Постанова

від 12.06.2007 по справі 38/399

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

38/399

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 червня 2007 р.                                                                                   № 38/399  

  Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

АК ПІБ ЗАТ “Промінвестбанк” (ЗАТ)

на постанову від 30.01.07 Київського апеляційного господарського суду

у справі№38/399 господарського суду м.Києва

за позовомАК ПІБ ЗАТ “Промінвестбанк” (ЗАТ)

доКабінету Міністрів УкраїниДержавного казначейства України

простягнення 82 237 005,64 грн.

за участю представників

позивача: Попік С.В., довір. №09/1-32/12 від 12.01.06

відповідача: Воронов-Лапицький М.А., довір. у справі

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2006 (суддя                     Ю. Власов), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 (судді Б. Отрюх, А. Верховець,                         А. Тищенко), в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 82237005 грн. 64 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, від інфляції та 3% річних відмовлено з тих підстав, що вони не грунтуються  на нормах чинного законодавства, що регулюють відповідальність держави. У відповідача не виникало та не існує зобов'язання перед позивачем оплатити йому заборгованість Державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”, що сталася внаслідок неповернення отриманих кредитів та відсотків за ними.

Позивач в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти і позовні вимоги задовольнити. Банк вважає, що суди неправильно застосували ст. ст. 11, 1173 Цивільного кодексу України  внаслідок неправильного встановлення підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між банком та державою. Промінвестбанк просив стягнути грошову суму з держави не внаслідок заподіяння шкоди, а внаслідок невиконання зобов'язання, яке виникло з акту цивільного законодавства, саме постанови КМУ № 1551 від 25.08.1999. Акт цивільного законодавства є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до ч.3 ст. 11 ЦК України.

Судами не застосовані ст. ст. 167, 170 ЦК України, тобто суди взагалі не розглянули питання щодо виконання цивільного зобов'язання державою, не визнаючи її суб'єктом цивільних відносин, що суперечить ст. ст. 167, 170 ЦК України. В правовідносинах, що є предметом розгляду, КМУ діяв не як окремий суб'єкт цивільних правовідносин, а як орган держави, через який держава набуває цивільних прав та обов'язків, і саме держава повинна нести відповідальність та відшкодовувати збитки у разі невиконання свого зобов'язання з погашення боргу, набутого через орган державної влади.

Судами не застосовані ст. 151 ЦК УРСР, ст. 509 ЦК України, що призвело до неправильного визначення кола  боржників перед Промінвестбанком за зобов'язаннями, що виникли внаслідок надання кредитів заводу. В постанові КМУ № 1551 від 25.08.1999 визначено, що залишок не погашеного в 2000 р. заводом боргу погашається протягом 2001-2004 рр. рівними частинами за рахунок цільового фінансування на поворотній основі з державного бюджету. Тільки  держава через відповідні органи державної влади може розпоряджатися коштами державного бюджету. Таким чином, висновок судів, що зобов'язання перед банком  існує тільки у ДП “Херсонський суднобудівний завод” є помилковим.

Незастосування судами ст. 22 ЦК України є причиною неправильного висновку щодо недоведеності наявності збитків Промінвестбанку у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 117  Конституції України постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання. Не застосування положень постанови КМУ № 1551 від 25.08.1999   є порушеннями ст. 117 Конституції України.

В порушення ст. ст. 1, 43 Господарського процесуального кодексу України  суди не розглянули питання відповідальності держави перед позивачем; питання відшкодування збитків у вигляді 3% річних та внаслідок інфляції.

Судом апеляційної інстанції позивач був позбавлений процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме давати усні та письмові пояснення, наводити доводи з питань, що виникають в ході судового процесу. Справа була призначена до розгляду 19.12.2006, але засідання не відбулося. Про інший день розгляду справи повідомлено не було, отже банк не був належним чином  повідомлений про місце, день та час розгляду справи апеляційним судом. Останнім порушені вимоги і ст. 105 Господарського процесуального кодексу України: постанова була прийнята 30.01.2007, але надіслана банку тільки 26.02.2007 (штамп на конверті) і отримана ним 27.02.2007. Порушення строків розсилки постанови призвело до неможливості оскарження її у строки, встановлені ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню   частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

12.07.1999 Президентом України був виданий Указ № 813/99 “Про заходи щодо забезпечення виробничої діяльності державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”, відповідно до п.1 якого відповідачу 1 разом з позивачем було постановлено вирішити до 1 серпня 1999 року в установленому порядку питання щодо реструктуризації на 5 років заборгованості  державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод” перед позивачем у сумі 231,3 мільйона гривень, та визначити в місячний строк механізм погашення зазначеної заборгованості.

25.08.1999 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова                  № 1551 “Про реструктуризацію заборгованості державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”.

Пунктом 2 вищезазначеної  постанови встановлено, що частина боргу державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод” підлягає погашенню в період до 31 грудня 2000 за рахунок 50 відсотків виручки від реалізації недобудованих суден (замовлення № 1433, 1434 і 6004), решту 50 відсотків коштів спрямувати на поповнення обігових коштів заводу. Залишок непогашеного у 2000 році підприємством боргу погашається протягом 2001-2004 років рівними частинами за рахунок цільового фінансування на поворотній основі з державного бюджету.

14.09.1999 між позивачем та Державним підприємством “Херсонський суднобудівний завод” була укладена угода № 17-1465/2 про реструктуризацію заборгованості державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод” по кредитах та відсотках перед позивачем.

Відповідно до п.3 цієї угоди ДП “Херсонський суднобудівний завод” здійснює погашення заборгованості перед позивачем  згідно п.2., 3 постанови КМУ від 25.08.1999 № 1551 шляхом: направлення у строк до 31.12.2000 50% виручки від реалізації недобудованих суден (танкери замовлень 1433 та 1434 і арктичного постачальника замовлення 6004); виділення Державному підприємству “Херсонський суднобудівний завод” Міністерством фінансів України в 2001-2004р. на поворотній основі бюджетних коштів для погашення заборгованості перед позивачем.

Згідно п.6 угоди № 17-1465/2 в разі невиконання ДП “Херсонський суднобудівний завод” своїх зобов'язань перед позивачем у строки, встановлені графіком, що додається, ДП “Херсонський суднобудівний завод” несе перед позивачем відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У заявленому позові позивач просить стягнути з Кабінету Міністрів України збитки у вигляді не одержаних доходів в розмірі 50073863,77 грн. та збитки внаслідок інфляції та трьох процентів річних в розмірі 32613141,87 грн., а всього просить стягнути збитки в сумі 82237005,64 грн., оскільки відповідач не виконав свого відносного зобов'язання по сплаті позивачу договірної заборгованості замість Державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”.

Судами встановлено, що борг виник у Державного підприємства Херсонський суднобудівний завод” перед позивачем за отримані та неповернуті кредитні кошти та відсотки за ними.

В постанові № 1551 відповідач передбачив, що залишок боргу ДП              “Херсонський суднобудівний завод” перед позивачем, який залишиться після сплати коштів, отриманих від реалізації недобудованих суден, буде погашатись Державним підприємством “Херсонський суднобудівний завод” в 2001-2004 роках шляхом перерахування позивачу коштів, отриманих саме Державним підприємством “Херсонський суднобудівний завод” на поворотній основі (позика, кредит) з державного бюджету.

З вищенаведеного вбачається, що зобов'язання по сплаті позивачу коштів в рахунок повернення отриманих кредитів та відсотків за ними виникли та існують у Державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”. Кабінет Міністрів України у постанові від 25.08.1999 № 1551 не брав на себе зобов'язання перед позивачем виконати зобов'язання замість Державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”. Між позивачем відповідачем-1 та ДП “Херсонський суднобудівний завод” також не укладалось договорів виконання зобов'язання за боржника третьою особою, поруки або переводу боргу. За своєю правовою природою норми постанови від 25.08.1999 № 1551 є планом дій державних органів по забезпеченню діяльності Державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”.

Судами встановлено, що складові для відшкодування шкоди: неправомірна поведінка відповідача 1, факт неотримання доходів, причинно-наслідковий зв'язок та вина в діях відповідача 1 відсутні.

Колегія суддів зазначає, що позивач в позовній заяві з посиланням на ст.623 ЦК України вказав, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Внаслідок невиконання державою в особі Кабінету Міністрів України зобов'язання погасити борг заводу Промінвестбанку  нанесені збитки у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в розмірі 106737286,70 грн. (арк.3). Підставою стягнення збитків в позові зазначені ст. ст. 623, 625 ЦК України, які регулюють відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

З наведеного слідує, що позивач в позовній заяві не вказував підставою позову ст. 1173 ЦК України, в процесі розгляду справи позовні вимоги не уточнював і не доводив в суді незаконність рішення КМУ, бездіяльність Міністерства фінансів і Міністерства економіки (п.3.4 постанови КМУ № 1551).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова КМУ                    № 1551 від 25.08.1999 є планом дій державний органів по забезпеченню діяльності Державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”, прийнята на виконання Указу Президента України № 813/99 від 12.07.1999. Кабінет Міністрів України не брав на себе зобов'язання виконати зобов'язання замість Державного підприємства “Херсонський суднобудівний завод”.

У 2001-2004 роках Верховна Рада України не передбачила у державному бюджеті цільових коштів для надання ДП “Херсонський суднобудівний завод” на  поворотній основі для погашення заборгованості.

Заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що суди не розглядали питання щодо виконання цивільних зобов'язань державою, що виникають з актів цивільного законодавства, у даному випадку, що виникло з постанови КМУ № 1551 від 25.08.1999 (як вважає банк).

У відповідності зі ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). Відповідальність за зобов'язаннями держави передбачена ст. 174 ЦК України. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків вказані в ст. 11 ЦК України серед яких акти цивільного законодавства. Відповідно ст. 4 ЦК України постанова Кабінету Міністрів України є актом цивільного законодавства. Цивільні правовідносини можуть регулюватися актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Скаржник вважає, що держава взяла на себе зобов'язання погасити борг заводу протягом 2001-2004 рр. і до цього часу заборгованість не погасила. Спір відносно частки цього боргу в розмірі 37200000 грн. вже був предметом розгляду в господарських судах. При розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не враховували постанову Вищого господарського суду України № 14/285 від 25.05.2005.

Суди не з'ясували обов'язки Кабінету Міністрів України при формуванні бюджету (ст.ст. 21, 22, 32-38,47 та інш.  Бюджетного Кодексу України), які регулюються законодавством України.

Доводи банку про те, що його не повідомили про час і місце розгляду апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 № 38/399 (арк. 143), направленої сторонам 25.12.2006, сторонам повідомлялось про розгляд справи № 38/399 30 січня 2007 о 10 год. 00 хв. Поштове повідомлення (арк.144) свідчить про вручення банку  рекомендованого листа з суду 28.12.2006.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не з'ясували підстави позову, неповно встановили обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, не дослідили зміст пунктів 2, 3, 4 постанови № 1551 від 25.08.1999 та п. 3 Угоди № 17-1465/2 від 14.09.1999 (арк. 51), не надали їм належної юридичної оцінки, не вказали в судових актах з яких причин вони  відхилили доводи позивача (арк. 50, 109, 133).

Колегія суддів вважає, що суди не розібралися досконало в обставинах цієї справи і це є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів і відправлення справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу АК ПІБ ЗАТ “Промінвестбанк” (ЗАТ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі                     № 38/399 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя                                                          В. Овечкін

Судді:                                                                                 Є. Чернов

                                                                                            В. Цвігун