Рішення

від 27.12.2018 по справі 280/4817/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2018 року 09 год. 50 хв.Справа № 280/4817/18 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., при секретарі судового засідання Серебрянниковій О.А., та сторін

представника позивача: адвоката Вишнякова Д.О.

представника відповідача: К.Ю. Уфімцева,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Лімекс (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 14 - А, адреса для листування: 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 105, кв. 40)

до Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3)

про визнання протиправними та скасування припису №0019 від 01.11.2018, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Лімекс" (далі по тексту позивач) до Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради №0019 від 01.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний припис, який прийнятий за наслідками перевірки стану благоустрою території за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 104, є протиправним та таким, що прийнятий з порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.11.2018 відкрито провадження по справі №280/4817/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 04.12.2018 о 12 год. 00 хв. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача через канцелярію суду (вх. №41528) подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.12.2018 в порядку письмового провадження розгляд справи відкладено на 27.12.2018 об 09 год. 00 хв.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.11.2018 заступником начальника Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради Кресік А.М., головним спеціалістом-інспектором відділу координації діяльності та оперативного контролю в сфері благоустрою Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради Семешко Г.О., із залученням головного спеціаліста районного архітектора Олександрівського району відділу планування та забудови міста департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради Маргарян Т.Г. було проведено обстеження території/перевірку стану благоустрою території м. Запоріжжя, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 104.

За результатами перевірки було складено Акт №0019 від 01.11.2018, відповідно до якого було виявлено самовільно розміщений об'єкт, а саме: малу архітектурну форму - металевий паркан у задовільному стані, права на яку заявляє позивач (далі по тексту паркан).

Позивач заявив, що даний паркан було встановлено на підставі дозвільної документації (зокрема, декларації про початок виконання будівельних робіт від 06.04.2018р., декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.04.2018, проекту облаштування сезонної літньої площадки кафе тощо), відповідно до вимог норм діючого законодавства України (відповідні пояснення Директора позивача Тендетніка Ю.М. містяться в даному Акті).

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем було винесено Припис №0019 від 01.11.2018 з вимогою до позивача провести демонтаж (транспортування) паркану та приведення земельної ділянки до первісного вигляду.

Не погоджуючись із Приписом відповідача позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Суд розглянув справу по суті, дослідивши письмові докази у справі дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи регулювання вищезазначених правовідносин регулюється нижченаведеними нормами діючого законодавства України, зокрема, нормами спеціальних до такого роду правовідносин нормативно-правових актів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно статтями 5 та 40 Закону України Про благоустрій населених пунктів управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють, в тому числі, органи місцевого самоврядування.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється, зокрема, міськими радами та їх виконавчими органами.

Згідно преамбули ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 1 зазначеного ЗУ державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 2 зазначеного ЗУ дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно п. 1 ст. 5 зазначеного Закону планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.

Згідно п. 4 ст. 5 зазначеного ЗУ органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити:

дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Згідно ст. 6 зазначеного ЗУ підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Необхідно зазначити, що жодної з вищеперелічених умов та вимог щодо законного проведення перевірки Відповідачем додержано не було, таким чином, можна зробити висновок, що проведення Відповідачем перевірки з виявлення самовільно розміщеного об'єкта згідно Акту є таким, що не відповідає діючому законодавству, та, як слідство, висновки, що зазначені в Акті та відповідно в Приписі є такими, що суперечать закону.

Також, згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно пп. 2 п. 1 ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла станом на 06.04.2016) замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом держаного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.

Згідно п. 1 ст. 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла станом на 20.04.2016) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

У свою чергу, 06.04.2016 Позивачем було зареєстровано в Департаменті Державної-архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі по тексту - ДАБІ) декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкту нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 104 (категорія складності ІІІ).

20.04.2016 Позивачем було зареєстровано в ДАБІ декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІ категорії складності щодо об'єкту нерухомості, а саме: офісно-торгівельного центру під кафе, що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 104.

У свою чергу, 15.12.2015 Позивачем було погоджено з Головою ДАБІ м.Запоріжжя проекту облаштування сезонної літньої площадки кафе, що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 104 (на зазначеному документі міститься наступне погодження "погоджено при умові оформлення декларації щодо ведення в експлуатацію об'єкту громадського харчування"). Як вже було зазначено, дану умову (застереження) ДАБІ Позивачем було виконано.

Усі вищезазначені дозвільні документи надавалися Позивачем Відповідачу під час перевірки та складання Акту, однак всупереч діючому законодавству України та без будь-яких причин та пояснень, представниками Відповідача вищезазначені документи не були прийняті до уваги та правового аналізу, зазначивши в Акті в графі "Відомості щодо наявності передбаченого чинним законодавством документу, який надає право на розміщення об'єкта (майна)" - "відсутні".

Окремо слід зазначити, що про наявність в Позивача дозвільної документації зазначено Відповідачем безпосередньо в Акті.

Таким чином, можна зробити висновок, що літня площадка кафе загалом та мала архітектурна форма - металевий паркан, зокрема, що розташовані за адресою: м.Запоріжжя, пр. Соборний, 104, є такими, що облаштовані відповідно до діючого законодавства України на підставі усієї необхідної дозвільної документації для такого облаштування та відповідно є такими, що відповідають нормам діючого законодавсвта України.

Окремо, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З огляду на дотримання Позивачем встановлених чинним законодавством приписів щодо оформлення початку виконання будівельних робіт, а також недослідження питання посадовими особами ДАБІ щодо можливості перебудови спірного об'єкта, можна зробити висновок, що винесення припису про знесення будівлі передчасним та незаконним.

Крім цього, за нормами ЦК України істотні відхилення від проекту будівництва повинні порушувати права інших осіб, що у даному випадку не має місце та не лежить в основі обґрунтування необхідності застосування такої міри до Позивача.

Правову позицію щодо застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України та 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності під час вирішення справ про знесення самочинно збудованої будівлі виклав Верховний Суд України в особі цивільної та адміністративної палат у постанові, прийнятій 17 грудня 2014 року в цивільній справі №6-137цс14 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 42390315).

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами цих законодавчих положень, Верховний Суд України зазначив таке.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи (особи, чиї права порушені самочинним будівництвом, орган державної влади або орган місцевого самоврядування) можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат...

Крім того, за змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. При цьому якщо можливо провести відповідну перебудову самочинного будівництва, суд може постановити рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести таку перебудову.

Відповідно до положень статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені вимоги відповідно до вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України, суди повинні встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва, як крайньої міри можливо, зокрема, за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, здійснити неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови .

Таким чином, можна зробити висновок, що вимога Відповідача про демонтаж (транспортування) Паркану є незаконним та передвчасним.

З огляду на вищевикладене, враховуючи процесуальні порушення призначення та проведення позапланової перевірки, відсутність правових підстав її проведення, можна зробити висновок, що отримані результати є незаконними та підлягають скасуванню як такі, що порушують права, свободи та інтереси Позивача, гарантовані ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений, у тому числі, права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частиною третьою ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції №ПН306751 від 12.11.2018 у сумі 1 762,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Лімекс" (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 14-А; ЄДРПОУ 13614175) до Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування припису за порушення вимог законодавства у сфері благоустрою (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3, код. ЄДРПОУ 37573204) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради №0019 від 01.11.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Лімекс" (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 14-А; ЄДРПОУ 13614175) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістьдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 02.01.2019.

Суддя Р.В.Сацький