Ухвала

від 01.02.2019 по справі 359/9894/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 359/9894/17

провадження № 61-2448ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня

2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня

2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива, 6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до ОСББ Щаслива, 6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є членом ОК ЖБК Дрім Хаус . Право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не набув через порушення порядку оформлення договору житлового приміщення, а саме через розбіжності в договорі щодо загальної площі квартири, а також через порушення умов прийняття в експлуатацію будівельних об'єктів. 17 вересня 2017 року ОСББ Щаслива, 6 направив на його адресу працівника, який без жодного попередження припинив водопостачання до квартири. Між ним та ОСББ Щаслива, 6 відсутні будь-які договірні відносини, проте ОСОБА_1 сплачує членські внески за умовами договору житлового приміщення № 48/24-07-11. На переконання ОСОБА_1 відбувається подвійне управління будинком, враховуючи, що право на утримання будинку, яке здійснюється забудовником, не було передано до ОСББ Щаслива, 6 . Припинення водопостачання до його квартири є незаконним, а тому просив суд визнати дії ОСББ Щаслива, 6 щодо відключення 17 вересня 2017 року його, як споживача, від послуг з водопостачання незаконними та зобов'язати ОСББ Щаслива, 6 поновити водопостачання до його квартири.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

16 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

16 серпня 2018 року залишено без змін.

28 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або змінити оскаржувані судові рішення, не передаючи справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання дій ОСББ Щаслива, 6 щодо відключення 17 вересня 2017 року його, як споживача, від послуг з водопостачання незаконними та зобов'язання ОСББ Щаслива, 6 поновити водопостачання до його квартири.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від

19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої

статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива, 6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило