Ухвала

від 21.02.2019 по справі 903/162/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 903/162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Фасад"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018

за позовом Приватного підприємства "Фасад"

до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк"

про стягнення 373 413,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 Приватне підприємство "Фасад" звернулось із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фасад" у справі №903/162/18 виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (на момент звернення із касаційною скаргою) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у даній справі є стягнення у сумі 373 413,01 грн., а отже, ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.08.2018 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" (далі - відповідач, замовник) на користь Приватного підприємства "Фасад" (далі - позивач, виконавець) 336 019,76 грн., з яких 319 295,66 грн. заборгованості, 13 248,28 грн. інфляційних, 3 475,82 грн. 3% річних, а також 5 040,30 грн. витрат по судовому збору та 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Відмовлено в частині стягнення пені на суму 37 393,25 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 рішення Господарського суду від Волинської області від 28.08.2018 змінено в частині задоволених вимог про стягнення 319 295,66 грн. заборгованості, а також 5 040,30 грн. витрат по сплаті судового збору та 20 000,00 грн. витрат по правовій допомозі. Скасовано рішення в частині стягнення 13 248,28 грн. інфляційних, 3 475,82 грн. 3% річних з прийняттям в цих частинах нового рішення про відмову в позові.

Викладено резолютивну частину рішення (пункти 1-3) в наступній редакції: "Позов задоволити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на користь Приватного підприємства "Фасад" 40 668,06 грн. основного боргу, 649,73 грн. витрат по сплаті судового збору та 2 180,00 грн. витрат на правову допомогу. В решті позову відмовити." Здійснено розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Такі доводи мотивовано невідповідністю висновків апеляційного суду обставинам, котрі склались між сторонами даного спору.

Предметом даного судового розгляду є вимога про стягнення коштів за договором субпідряду, яка обґрунтована тим, що відповідач відмовився приймати матеріали, придбані позивачем на виконання умов договору за грошові кошти, отримані від відповідача у якості авансу, а тому, несплаченою з боку відповідача лишається різниця між вартістю підрядних робіт погодженою підписаними між сторонами актами виконаних робіт та отриманим авансом.

Приймаючи оскаржену постанову, апеляційна інстанція відняла від вартості погодженої сторонами вартості договірних робіт отриманий позивачем аванс, врахувала оплату відповідачем коштів під час розгляду справи та визначила суму, яка підлягає до стягнення, як неоплачена з боку замовника.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків апеляційної інстанції, яка відхиляючи доводи позивача про відмову відповідача отримати придбані матеріали встановила, що за умовами договору на об'єкті мало бути встановлено 65 ПВХ дверей різного розміру та конфігурації, однак додані позивачем видаткові накладні свідчать про придбання ним у ТОВ "Термопласт Плюс" металопластикових конструкцій в загальній кількості 90 шт. на суму 530 000,00 грн.

Оскільки ці видаткові накладні не ідентифікують конфігурацію "металопластикових конструкцій" та не відповідають ні кількості, ні вартості обумовленим в додатках до договору ПВХ дверей, останні розцінені апеляційним судом, як неналежні докази в підтвердження обставин про які вказує позивач в тому числі в касаційній скарзі.

Разом з цим судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження витрат позивача на закупівлю необхідних будівельних матеріалів на суму авансу.

Відтак, суд підставно визнав, що твердження позивача про використання суми авансу виключно на придбання матеріалів матеріалами справи не підтверджується.

Також судом враховано, що акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (без врахування матеріалів), доданий позивачем в обґрунтування його правової позиції, складено ним в односторонньому порядку та не містить ні дати його складання, ні підписів замовника та генпідпрядника.

Ураховуючи викладене, повноваження суду касаційної інстанції, визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави вважати, що касаційна скарга позивача є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

За таких підстав Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №903/162/18 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фасад".

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №903/162/18 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фасад".

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал квитанції №1-845К від 23.01.2019 на суму 11 921,60 грн.) повернути заявнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов