Постанова

від 13.06.2007 по справі 18/5045

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/5045

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 червня 2007 р.                                                                                   № 18/5045  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрокем"

на  постановуЖитомирського апеляційного господарського суду

від                                                     29.03.2007р.

у справі господарського суду №18/5045Хмельницької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрокем"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест"

простягнення суми

за участю представників

- позивача:

Козленко О.В. (довіреність від 07.06.2007р.)

- відповідача:

Везденецького В.В. (довіреність ВСО №695309 від 25.01.06р.), -

В С Т А Н О В И В:

                    Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2006р. (суддя Саврій В.А.) позов задоволено, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрокем" 332 318, 47 грн. вартості неякісного товару, 66 463, 69 грн. штрафу за поставу неякісного товару, 3 987, 82 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Оскарженою постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.03.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого – судді Пасічник С.С., суддів Гулової А.Г., Щепанської Г.А.) вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньагрокем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" про стягнення 398 781, 63 грн. відмовлено.

          В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.03.2007р., а рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2006р. залишити в силі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" кошти у сумі 402 887, 98 грн. в тому числі: вартість неякісного товару на суму 332 318, 47 грн.; 66 463, 16 грн. –20% штрафу за поставку неякісного товару; 3 987, 82 грн. державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 1 993, 91 грн. державного мита за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ч.1 ст.92, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.ст.228, 677, 936, 1158 Цивільного кодексу України, ст.ст.35, 38, 41, 43, 95, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

          Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами 03.02.2006р. між сторонами був укладений договір поставки агрохімікатів №18/РА/ВАК-06 відповідно до якого відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність позивача (покупця) засоби захисту рослин, а останній зобов'язався оплатити товар на підставі виставленого рахунку, а в разі відсутності коштів –передати продавцю аміачну селітру в кількості 400 т. по ціні 990 грн. за тону.

Пунктом 5.2 цього договору передбачено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості згідно кількості, вказаній у супровідних документах на кожну партію товару, а по якості –згідно сертифікату (паспорту) якості фірми виробника. Пунктом 5.3 договору  сторони визначили, що покупець набуває право власності на товар після отримання від продавця видаткової накладної. Сторони також визначили, що приймання товару покупцем здійснюється згідно умов Інструкції №П-6 від 15.06.1965р., та №П-7 від 25.04.1966р., затверджених Постановами Держарбітражу при РМ СРСР. Відповідач передав позивачу через його представника Горковчука В.Я. засоби захисту рослин на загальну суму 396147,52 грн. що, як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується видатковою накладною та довіреністю.

Оскільки позивач замість сплати коштів за поставлений товар розрахувався з відповідачем аміачною селітрою на суму 396147,52 грн., як це передбачено умовами договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що між сторонами виникли правовідносини, які відносяться до договору міни.

16.08.2006р. вважаючи, що відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за вищевказаним договором, а саме товар не передано по якості й невидано сертифікати (паспорти) якості фірми виробника, позивач і звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення збитків у сумі 332318,47 грн., вартості неякісного товару, та просив стягнути 66463,69 грн. штрафу за поставку неякісного товару.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що вимоги позивача заявлені обґрунтовано, підтверджені поданими в суд документами; позивачем правомірно нараховані 20% штрафу від вартості поставленого товару, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 623, 666 Цивільного кодексу України та Постанови Ради Міністрів від 25.07.1988р. №888 "Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання і основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій" дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши у своїй постанові, що посилання позивача на те, що отриманий від відповідача товар неналежної якості не підтверджено, оскільки встановлення неякісності товару має здійснюватись у встановленому порядку експертом або комісійно за участю компетентних представників, якість засобів захисту рослин має перевірятися на відповідність сертифікату якості, отже ототожнення позивачем непередачі сертифікатів з поняттям неякісності засобів захисту рослин та спричинення в зв'язку з цим збитків в сумі 332 318, 47 грн. є безпідставним і виключає їх стягнення; позивачем не було доведено спричинення йому як самих збитків так і інших обов'язкових складових для їх відшкодування; позивач не був позбавлений права ставити питання про повернення засобів захисту рослин чи відмову від договору за доведеності непередання йому сертифікатів якості на цей товар; посилання відповідача на договір про переведення боргу безпідставні через підписання його з боку позивача неповноважною особою; посилання відповідача на допущення судом першої інстанції порушень процесуальних норм підтвердження не знайшли, а відтак апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.22, 334, 666, 715 Цивільного кодексу України, Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, дійшов до висновків про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду і відмови в позові.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як визначено ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами вказаного договору визначено, що приймання товару покупцем здійснюється згідно умов Інструкцій №П-6 від 15.06.1965р., та №П-7 від 25.04.1966р., затверджених Постановами Держарбітражу при РМ СРСР.

Відповідно до пп.. 14, 15, 16, 19, 20, 22, 26, 29 умов Інструкції №П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі в прийманні продукції представника постачальника. Ці пункти Інструкції також визначають інші вимоги, зокрема щодо прав осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також передбачають, що в разі неявки представника виробника (постачальника) по виклику отримувача у встановлений строк, перевірка якості продукції здійснюється  представником відповідної інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів –експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. В разі відсутності таких в місці знаходження отримувача тощо, перевірка здійснюється за участю компетентного представника іншого підприємства або громадськості у встановленому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що оскільки відповідач передав позивачу через його представника Горковчука В.Я. засоби захисту рослин на загальну суму 396147,52 грн., а останній прийняв їх, у порядку визначеному договором, з урахуванням тієї обставини, що за умовами договору приймання товару покупцем здійснюється згідно Інструкцій №П-6 від 15.06.1965р., та №П-7 від 25.04.1966р., затверджених Постановами Держарбітражу при РМ СРСР, однак документальних доказів про те що поставлено товар неналежної якості й невидано сертифікати (паспорти) якості фірми виробника не надано, у позивача відсутні правові підстави посилатись на те, що йому поставлено товар неналежної якості й невидано сертифікати (паспорти) якості фірми виробника.

Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на положеннях зазначеного чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Крім того, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Також в касаційній скарзі особа що її подала посилається, як на підставу для скасування оскарженої постанови на те, що в цій постанові зазначено про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а в резолютивній частині постанови зазначено що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Однак вказані обставини не можуть бути відповідно до приписів ст.111-10 ГПК України підставою для скасування оскарженої постанови. Крім того, із тексту постанови вбачається що мотиви цієї постанови зводяться до часткового задоволення апеляційної скарги. Таким чином вказана описка підлягає виправленню відповідно до ст.89 ГПК України.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та вказаних норм права колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів суду належними доказами спричинення йому як самих збитків, так і інших складових цивільного правопорушення, наявність яких є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст.ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрокем" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.03.2007р. у справі №18/5045 Господарського суду Хмельницької області –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                           В.І. Шаргало