Постанова

від 20.12.2018 по справі 361/7051/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Василишин В.О.

Провадження №22-ц/824/2400/2018 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Шуляку Д.О.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Броварської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна та державних актів на право власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом та просила про його задоволення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної спільної часткової власності належить ? частина нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.07.2012 року (підстава набуття права власності: Рішення від 11.12.2007 року №647) та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.04.2013 року №2026093.

Співвласником іншої ? частини нежитлової будівлі є ОСОБА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру права власності на нерухоме майно від 02.07.2013 року №5537837. Право власності на нежитлову будівлю ОСОБА_2 набув на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим №1793.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року в справі № 1007/115/09 та ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 1793 в частині купівлі-продажу ? частини цієї нежитлової будівлі, яка належала ОСОБА_7.

Тобто, станом на час подачі позову до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) за адресою: АДРЕСА_1, по ? частині кожен.

Земельна ділянка площею 0,0358 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування нежитлової будівлі була надана позивачу та іншому співвласнику нежитлової будівлі в постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 13.02.2002 року серії НОМЕР_1

14.11.2016 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про надання їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га для обслуговування нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) по АДРЕСА_1, однак згідно відповіді на її звернення від 05.12.2016 року № 1-18/2302 виконкому Броварської міської ради Київської області позивачу було відмовлено у передачі у власність земельної ділянки, оскільки згідно рішення Броварської міської ради Київської області від 09.06.2011 року №234-09-06 Про продаж земельної ділянки продано у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1

На підставі вищевказаного рішення Броварської міської ради Київської області від 09.06.2011 року між Броварською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений 01.07.2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №521. Згідно п.1.1. вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки продавець на підставі рішення Броварської міської ради №234-09-06 від 09.06.2011 року передає (продає), а покупець приймає (купує) у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі-землі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.07.2011 року ФОП ОСОБА_2 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 01.09.2011 року на земельну ділянку площею 0,0327 га за адресою: АДРЕСА_1, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 01.09.2011 року на земельну ділянку площею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, оскільки позивач ОСОБА_3 є власником ? частини нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) за адресою: АДРЕСА_1, що розташована на земельній ділянці площею 0,0358 га, рішення міської ради про продаж цієї ділянки та укладений в подальшому між міською радою та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки є такими, що порушують права позивача та вимоги ст. 377 ЦК України, ст.120 ЗК України, в зв'язку з чим ОСОБА_3 і просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки , яким вирішено продати у власність із земель державної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_2 площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі-землі комерційного призначення по вулиці Гагаріна, 16 а; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі-землі комерційного призначення, за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 521, укладений між Броварською міською радою Київської області та ОСОБА_2; визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_3 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку, що розташована за вищевказаною адресою, площею 0,0327 га, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за

№ 321060001000317 від 30 серпня 2011 року; визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_4 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку, яка розташована за вищевказаною адресою, площею 0,0031 га, кадастровий номер НОМЕР_5 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за

№ 321060001000316 від 30 серпня 2011 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Броварської міської ради Київської області від

09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки , яким продано у власність із земель державної власності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі-землі комерційного призначення, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 521, укладений між Броварською міською радою Київської області та ОСОБА_2

Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_3 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0327 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000317 від 30 серпня 2011 року.

Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_4 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0031 га, кадастровий номер НОМЕР_5 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000316 від 30 серпня 2011 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 із Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 826 грн. 80 коп. з кожного.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 заперечила та просила рішення суду залишити без змін, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з явились, однак їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 11 грудня 2007 року

№ 647 Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (том 1, а.с.76) на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності від 24 грудня 2007 року на ? частину нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 12 червня 2012 року № 269 Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (том 1, а.с.79) видано дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 липня 2012 року замість свідоцтва про право власності від 24 грудня 2007 року на нежитлову будівлю (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з втратою оригіналів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 липня 2012 року, виданого на підставі рішення виконкому Броварської міської ради № 269 від 12 червня 2012 року замість свідоцтва про право власності від 24 грудня 2007 року, позивачу ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить ? частина нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.9-10).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна співвласником іншої ? частини нежитлової будівлі відповідно договору купівлі-продажу, посвідченого 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., зареєстрованого за номером 1793, є відповідач ОСОБА_2 (том 1, а.с.11).

З вищенаведених документів вбачається, що право власності на ? частину нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) ОСОБА_3 набула 24 грудня 2007 року на підставі рішення від 11 грудня 2007 року № 647, тобто раніше ніж відповідач ОСОБА_2

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року в справі № 1007/115/2009, залишеним без змін у цій частині рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу ? частки нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22 березня 2008 року між ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_8, та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В., зареєстрований у реєстрі за № 4661.

Відповідно до державного акту від 13 лютого 2002 року серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі рішення Броварської міської ради Київської області № 465 від 18 грудня 2001 року передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0358 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування пункту приймання склопосуду (том 1, а.с.8).

Також встановлено, що 14 листопада 2016 року позивач звернулася до Броварської міської ради Київської області із заявою про надання їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га для обслуговування належної на праві власності частини нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) по АДРЕСА_1

Листом від 05 грудня 2016 року № 1-18/2302 виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області повідомив ОСОБА_3 про наявність рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки (том 1, а.с.7).

Вищевказаним рішенням Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки продано ФОП ОСОБА_2 у власність із земель державної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення по АДРЕСА_1 вартістю 122 074 грн. 42 коп. (том 1, а.с.12).

На підставі вказаного рішення між Броварською міською радою Київської області та ОСОБА_2 01 липня 2011 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 521 (том 1, а.с.13-14). Згідно із пунктом 1.1 цього договору покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 01 вересня 2011 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0327 га, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000317 від 30 серпня 2011 року (том 1, а.с.15) та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 01 вересня 2011 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0031 га, кадастровий номер НОМЕР_5 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000316 від 30 серпня 2011 року (том 1, а.с.16).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя вказаної статті передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Як встановлено ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною другою статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 березня 2013 року №3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ роз'яснено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статті 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким порушено цивільні (у даному випадку земельні) права особи; застосування інших, передбачених законом, способів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Оскільки рішення Броварської міської ради Київської області від

09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки не відповідає законові, зокрема положенням ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України і порушує права позивача ОСОБА_3, яка як власник ? частини нежитлової будівлі має право на надання їй у власність частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування даної будівлі, законним та обґрунтованим є висновок суду в частині визнання недійсним та скасування вищевказаного рішення міської ради.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2011 року, укладений між Броварською міською радою та ОСОБА_2, суперечить Цивільному кодексу України (ст.377) і Земельному кодексу України (ст.120), та порушує права позивача, правильним є і рішення суду в частині визнання вищевказаного правочину недійсним.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Такий висновок зазначений в правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 01 липня 2015 року № 6-319цс15.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування та/або правочину, тому вимога про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2011 року з підстав, передбачених ст.203 ЦК України, видані на підставі договору на ім я ОСОБА_2 державні акти на право власності на земельну ділянку також підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, про що обґрунтовано зазначено судом в оскаржуваному рішенні.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: