Ухвала

від 27.12.2018 по справі 911/1696/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1696/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛІАКРА", 04074, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Коноплянська, 12

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин", 08550, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Кожанка, вул. Територія Цукрозаводу, 1-Б

про стягнення 3256500,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 1 від 27.10.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: Горпинченко Л.В. (ордер КВ № 735263 від 08.06.2018 р.);

від відповідача: Противень С.Л. (довіреність б/н від 15.08.2018 р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛІАКРА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" (далі - відповідач) про стягнення 3256500,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 1 від 27.10.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 1 від 27.10.2015 р. в частині повної та своєчасної поставки товару, обумовленого договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2018 р. підготовче засідання було призначено на 13.09.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

06.09.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 05.09.2018 р. (вх. № 18360/18 від 06.09.2018 р.) про залишення позову без розгляду у зв'язку з наявністю між сторонами укладеної угоди стосовно передачі спору на вирішення третейського суду та наявністю заперечень відповідача щодо розгляду справи в господарському суді.

06.09.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 05.09.2018 р. (вх. № 18361/18 від 06.09.2018 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки, на переконання відповідача, строк, порядок поставки та ціна товару повинні визначатись сторонами договору шляхом двостороннього волевиявлення, а не позивачем в односторонньому порядку.

12.09.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 12.09.2018 р. (вх. № 18807/18 від 12.09.2018 р.) про відкладення розгляду справи.

23.10.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 23.10.2018 р. (вх. № 30610/18 від 23.10.2018 р.) про залишення без розгляду заяв по суті та клопотань відповідача, за змістом якого позивач просить суд залишити без розгляду та повернути відповідачу відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на те, що, на переконання позивача, вказані документи подані особою, яка не має таких повноважень, оскільки довіреність представника відповідача повинна бути видана Дирекцією товариства відповідача або генеральним директором на підставі рішення Дирекції, але докази наявності такого рішення не надані.

У судовому засіданні 25.10.2018 р. представник позивача підтримувала клопотання про залишення без розгляду заяв по суті та клопотань відповідача; представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечував та підтримував подані раніше клопотання про залишення позову без розгляду та відзив.

30.11.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь б/н від 30.11.2018 р. (вх. № 33394/18 від 30.11.2018 р.) на відзив відповідача, за змістом якої позивач зазначає, що прийняття пропозиції ТОВ "Фастівський завод органічних рідин", висловленої у відповіді на вимогу ТОВ "КАЛІАКРА" № 050718-02 від 05.07.2018 р., щодо поставки товару, виготовленого на підставі ТУ У 20.3-35289924-001:2017 марки "Г", не вбачається можливим, оскільки вказана пропозиція не містить документів, відповідно до яких можливо було б встановити якісні характеристики продукції марки "Г", тому, на думку позивача, вказаний товар не відповідає вимогам законодавства, а це, в свою чергу, унеможливлює його прийняття та подальшу реалізацію.

Також позивач, посилаючись на п. 4.3 договору поставки № 1 від 27.10.2015 р., вказує, що у випадку отримання постачальником вимоги від покупця щодо поставки товару, заміни товару, повернення грошових коштів за неякісний товар, зменшення вартості товару як такого, що не відповідає вимогам покупця, відшкодування збитків та/або забирання товару (при відмові покупця приймати неякісний товар), постачальник зобов'язується виконати вимогу покупця в повному обсязі протягом двох днів з моменту отримання такої вимоги або в іншій термін, зазначений покупцем, проте, оскільки ТОВ "Фастівський завод органічних рідин" у зазначений строк не було прийнято до уваги вимогу ТОВ "КАЛІАКРА", виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача. Згідно з п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, а в частині поставки товару - до повного його виконання. У відповідності з п. 8.2 договору, у разі невиконання зобов'язань однією із сторін, що виникли до строку завершення цього договору, термін дії даного договору продовжується на термін до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Одночасно, з п.п. 2.3, 2.4, 3.4 договору вбачається, що покупець здійснює розрахунок шляхом передоплати, а зобов'язання з поставки товару виникають у постачальника після досягнення між сторонами додаткової домовленості. Отже, оскільки у період з моменту укладання договору і протягом одного року між сторонами не було домовленості щодо обсягу, ціни, порядку та строку поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, то у даний період у відповідача, як постачальника, зобов'язання з поставки не виникли. Відтак, на переконання позивача, оскільки у річний період зобов'язання з поставки не виникли у зв'язку із відсутністю домовленості між сторонами, а виникли у відповідача пізніше, у т.ч. на підставі вимоги позивача від 05.07.2018 р., то положення даного договору втратили чинність, окрім положень в частині поставки товару.

Щодо наявності в договорі третейського застереження позивач зазначає, що укладаючи договір поставки № 1 від 27.10.2015 р., ТОВ "КАЛІАКРА" не визнавало можливості розгляду спору про стягнення суми попередньої оплати за невиконані відповідачем зобов'язання у третейському суді, а з п.п. 5.1 та 5.2 вказаного договору, на переконання позивача, випливає, що третейське застереження стосується виключно якості та кількості товару. Також позивач наголошує, що звернення до третейського суду є правом особи, яка самостійно обирає спосіб захисту порушених або оспорюваних прав чи інтересів, та що наявність третейського застереження не тягне за собою позбавлення права на звернення з позовом до суду загальної юрисдикції.

05.12.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 30.11.2018 р. (вх. № 33922/18 від 05.12.2018 р.) щодо заперечення позивача на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. За змістом вказаних пояснень ТОВ "Фастівський завод органічних рідин" зазначає, що твердження позивача про втрату чинності третейською угодою у зв'язку із закінченням строку дії договору поставки, на його думку, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки вказана угода не містить жодних обмежень щодо строку її дії. Водночас, посилаючись на ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідач вказує, що сторонами договору поставки було узгоджено передачу будь-яких спорів, що пов'язані з поставкою товару, на розгляд до третейського суду.

06.12.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 33988/18 від 06.12.2018 р.) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.12.2018 р. представник позивача підтримувала позицію позивача, викладену у відповіді б/н від 30.11.2018 р. (вх. № 33394/18 від 30.11.2018 р.) на відзив відповідача; представник відповідача підтримував подане раніше клопотання про передачу справи на розгляд третейського суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2018 р. підготовче засідання було відкладено на 27.12.2018 р.

20.12.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Фастівський завод органічних рідин" було подано заперечення б/н від 18.12.2018 р. (вх. № 34847/18 від 20.12.2018 р.), відповідно до яких відповідач зазначив, що твердження позивача про існування об'єктивних причини, через які останній не звертався до відповідача з вимогою щодо погодження строків та обсягу поставки товару, спростовуються умовами договору, яким передбачено обов'язок постачальника поставити оксигенат органічних рідин ОКСОР , який буде відповідати Технічним умовам, в той час, як відсутні будь-які умови, які б давали підстави стверджувати про те, що відповідач зобов'язаний здійснити виробництво такого товару. У зв'язку з викладеним, твердження позивача про те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо погодження строків та обсягу поставки через те, що, нібито, відповідач не міг виробляти самостійно (до створення та початку виробничої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фастівський завод органічних розчинників ) є безпідставним. Виключні права (право власності) на Технічні умови (ТУ У 24.3-33193146-001:2011), що розроблені Товариством з обмеженою відповідальністю Оріон-Зет відповідно до умов договору купівлі-продажу технічних умов від 10.09.2015 р., укладеного між ТОВ Оріон-Зет та ТОВ Фазор , було передано ТОВ Фазор . З урахуванням викладеного вище відповідач вважає безпідставними твердження позивача про те, що позивач не погоджував строк та обсяг поставки товару з відповідачем з огляду на те, що ТУ відповідачу та іншим особам не передавалось, і, відповідно, він не мав права їх використовувати. Поряд з цим, у відповіді на вимогу № 050718-02 від 05.07.2018 р. (вux. № 1/22.08/18 від 22.08.2018 р.) ТОВ Фазор повідомило ТОВ КАЛІАКРА про готовність здійснити поставку товару - оксигенату органічних речовин ОКСОР марки Г , відповідно до ТУ У 20.3-35289924-001:2017 у кількості 93042 кг на суму попередньої оплати в розмірі 3256500,00 грн. У вказаній відповіді також було запропоновано додатково погодити строк отримання товару на складі постачальника . Проте, покупець жодним чином не висловлював свою позицію щодо отримання товару та, всупереч положень ст. 689 ЦК України, не вчиняв дій, які відповідно до умов договору вимагаються з його боку для забезпечення передання та отримання товару.

26.12.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Фастівський завод органічних рідин" було подано клопотання б/н від 24.12.2018 р. (вх. № 35051/18 від 26.12.2018 р.) про приєднання доказів, відповідно до якого ТОВ Фазор просить приєднати до матеріалів наступні документи: копію вимоги щодо визначення товару для поставки та погодження порядку та строків поставки від 18.12.2018 р. за вих. № 18/12-18 з доказами її направлення на адресу позивача, що підтверджує належне виконання відповідачем прийнятих на нього договірних зобов'язань; копію Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Фазор від 12.11.2018 р., що додатково підтверджує той факт, що генеральний директор ТОВ Фазор був уповноважений на видачу довіреностей, у зв'язку із схваленням дій генерального директора по видачі довіреностей; копію довіреності ТОВ Фазор від 15.08.2018 р. на представників (у тому числі - на представника Противня С.Л.), видачу якої (обсяг повноважень) було схвалено Загальними зборами учасників товариства від 12.11.2018 р.; копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 р. в аналогічній справі № 911/1697/18 зі спору, який виник у подібних правовідносинах з аналогічного за змістом договору , якою суд апеляційної інстанції підтвердив правомірність ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з огляду на укладену між сторонами третейську угоду та заперечення відповідача проти розгляду справи в господарському суді Київської області, що додатково підтверджує обґрунтованість клопотання відповідача та законність його вимог щодо залишення позову без розгляду, а також спростовує твердження позивача про те, що третейська угода стосується виключно спору щодо кількості та якості товару.

26.12.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "КАЛІАКРА" було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 35227/18 від 27.12.2018 р.), відповідно до якого позивач просить суд визнати документи, долучені відповідачем до матеріалів справи 26.12.2018 р., а саме - копію вимоги, щодо визначення товару від 18.12.2018 р., копію Протоколу Загальних зборів учасників від 12.11.2018 р., копію довіреності від 15.08.2018 р., копію постанови у справі № 911/1697/18 Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 р., недопустимими доказами у справі та не приймати їх до розгляду.

Крім того, позивач наголошував, що на підтвердження повноважень представника відповідача Противня С.Л. до матеріалів справи було додано довіреність від 16.08.2018 р., яка завірена представником Противнем С.Л. У судовому засіданні, під звукозапис, представник відповідача повідомив, що діє на підставі довіреності від 16.08.2018 р. Водночас, Протоколом загальних зборів учасників від 12.11.2018 р., а саме - пунктом 4 було схвалено видачу довіреностей від 15.08.2018 р., з чого вбачалося, що схвалення довіреностей від 16.08.2018 р. не було передбачено порядком денним і рішення з даного приводу зборами не приймалося, на що звертав увагу позивач.

Також 26.12.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "КАЛІАКРА" було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 35228/18 від 27.12.2018 р.) про відкладення розгляду справи з огляду на те, що представник позивача ознайомився із матеріалами справи, а саме - запереченнями відповідача на 72 арк. та листом-вимогою № 18/12-18 від 18.12.2018 р. на 5 арк., які мають значний обсяг матеріалів, а також на те, що представнику необхідно узгодити свою позицію із клієнтом, який знаходиться у відрядженні. На думку представника позивача, в матеріалах справи є суперечливі докази, у зв'язку з чим позивач вважає за необхідне відкласти підготовче судове засідання.

Розглянувши клопотання ТОВ "КАЛІАКРА" про відкладення підготовчого судового засідання, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Частиною 2 ст. 202 Кодексу передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Судом встановлено, що клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання у даній справі не містить наведених вище передбачених законодавством підстав відкладення, а відтак - не підлягає задоволенню судом.

У судовому засіданні 27.12.2018 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги, а також клопотання про залишення без розгляду заяв по суті та клопотань відповідача; представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання і позовних вимог заперечував та підтримував подане раніше клопотання про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши подані сторонами пояснення та заслухавши позиції представників учасників процесу, суд дійшов висновку щодо залишення позову у даній справі без розгляду з огляду на таке.

Як зазначено в ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду обґрунтовано тим, що умовами договору поставки № 1 від 27.10.2015 р., на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, передбачено остаточне вирішення всіх спорів у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації Ліга юридичного захисту інтересів споживачів, у зв'язку з чим просив залишити позов без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з поданням відповідачем, до подання ним першої заяви по суті спору, заперечень проти вирішення спору в господарському суді.

Натомість, позивач зазначав, що з моменту укладення договору і протягом одного року між сторонами не було домовленості щодо обсягу, ціни, порядку та строку поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, і в постачальника зобов'язання з поставки не виникли. Відтак, на переконання позивача, положення даного договору втратили чинність, окрім положень в частині поставки товару, і, відповідно, на момент звернення позивача з даним позовом до суду третейська угода також припинила свою дію.

Слід зазначити, що умови укладеного сторонами договору поставки № 1 від 27.10.2015 р. визначають порядок поставки, права та обов'язки, які випливають з таких відносин, а також порядок вирішення спірних питань, які можуть виникнути при зобов'язаннях щодо поставки товару.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти оксигенат органічних речовин ОКСОР і сплатити його вартість (товар) по ціні, затвердженій постачальником. Кількість та ціна товару зазначається у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних.

У відповідності з п. 2.3 договору поставки товар передається покупцю в порядку та строки, обумовлені сторонами додатково. Допускається дострокова поставка товару.

Умовами п. 3.2 договору поставки передбачено, що розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата за товар здійснюється шляхом передплати (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору поставки постачальник зобов'язується здійснити поставку товару у відповідності до п. 1.1 цього договору.

Пунктом 5.1 договору поставки передбачено, що за якістю та кількістю товару претензії приймаються постачальником протягом 3-х років, якщо більш тривалий строк не передбачений чинним законодавством.

Згідно з п. 5.2 договору поставки сторони дійшли до згоди, що у разі неможливості врегулювати спір в позасудовому порядку шляхом переговорів, даний спір буде переданий на розгляд та остаточне вирішення в постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації Ліга Юридичного захисту інтересів споживачів відповідно до Регламенту даного суду. При цьому матеріальним правом для вирішення спорів за цим Договором є матеріальне право України. Розгляд спору Третейський суд здійснює у складі одного судді. Мова судочинства - українська. Сторони домовились, що розгляд спору у Третейському суді буде проходити тільки на підставі представлених сторонами Третейському суду письмових матеріалів, без проведення усного слухання та виклику представників сторін. Адреса Третейського суду: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, оф. 69.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, а в частині поставки товару, до повного його виконання (п. 7.1 договору поставки).

Пунктом 7.3 договору поставки передбачено, що дія договору припиняється повним виконанням сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання зобов'язань однією із сторін, що виникли до строку завершення цього договору, термін дії даного договору продовжується на термін до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності з п. 8.3 договору зміни, доповнення до договору, а так само розірвання договору і додаткові угоди до договору оформлюються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками сторін. До додаткової угоди до договору прирівнюється обмін сторонами листами, телеграмами, факсимільним повідомленням, телексами з послідуючим письмовим підтвердженням, завіреним підписом та печаткою сторони, яка їх надіслала.

Дослідивши наведені умови договору, суд дійшов висновку, що спірне третейське застереження є окремою угодою, включеною сторонами у договір поставки, яка не містить жодних обмежень щодо строку її дії, є чинною та недійсною не визнавалась.

При цьому, з аналізу наведених вище умов договору слідує, що сторонами було передбачено, що всі спори за договором поставки № 1 від 27.10.2015 р. мають розглядатися в третейському суді.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Водночас, позивач вважає, що довіреність, якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" уповноважило Противня С.Л., який підписав відзив та клопотання про залишення позову без розгляду, видана генеральним директором товариства з перевищенням повноважень, оскільки Статутом товариства повноваження керівника обмежені, і він діє виключно на підставі рішення Дирекції.

Матеріали справи свідчать про те, що Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" (розділ 7) встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, рішення яких є обов'язковими для виконання всіма учасниками і виконавчим органом, якщо вони не суперечать статуту і діючому законодавству; виконавчим органом товариства є дирекція товариства, яка підзвітна загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень; генеральний директор товариства діє від імені товариства в межах, встановлених чинним законодавством України та цим статутом, забезпечує виконання рішення дирекції та загальних зборів учасників товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" від 14.08.2018 р., витяг з протоколу яких долучений до матеріалів справи, було уповноважено генерального директора товариства на видачу від імені та в інтересах товариства довіреностей третім особам (представникам) на вчинення від імені та в інтересах товариства будь-яких дій та надання їм будь-яких повноважень, необхідних, на думку генерального директора товариства, в тому числі - і для захисту прав, інтересів та майна товариства від дій, вимог та претензій будь-яких третіх осіб, представництва інтересів товариства перед будь-якими юридичними та фізичними особами, їх посадовими особами, у тому числі - і в судах України будь-якої юрисдикції та інстанцій із правами, наданими товариству як юридичній особі відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, довіреність від 16.08.2018 р., якою було уповноважено Противня Сергія Леонідовича, що підписував подані до господарського суду Київської області документи, зокрема, клопотання про залишення позову без розгляду, на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" в судах всіх інстанцій, юрисдикцій та спеціалізацій, у тому числі - господарських судах, з правом підписання та подання усіх без винятку заяв по суті спору, заяв з процесуальних питань, клопотань, була видана (підписана) генеральним директором відповідача в межах повноважень, наданих йому загальними зборами учасників товариства.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання про залишення позову без розгляду та інші заяви і пояснення, подані до матеріалів справи, були підписані уповноваженою особою відповідача.

Поряд з цим, відповідачем додатково було надано до матеріалів копію Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Фазор від 12.11.2018 р. на підтвердження факту, що генеральний директор ТОВ Фазор був уповноважений на видачу довіреностей також від 15.08.2018 р., у зв'язку із схваленням загальними зборами учасників товариства дій генерального директора по видачі довіреностей.

Як зазначалось вище, пунктом 5.2 договору від 27.10.2015 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЛІАКРА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин", сторони дійшли згоди, що у разі неможливості врегулювати спір в позасудовому порядку шляхом переговорів, даний спір буде переданий на розгляд та остаточне вирішення в постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації Ліга Юридичного захисту інтересів споживачів відповідно до Регламенту даного суду, з яким сторони можуть ознайомитись на офіційному сайті Третейського суду: http://treteyskiy-sud.com.ua. При цьому матеріальним правом для вирішення спорів за цим договором є матеріальне право України. Розгляд спору Третейський суд здійснює у складі одного судді. Мова судочинства - українська. Сторони домовились, що розгляд спору у Третейському суді буде проходити тільки на підставі представлених сторонами Третейському суду письмових матеріалів, без проведення усного слухання та виклику представників сторін. Адреса Третейського суду: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, оф. 69.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 2, 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Передача спору до третейського суду не є обмеженням права на судовий захист, а є окремим, альтернативним способом захисту прав і свобод від порушень і протиправних посягань, гарантованим Конституцією.

Частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Передача спору на розгляд до третейського суду є правомірною, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980 р.).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Судом встановлено, що пункт 5.2 договору поставки № 1 від 27.10.2015 р., який містить третейське застереження, є чинним, не визнаний судом недійсним та може бути виконаним.

Водночас, відповідач у відповідному клопотанні, до подання першої заяви по суті спору, заперечив проти його вирішення в господарському суді.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного, суд відзначає, що решта доводів сторін, висловлених учасниками справи письмово та в усних поясненнях, була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду не спростовує.

Частиною 2 ст. 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Приписами частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Проте, відповідного клопотання від особи, яка сплатила судовий збір, не надходило, у зв'язку з чим питання про повернення судового збору у даній ухвалі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 22, п. 7 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛІАКРА" б/н, від 31.07.2018 р. (вх. № 1754/18 від 02.08.2018 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" про стягнення 3256500,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 1 від 27.10.2015 р. залишити без розгляду.

2. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалу підписано 10.01.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна