Постанова

від 27.12.2018 по справі 359/9894/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 359/9894/17 Номер провадження: 22-ц/824/3977/2018 Головуючий у суді першої інстанції В.В. Журавський Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 27 грудня 2018 року місто Київ

Номер справи 760/8678/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Горак Ю.М.

сторони:

позивач ОСОБА_3

відповідач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива,6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року ухвалене у складі судді Журавського В.В. в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із з позовом до ОСББ Щаслива 6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, мотивованим тим, що він є членом ОК Житлово-будівельний кооператив Дрім Хаус , право власності на квартиру АДРЕСА_1 не набув через порушення порядку оформлення договору житлового приміщення, а саме через розбіжності в договорі щодо загальної площі квартири, а також через порушення умов прийняття в експлуатацію будівельних об'єктів. 17.09.2017 року ОСББ Щаслива,6 направив на його адресу працівника, який без жодного попередження припинив водопостачання до квартири. Позивач стверджує, що між ним та ОСББ Щаслива,6 відсутні будь-які договірні відносини, проте він сплачує членські внески за умовами договору житлового приміщення №48/24-07-11. Тому, на його переконання відбувається подвійне управління будинком, враховуючи що право на утримання будинку, яке здійснюється забудовником не було передано до ОСББ Щаслива,6 . Вважає, що припинення водопостачання до його квартири є незаконним, а тому просить суд визнати дії ОСББ Щаслива,6 по відключенню 17.09.2017 року його, як споживача, від послуг з водопостачання незаконними, а також зобов'язати ОСББ Щаслива, 6 поновити водопостачання до його квартири.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСББ Щаслива,6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не взяв до уваги, що до компетенції правління не належить здійснення відключення споживачів від водопостачання і такі повноваження правлінню не можуть бути делеговані згідно з Статутом, тому посилання суду на Протокол №10 від 15.09.2017 року є неправомірним. Вказав, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а лише обмежився Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку . Звернув увагу на те, що припинення водопостачання населенню за заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання законом не передбачені взагалі. Вважає, що оскільки ним не оформлено право власності на належну йому квартиру, він не перебуває з ОСББ у договірних відносинах, а тому заборгованість нарахована неправомірно.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити їх з викладених підстав.

Представник відповідача Клюй Т.В. у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною з підстав викладених у відзиві (запереченнях), рішення суду першої інстанції просить залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов висновку про їх недоведеність та необґрунтованість. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

За змістом статей 15, 16 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання має право відповідно до законодавства та Статуту встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів. У свою чергу, співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати внески і платежі.

Відповідно до статті 17 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіянні збитки, а також у повному обсязі сплачувати встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, ОСОБА_3 є членом ОК Житлово-будівельний кооператив Дрім Хаус на підставі договору про порядок оплати пайового внеску і надання житла №48/24-07-11 від 25 червня 2014 року. Умови даного договору передбачають забезпечення ОСОБА_3 права на придбання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у відповідності до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створено ОСББ Щаслива, 6 , що здійснює свою діяльність згідно з вказаним законом та Статутом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива,6 , затвердженим Протоколом №1 установчих зборів ОСББ Щаслива,6 від 28 травня 2016 року.

Будинок АДРЕСА_1 від ОК Житлово-будівельний кооператив Дрім-Хаус переданий на баланс ОСББ Щаслива,6 29.11.2016 року з правом оперативного управління для належного розпорядження майном, що підтверджується актом приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням Щасливської сільської ради №67-3-VII від 17 грудня 2015 року в с. Проліски змінено (перейменовано) назву частини АДРЕСА_4 на АДРЕСА_1, та впорядковано нумерацію відповідно до рішення виконавчого комітету №223 від 22 грудня 2015 року та присвоєно адресу багатоквартирному житловому будинку з АДРЕСА_4 на АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач зобов'язаний, зокрема забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Праву споживача, визначеному у пункту 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Судом було достеменно встановлено, що ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед ОСББ Щаслива,6 , яку не визнає та сплачувати її не має наміру.

20.06.2017 року на загальних зборах ОСББ Щаслива, 6 прийнято рішення, згідно з яким у зв'язку з заборгованістю мешканця квартири НОМЕР_1 у розмірі 4851,08 грн. вручити особисто ОСОБА_3 або надіслати йому повідомлення з рішенням правління про відключення від системи водопостачання його квартири у разі несплати боргу до 01 вересня 2017 року.

15.09.2017 року на засіданні членів правління ОСББ Щаслива,6 було розглянуто питання щодо аналізу стану заборгованості мешканців квартир, зокрема, щодо боржника ОСОБА_3, який мав непогашену заборгованість уже у збільшеному розмірі 5 597,49 грн. та постановлено від'єднати квартиру НОМЕР_1 від системи загального водопостачання з 18 вересня 2017 року.

20.06. 2017 року на загальних зборах ОСББ Щаслива, 6 прийнято рішення, згідно з яким в разі несплати боргу до 01 вересня 2017 року відключити від системи водопостачання квартиру НОМЕР_1, дотримавшись певної попередньої процедури, а саме: дотриматись строків, наданих для виконання претензії, та тільки у разі її невиконання застосувати певні обмеження для боржника

Вірним є висновок суду у тому, що вказане рішення загальних зборів не суперечить положенням ст.18 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , згідно з якою Об'єднання має забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, при розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання.

Отже, з наведеного вбачається, що ОСББ Щаслива,6 вжило усіх необхідних та передбачених законом заходів щодо повідомлення позивача про заборгованість за спожиті комунальні послуги, однак ОСОБА_3 категорично заперечує наявність такої заборгованості, проте доказів на спростування зазначеної заборгованості у розпорядження суду не надав. Посилання ОСОБА_3 на ту обставину, що він ще не оформив право власності на квартиру АДРЕСА_1 та не уклав договір с ОСББ Щаслива,6 а тому нарахування заборгованості є неправомірним, є безпідставним та зводиться до невірного тлумачення позивачем норм закону.

Дії ОСББ Щаслива, 6 щодо обмеження ОСОБА_3 як боржника у користуванні внутрішньо будинковими мережами водопостачання відповідають положенням Статуту та не суперечать положенням Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , оскільки останній не приймає дольової участі у їх утриманні.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо помилково посилання суду у рішенні на Протокол №10 від 15.09.2017 року.

Доводи апеляційної скарги у тому, що ОСББ Щаслива,6 не мало законних прав на відключення квартири позивача від водопостачання колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки таке рішення було прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства на доказів того, що воно скасоване матеріали справи не містять.

Також не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивач не оформив право власності на квартиру та не перебуває у договірних відносинах з відповідачем, а тому не повинен сплачувати витрати за комунальні послуги.

Так, ч.1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначене не було спростовано позивачем, йому надавалися житлово - комунальні послуги за адресою: квартира АДРЕСА_1, такими послугами він користувався, а відтак повинен сплатити за спожиті послуги заборгованість, яка утворилася.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач дійсно має заборгованість перед відповідачем, яку не визнає, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання дій ОСББ Щаслива,6 щодо відключення квартири позивача від водопостачання неправомірними, оскільки такі дії Об'єднання є законними та спрямовані на забезпечення виконання вимог щодо погашення заборгованості.

Так, положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною позивача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких відхилив доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, дав вірну оцінку запереченням відповідача.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову у повному обсязі, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України. суд -

п о с т а н о в и в :

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 28 грудня 2018 року.

Судді:

Л.Д.Поливач

А.М.Стрижеус

О.І.Шкоріна