Постанова

від 08.01.2019 по справі 904/6455/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2019 р. Справа№ 904/6455/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від відповідача: Яців О.Р. - адвокат

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018, повний текст якого складений 28.09.2018

у справі № 904/6455/17 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дарекс-Енерго

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровська агенція розробок та експертиз

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Ремтрансдеталь

про стягнення 343 634,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 78-81 т. 1) заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 343 634,52 грн., яка складається з:

- основного боргу в сумі 183 272,97 грн. за виконані третьою особою 1 за укладеним з відповідачем як замовником договором № 0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014, 3 % річних в сумі 10 752,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 37 574,99 грн. за вказаним договором;

- основного боргу в сумі 53 238,78 грн. за виконані третьою собою 1 за укладеною з відповідачем як замовником додатковою угодою № 3 від 17.10.2014 до договору № 05МПН14 про виконання робіт та послуг: виконання робіт по реконструкції ввідних шаф, головних розподільчих щитів від 26.05.2014, 3% річних в сумі 3 934,00 грн., пені в сумі 15 485,91 грн. та інфляційних втрат в сумі 39 375,87 грн., нарахованих за вказаним договором,

право на стягнення яких позивач набув за укладеними з третьою особою 1 договором № 04 про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015 та договором № 05 про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015 відповідно.

Справа розглядалась судами неодноразово.

З цим позовом позивач звернувся в червні 2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області, визначивши як відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Ремтрансдеталь , яке є поручителем відповідача щодо частини з вимог за договором поруки № 04 від 20.07.2015 та договором поруки № 05 від 20.07.2015, проте в позовній заяві вимог до вказаної особи не заявив, подавши до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви (а.с. 196-198 т. 1), в якій ним були визначені вимоги й до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремтрансдеталь .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, у справі № 904/6455/17 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, а справу №904/6455/17 передано до Господарського суду Дніпропетровської області для виконання вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України щодо передачі справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення у справі, суд касаційної інстанції зазначив про те, що при зверненні до суду з позовом вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремтрансдеталь позивачем заявлені не були, а місцезнаходження відповідача є м. Київ, а відтак, справа мала розглядатись за місцезнаходженням відповідача, щодо якого заявлено позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2018 справу №904/6455/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дарекс-Енерго до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк та Товариства з обмеженою відповідальністю Ремтрансдеталь про стягнення заборгованості у розмірі 380 634,74 грн. направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018, серед іншого, до участі у справі в якості третьої особи 2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Ремтрансдеталь .

У поданому суду першої інстанції відзиві на позовну заяву (а.с. 18-24 т. 3) відповідач, серед іншого просив суд вирішити питання про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 у справі № 904/6455/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2018, повний текст якого складений 28.09.2018, у справі № 904/6455/17 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 236 511,74 грн., пеню у розмірі 15 485,91 грн., 3% річних у розмірі 14 686,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 76 950,86 грн., в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Отже, судом першої інстанції у повному обсязі задоволено позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції та частково (на 0,01 грн. менше ніж заявлено) позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, зокрема про стягнення основного боргу за додатковою угодою № 3 від 17.10.2014 до договору № 05МПН14 про виконання робіт та послуг: виконання робіт по реконструкції ввідних шаф, головних розподільчих щитів від 26.05.2014, що, як припустив суд першої інстанції, пов'язано з тим, що позивач при розрахунку вказаних вимог припустився арифметичної помилки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено виконання третьою особою 1 робіт на заявлену до стягнення суму, в той час як відповідачем доказів оплати вказаних робіт надано не було.

При цьому суд першої інстанції зазначив про те, що:

- відповідач у своєму відзиві заперечує обґрунтованість вимог позивача як в частині наявності заборгованості за договором №0404/2014-ТО, так і за договором №05МПН14, проте, на відміну від того, що відповідач наводить доводи та пояснення щодо безпідставності вимог за договором №05МПН14, відзив не містить жодних заперечень чи пояснень з приводу необґрунтованості вимог позивача за договором №0404/2014-ТО, тобто, фактично, відповідачем не зазначено жодних обґрунтованих заперечень з приводу виконання робіт за договором №0404/2014-ТО загальною вартістю 183 272,97 грн., а відзив містить лише формальне зазначення про незгоду відповідача з вимогами позивача про стягнення заборгованості в цій частині;

- посилання відповідача на те, що акт виконаних робіт за Додатковою угодою № 3 від 17.10.2014 до договору № 05МПН14 про виконання робіт та послуг: виконання робіт по реконструкції ввідних шаф, головних розподільчих щитів від 26.05.2014 є неналежним доказом, оскільки в ньому відсутня дата складання (підписання) такого акту, є необґрунтованими, так як, по-перше, відповідно до п. 4.1 договору №05МПН14 саме на відповідача покладено обов'язок проставлення дати підписання акту виконаних робіт, так як саме уповноважений представник замовника протягом 5 робочих днів з дня отримання акту зобов'язаний повернути його підряднику або мотивовану відмову у підписанні акту; Спірний акт підписано з боку замовника без будь-яких зауважень, однак саме відповідач не виконав свого обов'язку щодо зазначення дати підписання акту, по-друге, в судових засіданнях судом встановлено, що спірні роботи виконувались третьою особою 1 в приміщенні відповідача, відповідно, останній безумовно був обізнаний з тим, коли саме спірні роботи були завершені, а тому не був позбавлений можливості у спірному акті зазначити інший період виконання робіт або дату їх прийняття, а по-третє, в судовому засіданні представник відповідача не зміг навести іншої дати, коли спірні роботи були виконані;

- зважаючи на те, що відповідач не скористався своїм правом на внесення правок до акту в частині зазначення дійсного періоду виконання робіт та/або проставлення дати прийняття таких робіт, в той час як у спірному акті вказується, що такі роботи виконувались саме у листопаді 2014 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що правильним буде визначення дати виникнення зобов'язання з оплати виконаних у листопаді 2014 року робіт останнім робочим днем місяця - 28.11.2014;

- щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, то суд зазначає, що позивачем зменшено свої позовні вимоги зі стягнення пені шляхом відмови від такої вимоги в частині її нарахування за договором №0404/2014-ТО та шляхом зменшення періоду нарахування пені за договором №05МПН14 з урахуванням строку позовної давності.

Щодо заяви відповідача про вирішення питання про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017, то суд першої інстанції зазначив, що:

- оскільки дане рішення скасоване постановою Верховного Суду від 13.04.2018, проте ПАТ АБ Укргазбанк було сплачено на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області присуджену до стягнення суму коштів в повному обсязі, то наявні підстави для повороту виконання такого рішення;

- однак, зважаючи на те, що даним рішенням суду, постановленим за наслідками нового розгляду справи, присуджено до стягнення більшу суму, ніж рішенням від 13.07.2017, то наказ для здійснення повороту виконання рішення від 13.07.2017 судом не видається;

- водночас, оскільки рішенням суду від 20.09.2018 присуджено до стягнення суму, більшу, ніж рішенням від 13.07.2017, то суд не вбачає підстав і для повторної видачі наказу на примусове виконання рішення в частині задоволених вимог, та з метою спрощення розуміння суті рішення, забезпечення пришвидшення виконання рішення суду у даній справі вважає за доцільне видати позивачу, після набрання законної сили рішенням від 20.09.2018, наказ на примусове виконання даного рішення в частині різниці, яка підлягає достягенню з відповідача.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 904/6455/17 в частині стягнення з відповідача 3% річних - 3 934,00 грн., пені - 15 485,91 грн., інфляційних втрат - 39 375,87 грн., що нараховані з 12.12.2014 за Договором № 05МНП14 від 26.05.2014, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача вказаних вимог.

В апеляційній скарзі заявник послався на те, що рішення суду першої інстанції в оспорюваній частині ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті саме обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що акт виконаних робіт за Додатковою угодою № 3 від 17.10.2014 до договору № 05МПН14 про виконання робіт та послуг: виконання робіт по реконструкції ввідних шаф, головних розподільчих щитів від 26.05.2014 є неналежним доказом, оскільки в ньому відсутня дата складання (підписання) такого акту, додатково зазначивши про порушення судом першої інстанції правил об'єднання позовних вимог, які виникають з двох різних договорів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 справа № 904/6455/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки апелянтом не додано доказів сплати судового збору.

За таких обставин, ухвалою від 09.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І:

- апеляційну скаргу залишено без руху;

- апелянту роз'яснено, що:

1. він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 2 400,00 грн.

2. в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

3. відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

22.11.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано оригінал платіжного доручення № 9497-3576 від 16.11.2018 про сплату судового збору в сумі 2 400,00 грн.

Ухвалою від 27.11.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 904/6455/17;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.12.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 904/6455/17 до розгляду на 08.01.2019 о 15:50;

- учасників судового процесу попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

22.12.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 19.12.2018 - примітка суду), в якому позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 904/6455/17.

За приписами ч. 4 ст. 263 ГПК України, до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу на доказ направлення його учасникам судового процесу (відповідач та треті особи - примітка суду) надано фіскальний чек від 18.12.2018.

Проте вказаний чек не може вважатися належним доказом направлення позивачем відповідачу та третім особам копій відзиву на позов адже він підтверджує лише покупку марок на загальну суму 7 грн.

Розпорядженням № 09.1-08/33/19 від 04.01.2019, у зв`язку перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/6455/17.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2019 справа № 904/6455/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою від 08.01.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 904/6455/17 прийнято до свого провадження.

Станом на 08.01.2019 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та треті особи представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

01.04.2014 відповідач як замовник та третя особа 1 як виконавець уклали договір №0404/2014-ТО на виконання робіт (далі Договір №0404/2014-ТО) (а.с. 34-36 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що відповідач доручає, а третя особа 1 бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту дизель-генераторів та бензогенераторів (далі по тексту - обладнання), перелік послуг вказано в додатку №1 до цього договору, за заявкою відповідача, далі по тексту договору - роботи.

Згідно з п. 3.1 Договору №0404/2014-ТО загальна вартість робіт згідно додатку № 2 до цього договору складає: 575 000,07 грн. крім того ПДВ -115 000,01 грн., разом з ПДВ - 690 000,08 грн. Відповідач оплачує третій особі 1 роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання шляхом перерахування грошових коштів щоквартально на поточний рахунок третьої особи 1 протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 2.3.3 Договору №0404/2014-ТО визначено, що на підтвердження факту надання третьою особою 1 відповідачу послуг відповідно до умов цього договору відповідач підписує акт прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів з дати надання такого акту відповідачу третьою особою 1, або у разі незгоди із зазначеним в акті обсягом/якістю робіт направляє третій особі 1 мотивовану відмову від підписання акту.

У п. 3.3 Договору №0404/2014-ТО встановлено, що відповідач оплачує виконавцю вартість робіт та витратних частин, змінних елементів та матеріалів згідно регламенту проведення ТО, впродовж 10 банківських днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та отримання відповідачем від третьої особи 1 рахунку-фактури на витратні частини, змінні елементи та матеріали, що було використано при проведенні ТО.

Додатками № 1, № 2, № 3 до Договору №0404/2014-ТО (а.с. 64-71 т. 1) сторони погодили перелік послуг (робіт) з технічного обслуговування, вартість робіт по технічному обслуговуванню та графік виконання технічного обслуговування.

З матеріалів справи слідує, що сторонами Договору №0404/2014-ТО підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 183 272,97 грн. (а.с. 72-87 т. 1): від 15.05.2015 на суму 8 055,00 грн., від 15.05.2015 на суму 9 371,66 грн., від 15.05.2015 на суму 8 514,00 грн., від 03.06.2015 на суму 19 005,00 грн., від 03.06.2015 на суму 19 67,67 грн., від 03.06.2015 на суму 8 597,33 грн., від 03.06.2015 на суму 8 315,00 грн., від 03.06.2015 на суму 8 261,66 грн., від 03.06.2015 на суму 7 921,66 грн., від 08.06.2015 на суму 21 577,33 грн., від 08.06.2015 на суму 13 709,33 грн., від 08.06.2015 на суму 1 138,33 грн., від 08.06.2015 на суму 28 624,00 грн., від 08.06.2015 на суму 8 989,67 грн., від 08.06.2015 на суму 7 614,66 грн. та від 22.06.2015 на суму 3 906,67 грн.

Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками відповідача та третьої особи без зауважень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач у відзиві на позов, заперечивши проти позовних вимог, в тому числі і за Договором №0404/2014-ТО, не визначив жодних обґрунтованих заперечень з приводу виконання робіт за Договором №0404/2014-ТО загальною вартістю 183 272,97 грн., а відзив містить лише формальне зазначення про незгоду відповідача з вимогами позивача про стягнення заборгованості в цій частині.

В апеляційній скарзі відповідач також не заперечив проти факту виконання робіт за Договором №0404/2014-ТО у заявленій до стягнення сумі.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується виконання третьою особою 1 робіт за Договором №0404/2014-ТО на загальну суму 183 272,97 грн. та прийняття відповідачем вказаних робіт без зауважень.

Водночас матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем таких робіт, а відтак, заборгованість по їх оплаті становить 183 272,97 грн.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься Договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимим доказами доведено факт виконання третьою особою 1 за Договором №0404/2014-ТО робіт на загальну суму 183 272,97 грн. та факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті таких робіт.

20.07.2015 третя особа 1 як первісний кредитор та позивач як новий кредитор уклали договір №04 про відступлення права кредиторської вимоги (а.с. 88-90 т. 1), відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором на суму заборгованості у розмірі 184 411,30 грн. за Договором №0404/2014-ТО, який було укладено між відповідачем та третьою особою 1. При цьому первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредиторові. Підписанням цього договору первісний кредитор підтверджує наявність вказаного боргу (кредиторських вимог) та вірність суми боргу.

В договорі №04 про відступлення права кредиторської вимоги позивач та третя особа 1 погодили, що:

- за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань по задоволенню суми кредиторської заборгованості за Договором №0404/2014-ТО (п. 1.2);

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні між ним і боржником (в порядку правонаступника) в обсязі, передбаченому п. 1.2. Договору (п. 1.3);

- новий кредитор набуває право кредиторської вимоги з моменту підписання цього договору (п. 3.3).

Додатковим договором від 20.07.2015 до договору №04 про відступлення права кредиторської вимоги (а.с. 179 т. 1) сторони доповнили вказаний договір пунктом 1.6, відповідно до якого до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за Договором №0404/2014-ТО щодо стягнення заборгованості з боржника з урахуванням пені та штрафних санкцій, визначених відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, з огляду на положення договору № 04 про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015, кредитором за Договором №0404/2014-ТО став позивач.

20.07.2015 позивач з листом від 20.07.2015 (а.с. 91 т. 1) направив на адресу відповідача копію договору № 04 про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015, тобто повідомив відповідача про відступлення права вимоги, проте матеріли справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу вартості спірних робіт.

Також 26.05.2014 відповідач як замовник та третя особа 1 як підрядник уклали договір №05МПН14 на виконання робіт та послуг: виконання робіт по реконструкції ввідних шаф, головних розподільчих щитів (далі Договір № 05МПН14) (а.с. 94-100 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, третя особа 1 зобов'язалась своїми силами і засобами, за завданням відповідача і за його рахунок, виконати у відповідності до умов цього договору електромонтажні роботи та пусконалагоджувальні послуги згідно технічного завдання (додаток № 1 до договору) на об'єктах відповідача (об'єкти), а відповідач зобов'язався прийняти виконані третьою особою 1 роботи та послуги і оплатити їх.

У п. 2.1 Договору № 05МПН14 визначено, що загальна вартість договору становить 348 863,06 грн., крім того ПДВ (20 %) 69 772,61 грн., разом з ПДВ 418 635,67 грн.

Згідно з п. 2.3 Договору № 05МПН14 розрахунок між відповідачем та третьою особою 1 за даним договором проводиться в національній валюті України шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок третьої особи.

Відповідно до п. 2.6 Договору № 05МПН14 вартість робіт та послуг по кожному об'єкту замовника визначається додатково, згідно заявки відповідача (додаток №3 до Договору) та підписаної сторонами додаткової угоди на кожен об'єкт окремо.

При зверненні до суду позивачем заявлено до стягнення заборгованість за виконані роботи, передбачені додатковою угодою № 3 від 17.10.2014 до Договору № 05МПН14 (а.с. 106 т. 1).

Водночас позивачем до матеріалів справи додані докази виконання та оплати робіт за додатковою угодою № 1 від 18.07.2014 (а.с. 104 т. 1), проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки до предмету позову входить вирішення питання про стягнення заборгованості за виконані роботи, передбачені саме додатковою угодою № 3 від 17.10.2014 до Договору № 05МПН14, необхідність у дослідженні питання про виконання робіт, передбачених додатковою угодою № 1 від 18.07.2014, відсутня.

Додатковою угодою № 3 від 17.10.2014 до Договору № 05МПН14 сторони узгодили, що вартість робіт та послуг визначається згідно заявки відповідача (а.с. 105 т. 1) та становить 177 462,58 грн. з ПДВ.

Зі змісту п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 17.10.2014 до Договору № 05МПН14 слідує, що третя особа 1 мала виконати роботи та послуги по реконструкції ввідної шафи головного розподільчого щита за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 1.

Згідно з п. 4.1 Договору № 05МПН14 здавання-приймання виконаних робіт та послуг здійснюється сторонами за актом здавання-приймання робіт та послуг. Акти здавання-приймання робіт та послуг підписуються уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує третя особа 1 і передає для підписання уповноваженому представнику відповідача. Уповноважений представник відповідача зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту повернуто третій особі 1 підписаний акту або мотивовану відмову у підписанні акту із переліком необхідних доробок, термінів та умов їх виконання.

На підтвердження виконання третьою особою 1 робіт за спірною додатковою угодою позивачем надані копії актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року (а.с. 110-116 т. 1) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року (а.с. 120-121 т. 11), які підписані представниками відповідача та третьої особи 1 без зауважень та скріплений їх печатками.

Відповідач, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі зазначав про те, що надані позивачем акти є неналежними доказами адже в них відсутній обов'язковий для документів, що підтверджують проведення господарської операції реквізит, а саме - дата складання (підписання) таких актів.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань відповідача з тих підстав, що відповідно до п. 4.1 Договору № 05МПН14 саме на відповідача покладено обов'язок проставлення дати підписання акту виконаних робіт, оскільки саме уповноважений представник відповідача протягом 5 робочих днів з дня отримання акту зобов'язаний повернути його третій особі 1 або мотивовану відмову у підписанні акту; Враховуючи, що спірний акт підписано з боку відповідача без будь-яких зауважень, саме відповідач не виконав свого обов'язку щодо зазначення дати підписання акту.

Сліз погодитись і з тим, що зі змісту додаткової угоди № 3 від 17.10.2014 до Договору № 05МПН14 слідує, що третя особа 1 мала виконати роботи та послуги по реконструкції ввідної шафи головного розподільчого щита за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 1, тобто роботи, які виконувались в приміщеннях відповідача, а відтак, останній безумовно був обізнаний з тим, коли саме спірні роботи були завершені, і не був позбавлений можливості у спірному акті зазначити інший період виконання робіт або дату їх прийняття, в той час як судовому засіданні представник відповідача не зміг навести іншої дати коли спірні роботи були виконані.

Викладені вище обставини свідчать про те, що спірні роботи виконувались у листопаді 2014 року, а відтак, враховуючи відсутність точної дати підписання відповідних актів, вірним буде визначення дати виникнення зобов'язання з оплати виконаних у листопаді 2014 року робіт останнім робочим днем місяця - 28.11.2014.

Слід зазначити і про те, що відповідач не заперечує проти підписання вищезгаданих актів та довідок уповноваженими представниками відповідача, що свідчить про прийняття ним спірних робіт у повному обсязі, а відтак, сама лише відсутність у відповідних актах та довідках дати їх підписання не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання ним договірного обов'язку по оплати виконаних третьою особою 1 на замовлення відповідача робіт.

За умовами п. 2.5 Договору № 05МПН14, розрахунок за цим договором відповідач здійснює наступним чином:

- відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок третьої особи 1 передоплату у розмірі 70% від вартості додаткової угоди, згідно п. 2.6 даного договору, протягом 10 банківських днів з моменту її підписання (п. 2.5.1.);

- відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок третьої особи 1 суму у розмірі 30% від вартості додаткової угоди, згідно п. 2.6 даного договору, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт та послуг (п. 2.5.2).

На виконання умов п. 2.5.1. Договору № 05МПН14 та Додаткової угоди № 3 відповідач здійснив попередню оплату вартості робіт у розмірі 70% у сумі 124 223,81 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8177-918 від 31.10.2014 (а.с. 108 т. 1).

Отже, неоплаченими з виконаних за Додатковою угодою № 3 до Договору № 05МПН14 залишились роботи на загальну суму 53 238,77 грн. (177 462,58 грн. - 124 223,81 грн.).

20.07.2015 третя особа 1 як первісний кредитор та позивач як новий кредитор уклали договір № 05 про відступлення права кредиторської вимоги (а.с. 122-124 т. 1), відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором на суму заборгованості за Договором № 05МПН14 у розмірі 53 238,78 грн. з ПДВ - невиконане грошове зобов'язання згідно з додатковою угодою № 3 до договору № 05МПН14, яка була укладена 17.10.2014 між відповідачем та третьою особою (сума заборгованості, які визначена у вказаному договорі, більша за дійсну суму заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору № 05МПН14 на 0,01 грн. - примітка суду). При цьому первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредиторові. Підписанням цього договору первісний кредитор підтверджує наявність вказаного боргу (кредиторських вимог) та вірність суми боргу.

В договорі № 05 про відступлення права кредиторської вимоги позивач та третя особа 1 погодили, що:

- за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань по задоволенню суми кредиторської заборгованості за Договором № 05МПН14 від 26.05.2014 у розмірі 53 238,78 грн., з ПДВ - невиконане грошове зобов'язання згідно з додатковою угодою № 3 до Договору № 05МПН14 від 26.05.2014 (п. 1.2);

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні між ним і боржником (в порядку правонаступника) в обсязі, передбаченому п. 1.2. Договору (п. 1.3);

- новий кредитор набуває право кредиторської вимоги з моменту підписання цього договору (п. 3.3).

Додатковим договором від 20.07.2015 до договору № 05 про відступлення права кредиторської вимоги сторони доповнили вказаний договір пунктом 1.6., відповідно до якого до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за Договором № 05МПН14 щодо стягнення заборгованості з боржника з урахуванням пені та штрафних санкцій визначених відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Отже, з огляду на умови договору № 05 про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015, кредитором за Додатковою угодою № 3 до Договору №05МПН14 став позивач.

20.07.2015 позивач з листом від 20.07.2015 (а.с. 91 т. 1) направив на адресу відповідача копію договору № 04 про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015, тобто повідомив відповідача про відступлення права вимоги, проте матеріли справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу вартості спірних робіт.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обв'язку по оплаті виконаних за Договором №0404/2014-ТО робіт на загальну суму 183 272,97 грн. та виконаних за Додатковою угодою № 3 до Договору №05МПН14 робіт на загальну суму 53 238,77 грн., кредитором щодо отримання плати за які за вищевказаними договорами про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015 № 04 та № 05 став позивач, а всього 236 511,74 грн.

Як було встановлено вище, сторонами у договорі № 05 про відступлення права кредиторської вимоги від 20.07.2015 визначену суму заборгованості за додатковою угодою № 3 до договору № 05МПН14 - 53 238,78 грн., що на 0,01 грн. більшу за дійсну суму заборгованості - 53 238,77 грн.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом вказаного не враховано та заявлено до стягнення заборгованість за додатковою угодою № 3 до договору № 05МПН14 в сумі 53 238,78 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 236 511,74 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 15 485,91 грн. колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку оплатити виконані за спірними договорами роботи, є підстави для застосування встановленої вказаними договорами та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 6.9 Договору № 05МПН14 за порушення строків оплати робіт та послуг, згідно п.п. 2.5.1.-2.5.2. зі своє вини, відповідач сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми, сплата якої прострочена, за кожен день прострочення платежу.

У п. 6.11 Договору №05МПН14 визначено, що відповідно до вимог ст. 232 ГК України сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим розділом, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов'язання.

З заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 78-81 т. 3) слідує, що позивач нарахував відповідачу пеню за період з 07.06.2016 по 06.06.2017, що з огляду на погоджений сторонами в п. 6.11 Договору №05МПН14 строк нарахування штрафних санкцій та встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності до вимог про стягнення пені, є вірним.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 15 485,91 грн. за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, як встановлено вище, пеню позивачем заявлено до стягнення з врахуванням встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені, а відтак, заява відповідача про застосування строків позовної давності до вказаних вимог задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14 686,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 76 950,86 грн. слід зазначити таке.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обставин, що склалися, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 14 686,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 76 950,86 грн. за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Також колегія суддів вважає вірним рішення прийняте судом першої інстанції за наслідками розгляду заяви відповідача про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017, а саме те, що:

- оскільки дане рішення скасоване постановою Верховного Суду від 13.04.2018, проте відповідачем було сплачено на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області присуджену до стягнення суму коштів в повному обсязі, то наявні підстави для повороту виконання такого рішення;

- однак, зважаючи на те, що даним рішенням суду, постановленим за наслідками нового розгляду справи, присуджено до стягнення більшу суму, ніж рішенням від 13.07.2017, то наказ для здійснення повороту виконання рішення від 13.07.2017 судом не видається;

- в той же час, оскільки рішенням суду від 20.09.2018 присуджено до стягнення суму більшу, ніж рішенням від 13.07.2017, то суд не вбачає підстав і для повторної видачі наказу на примусове виконання рішення в частині задоволених вимог, та з метою спрощення розуміння суті рішення, забезпечення пришвидшення виконання рішення суду у даній справі вважає за доцільне видати позивачу, після набрання законної сили рішенням від 20.09.2018, наказ на примусове виконання даного рішення в частині різниці, яка підлягає достягенню з відповідача.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції порушено правило об'єднання позовних вимог та розглянуто в одному провадженні вимоги, які виникають з двох різних договорів, колегія суддів зазначає про те, що відповідно до приписів ГПК України в редакції, яка існувала станом на дату звернення до суду з цим позовом, наслідком порушення правил поєднання вимог є повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України), в той час як у випадку порушення провадженні у справі (що відбулось в даному випадку), суд позбавлений можливості повернути позивачу позовну заяви і додані до неї документи без розгляду.

Слід зазначити і про те, що за приписами ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату прийняття справи до провадження Господарськими судом м Києва, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (ч. 6 ст. 173 ГПК України), проте відповідач з відповідним клопотанням до суду не звертався, а роз'єднати позовні вимоги за власною ініціативою є правом, а не обов'язком суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 904/6455/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 904/6455/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 904/6455/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 904/6455/17.

Повний текст постанови складено: 09.01.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

С.А. Пашкіна