Постанова

від 18.07.2019 по справі 826/4757/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №826/4757/18

адміністративне провадження №К/9901/3698/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення дії вимоги, визнання протиправною та скасування вимоги за касаційною скаргою Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. від 19 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Собківа Я.М., Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В. від 10 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство Українська автомобільна корпорація (далі - ПАТ Українська автомобільна корпорація , позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління з питань реклами КМДА, відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати вимогу № 001836-18 Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), складену головним спеціалістом Скотською О.І. від 07 березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив його право власності шляхом направлення оскаржуваної вимоги, якою позивача зобов`язано здійснити демонтаж конструкції: щит, що стоїть окремо, на який отримано дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами, який є чинним та нескасованим у встановленому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на дату винесення спірної вимоги дозвіл на розміщення зовнішньої реклами був чинним, відтак, правові підстави вважати, що мало місце порушення, яке полягає у самовільному встановленні позивачем цього рекламного засобу, та наслідком якого стало винесення оскаржуваної вимоги про демонтаж конструкції рекламного засобу, у дозвільного органу були відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління з питань реклами КМДА звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 04 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційні провадження у справі № 864/4757/18, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Разом із касаційною скаргою Управлінням з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) подано клопотання про участь у судовому засіданні під час розгляду справи у касаційному порядку його представника, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПАТ Українська автомобільна корпорація отримано дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами № 12802-06 на підставі заяви № 14643 від 04 травня 2006 року, адреса місця розташування об`єкта зовнішньої реклами - Голосіївський район, Столичне шосе, 450 від Новопирогівська ліворуч, строк дії вказаного дозволу з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2021 року.

13 березня 2018 року позивач отримав акт обстеження та вимогу № 001836-18 від 07 березня 2018 року, складену головним спеціалістом Скотською О.І. про демонтаж об`єкта зовнішньої реклами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту акта обстеження від 05 березня 2018 року, за результатами обстеження території району Голосіївський міста Києва, за адресою: Голосіївський район, Столичне шосе, 450 від Новопирогівська ліворуч, виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Правила № 2067), Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051), Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 223/2446 (далі - Порядок № 223/2446), Порядку розміщення вивісок у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 224/2446 (далі - Порядок № 224/2446), а саме: розміщення спеціальної тимчасової стаціонарної конструкції типу: щит, що стоїть окремо (суцільний щит); закінчився термін дії дозволу або скасовано та самовільно встановлений рекламний засіб.

У вимозі № 001836-18 від 07 березня 2018 року, складеної головним спеціалістом Скотською О.І., вказано, що у зв`язку з виявленням відповідних порушень, на підставі пункту 3 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2016 року № 787 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689, зобов`язано позивача здійснити демонтаж конструкції: Щит, що стоїть (суцільний щит).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Управління з питань реклами КМДА вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що виданий позивачу дозвіл № 12802-06 скасовано у зв`язку з прийняттям виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження від 26 грудня 2017 року № 1689 Про затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва .

Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 31 серпня 2016 року № 787 строк дії дозволу було продовжено до 31 січня 2021 року та до моменту затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва, якщо це призведе до зміни у загальноміських вимогах щодо розташування зовнішньої реклами, які зумовлять неможливість розташування відповідних рекламних засобів, відтак, вважає, що затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва зумовило припинення дії дозволу без необхідності додаткового повідомлення позивача.

Від ПАТ Українська автомобільна корпорація надійшов відзив на касаційну скаргу Управління з питань реклами КМДА, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, просять залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві також зазначається, що продовження, анулювання дії дозволу є дозвільною процедурою у розумінні Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , відтак, має здійснюватися із дотриманням вимог цього Закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Управління з питань реклами КМДА у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про рекламу , Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Відповідно до статті 1 Закону України Про рекламу зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 цього ж Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Правила № 2067). Типові правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Порядок надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, продовження та скасування строку його дії у місті Києві врегульовано Порядком розміщення реклами у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253 (далі - Порядок № 37/6253).

Відповідно до пункту 5 Правил № 2067 для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

За приписами пункту 1.3 розділу І Порядку № 37/6253 робочим органом, у розумінні пункту 5 Типових правил, є Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) виконувати покладені на нього функції (у сфері розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті, у ліфтах комунальної власності територіальної громади міста Києва), передбачені цим Порядком та Положенням про Головне управління з питань реклами (дозвільний орган).

Пунктом 2.1.3 Порядку № 37/6253 дозвільний орган, зокрема, організовує інвентаризацію рекламних засобів та приймає рішення щодо демонтажу рекламного засобу.

Відповідно до пункту 17.2 Порядку № 37/6253 демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках, зокрема, якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Управління з питань реклами КМДА відповідно до чинного законодавства наділене повноваженнями на проведення інвентаризації встановлених на території міста рекламних засобів та, у разі виявлення рекламних засобів, термін дії яких закінчився і не був продовжений, приймати рішення щодо їх демонтажу.

Відповідно до пункту 24 Правил № 2067 підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку дозвіл. Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві (пункт 23 Правил № 2067).

Дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (пункт 2 Правил № 2067).

Положеннями пункту 29 Правил № 2067 передбачено процедуру продовження строку дії дозволу і зазначено, що продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Пунктом 9.4 Порядку № 37/6253 передбачено, що відповідні зміни до дозволу вносяться на підставі прийнятого виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) розпорядження про продовження строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу допускається за умови відповідності місця розташування та типу рекламного засобу схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку (абзац другий пункту 9.2 Порядку № 37/6253).

З аналізу наведених норм вбачається, що визначеною законом підставою набуття суб`єктом господарювання (розповсюджувачем зовнішньої реклами) права на розміщення зовнішньої реклами у місті Києві на певний строк та у певному місці є дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до Порядку № 37/6253. Суб`єкт господарювання вправі здійснювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами на рекламних засобах лише після отримання дозволу безпосередньо на кожний об`єкт зовнішньої реклами. Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Строк дії дозволу може бути продовжено на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за умови відповідності місця розташування та типу рекламного засобу схемі розміщення рекламоносіїв. У разі продовження строку дії дозволу у дозвіл вносяться відповідні зміни.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ПАТ Українська автомобільна корпорація набула право на розміщення об`єкта зовнішньої реклами - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), за адресою: Голосіївський р-н, Столичне шосе, 450 від Новопирогівська ліворуч на підставі дозволу № 12802-06 . Строк дії цього дозволу на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2016 року № 787 було продовжено на 5 років - з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2021 року.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у дозволі № 12802-06 зазначено, що його дію продовжено до 31 січня 2021 року або до моменту затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва.

Отже, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2016 року № 787 позивачу продовжено строк дії дозволу № 12802-06 з визначенням, що дозволи, строк дії яких продовжено згідно з додатком до цього розпорядження, є дійсними до закінчення строку їх дії, а в разі затвердження схем розміщення рекламоносіїв на території міста та експлуатаційних вимог до їх розміщення, а також змін у загальноміських вимогах (підходах) щодо розташування зовнішньої реклами, які зумовлюють неможливість розташування відповідних рекламних засобів, - до затвердження таких схем чи настання таких змін у загальноміських вимогах (підходах).

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що виданий позивачу дозвіл був дійсний при наявності узгоджувальної частини і до затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста або до 31 січня 2021 року, якщо відповідні схеми не будуть затверджені.

З наведеного вбачається, що позивач під час продовження терміну дії дозволу був обізнаний про те, що такий термін встановлено до 31 січня 2021 року лише за умови, якщо не буде затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з оскаржуваної вимоги про демонтаж конструкції, підставою її винесення стали зафіксовані в акті обстеження порушення Порядку № 37/6253, які полягають у самовільному встановленні рекламного засобу (підпункт б пункту 17.2 Порядку) та закінченні терміну дії дозволу або його скасуванні (підпункт в пункту 17.2 Порядку).

Відповідно до пункту 17.2 Порядку № 37/6253 демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: у разі виявлення самовільно встановлених рекламних засобів (підпункт б ) та якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку (підпункт в ).

Пунктом 17.3 Порядку № 37/6253 передбачено, що демонтаж рекламного засобу у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.

У вказаних у пункті 17.2 цього Порядку випадках (крім випадку, коли власника рекламного засобу неможливо встановити) демонтаж має бути проведений власниками (законними користувачами) рекламного засобу самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП Київреклама про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами.

Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу та/або КП Київреклама (пункт 17.4 Порядку № 37/6253).

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що Управлінням з питань реклами КМДА було направлено позивачу вимогу № 001836-18 від 07 березня 2018 року, складену на підставі акта обстеження, відповідно до яких виявлено розміщення рекламного засобу, термін дії дозволу на який закінчено.

З огляду на це, колегія суддів доходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок повідомлення ПАТ Українська автомобільна корпорація про необхідність демонтажу рекламного засобу, термін дії дозволу на розміщення якого закінчився.

При цьому колегія суддів вважає невірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для здійснення демонтажу з вказаної у вивозі № 001836-18 від 07 березня 2018 року підстави, а саме: закінчення терміну дії дозволу, у зв`язку з наступним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689 затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста.

Тобто з моменту затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста дійсний дозвіл, виданий позивачу, припиняє свою дію, а розміщений на його підставі рекламний засіб вважається самовільно розміщеним, що свідчить про правомірність складення оскаржуваної вимоги про демонтаж рекламного щиту.

Колегія суддів також враховує, що дотримання всіх вимог до розміщення зовнішньої реклами у м. Києві становить значний суспільний інтерес, оскільки столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов`язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав, зокрема, у сфері здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам`яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення (частина п`ята статті 1, пункт 5 частини першої статті 4 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ ).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/2810/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 826/4604/17.

При цьому суд також враховує те, що позивач не позбавлений права у встановленому порядку, зокрема, враховуючи розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста, оформити дозволи на розміщення рекламних засобів.

З огляду на це колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема, неврахування під час винесення судового рішення всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення адміністративного спору.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 1 Протоколу № 1 гарантує право власності. У справі Marckx v. Belgium, № 6833/74, §§ 63-64, Суд вперше зазначив, що: ... Визнаючи, що кожен має право на мирне користування своєю власністю стаття 1, по суті, гарантує право власності. Це чітке враження було залишене словами власність і використання власності (французькою мовою: biens , propriйtй , usage des biens )....

Проте другий пункт статті 1 уповноважує Договірну Державу вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів . Таким чином, цей пункт призначає Договірні Держави самим визначати необхідності такого закону ...Стосовно загальних інтересів , то ця норма в деяких випадках може спонукати законодавчий орган до здійснення контролю за користуванням майном (...)

Європейський суд з прав людини також сформулював висновок про те, що за певних обставин законне очікування отримання активу також може користуватися захистом статті 1 Протоколу № 1 (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, § 31; a contrario Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic (ухв.) [ВП], § 73).

Для того, щоб очікування було законним , воно повинне бути більш конкретним, ніж звичайна надія і бути заснованим на нормі права або правовому акті (Kopecky v. Slovakia [ВП], §§ 49-50; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], § 173; Saghinadze and Others v. Georgia, § 103; Ceni v. Italy, § 39; Belane Nagy v. Hungary [ВП], § 75).

Відтак, у справі, що розглядається, право позивача на подальше розміщення рекламних засобів не може вважатися законним очікуванням , оскільки під час отримання дозволів він був обізнаний з тим, що термін дії дозволу обмежується настанням конкретного факту, а саме: затвердження Схем розміщення рекламних засобів на території міста Києва.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Управління з питань реклами КМДА слід задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки суд касаційної інстанції приймає рішення на корить суб`єкта владних повноважень, то, за відсутності документально підтверджених витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко