Постанова

від 10.12.2018 по справі 826/4757/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4757/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства ``Українська автомобільна корпорація`` до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення дії вимоги № 001836-18 від 07.03.2018, визнання протиправною та скасування вимоги № 001836-18 від 07.03.2018,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач в особі Приватного акціонерного товариства ``Українська автомобільна корпорація`` звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення дії вимоги № 001836-18 від 07.03.2018, визнання протиправною та скасування вимоги № 001836-18 від 07.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог даного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні посилаючись на правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем отримано дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 12802-06 на підставі заяви № 14643 від 04.05.2006, адреса місця розташування об'єкта зовнішньої реклами - Голосіївський район, Столичне шосе, 450 від Новопирогівська ліворуч, строк дії вказаного дозволу з 01.02.2016 по 31.01.2021.

13 березня 2018 року позивач отримав Акт обстеження та вимогу № 001836-18 від 07.03.2018, складену головним спеціалістом Скотською О.І. про демонтаж об'єкта зовнішньої реклами.

Як вбачається зі змісту акту обстеження від 05.03.2018, за результатами обстеження території району Голосіївський міста Києва, за адресою: Голосіївський район, Столичне шосе, 450 від Новопирогівська ліворуч, виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008, № 1051/1051, Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2446, Порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 224/2446, а саме: розміщення спеціальної тимчасової стаціонарної конструкції типу: Щит, що стоїть окремо (суцільний щит).

Закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений рекламний засіб (п. 172 Б ).

В оскаржуваній вимозі № 001836-18 від 07.03.2018 складеної головним спеціалістом Скотською О.І., вказано, що у позивача виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008, № 1051/1051, Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2446, Порядку розміщення вивісок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 224/2446: Закінчився термін дії дозволу або скасовано (п. 17.2 В ) та самовільно встановлений (п. 172 Б ), на підставі п. 3 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2016 № 787 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2017 № 1689.

У зв'язку з цим, позивача зобов'язано здійснити демонтаж конструкції: ЩИТ, що стоїть (суцільний щит).

Не погоджуючись із прийнятою відповідачем вимогою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України від 03.07.96 № 270/96-ВР Про рекламу (далі - Закон № 270/96-ВР), зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до положень статті 16 Закону № 270/96-ВР, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст.16).

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила). Типові правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (п. 1).

Водночас, порядок надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, продовження та скасування строку його дії у місті Києві врегульовано Порядком розміщення реклами у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253 (далі - Порядок № 37/6253).

Положеннями Типових правил визначено, що для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган) (п.5).

Відповідно до положень п.1.3 розд. І Порядку № 37/6253, робочим органом, у розумінні пункту 5 Типових правил, є Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) виконувати покладені на нього функції (у сфері розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті, у ліфтах комунальної власності територіальної громади міста Києва), передбачені цим Порядком та Положенням про Головне управління з питань реклами (дозвільний орган).

У разі порушення вимог цього Порядку уповноважені посадові особи дозвільного органу та/або КП Київреклама (у межах повноважень) звертаються до розповсюджувача реклами з вимогою про усунення порушень у визначений термін.

У разі невиконання вимоги про усунення порушень та залежно від правопорушення уповноважені відповідно до п. 2 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадові особи дозвільного органу складають протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення за виявленими порушеннями та/або вживають інші заходи, передбачені законодавством та цим Порядком (п.18.3 Порядку).

Положеннями Типових правил визначено, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства (п.45). У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк (п.46).

Отже, відповідач відповідно до чинного законодавства наділений повноваженнями на здійснення контролю за додержанням Порядку розміщення реклами в місті Києві та у разі виявлення порушень цього порядку вправі звертатись до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень у визначений строк.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, вимога дозвільного органу про усунення порушень, винесена на виконання владних управлінських функцій, є індивідуальним актом у розумінні КАС України, та може бути оскаржена в адміністративному порядку, оскільки вона безпосередньо стосується прав або інтересів особи, до якої звернена, та невиконання якої зумовить для такої особи настання несприятливих наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності та/або у вигляді вжиття щодо неї інших заходів, передбачених Порядком № 37/6253.

Таким чином, доводи відповідача про те, що оскаржувана у даній справі вимога не є актом індивідуальної дії, оскільки жодних правових наслідків для позивача не породжує, а тому не може бути предметом оскарження, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

За змістом п. 24 Типових правил, підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку дозвіл (п. 24). Дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві (п. 23).

Дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (п. 2).

Наведені вище положення Типових правил кореспондуються з більш детальними положеннями Порядку № 37/6253, якими, зокрема, визначено, що рішення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами приймається у формі розпорядження (п.1.3 розд. І Порядку №37/6253). Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами видається лише на один рекламний засіб (один об'єкт) (п.4.1 Порядку).

Положеннями п. 29 Типових правил передбачено процедуру продовження строку дії дозволу і зазначено, що продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Положеннями Порядку № 37/6253 передбачено, що відповідні зміни до дозволу вносяться на підставі прийнятого виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження про продовження строку дії дозволу (п.9.4). Продовження строку дії дозволу допускається за умови відповідності місця розташування та типу РЗ схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку (абз.2 п.9.2).

Пунктом 31 Типових правил та розд.16 Порядку №37/6253 визначено процедуру скасування дії дозволу на розміщення ОЗР.

Згідно з п. 31 Типових правил, дозвіл скасовується до закінчення строку дії на підставі рішення виконавчого органу ради за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців або непереоформлення дозволу в установленому порядку.

Перелік підстав для скасування дозволу є вичерпним.

Рішення про скасування дозволу може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.

Слід зазначити, що п.п. 29 та 31 Типових правил було виключено на підставі Постанови КМ № 1173 від 16.12.2015, однак, внесені зазначеною постановою КМ зміни до Типових правил постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2016 у справі №826/2002/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, визнано незаконними з моменту прийняття та скасовано, а отже, положення пунктів 29 та 31 є чинними і підлягають до застосування.

Аналогічного змісту положення щодо підстав для скасування дозволу та вичерпності їх переліку закріплено в розд. 16 Скасування дії дозволу Порядку №37/6253, якими, зокрема, визначено, що дозвільний орган протягом п'яти робочих днів з дня виникнення підстав для скасування дозволу подає відповідний проект розпорядження до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (п.16.2). Виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) протягом п'яти робочих днів з дати одержання проекту розпорядження приймає відповідне рішення (п.16.3). Рішення про скасування дозволу фіксується у журналі обліку міського дозвільного центру та в журналі реєстрації дозвільного органу і видається у міському дозвільному центрі особисто або надсилається заявнику поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п'яти робочих днів з дати видання відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (п.16.4).

З аналізу наведених норм вбачається, що визначеною законом підставою набуття суб'єктом господарювання (розповсюджувачем зовнішньої реклами) права на розміщення зовнішньої реклами у місті Києві на певний строк та у певному місці є дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до Порядку № 37/6253. Суб'єкт господарювання вправі здійснювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами на рекламних засобах лише після отримання дозволу безпосередньо на кожний ОЗР. Дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Строк дії дозволу може бути продовжено на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). У разі продовження строку дії дозволу у дозвіл вносяться відповідні зміни. Скасування дозволу до закінчення строку його дії допускається виключно за відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), з підстав, передбачених п.31 Типових правил, перелік яких є вичерпним, та з дотриманням процедури, визначеної розд.16 Порядку № 37/6253.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Українська автомобільна корпорація набула право на розміщення ОЗР - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), за адресою: Голосіївський р-н, Столичне шосе, 450 від Новопирогівська ліворуч на підставі дозволу № 12802-06. Строк дії цього дозволу на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2016 № 787 було продовжено на 5 років - з 01.02.2016 по 31.01.2021, про що у дозвіл внесено відповідні зміни.

Дозвіл у встановленому законом порядку скасовано не було, оскільки відповідного розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) про скасування дозволу № 12802-06 до закінчення строку його дії не приймалось. Докази, які б спростовували дану обставину в матеріалах справи відсутні. Жодних посилань в оскаржуваній вимозі на прийняте розпорядження про анулювання (скасування) дозволу № 12802-06 немає.

Отже, на момент складення акта обстеження від 05.03.2018 та винесення оскаржуваної вимоги від 07.03.2018, дозвіл № 12802-06 був чинним, оскільки термін його дії не закінчився і у встановленому законом порядку дозвіл скасовано не було.

Висновок відповідача про те, що термін дії виданого позивачу дозволу закінчився або дозвіл скасовано, є помилковим, оскільки встановленої Типовими правилами та Порядком № 37/6253 процедури скасування дозволу відповідачем дотримано не було.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 № 2806-IV(далі - Закон № 2806-IV), дозвільна система у сфері господарської діяльності - це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру.

Документ дозвільного характеру - це, зокрема, дозвіл, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Отже, видача дозволу на розміщення зовнішньої реклами, в тому числі його продовження та анулювання, є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , тому на дану процедуру поширюються норми зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2806-IV, виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються, зокрема, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру та строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа.

Положеннями ч. 7 ст. 41 Закону № 2806-IV визначено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом.

Рішення дозвільного органу про анулювання документа дозвільного характеру може бути оскаржено до адміністративного суду.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Закон № 2806-IV визначає два можливі способи анулювання документа дозвільного характеру в залежності від наявних підстав: за рішенням дозвільного органу або за рішенням суду про застосування заходів реагування.

Слід зазначити, що інших підстав для анулювання дозволу на розміщення ОЗР Законом України Про рекламу не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо виданого позивачу дозволу № 12802-06 ні рішення дозвільного органу про його анулювання, ні рішення суду про застосування заходів реагування у виді анулювання цього дозволу не приймалось. Жодних посилань в заявах по суті та копій відповідних документів в матеріалах справи немає.

Таким чином, правові підстави вважати, що виданий позивачу дозвіл припинив свою дію - відсутні.

Доводи апелянта про те, що виданий позивачу дозвіл № 12802-06 скасовано у зв'язку з прийняттям виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження від 26.12.2017 № 1689 Про затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки закон такої підстави для скасування дії дозволу як затвердження схем розміщення рекламоносіїв не передбачає, а тому колегією суддів відхиляються.

Як вбачається з оскаржуваної вимоги про демонтаж конструкції, підставою її винесення стали зафіксовані в акті обстеження порушення Порядку № 37/6253, які полягають у самовільному встановленні РЗ (п.17.2 "Б" Порядку) та закінченні терміну дії дозволу або його скасуванні (п.17.2 "В" Порядку).

Положеннями п. 17.2 Порядку № 37/6253 передбачено, що демонтаж РЗ здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: у разі виявлення самовільно встановлених РЗ (пп. "Б") та якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку (пп. "В").

Відповідно до п.1.3 Порядку № 37/6253, самовільно встановлений рекламний засіб - це рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу; після прийняття виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження про відмову у продовженні терміну дії дозволу або його скасування.

Однак, як встановлено колегією суддів, жодна з наведених обставин місця не мала, оскільки рекламний засіб позивача розміщений на підставі виданого і продовженого у встановленому законом порядку дозволу № 12802-06, який є чинним до 31.01.2021. Термін дії цього дозволу не закінчився і у встановленому законом порядку дозвіл скасовано не було.

Водночас слід зазначити, що розпорядження від 26.12.2017 № 1689, на яке відповідач посилається як на підставу припинення дії виданого позивачу дозволу, було прийнято виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) на виконання пп.2.4. п.2 рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2445 Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві . Пунктом 6 цього рішення встановлено, що дозволи на розміщення реклами в місті Києві, видані до набрання чинності цим рішенням, є чинними до закінчення строку їх дії.

Отже, висновки відповідача про те, що має місце закінчення строку дії дозволу позивача, чи його скасовано, а також що рекламний засіб позивача самовільно встановлений є помилковими. Відповідач безпідставно вважав, що дозвіл позивача припинив свою дію, оскільки встановленої законом процедури скасування документа дозвільного характеру відповідачем дотримано не було.

Таким чином, правові підстави вважати, що мало місце порушення, яке полягає у самовільному встановленні позивачем цього рекламного засобу, та наслідком якого стало винесення оскаржуваної вимоги про демонтаж конструкції ОЗР, у дозвільного органу були відсутні. Наявність обставин, покладених в основу прийняття оскаржуваної вимоги та зафіксованих в акті обстеження, спростовується матеріалами справи та висновками суду першої інстанції, з якими також погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржувана вимога про демонтаж конструкції є безпідставною та необґрунтованою, так як зазначені відповідачем підстави її винесення не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

При винесенні оскаржуваної вимоги відповідач не дотримався запровадженої внутрішньої процедури, зокрема Порядку № 37/6253 та не забезпечив юридичної визначеності у правовідносинах, внаслідок чого мала місце помилковість висновків дозвільного органу щодо обставин у справі, які стали підставою для винесення оскаржуваної вимоги, та як наслідок порушення прав позивача.

Водночас, колегією суддів враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.03.2018 № 001836-18.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.