Ухвала

від 14.01.2019 по справі 206/6137/18

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/6137/18

Провадження № 1-кп/206/99/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро матеріали кримінального провадження, внесеного 02.11.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000973 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровській області , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.396 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

захисник адвокат ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

07.11.2018 року в провадження Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.

Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, підтримав клопотання захисту про зняття арешту з автомобіля та грошових коштів, проти передачі ОСОБА_3 на поруки трудовому колективу заперечував. Присутні у судовому засіданні обвинувачений та його захисник адвокат ОСОБА_5 просили винести ухвалу про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки трудовому колективу ТОВ « Дніпроавтокраз» у відповідності до положень ст.47 КК України та заявили клопотання про зняття арешту з майна : автомобіля ВАЗ 21043 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 та зняти арешт з грошових коштів в сумі 1310, 00 євро та 12350,00 доларів США, які були вилучені в ході обшуку житла обвинуваченого ОСОБА_3 .

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 ,який обвинувачуються увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.1ст.396 ККУкраїни, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогамКПК України.

Відповідно до ч. 4ст. 110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченимст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має міститивиклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнямна положення закону і статтіКК Українита формулювання обвинувачення. При цьому,за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Однак, як вбачається з обвинувального акту, автором обвинувального акту зазначається, що громадяни ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 прибули до складських приміщень, орендованих ТОВ « Компанія Платинум» - по вул..Молодогвардійській, 6 в. м. Дніпро де, відчинивши складське приміщення № 101, проникли до останнього, звідкіля викрали тютюнові вироби різних підприємств - виробників на загальну суму 546759,00 грн.,що були вилучені 24.06.2018 року в ході обшуку по іншому кримінальному провадженню № 42017040000001477 у ФОП « ОСОБА_10 » , транспортувавши вказані вироби на автомобілі під керуванням ОСОБА_3 до місця мешкання ОСОБА_8 - будинок АДРЕСА_2 , де з бесіди вказаних осіб між собою ОСОБА_3 дізнався про те, що останні вчинили крадіжку даного майна, поєднане з проникненням до іншого приміщення, але, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння , діючи умисно , не повідомив правоохоронні органи про факт вчинення вказаними особами тяжкого злочину та став приховувати відомості про це.

Суд зазначає, що правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Відсутність в обвинувальному акті конкретизованого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Як вбачається з обвинувального акту вимоги ст.291 КПК України при його складанні слідчим були порушені, зокрема в описовій частині обвинувального акту взагалі відсутнє посилання на час та місце скоєння злочину.

Вказане в обвинувальному акті формулювання обвинувачення не розкриває суті інкримінованого ОСОБА_3 злочину, а саме об`єктивної сторони. Склад злочину, передбаченого ч.1ст. 396 КК України, є формальним і з об`єктивної сторони полягає в заздалегідь не обіцяному переховуванні злочину, яке може бути вчинене тільки шляхом активної поведінки - дії. Кримінально караним є приховування лише тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Зі змісту обвинувального акту не вбачається, що був вчинений тяжкий чи особливо тяжкий злочин і що даний факт встановлений. Для приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину необхідне підтвердження, що такий злочин мав місце, а факт наявності злочину підтверджується вироком суду, який набрав законної сили. Натомість, обвинувальний акт не містить жодної інформації про вирок суду, який набрав законної сили і який би підтвердив фактичне вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, у приховуванні якого обвинувачується ОСОБА_3 .

Більш того існує ухвала Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 26.12.2018 року про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 прокурору для усунення недоліків в порядку ст..314 КПК України , а сам обвинувальний був затверджений прокурором 07.12.2018 року та надійшов до суду лише 10.12.2018 року.

Крім того, в обвинувальному акті взагалі не розкрита суб`єктивна сторона злочину, оскільки не наведена форма вини, з якою вчинено злочин - умисел чи необережність, а також не наведений мотив злочину . При цьому для даного злочину встановлення форми вини є обов`язковим, оскільки з суб`єктивної сторони, злочин, передбачений ч.1ст. 396 КК України, характеризується виключно прямим умислом.

Також суд має зазначити, що формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Разом з тим в обвинувальному акті взагалі не зазначено час скоєння злочину.

Не конкретизоване обвинувачення порушує вимоги, зокрема ст. 291 КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимоги ЄСПЛ, які згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінально-процесуального законодавства України.

Так, наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 09.10.2008 року, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп. «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Вказані недоліки обвинувального акту, його не конкретність, порушують право обвинуваченого, передбаченест. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення чи кримінальних правопорушень особа обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснити захист, чим істотно порушується право обвинуваченого . на захист.

Крім того, положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції»; «Матточіа проти Італії», «І.Н. та інші проти Австрії»).

Отже, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», та «Даллос проти Угорщини»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого конкретного обвинувачення, суттєво утруднює з`ясування обставин і робить неможливим здійснення ОСОБА_3 належного захисту, чим грубо порушуються гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого на захист, передбачені п.1ч.3ст.42КПК України.

Ухвалення судового рішення за таких обставин у будь-якому разі може бути визнане незаконним, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Разом з цим вимогамист.338 КПК Українипередбачена можливість зміни прокурором обвинувачення під час судового розгляду. Однак,оскільки вказане порушення законодавства виявлено при надходженні матеріалів до суду, то воно повинно бути усунутим прокурором безпосередньо при виявленні, а не приводити до затягування судового розгляду, тим самим порушуючи принцип загальних засад кримінального провадження, і зокрема п.21статті 7 КПК Українищодо розумності строків.

Таким чином, на думку суду, допущені прокурором порушення призвели до неможливості призначення справи до судового розгляду та постановлення в подальшому законного, обґрунтованого і вмотивованого вироку, зміст якого б відповідав вимогамст.374 КПК України, без усунення виявлених недоліків в обвинувальному акті, в зв`язку із чим обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Клопотання захисника про передачу обвинуваченого на поруки трудовому колективу ТОВ «Дніпроавтокраз» та скасування арешту на автомобіль та грошові кошти необхідно залишити без розгляду, оскільки обвинувальний акт повертається прокурору.

На підставі викладеного,ст.291 КПК України, керуючись ст.ст.314,315,369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 02.11.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000973, за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1ст. 396 КК Україниповернути прокурору першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області для усунення виявлених недоліків у розумний строк, відповідно до вимогКримінального процесуального кодексу України.

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_11 про зняття арешту з майна: автомобіля ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 , зняття арешту з грошових коштів в сумі 1310, 00 євро та 12350,00 доларів США, які були вилучені в ході обшуку житла обвинуваченого ОСОБА_3 , та передачі останнього на поруки трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю « Дніпроавтокраз»- залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в термін, визначений п. 2 ч. 2 ст. 395 Кримінального процесуального Кодексу України

Суддя ОСОБА_12