Рішення

від 04.01.2019 по справі 161/15687/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15687/18

Провадження № 2/161/452/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 січня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гриня О.М.,

з участю секретаря судових засідань - Стецюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВІСЕНС ПЛЮС , Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАСТМОТОРС про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ ПІВІСЕНС ПЛЮС , ТОВ ТРАСТМОТОРС про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 26 липня 2018 року між ним та ТОВ ТРАСТМОТОРС були укладені два попередні договори купівлі-продажу транспортного засобу №0068 та №0069, рік випуску 2015. Згідно п.1.5 попереднього договору сторони зобов'язались укласти основний договір 31.07.2018 року за умови повного виконання позивачем пункту 2.1 попереднього договору. На виконання пункту 2.1 попереднього договору ОСОБА_2 було здійснено оплату авансу відповідачу в сумі 25709, 50 грн. за договором № 0068 від 26.07.2018 року та 25709,50 грн. за договором № 0069 від 26.07.2018 року, що підтверджується квитанціями. Після цього, жодних повідомлень від відповідача про придбання чи не придбання транспортних засобів для їх наступної передачі на адресу позивача не надходило, пропозиції щодо укладення основного договору відповідач не направляв. У зв'язку з тим, що відповідач своїх зобов'язань за договорами не виконав, відповідно до пункту 1.5 попереднього договору - основні договори купівлі-продажу транспортного засобу сторони не уклали з вини ТОВ ТРАСТМОТОРС , тому, відповідно до положень ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання за попередніми договорами припиняються. Сплачені позивачем кошти є авансом, про що зазначено в п.2.2 попередніх договорів та підлягають поверненню (п.3.4 попередніх договорів).

З огляду на вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 51419 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 08.10.2018 року справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.11.2018 року за клопотанням позивача було замінено первісного відповідача ТОВ ТРАСТМОТОРС на належного ТОВ ПІВІСЕНС ПЛЮС .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 04.12.2018 року за клопотанням позивача до участі у справі у якості співвідповідача було залучено ТОВ ТРАСТМОТОРС .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.12.2018 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Правом подачі відзиву на позовну заяву не скористались. Будь-яких заяв, клопотань зі сторони відповідачів до суду не надходило.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 26 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ ТРАСТМОТОРС були укладені два попередні договори купівлі-продажу транспортного засобу № 0068 та № 0069, за якими сторони зобов'язались у встановлений строк (31 липня 2018 року) укласти договори купівлі-продажу транспортного засобу (далі - основні договори) марки Беларус, модель - 622, рік випуску - 2015, за умови повного виконання позивачем пункту 2.1 попереднього договору (а.с.4-9).

Якщо на зазначену дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладання основного договору.

На виконання пункту 2.1 попереднього договору ОСОБА_2 було здійснено оплату авансу відповідачу в сумі 25709, 50 грн. за договором № 0068 від 26.07.2018 року та 25709,50 грн. за договором № 0069 від 26.07.2018 року, що підтверджується квитанціями від 26.07.2018 року №19035974 та №19035982 (призначення платежу: сплата за трактор згідно договору № 6800 та № 6900 від 26.07.2018 року, відповідно) (а.с.10-11).

Вказані кошти були перераховані на рахунок на рахунок № НОМЕР_2 в АКБ Індустріалбанк (код банку отримувача: 313849; отримувач: ТОВ ТРАСТМОТОРС ; код отримувача: 41945751).

Згідно відповіді АКБ Індустріалбанк , що надана на виконання ухвали суду від 04.12.2018 року зазначений рахунок належить ТОВ ТРАСТМОТОРС (код ЄДРПОУ: 41945751) (а.с.60).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), за номером ідентифікаційного коду юридичної особи 41945751, вказаного позивачем в позовній заяві, заяві про забезпечення доказів та наданих до суду копіях попередніх договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 0068 та № 0069 від 26.07.2018 року, зареєстрована юридична особа, що має іншу назву ніж вказана, а саме: ТзОВ "ПІВІСЕНС ПЛЮС" (місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул. Предславинська, будинок 34 Б; розмір статутного капіталу: 20000 гривень; засновник та керівник: ОСОБА_3; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі: 16.02.2018 року; місцезнаходження реєстраційної справи: Департамент реєстрації Харківської міської ради; інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою: НОМЕР_2). Інформація щодо юридичної особи з назвою ТРАСТМОТОРС в Єдиному державному реєстрі відсутня.

З аналізу даних, які зазначені в попередніх договорах купівлі-продажу транспортних засобів №0068 та №0069 від 26.07.2018 року, встановлено, що відомості про код ЄДРПОУ та номер контактного телефону юридичних осіб "ПІВІСЕНС ПЛЮС" та ТРАСТМОТОРС є ідентичними, проте у вказаних попередніх договорах зазначена інша адреса місцезнаходження юридичної особи (61057, м. Харків, провулок Театральний, будинок 2) та прізвище, ім'я та по-батькові директора юридичної особи ОСОБА_4.).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману. Поняття "нечесна підприємницька практика" означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Відповідно до п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 19 Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Суду не надано доказів, що у відповідача наявна ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України закріплено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За правилами ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.п.1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15) Про практику розгляду цивільних прав за позовами про захист прав споживачів , ЗУ Про захист прав споживачів захищає права споживача, яким є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує товари для власних побутових потреб. Крім того, вказаний Закон регулює відносини, що виникають між споживачем та підприємством чи громадянином-підприємцем, які продають товари, зокрема відносини, що виникають із договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час. Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Частиною 1ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За змістом ч. 3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно по положень ч.1 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати договори із споживачем умови , які є несправедливими.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч. 3 ст. 18 цього закону .

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін ; по-третє умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом встановлено, що укладені між сторонами попередні договори, що є ідентичними за своїм змістом, взагалі не містять умов щодо відповідальності продавця, а також прав покупця в разі отримання товару неналежної якості, що є несправедливою умовою по відношенню до покупця, яким на час укладення попередніх договорів вже внесено на рахунок продавця 25709,50 грн. на виконання умов кожного з договорів і на вказану суму мала бути зменшена вартість транспортного засобу при оформленні основного договору, про що зазначено в п.2.2 попередніх договорів. При цьому відповідно до п.1.6 попереднього договору вартість транспортного засобу визначена 85700 грн. Вказане свідчить про те, що умови попереднього договору порушують принцип добросовісності, містять дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди ОСОБА_2 як споживачеві.

Відповідно до п.2.2 попереднього договору сума 25709,50 грн. розцінюється сторонами як аванс, а при оформленні основного договору вартість майна, по підлягає сплаті покупцеві буде зменшена на суму зазначену за цим попереднім договором (87700 грн., згідно п. 1.6 договору).

Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).

Відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Приписами ст.571 ЦК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, він підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Крім того, згідно п.3.4 договору, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Відповідно до вказаного на користь позивача підлягає до стягнення 51419 грн.

Суд вважає вказану обставину встановленою, оскільки заперечень щодо цієї обставини, вказаної у позовній заяві, відповідач на пропозицію суду про надіслання відзиву на позов, не надав, відмовившись від отримання судового повідомлення, а відтак відповідно до ч.9 ст. 130 ЦПК України вважається таким, що отримав судове повідомлення (а.с. 23,32,58).

Як вбачається із доводів позивача, не спростованих відповідачем, без оплати на рахунок останнього авансу на загальну суму 51419 грн., які, як вважав позивач, призначалися як оплата за трактор, основні договори між сторонами не були б укладені, тоді як позивач мав намір на укладення правочинів, які були б спрямовані на реальне настання наслідків для нього - отримання предмету договору купівлі-продажу.

Зважаючи на те, що основний договір не укладено з вини відповідача та відповідно зобов'язання за ним не виконано - залишення суми авансу у сторони, яка його отримала у даному випадку є неможливим, оскільки такі обставини суперечать вимогам чинного законодавства.

Щодо заявлення позивачем позовних вимог до ТОВ ПІВІСЕНС ПЛЮС , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно, правонаступництво відбувається у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Однак, жодних доказів переходу прав і обов'язків від ТОВ ТРАСТМОТОРС до ТОВ ПІВІСЕНС ПЛЮС суду не надано, тобто ТОВ ПІВІСЕНС ПЛЮС не є правонаступником ТОВ ТРАСТМОТОРС .

Крім того, у результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає. Отже деформація учасника цивільних відносин не відбувається.

Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне на собою правонаступництва у зв'язку з відсутністю правонаступника - нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов'язки особі який вибув, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Однак, доказів зміни назви ТОВ ТРАСТМОТОРС суду також не надано.

Зважаючи на вищенаведене, оскільки у суду відсутні будь-які відомості про наявність правонаступництва між ТОВ ТРАСТМОТОРС та ТОВ ПІВІСЕНС ПЛЮС чи зміну назви ТОВ ТРАСТМОТОРС , вимоги в частині звернення позивача з позовом до ТОВ ПІВІСЕНС ПЛЮС є необґрунтованими та не підлягають до задоволення у даному випадку.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів та цивільного законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні вказаного спору, суд вважає, що права позивача порушені відповідачем неповерненням коштів, сплачених на підставі попередніх договорів, оскільки вказана обставина підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 216, 230, 570, 571, 627, 635, 638; ст.ст.17, 18, 19, 22 Закону України Про захист прав споживачів ,ст. ст.12,13,89,141, 259,263-265,280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАСТМОТОРС на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 51419 (п'ядесят одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАСТМОТОРС на користь держави 704 гривні 80 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАСТМОТОРС (адреса місцязнаходження: 61057, Харківська область, місто Харків, провулок Театральний 2, код ЄДРПОУ 41945751).

Повний текст рішення суду складено 08 січня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь