Постанова

від 04.03.2020 по справі 361/7051/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 361/7041/16-ц

провадження № 61-3242св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Броварська міська рада Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Василишина В. О., від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С., від 20 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Броварської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним й скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна й державних актів на право власності на земельні ділянки.

Свої вимоги позивач мотивувала тим,що їй на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 липня 2012 року (підстава набуття права власності: рішення від 11 грудня 2007 року № 647) та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 квітня 2013 року № 2026093.

Співвласником іншої 1/2 частини нежитлової будівлі є ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру права власності на нерухоме майно від 02 липня 2013 року № 5537837. Право власності на нежитлову будівлю ОСОБА_2 набув на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М. за реєстровим № 1793.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року у справі № 1007/115/09 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М. за реєстровим № 1793 в частині купівлі-продажу 1/2 частини цієї нежитлової будівлі, яка належала ОСОБА_5 .

Станом на час подачі позову до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/2 частині кожен.

Земельна ділянка площею 0,0358 га за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі була надана позивачу та іншому співвласнику нежитлової будівлі в постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею від 13 лютого 2002 року серії ІІІ-КВ № 025124.

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га для обслуговування нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) по АДРЕСА_1 , однак згідно відповіді виконкому Броварської міської ради Київської області від 05 грудня 2016 року № 1-18/2302 позивачу було відмовлено у передачі у власність земельної ділянки, оскільки згідно рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки продано у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року між Броварською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 521. Згідно пункту 1.1 вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки продавець на підставі рішення Броварської міської ради № 234-09-06 від 09 червня 2011 року передає (продає), а покупець приймає (купує) у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:023:0534.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2011 року ФОП ОСОБА_2 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01 вересня 2011 року на земельну ділянку площею 0,0327 га за адресою: АДРЕСА_1 , та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 01 вересня 2011 року на земельну ділянку площею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, оскільки позивач є власником 1/2 частини нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,0358 га, а рішення міської ради про продаж цієї ділянки та укладений в подальшому між міською радою та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки є такими, що порушують її права та вимоги статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки , яким вирішено продати у власність із земель державної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_2 , площею 0,0358 га, для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення по АДРЕСА_1 . Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі-землі комерційного призначення, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:023:0534, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 521, укладений між Броварською міською радою Київської області та ОСОБА_2 . Визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯК № 016511 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку, що розташована за вищевказаною адресою, площею 0,0327 га, кадастровий номер 3210600000:00:023:0534, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000317 від 30 серпня 2011 року; визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯК № 016512 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку, яка розташована за вищевказаною адресою, площею 0,0031 га, кадастровий номер 3210600000:00:023:1142, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000316 від 30 серпня 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки , яким продано у власність із земель державної власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі, землі комерційного призначення, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:023:0534, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 521, укладений між Броварською міською радою Київської області та ОСОБА_2 .

Визнано недійсним державний акт серії ЯК № 016511 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0327 га, кадастровий номер 3210600000:00:023:0534, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000317 від 30 серпня 2011 року.

Визнано недійсним державний акт серії ЯК № 016512 від 01 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0031 га, кадастровий номер 3210600000:00:023:1142, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000316 від 30 серпня 2011 року. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передачею у власність відповідачу ОСОБА_2 всієї земельної ділянки, яка перебуває і під 1/2 частиною нежитлового приміщення, що належить позивачу, порушено права останньої. Враховуючи, що земельна ділянка є цілісним сформованим об`єктом з присвоєним кадастровим номером, і що законом не передбачено можливості припинення права власності на частину земельної ділянки, то слід визнати недійсним та скасувати рішення міської ради, визнати недійсним укладений на підставі оспорюваного рішення договір купівлі-продажу земельної ділянки в цілому.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування та/або правочину, тому вимога про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування. Проте, необхідності у додатковому їх скасуванні немає, оскільки сам факт визнання акту недійсним скасовує та припиняє його дію з моменту видання, при цьому він не створює ніяких юридичних наслідків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки не відповідає законові, зокрема положенням статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України і порушує права позивача ОСОБА_1 , яка як власник 1/2 частини нежитлової будівлі має право на надання їй у власність частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування вказаної будівлі, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції в частині визнання недійсним та скасування вищевказаного рішення міської ради.

Зважаючи на те, що підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2011 року з підстав, передбачених статтею 203 ЦК України, видані на підставі договору на ім`я ОСОБА_2 державні акти на право власності на земельну ділянку також підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 рокуі передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що для правильного і об`єктивного вирішення справи про визнання недійсними та скасування рішень, договору та державних актів і для постановлення законного й обґрунтованого рішення суду необхідно з`ясувати факт законності набуття позивачем права власності на майно, а спір відносно цього знаходиться на розгляді у суді касаційної інстанції (справа № 1007/155/2009-ц). У разі вирішення справи не на користь позивача у останньої відсутнє право власності на 1/2 частини спірної нежитлової будівлі, а тому підстави для викупу земельної ділянки будуть відсутні. Суди безпідставно відмовили у зупиненні провадження у справі до вирішення справи № 1007/155/2009-ц у касаційному порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним й скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна й державних актів на право власності на земельні ділянки призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 11 грудня 2007 року № 647 Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності від 24 грудня 2007 року на 1/2 частину нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 12 червня 2012 року № 269 Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна видано дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 липня 2012 року замість свідоцтва про право власності від 24 грудня 2007 року на нежитлову будівлю (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з втратою оригіналів.

На підставі дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 липня 2012 року, виданого на підставі рішення виконкому Броварської міської ради № 269 від 12 червня 2012 року замість свідоцтва про право власності від 24 грудня 2007 року, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна співвласником іншої 1/2 частини нежитлової будівлі відповідно договору купівлі-продажу, посвідченого 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М., зареєстрованого за номером 1793, є відповідач ОСОБА_2 .

Згідно вищенаведених документів право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) ОСОБА_1 набула 24 грудня 2007 року на підставі рішення від 11 грудня 2007 року № 647, тобто раніше ніж відповідач ОСОБА_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року у справі № 1007/115/2009, залишеним без змін у цій частині рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі (магазину-кафетерію), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 22 березня 2008 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., зареєстрований у реєстрі за № 4661.

Відповідно до державного акту від 13 лютого 2002 року серії III-КВ № 025124 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі рішення Броварської міської ради Київської області № 465 від 18 грудня 2001 року передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0358 га за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування пункту приймання склопосуду.

Також встановлено, що 14 листопада 2016 року позивач звернулася до Броварської міської ради Київської області із заявою про надання їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га для обслуговування належної на праві власності частини нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) по АДРЕСА_1 .

Листом від 05 грудня 2016 року № 1-18/2302 виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області повідомив ОСОБА_1 про наявність рішення Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки .

Вищевказаним рішенням Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки продано ФОП ОСОБА_2 у власність із земель державної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення по АДРЕСА_1 вартістю 122 074, 42 грн.

На підставі вказаного рішення між Броварською міською радою Київської області та ОСОБА_2 01 липня 2011 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 521. Згідно із пунктом 1.1 цього договору покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:023:0534.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01 вересня 2011 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0327 га, кадастровий номер 3210600000:00:023:0534, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000317 від 30 серпня 2011 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 01 вересня 2011 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0031 га, кадастровий номер 3210600000:00:023:1142, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321060001000316 від 30 серпня 2011 року.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК Українивизначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові від 12 жовтня 2016 року № 6-2225цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що норми статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду і передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із частиною десятою статті 5 9 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною другою статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким порушено цивільні (у даному випадку земельні) права особи; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що рішенням Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 234-09-06 Про продаж земельної ділянки , яким відчужено ФОП ОСОБА_2 у власність із земель державної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0358 га для обслуговування нежитлової будівлі - землі комерційного призначення по АДРЕСА_1 , вартістю 122 074, 42 грн, на підставі якого між Броварською міською радою Київської області та ОСОБА_2 01 липня 2011 року укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 521, порушено права позивача, як співвласника нежитлової будівлі, що розміщена на проданій земельній ділянці, на отримання у власність (користування) її частини на підставі статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 ЦК Українипередбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2011 року, укладений між Броварською міською радою та ОСОБА_2 , не відповідає положенням статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, порушує права позивача як співвласника нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання зазначеного правочину недійсним.

Щодо доводів відповідача про те, що наразі у касаційній інстанції перебуває на розгляді справа № 1007/155/2009-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., про визнання недійсними довіреностей і правочинів, слід зазначити наступне.

За результатами розгляду справи № 1007/155/2009-ц рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність від 24 січня 2008 року, видану від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , посвідчену нотаріусом нотаріального округу міста Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації Жихаревою І. О., зареєстровану в реєстрі за № 115.

Визнано недійсною довіреність від 24 січня 2008 року, видану від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , посвідчену нотаріусом нотаріального округу міста Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації Жихаревою І. О., зареєстровану в реєстрі за № 117.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу 1/2 частини нежилої будівлі (магазину-кафетерію), розташованої у АДРЕСА_1 , укладений 22 березня 2008 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., зареєстрований в реєстрі за № 4661.

Визнано недійсним договір дарування 33/100 часток нежилого приміщення (складу продбази), розташованого по АДРЕСА_2 , укладений 22 березня 2008 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., зареєстрований в реєстрі за № 4663.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про витребування майна задоволено.

Витребувано на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_8 33/100 частин нежитлового приміщення (складу продбази), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Витребувано на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_2 1/2 частину нежитлової будівлі (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року залишено без змін.

Не погодившись із рішенням апеляційного суду представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , подав у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року (провадження № 61-9525св18) касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року в частині вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без змін.

Окрім того, до Верховного Суду ОСОБА_7 подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року, в якій заявник не погоджуючись із рішенням апеляційного суду в частині скасування рішення місцевого суду просив залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2016 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу № 1007/115/2009 (провадження № 61-17375св18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В., про визнання недійсними довіреностей і правочинів та витребування майна призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Вказаною ухвалою встановлено, що касаційна скаргаОСОБА_7 свідчить про те, що рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про витребування майна, а в частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреностей та правочинів не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Таким чином, аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що розгляд справи № 1007/115/2009 в касаційному порядку може вплинути на правильність розгляду справи № 361/7051/16-ц не знайшли свого підтвердження, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреностей і правочинів у справі № 1007/115/2009 є задоволеними та судом касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій в цій частині не скасовувалися та не переглядаються.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, об`єктивно встановивши обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказані вище та інші доводи касаційної не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції винесені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться у значній мірі до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович