою обізнаність з тим, що він несе відповідальність також перед третіми особами - контрагентами Замовника, з якими укладені попередні договори оренди майна, що будується, за суворе дотримання вимог до результатів Робіт, які передбачені п. 1.1 цієї Додаткової угоди і додатками до неї, а також погоджується із тим, що він нестиме перед замовником відповідальність за порушення таких вимог відповідно до цієї Угоди. Генеральний підрядник несе відповідальність перед Замовником також відповідно до Договору генерального підряду (а.с 14 п.5.9).

Виходячи з викладеного та загальних засад господарсько-правових відносин факт заподіяння збитків певною особою та їх розмір підлягає доведенню з урахуванням вини особи, яка завдала збитків. Тобто, зобов'язання зі сплати збитків не носить реального характеру та може визначатись як зобов'язання, строк виконання якого настав або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійщла висновку, що позовні вимоги пілягають задоволенню частково в сумі 40668,06 грн. основного боргу. Нараховані позивачем 13248,28 грн. інфляційних втрат, 3475,82 процентів річних та пеня в сумі 37393,25 грн. задоволенню не підлягають, оскільки їх розрахунок здійснено з безпідставно визначеної суми боргу, а відтак останні вважаються необгрунтованими. При цьому висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 37393,25 грн. з підстав пропуску строку позовної давності підлягає зміні в мотивувальної частини, - шляхом відмови в їх задоволенні з підстав необгрунтованості.

Рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2018 р. у справі № 903/162/18 підлягає зміні в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу шляхом визначення суми боргу в розмірі 40668,06 грн.; в інших частинах задоволених вимог рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 282 ГПК України суд апеляційної інстанції проводить новий розподіл судових витрат. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених становить 10,9 %. Відповідно позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 649,73 грн. по сплаті судового збору та 2180,00 грн. по витратам на правову допомогу. Апелянту підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони 89,1 % зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 6735,96 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, п.п. 1, 3 ч. 1, ч. 4 ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 28 серпня 2018 року у справі № 903/162/18 змінити в частині задоволених вимог про стягнення 319295,66 грн. заборгованості, а також 5040,30 грн. витрат по сплаті судового збору та 20000,00 грн. витрат по правовій допомозі. Скасувати рішення в частині стягнення 13248,28 грн. інфляційних, 3475,82 грн. - 3% річних з прийняттям в цих частинах нового рішення про відмову в позові.

Викласти резолютивну частину рішення (пункти 1-3) в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" (43025, м. Луцьк, просп. Волі, буд. 1, код ЄДРПОУ 01557325) на користь Приватного підприємства "Фасад" (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 145, код ЄДРПОУ 30733478) - 40668,06 грн. основного боргу, 649,73 грн. витрат по сплату судового збору та 2180,00 грн. витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити."

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фасад" (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 145, код ЄДРПОУ 30733478) на користь Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" (43025, м. Луцьк, просп. Волі, буд. 1, код ЄДРПОУ 01557325) - 6735,96 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

6. Справу №903/162/18 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "04" січня 2019 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.