Постанова

від 25.06.2019 по справі 911/1696/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліакра"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (у складі колегії суддів: Чорна Л.В. (головуючий), Іоннікова І.А., Разіна Т.І.)

та ухвалу Господарського суду Київської області від 27.12.2018 (суддя Бабкіна В.М.)

у справі № 911/1696/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліакра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин"

про стягнення 3 256 500,00 грн попередньої оплати за договором поставки від 27.10.2015 №1,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Каліакра" (далі - позивач, ТОВ "Каліакра") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних рідин" (далі - відповідач, ТОВ "Фазор") про стягнення 3 256 500,00 грн попередньої оплати за договором поставки від 27.10.2015 №1.

Позовні вимоги мотивовані порушенням ТОВ "Фазор" зобов`язань за договором поставки від 27.10.2015 №1 у частині поставки товару, попередньо оплаченого ТОВ "Каліакра".

06.09.2018 ТОВ "Фазор" звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позовної заяви ТОВ "Каліакра" без розгляду з посиланням на наявність у договорі поставки від 27.10.2015 №1 третейського застереження щодо передачі усіх спорів між сторонами на вирішення постійно діючому третейському суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга Юридичного захисту інтересів споживачів" відповідно до Регламенту даного суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2018 позов ТОВ "Каліакра" до ТОВ "Фазор" про стягнення суми попередньої оплати залишено без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що в договорі поставки від 27.10.2015 №1 наявне третейське застереження про вирішення спорів між сторонами у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Ліга Юридичного захисту інтересів споживачів", яке є окремою угодою та не містить обмежень щодо строку його дії, є чинним та недійсним не визнавалось.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив наявність у представника ТОВ "Фазор" Противеня С.Л. повноважень на подання та підписання заяв і пояснень від імені відповідача, в тому числі, клопотання про залишення позову без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 ухвалу Господарського суду Київської області від 27.12.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, у квітні 2019 року ТОВ "Каліакра" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій не навели норми матеріального права, на підставі яких дійшли необґрунтованих висновків про безстроковість третейської угоди, оскільки за умовами договору третейська угода втратила чинність з припиненням 27.10.2016 договору поставки від 27.10.2015 №1; зазначивши, що третейське застереження поширюється на всі спори між сторонами договору, суди порушили ст.12 Закону України "Про третейські суди" та залишили поза увагою те, що товариства узгодили застосування третейської угоди лише до спорів щодо якості та кількості поставленого товару, а не до усіх спорів.

Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки та не дослідили повноваження представника ТОВ "Фазор" Противеня С.В. на подання від імені відповідача заперечень проти вирішення спору в господарському суді.

ТОВ "Фазор" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів касаційної скарги позивача, просив залишити скаргу без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін з огляду на правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.2015 між ТОВ "Каліакра" (покупець) та ТОВ "Фазор" (постачальник) укладено договір поставки №1 (далі - договір поставки), у пп.5.2 п.5 "Вирішення спірних питань" якого сторони погодили, що у разі неможливості врегулювати спір в позасудовому порядку шляхом переговорів, даний спір буде переданий на розгляд та остаточне вирішення в постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Ліга Юридичного захисту інтересів споживачів" відповідно до Регламенту даного суду. При цьому матеріальним правом для вирішення спорів за цим договором є матеріальне право України. Розгляд спору третейський суд здійснює у складі одного судді. Мова судочинства - українська. Сторони домовились, що розгляд спору у третейському суді буде проходити тільки на підставі представлених сторонами третейському суду письмових матеріалів, без проведення усного слухання та виклику представників сторін. Адреса третейського суду: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, оф. 69 (далі - постійно діючий третейський суд).

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Каліактра" з позовом про стягнення з ТОВ "Фазор" суми попередньої оплати за невиконані ним зобов`язання з поставки товару звернулось до Господарського суду Київської області.

З огляду на наявність у пп.5.2 п.5 договору поставки третейського застереження про вирішення спорів між сторонами у постійно діючому третейському суді, представник відповідача Противень С.Л. до початку розгляду справи по суті заперечив проти розгляду позову у господарському суді та заявив про залишення позову без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК України.

У пункті 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України зазначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (ч. 5 ст. 4 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно із ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

У відповідності до п.7.1 укладений між сторонами договір поставки набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, а в частині поставки товару, до повного виконання.

У пункті 7.3 договору поставки сторони погодили, що його дія припиняється: повним виконанням сторонами своїх зобов`язань за цим договором; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.2 договору поставки у разі невиконання зобов`язань однією із сторін, що виникли до строку завершення цього договору, термін дії даного договору продовжується на термін до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п.8.3 договору поставки зміни, доповнення до договору, а так само розірвання договору і додаткові угоди до договору оформляються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками сторін. До додаткової угоди до договору прирівнюється обмін сторонами листами, телеграмами, факсимільними повідомленнями, телексами з послідуючим письмовим підтвердженням, завіреним підписом та печаткою сторони, яка їх надіслала.

Дослідивши наведені умови договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірне третейське застереження є окремою угодою, включеною сторонами у договір поставки, яка не містить жодних обмежень щодо строку її дії, є чинною та недійсною не визнавалась.

При цьому суди врахували положення ч.3 ст.22 ГПК України, відповідно до яких будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Тому необґрунтованим є посилання в касаційній скарзі на умови п.2.3, 2.4 та 3.4 договору поставки.

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги позивача, що строк дії третейської угоди закінчився разом із закінченням строку дії договору поставки, а спір між сторонами підлягає розгляду у господарському суді.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом третейської угоди, саме при розгляді клопотання про залишення позову без розгляду і направлення сторін до третейського суду повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.

У разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про залишення позову без розгляду господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Господарський суд має тлумачити будь-які неточності третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейського суду.

Суди попередніх інстанцій оцінивши надані сторонами документи, зробили правомірний висновок, що третейське застереження у пп.5.2 п.5 договору поставки є чинним та виконуваним, з огляду на відсутність доказів визнання його недійсним в судовому порядку і зроблені ними висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16.

Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, що її виявив відповідач, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України.

Крім того, судами попередніх інстанцій при перевірці повноважень представника ТОВ "Фазор" Противеня С.В . на підписання та подання від імені відповідача клопотання про залишення позову без розгляду встановлено, що довіреність від 16.08.2018 на його ім`я видана та підписана генеральним директором ТОВ "Фазор" Панасенком В.В . на виконання рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 14.08.2018.

Загальні збори учасників ТОВ "Фазор", відповідно до Статуту, є вищим органом товариства.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не перевірено та не встановлено повноваження представника відповідача Противеня С.В. на підписання та подання клопотання про залишення позову без розгляд, оскільки довіреність представника відповідача повинна бути видана на підставі рішення Дирекції ТОВ "Фазор", яка за Статутом, є виконавчим органом товариства і підзвітна загальним зборам учасників товариства.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що укладення сторонами третейської угоди про передачу спору на вирішення третейського суду є підставою для залишення позову без розгляду, відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому правових підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліакра" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 27.12.2018 у справі №911/1696/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий