Постанова

від 09.01.2019 по справі 910/3175/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р. Справа№ 910/3175/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Чорногуза М.Г.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 09.01.2019

за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Саксаганського 121

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 (повне рішення складено - 05.10.2018)

у справі № 910/3175/18 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Саксаганського 121

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД

про стягнення 182 829, 34 грн

Розглянувши справу в порядку ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Саксаганського 121 (далі - ОСББ Саксаганського 121 ) про стягнення суми заборгованості 182 829, 34 грн, з урахуванням штрафних та фінансових санкцій.

Позовні вимоги про стягнення обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод з оплати наданих послу; про незгоду щодо кількості або вартості отриманих протягом спірного періоду послуг позивача не повідомляв; свого представника для проведення звіряння розрахунків та підписання відповідного акту не направив. Відтак, в силу положень договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі вважається, на думку заявника, безумовно погодженими абонентом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія ЛАД (далі за текстом - ТОВ Управляюча компанія ЛАД ).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 позовні вимоги ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСББ Саксаганського 121 на користь ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал 130 671, 55 грн суми основного боргу, 15 658, 05 грн пені, 13 067, 15 грн штрафу, 17 461, 27 грн інфляційних втрат, 5 971, 32 грн 3 % річних та 2 742, 44 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що укладений між сторонами спору договір не суперечить приписам Закону України Про житлово-комунальні послуги , а послуги, спожиті відповідачем протягом спірного періоду на підставі вказаного договору підлягають оплаті на загальних підставах і таке зобов'язання не підлягає припиненню на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу та штрафних санкцій.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.

ОСББ Саксаганського 121 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі № 910/3175/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ Саксаганського 121 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018, запропоновано учасникам провадження надати відзиви та заперечення на відзив, встановлено строк для подачі відповідних заяв; скаргу призначено до розгляду на 03.12.2018. Заяв про продовження процесуального строку в порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України не надійшло.

У судовому засіданні 03.12.2018 директор третьої особи подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила дозволити подати докази по цій справі, які не були подані до суду першої інстанції. У вказаному відзиві зазначено, що один із засновників третьої особи (юридична адреса третьої особи була місцем його прописки) помер. А тому директор третьої особи зазначила, що не обізнана з матеріалами справи. Також директор третьої особи просила надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

Також, перед судовим засіданням 03.12.2018 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява стягнення судових витрат на правничу допомогу, яку підтримав у судових засіданнях.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 09.01.2018, зокрема і у зв'язку із заявленими директором третьої особи клопотаннями.

Крім того, Північний апеляційний господарський суд зазначив, що заявлене третьою особо клопотання про надання можливості подати докази у цій справі, які не були подані до суду першої інстанції з огляду на положення ч. 3 ст. 269 ГПК України є передчасним, оскільки жодних таких доказів третьою особою не надано.

Водночас, станом на момент ухвалення постанови ні директор, ні представник третьої особи до суду апеляційної інстанції з метою ознайомлення з матеріалами справи не звертались. Жодних заяв, клопотань (пояснень) про причини неможливості подачі доказів (надання пояснень) з обставин, що не залежать від учасника справи, у встановлений законом строк, не надійшло.

У зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 прийнято апеляційну скаргу ОСББ Саксаганського 121 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Пашкіна С.А., Чорногуз О.М.

В судове засідання 09.01.2019 з'явились представники позивача та відповідача, суд повторно розпочав розгляд справи по суті. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу 10.12.2018 та особисто представника (який брав участь у судовому засіданні 03.12.2018) розпискою про повідомлення часу, дати та місця наступного судового засідання. Про поважність причин не з'явлення в судове засідання, третя особа не повідомила.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

ОСББ Саксаганського 121 в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки відсутності у відповідача правового статусу споживача, що, на його думку, свідчить про неможливість бути боржником за послуги, які відповідачем не споживаються.

Також апелянт стверджує, що позивач мав укладати прямі договори на послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення з безпосередніми споживачами цих послуг.

Крім того, заявник зазначив про підписання актів про зняття показань з приладу обліку не уповноваженим представником ОСББ, оскільки вказана особа працювала в штаті третьої особи, а потім прийнята в штат позивача.

Також скаржник стверджує про те, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, оскільки, на думку заявника, належним відповідачем є третя особа, з якою відповідач уклав договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком і частина платежів позивачу здійснювалась саме третьою особою.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У поданому відзиві позивач зазначив, що укладений між ним та відповідачем договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідає вимогам Закону України Про питну воду та питне водопостачання та укладений відповідно до основної діяльності ОСББ Саксаганського 121 і компетенції правління відповідача. Одностороння відмова від такого порушує положення ст. 525 Цивільного кодексу України.

Щодо підписання актів про зняття показань з приладу обліку (підписано не уповноваженим представником ОСББ) позивач зазначив, що факт, де працював Забаренко С.Д. (підписант за актами), не має значення, оскільки згідно з договором весь нарахований обсяг наданих послуг є узгодженим із відповідачем.

Також позивач зазначив про безпідставність посилань скаржника щодо неналежного відповідача з огляду на те, третя сторона не є стороною договору за яким відбувається стягнення у даній справі та не має жодних зобов'язань перед позивачем.

Відзиви на апеляційну від ТОВ Управляюча компанія ЛАД не надійшов.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

05.01.2012 між ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) ОСББ Саксаганського 121 (абонент) укладено договір №10032/4-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід'ємною частиною цього договору, та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації (надалі - Умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну плату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 19.02.2012 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 04.08.2009 за № 876 (в подальшому - місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1. договору).

Положеннями п. 2.1.1. вказаного договору сторони погодили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента кількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобів обліку, кількість поставленої води для опливу може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до п. 2.1.2. договору зняття показань з засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до правил користування.

Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно із чинним законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1. договору).

Пунктом 2.2.2. договору сторони узгодили, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником у погашення боргу.

Згідно з п. п. 2.2.3., 2.2.4. договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5. договору визначено, що абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про іншу сторону про його припинення (п. 7.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, оскільки вважає, що надані ним послуги відповідачу з водопостачання та водовідведення у період з 01.04.2017 по 31.10.2017р. за кодом 10-1536 на загальну суму 114 127,99 грн, лише частково виконанні відповідачем та оплачені в сумі 44 613, 33 грн, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 69 514,66 грн. та у період з 01.01.2015 по 31.10.2017 за кодом 10-51536 на загальну суму 168 977,15 грн, з яких відповідачем оплачено 107 820,26 грн та заборгованість складає - 61 156, 89 грн.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачем були надані всі оригінали документів, копії яких наявні в матеріалах справи.

В підтвердження вимог, позивачем надано акти зняття показань з лічильників (приладів обліку), підписані в тому числі й представниками відповідача, розшифровки рахунків відповідача, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування та вартість наданих послуг, банківські виписки та витяги з реєстрів наданих пільг та субсидій на підтвердження часткових оплат заборгованості відповідачем, довідки з банківських установ, які підтверджують надсилання на адресу відповідача дебетових повідомлень. Також в матеріалах справи наявні наступні копії документів: довідка вих. № 1653/18 від 18.12.2017, видана Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Радикал Банк , що підтверджує виставлення відповідачу дебетових повідомлень за період з 01.12.2014 по 10.07.2015 із долученим реєстром таких повідомлень; довідка № 51/12-567-2 від 22.12.2017, видана ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО , з долученим реєстром дебетових повідомлень за період з 17.06.2016 по 31.10.2017 та довідка № 9-1/5876 від 18.12.2017, видана Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик , що підтверджує виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за період з 11.07.2015 по 05.04.2016. Також позивач надавав акти опломбування та розмежування.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Північний апеляційний господарський суд, враховуючи презумпцію правомірності правочину, передбачену ст. 204 Цивільного кодексу України, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір № 10032/4-10 від 05.01.2012 є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення. Третя особа ТОВ Управляюча компанія ЛАД не є стороною договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

За приписами ст. 1 Закону України Про питну воду та питне водопостачання централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Міністерством з питань житлово-комунального господарства України прийнято наказ №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190), згідно з п. п. 3.1., 5.2. яких розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7. Правил №190).

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Так, позовні вимоги заявлено за послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.04.2017 по 31.10.2017 за кодом 10-1536 на загальну суму 114 127, 99 грн, з яких відповідачем оплачено 44 613, 33 грн (заборгованість у розмірі 69 514,66 грн) та у період з 01.01.2015 по 31.10.2017 за кодом 10-51536 на загальну суму 168 977,15 грн, з яких відповідачем оплачено 107 820,26 грн (заборгованість складає - 61 156, 89 грн). разом заборгованість становить 130 671, 55 грн.

На підтвердження надання послуг за договором позивачем за спірний період заборгованості надано акти про зняття показників з приладів обліку та розшифровки рахунків абонента, оригінали яких оглянуті судом апеляційної інстанції.

Північний апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що ним такі послуги не споживались, а надані позивачем акти зняття показань з приладу обліку, платіжні вимоги-доручення не підтверджують наявності заборгованості відповідача за спожиті послуги з огляду на таке.

З аналізу положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Положеннями п. п. 2.1.5., 2.1.6. договору сторони погодили, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється Абонентом та представником постачальника. Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.

За умовами п. 2.2.4. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти зняття показань з лічильників (приладів обліку), які підписані, в тому числі, й представниками відповідача протягом спірного періоду.

Північний апеляційний вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що з його боку такі акти були підписані не уповноваженою на те особою з огляду на те, що такі заперечення мали висуватись останнім у порядку, визначеному п. п. 2.1.6. та 2.2.4. договору, проте таких доказів матеріали справи не містять, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем акти зняття показань з лічильників (приладів обліку) є такими, що безумовно погоджені відповідачем.

Обов'язок абонента визначити зі своєї сторони відповідальну особу для здійснення всіх функцій абонента, обумовлених цим договором, та проінформувати про це постачальника визначений п. 3.3.7. договору.

А п. 3.3.8. договору покладено на відповідача обов'язок затверджувати підписами повноважних осіб, зокрема, акти, що стосуються зняття показів засобів обліку.

Отже, посилання скаржника на те, що підписання актів не уповноваженими на те особами не спростовують висновків суду першої інстанції щодо належності поданих позивачем доказів.

Як встановлено Господарським судом міста Києва, позивач протягом спірного періоду в порядку п. п. 2.2.1., 2.2.2. договору направляв до банківської установи відповідача відповідні платіжні вимоги-доручення (належним чином засвідчені копії платіжних вимог-доручень у справі), що підтверджується довідкою вих. № 1653/18 від 18.12.2017, виданою Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Радикал Банк (підтверджує виставлення відповідачу дебетових повідомлень за період з 01.12.2014 по 10.07.2015 з долученим реєстром таких повідомлень); довідкою № 51/12-567-2 від 22.12.2017, виданою ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО , з долученим реєстром дебетових повідомлень за період з 17.06.2016 по 31.10.2017 та довідкою № 9-1/5876 від 18.12.2017, виданою Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик (підтверджує виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за період з 11.07.2015 по 05.04.2016).

За умовами укладеного між сторонами договору (п. 2.2.2.) відповідач повинен був, у силу ст. 599, 629, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, здійснювати розрахунки за надані позивачем послуги у п'ятиденний термін із дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Водночас, у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг (п. 2.2.3. договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. ст. 5252, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо проведених абонентом (відповідачем) розрахунків за договором, суд відзначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач здійснював оплату за договором, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 48 від 26.02.2015 на суму 12 472,34 грн, № 122.0 від 30.09.2015 на суму 18 250, 74 грн, № 299 від 17.03.2016 на суму 16 500, 00 грн, № 339 від 19.04.2016 на суму 16 000, 00 грн, № 354 від 13.05.2016 на суму 20 000, 00 грн, № 224 від 30.01.2017 на суму 32 535, 23 грн, № 297 від 21.03.2017 на суму 29 000, 00 грн, № 367 від 06.06.2017 на суму 44 613, 33 грн.

Указані платіжні документи містять лише загальне призначення платежу, а саме: оплата за воду та каналізацію по дог № 10032/4-10 від 05.01.2012 , платником (відповідачем) не вказано конкретний період оплати послуг.

Положенням п. 2.2.2. договору сторони погодили, що в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником у погашення боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що частину здійснених відповідачем оплат, а саме 44 613, 33 грн було зараховано у оплату наданих у період з 01.04.2017 по 31.10.2017 послуг за кодом 10-1536 (вода + стоки), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 69 514,66 грн, а частину оплат, а саме 107 820,26 грн - у оплату наданих у період з 01.01.2015 по 31.10.2017 послуг за кодом 10-51536 (питна вода) та заборгованість складає - 61 156, 89 грн.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що платіжні доручення про сплату вартості послуг у лютому-травні 2018, надані скаржником, не можуть бути прийняті в якості оплати вартості послуг за спірний період з огляду на те, що відповідач у платіжному доручення № 566 від 29.03.2018 вказав у призначенні платежу про оплату за споживання водопостачання за лютий 2018, а в решті платіжних документів - про покриття заборгованості минулих періодів, тобто платником (відповідачем) не вказано конкретний період оплати послуг. Тому вони зараховані за спірний період.

Відповідно, оплата послуг згідно платіжного доручення № 566 від 29.03.2018 має зараховуватись позивачем відповідно до призначення платежу - лютий 2018, а не в оплату спірного періоду заборгованості (01.01.2015 - 31.10.2017). А щодо решти здійснених відповідачем платежів-застосуванню підлягають п. 2.2.2. договору щодо самостійного зарахування позивачем сплачених коштів у погашення існуючого боргу, як за місяці, які слідують після вже заявленого в березні позовного періоду.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок Господарського суду міста Киває про безпідставність доводів відповідача про те, що він, у розумінні чинного законодавства України, не є ні власником, ні споживачем, ні виконавцем, ні виробником наданих позивачем послуг (як підстава для задоволення позову) з огляду на таке.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії від 10.04.2014 № 1198-VІІ (далі - Закон № 1198-VІІ) позивача визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності.

У зв'язку з прийняттям вказаного Закону № 1198-VІІ, ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги доповнено частиною сьомою, в якій зазначається, що договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) укладається виконавцем зі споживачем - фізичною особою, який не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Законом № 1198-VІІ позивачу було лише надано право укладати договори безпосередньо з фізичними особами-мешканцями багатоквартирних будинків та залишено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), тому внесення змін до Закону України Про житлово-комунальні послуги автоматично не змінює та не припиняє ті договори (без відповідного волевиявлення самих сторін договору у передбаченому законами України порядку), що були укладені позивачем як виробником-ліцензіатом з юридичними особами.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами спору договір у повному обсязі відповідає нормам Закону № 1198-VІІ і не суперечить приписам Закону України Про житлово-комунальні послуги , а послуги, спожиті відповідачем протягом спірного періоду на підставі вказаного договору підлягають оплаті на загальних підставах і таке зобов'язання не підлягає припиненню на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору в тому числі з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків.

Таким чином, відповідач у розумінні вказаних норм закону є споживачем наданих позивачем послуг.

Також безпідставними є доводи скаржника стосовно того, що протягом спірного періоду заборгованості, а саме з 11.11.2016 по 15.12.2017 обов'язок щодо перерахування платежів від споживачів послуг було покладено на третю особу, а позивач з січня 2017 приймав платежі саме від третьої особи, у зв'язку з чим заявник вказує що в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 11.11.2016 по 31.10.2017 він є неналежним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору.

Укладення між відповідачем та третьою особою відповідного господарського договору є реалізацією останніми своєї господарської компетенції, проте не може бути підставою для звільнення скаржника від виконання своїх зобов'язань за договором та відповідальності за неналежне їх виконання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про доведеність факту надання послуг відповідачеві, факт їх споживання останнім (співвласниками), а матеріалами справи також підтверджується, що не заперечувалось сторонами, проведення відповідачем часткових розрахунків за договором.

Матеріалами справи підтверджується невиконання зобов'язання відповідача за договором, доказів оплати залишку заборгованості (за спірний період) відповідачем не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 130 671,55 грн суми основного боргу є обґрунтованими та вірно задоволені судом першої інстанції.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача на свою користь пені в розмірі 15 658, 05 грн пені, 13 067,15 грн штрафу, 17 461, 27 грн інфляційних втрат та 5 971, 32 грн 3 % річних за заявлені періоди.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняєтеся через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, як вбачається з умов п. 4.2. договору, сторонами було погоджено інший строк нарахування пені, ані ж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 658,05 грн пені (за заявлені періоди).

Відповідно до п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився сплатити.

Як встановлено судом першої інстанції позивач виставляв (направляв) у передбачений договором строк відповідні платіжні вимоги-доручення на оплату наданих послуг, що також підтверджено довідками банківських установ за спірний період, неоплаченою з боку відповідача залишилась сума боргу за отримані за договором послуги в розмірі 130 671, 55 грн.

Отже, сума штрафу, яка підлягає до сплати відповідачем становить 13 067, 15 грн (130 671, 55 грн х 10%), яка обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Апеляційна скарга доводів щодо зменшення штрафних санкцій не містить, а судом апеляційної інстанції, в порядку ч. 4 ст. 269 ГПК України, таких обставин не встановлено.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 461, 27 грн інфляційних втрат та 5 971, 32 грн 3 % річних (за заявлені періоди).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 130 671,55 грн суми основного боргу, 15 658,05 грн пені, 13 067, 15 грн штрафу, 17 461, 27 грн інфляційних втрат та 5 971, 32 грн 3 % річних.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал .

Таким чином, керуючись ст. ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Саксаганського 121 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/3175/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/3175/18 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі № 910/3175/18 зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018.

4. Матеріали справи № 910/3175/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 11.01.2019.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді М.Г. Чорногуз

С.А. Пашкіна