Рішення

від 11.01.2019 по справі 826/19630/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2019 року № 826/19630/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до про Одеської митниці ДФС визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Відділу митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 500040403/2015/002704 від 28.06.2015;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000014/2 від 28.06.2015, прийняте Відділом митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00020 від 28.06.2015, складену Відділом митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість висновки митного органу, що надані позивачем відомості щодо ціни імпортованого товару не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально, не ґрунтуються на законі, а тому вважає дії митного органу, оскаржуване рішення та картку відмови протиправними, вчиненими та прийнятими з порушенням норм Митного кодексу України.

Ухвалою суду від 20.02.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19630/16 та призначено справу до судового розгляду.

19.06.2017 до суду від представника відповідача Вітіщенко О.О. надійшли письмові заперечення проти позову, за змістом яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував прав та законних інтересів позивача, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог. Звернула увагу, що існуючий взаємозв'язок між продавцем товару - IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) та покупцем товару - ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно з додатковою угодою № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501. Зазначила, що під час митного оформлення товарів декларантом не було надано відомостей про вартість страхування товарів, що виключало можливість перевірки відповідачем числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини першої статті 54 Митного кодексу України. Стверджує, що позивачем не було надано жодного банківського документа, який би стосувався даної конкретної поставки та не було надано довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарів. За наведених обставин вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також у відзиві представник відповідача Вітіщенко О.О. просила суд розглянути справу без її участі.

Одночасно з запереченнями представник відповідача направила до суду клопотання, у якому просила суд залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали суду від 26.01.2018 адміністративну справу № 826/19630/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 15.03.2018.

Ухвалою суду від 15.03.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 03.09.2018 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, адміністративну справу № 826/19630/16 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 10.10.2018 адміністративну справу № 826/19630/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду у судове засідання на 15.11.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Катющенка В.П. на лікарняному, судовий розгляд справи № 826/19630/16 не відбувся, наступне судове засідання призначено на 06.12.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також враховуючи, що представник відповідача у письмових запереченнях просив суд розглянути справу без його участі, суд на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

13.01.2015 між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (Продавець) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває окремими партіями у наступному асортименті:

мінеральну воду "Боржомі" у скляних пляшках ємністю 0,33 л;

мінеральну воду "Боржомі" у скляних пляшках ємністю 0,5 л;

мінеральну воду "Боржомі" у РЕТ-пляшках ємністю 0,5 л;

мінеральну воду "Боржомі" у РЕТ-пляшках ємністю 0,75 л на умовах СІР Одеса Західна, згідно ІНКОТЕРМС 2010 (том 1 а.с. 50-57).

Пунктом 2.1 вказаного контракту передбачено, що вартість на умовах СІР Одеса Західна при поставці товару у звичайних вагонах або контейнерах складає:

за одну скляну пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,33 л - 0,43 доларів США;

за одну скляну пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,5 л - 0,51 доларів США;

за одну РЕТ-пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,5 л - 0,40 доларів США;

за одну РЕТ-пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,75 л - 0,58 доларів США.

02.03.2015 IDS Borjomi Georgia LLC та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" уклали додаткову угоду № 1 до контракту, якою пункт 2.1 контракту викладено у наступній редакції: "вартість на умовах СІР Одеса Західна при поставці товару у звичайних вагонах або контейнерах складає:

за одну скляну пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,33 л - 0,37 доларів США;

за одну скляну пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,5 л - 0,44 доларів США;

за одну РЕТ-пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,5 л - 0,34 доларів США;

за одну РЕТ-пляшку мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,75 л - 0,50 доларів США." (том 1 а.с. 47-49).

З метою розмитнення поставленого IDS Borjomi Georgia LLC товару, а саме: "Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва "Боржомі", сильногазована. Виготовлена та розлита в період з 05.06.2015 по 13.06.2015. Розфасована: 12 скляних пляшок по 0,5 л у 55404 поліетиленових упаковках (664848 скляних пляшок). Виготовлена та розлита в період з 16.10.2015 по 21.10.2015. Термін придатності 24 місяці. Відповідає вимогам ДСТУ 878-93 та СТГ 50:2010. Виробник - IDS Borjomi Georgia, а Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V. Країна виробництва: GE. Надійшла у залізничних вагонах №№ 21136130, 21177605, 21159280, 21784640, 21166038, 24377434, 22047906, 22545966, 22872527", 28.06.2015 позивач подав до відповідача митну декларацію № 500040403/2015/002704 (том 1 а.с. 13-14).

Одночасно з указаною митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України було подано до відповідача наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 100/2012/0003919 від 22.12.2014;

- вагонну відомість № 70652 від 22.06.2015;

- накладні ЦІМ/УМВС від 18.06.2015 №№ 023076, 023077, 023078, 023079, 023080, 023081, 023082, 023083, 023084;

- передатну відомість № 2 від 22.06.2018;

- банківські платіжні документи № 14 від 15.04.2015, № 18 від 29.07.2015, № 19 від 17.05.2015, № 20 від 14.05.2015, № 21 від 18.05.2015, № 23 від 27.05.2015, № 24 від 03.06.2015, № 25 від 08.06.2015, б/н від 15.04.2015, б/н від 29.04.2015, б/н від 14.05.2015, б/н від 18.05.2015;

- прайс-лист виробника товару б/н від 02.03.2015;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/653 від 04.06.2015;

- розрахунок ціни (калькуляцію) № LT32-589/1503 від 26.03.2015;

- рахунок-фактуру (інвойс) № GE20150148 від 16.06.2015;

- пакувальний лист б/н до інвойсу № GE20150146 від 28.01.2015;

- страховий поліс № 00837 від 28.01.2015;

- додаток № 1 від 02.03.2015 до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13.01.2015;

- додаток № 2 від 14.04.2015 до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015;

- договір про надання послуг митного брокера № BU-126 від 16.05.2014;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2720 від 18.06.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічного контролю) № 2720 від 18.06.2015;

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO2015 01/001898 від 17.06.2015;

- довіреність № 001 від 13.01.2015;

- довіреність № 003 від 13.01.2015;

- листи № 201/4-15ц від 27.03.2015, № 270/4-15ц від 27.04.2015, № LT32-303/1410 від 15.10.2014, № LT32-591/1503 від 27.03.2015;

- копію митної декларації країни відправлення № С1284 від 18.06.2015.

Додатково до вказаних документів декларантом були надані відповідачу SWIFT-повідомлення від 27.05.2015, від 03.06.2015 та від 08.06.2015.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаною митною декларацією, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2015 № 500040403/2015/000014/2 (том 1 а.с. 15-16).

Мотивуючи рішення відповідач зазначив, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально. Зокрема, надані банківські документи не стосуються конкретної поставки, а також декларантом не надано відомостей про вартість страхування. На підставі наявної інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами (МД від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472) та за результатами проведеної консультації, митним органом застосовано метод визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

На підставі вказаного рішення Одеською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00020 від 28.06.2015.

Так, різниця між сумою митних платежів була внесена позивачем в якості грошової застави з метою випущення товарів у вільний обіг.

Поряд з цим, незгода позивача з діями відповідача та прийнятими рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі статтею 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої - п`ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно положень частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої цієї статті МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (пункти 1, 2 частини п'ятої статті 54 МК України).

Пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 МК України).

Аналізуючи наведені положення МК України суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.

Контролюючий орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

При цьому, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару, подано до контролюючого органу всі необхідні для цього документи, які підтверджують ціну товарів, зазначених у кожній декларації.

Поряд з цим, під час митного оформлення ввезеного товару відповідач встановив, що міжнародна компанія IDS Borjomi International включає в себе IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна). Таким чином, IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) є частинами однієї міжнародної компаній IDS Borjomi International.

Після вступу в дію додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, майже одразу, а саме - 02.03.2015 між IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) укладено додаткову угоду № 1 до Контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, згідно з якою ціну товарів і, як наслідок, митну вартість товарів зменшено.

В зазначеній додатковій угоді, зокрема, зазначається, що підставою для укладення останньої стала суттєва девальвація гривні, зниження платоспроможності споживачів, внаслідок складної економічної ситуації, що склалася в країні Покупця (України), внаслідок чого товар втрачає свою конкурентоспроможність.

Вищезазнача причина, не пов'язана з економічною ситуацією в країні виробника, нестабільною валютою країни виробника, зменшенням затрат на виробництво товару виробником, а пов'язана з економічною ситуацією в Україні, тому для конкурентоспроможності ціна була занижена.

Суд звертає увагу, що на момент митного оформлення товару за МД № 500040403/2015/002704 від 28.06.2015 зазначена додаткова угода не була змінена/розірвана сторонами чи скасована рішенням суду.

Під час митного оформлення товару вказана додаткова угода була у розпорядженні митного органу, проте відповідачем не було надано правової оцінки останній.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на МД від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472, позаяк митне оформлення товару за вказаною декларацію здійснювалось позивачем до укладення з IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до Контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501.

Відповідно, вказана декларація не може бути підставою для коригування митної вартості товару за МД № 500040403/2015/002704 від 28.06.2015.

Слід також звернути увагу на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Одеської митниці ДФС щодо вартості імпортованого товару. Представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані декларантом основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

У даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, суд враховує, що відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд звертає увагу, що висновки відповідача про те, що надані бухгалтерські документи не стосуються даної конкретної поставки, ґрунтуються на формальному дослідженні поданих позивачем документів до митної декларації, позаяк умовами зовнішньоекономічного контракту передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється впродовж 75 днів з моменту митного оформлення товару в Україні.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання декларантом відомостей про вартість страхування, з огляду на наступне.

В оскаржуваних рішенні та картці відмови зафіксовано, що декларантом було подано відкритий поліс страхування від 28.01.2015 №00837 та лист продавця від 30.03.2015 № LT32-591/1503, у якому зазначено про порядок і умови страхування товару.

Слід звернути увагу, що за правилами Інкотермс 2010, поставка на умовах CIP (Carriage and Insurance Paid Тo (... named place of destination) Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки таким чином товару. Однак, за умовами CIP на продавця також покладається обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески. Покупець повинен брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIP від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям. За умовами терміна CІР на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Крім того, в інформаційному листі від 26.03.2015 № LT32-589/1503 наведена собівартість мінеральної води "Боржомі". Так, за даними вказаного розрахунку виробника товару собівартість (цін реалізації) мінеральної води "Боржомі", зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах "СІР Одесса Западная Украина" (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,44 дол. США, та включає в себе 0,0613 дол. США логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,3700 дол. США на придбання товару. Тобто, дана калькуляція містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості продукції на умовах СІР.

Враховуючи наведене, суд констатує, що надані позивачем документи до митного оформлення дозволяють встановити, що вартість страхування включена до ціни товару.

Крім того, поза увагою митного органу залишилась калькуляцію вартості товару, що стало наслідком прийняття необґрунтованих спірних рішень.

Пунктом 3.15 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур визначено, що митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

Таким чином, значення вартості страхування в даному випаду не потребують додаткового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів недоліки не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Враховуючи викладене у сукупності, суд констатує, що відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, що є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2015 № 500040403/2015/000014/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2015 № 500040403/2015/00020.

Правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.05.2018 у справі № 826/3988/16, від 22.05.2018 у справі № 826/3104/16, від 15.05.2018 у справі № 826/5558/16.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Відділу митного оформлення 3 м/п "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 500040403/2015/002704 від 28.06.2015, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&?о;...&?р; поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

На думку суду, самі по собі оспорювані дії не створюють будь-яких правових наслідків для позивача, позаяк митний орган наділений повноваженнями здійснювати коригування митної вартості товару. Правові наслідки, у даному випадку, для позивача несуть акти індивідуальної дії - рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 9, корпус 5, офіс 501, ідентифікаційний код 24364528) задовольнити частково.

Скасувати рішення Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, ідентифікаційний код 39441717) про коригування митної вартості товарів від 28.06.2015 № 500040403/2015/000014/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2015 № 500040403/2015/00020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, ідентифікаційний код 39441717) на користь Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 9, корпус 5, офіс 501, ідентифікаційний код 24364528) 14060,95 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко