Постанова

від 12.06.2007 по справі 43/427

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/427

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 червня 2007 р.                                                                                   № 43/427  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.

суддів:Панової І.Ю.

Хандуріна М.І.

розглянувши касаційне подання заступника Генерального прокурора України

на ухвалу

постанову

та постанову господарського суду м. Києва від 14.09.2006р.

господарського суду м. Києва від 06.07.2006р.

Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р.

у справі№ 43/427 господарського суду м. Києва

за заявоюТОВ “Картсервіс Плюс”

доЗАТ “Київський Готель “Мир”

пробанкрутство

в судовому засіданні взяли участь  представники :

Генеральної прокуратури України:Савицька О.В.

ТОВ “Картсервіс Плюс”:Скольський В.В.

ЗАТ “Київський Готель “Мир”:Мишковець О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2006р. (суддя Пасько М.В.) порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Київський готель “Мир”.

Постановою господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. ЗАТ “Київський Готель “Мир” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора –ТОВ “Картсервіс Плюс”, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду на затвердження звіт і ліквідаційний баланс.

Ухвалою від 14.09.2006р. господарський суд м. Києва затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 14.09.2006р. та ліквідував банкрута –ЗАТ “Київський готель “Мир”, як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, припинивши провадження у справі № 43/427 про банкрутство останнього.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. (судді Андрієнко В.В. –головуючий, Малетич М.М., Студенець В.І.) постанову господарського суду міста Києва  від 06.07.2006р. та ухвалу господарського суду міста Києва  від 14.09.2006р. у справі № 43/427 залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить ухвалу господарського суду м. Києва від 14.09.2006р., постанову господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. та постанову  Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі № 43/427 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційного подання скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.  34, 38 ГПК України, ст. 93 ЦК України, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 1, 16, 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

У судовому засіданні 05.06.2007р. судом, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.06.2007 р.  о 10 год. 55 хв.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм  матеріального та процесуального права, вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /надалі –Закон/, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже за змістом цієї статті справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі, якщо боржник без поважних причин допускає порушення законодавства, передбачені п. 1 ст. 52 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що боржник за місцем знаходження відсутній, що підтверджується, зокрема, довідкою Головного управління МВС України в м. Києві від 19.07.2006р. за №10/2607.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлений факт відсутності коштів та їх руху на рахунках боржника та відсутність майна останнього.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку стосовно того, що у даному випадку слід застосовувати судову процедуру, передбачену ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його  банкрутом”.

Згідно з п. 1 ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 32 Закону, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

У разі затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 вищевказаного закону, господарський суд на підставі ст. 40 Закону припиняє провадження у справі про банкрутство боржника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку з відсутністю рухомого чи нерухомого майна у боржника, виручку від реалізації якого можливо направити на погашення кредиторських вимог, ліквідатором було складено звіт та ліквідаційний баланс підприємства, з якого вбачається про відсутність майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Відтак, судом апеляційної інстанції, на підставі доказів наявних в матеріалах справи, зроблено вірний висновок про правомірність затвердження судом першої інстанції ліквідаційного балансу ЗАТ “Київський Готель “Мир”, його ліквідацію та правомірність винесення  господарським судом м. Києва ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Київський Готель “Мир”, оскільки у боржника відсутні кошти на погашення вимог ініціюючого кредитора.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи, яким дана належна юридична оцінка, а висновки суду ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 14.09.2006р., постанову господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. та постанову  Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі № 43/427 залишити без змін.

Головуючий                                                                          О.С. Удовиченко   

Судді                                                                                      І.Ю. Панова

                                                                                      М.І. Хандурін